Книга Суддів 13,14,15
13. Суддя Самсон: батьки й народження Самсона
1 Знову почали сини Ізраїля чинити, що було недобре в очах Господніх, і віддав їх Господь у руки філістимлян на сорок років. 2 А був тоді один чоловік із Цори, з коліна Дана, на ім’я Маноах. Жінка його була неплідна й бездітна. 3 Ангел Господній з’явився молодиці й сказав їй: “Оце ти неплідна й не маєш дітей, але ти зачнеш і породиш сина. 4 Остерігайся ж, не пий ні вина, ні п’янючого напою, і не їж нічого нечистого. 5 Бо оце зачнеш і породиш сина; та щоб бритва не торкалась його голови, бо хлопчина цей від материнської утроби буде посвячений Богові, і він зачне визволяти Ізраїля з рук філістимлян.” 6 Пішла молодиця та й оповіла своєму чоловікові: “Прийшов до мене чоловік Божий. Вигляд його був немов вигляд ангела Божого, вельми величний. Я й не питала його, звідки він, та й імени свого він не звістив мені. 7 І промовив він до мене: Оце зачнеш і породиш сина; тож не пий ні вина, ні п’янючого напою, й не їж нічого нечистого, бо хлопець буде посвячений Богові від материнської утроби аж до дня своєї смерти.” 8 Тоді Маноах попросив Господа й мовив: “Благаю, Господи, нехай Божий чоловік, що його прислав єси, прийде ще раз до нас та й навчить нас, як нам поводитися з хлопцем, що має народитися.” 9 Почув Бог голос Маноаха, й ангел Божий прийшов ще раз до молодиці, коли вона сиділа на полі; чоловіка ж її Маноаха не було з нею. 10 Молодиця побігла хутенько й оповіла про це своєму чоловікові, кажучи до нього; “Оце явивсь мені чоловік, що недавно приходив до мене.” 11 Маноах метнувся за своєю жінкою й, прийшовши до того чоловіка, спитав його: “Чи ти той чоловік, що розмовляв з моєю жінкою?” Відказав той: “Я.” 12 Маноах спитав: “Якщо справдиться слово твоє, то як нам поводитися з хлоп’ям і що нам з ним робити?” 13 Відказав ангел Господній Маноахові: “Нехай Молодиця остерігається всього, що я сказав їй. 14 Нехай не їсть нічого, що робиться з винограду, не п’є ні вина, ні п’янючого напою, нічого нечистого нехай не їсть; усе нехай збереже так, як я звелів їй.” 15 Промовив тоді Маноах до ангела Господнього: “Ми бажали б, коли ласка, тебе затримати й почастувати тебе козенятком.” 16 Ангел же Господній відказав Маноахові: “Хоч би ти мене й затримав, не їстиму я твоїх харчів; коли ж хочеш принести всепалення, принеси його Господеві.” Маноах бо не знав, що то був ангел Господній. 17 Спитав Маноах у ангела Господнього: “Як тебе звати на ім’я? Бо як справдиться твоє слово, хочемо тебе вшанувати.” 18 І відповів йому ангел Господній: “Чого питаєшся про моє ім’я? Воно дивне!” 19 Тоді Маноах узяв козенятко й офіру та й приніс на камені Господеві, дивному в своїх вчинках. Маноах з жінкою дивились на те. 20 Коли полум’я знялось від жертовника до небес, знявся й ангел Господній разом з полум’ям жертовника. Побачивши те Маноах та його жінка, впали ниць до землі. 21 Та ангел Господній не з’явивсь більше Маноахові та його жінці. Зрозумів тоді Маноах, що то був ангел Господній. 22 І сказав Маноах жінці: “Напевно помремо, бо ми бачили Бога.” 23 А жінка йому: “Якби Господь хотів нас умертвити не прийняв би з рук наших усепалення й офіри, та й не дав би нам усього цього бачити й не дав би нам сьогодні таке почути.” 24 І породила жінка сина й дала йому ім’я: Самсон. Росло хлоп’я, й Господь благословив його. 25 І дух Господній почав сходити на нього в таборі Дана, між Цорою й Ештаолом.
14. Сватання Самсона 1-4; боротьба з левом, весілля 5-20
1 Пішов Самсон у Тімну й нагледів там жінку з дочок філістимлянських. 2 Повернувшись, оповів він про те батькові й матері словами: “Бачив я у Тімні жінку з дочок філістимлянських: візьміть мені її за жінку!” 3 Кажуть йому батько з матір’ю: “Хіба немає тобі жінки між дочками твоїх братів і в усьому нашому народі, що мусиш іти за жінкою до філістимлян, до необрізаних?” Та Самсон батькові: “Ні, таки цю візьми мені, бо вона сподобалася мені.” 4 Не знали ж його батько-мати, що на те була воля Господня та що він шукав причини проти філістимлян, які того часу панували над Ізраїлем. 5 От і пішов Самсон з батьками в Тімну, і як вони підходили до виноградників Тімни, вискочило на нього, рикаючи, левеня. 6 Зійшов тоді на Самсона дух Господній, і він роздер його як козеня, не мавши в руці нічого. Батькові ж та матері не сказав, що зробив.
7 Прибув він і говорив з жінкою, й вона вподобалась йому. 8 Повернувсь він трохи згодом, щоб її за себе взяти, й подорозі звернув подивитись на падло левеняти; аж ось у левенятиному трупі рій бджіл з медом. 9 Нашкрябав він собі його в руку та й, ідучи далі, їв собі подорозі, а прийшовши до батька-матері, дав їм, то й вони їли. А сам не каже, що мед отой вишкрябав із левенятиного трупа. 10 Потім прийшов до жінки батько його, й справив Самсон там бенкет: бо так звичайно робили наречені. 11 І як побачили його, вибрали тридцять бояр, щоб були круг нього. 12 І сказав до них Самсон: “Загадаю я вам загадку. Як відгадаєте мені її за сім днів бенкету та як розв’яжете її, я дам вам тридцять льняних сорочок і тридцять святкових одягів. 13 Коли ж не спроможетеся відгадати, то ви дасте мені тридцять льняних сорочок і тридцять святкових одягів.” Ті йому й кажуть: “Загадуй, почуємо.” 14 Тоді він каже їм: “З ненаситного сить, із сильного солодь.” І три дні не могли вони відгадати загадки. 15 На четвертий же день сказали вони до Самсонової жінки: “Намов твого чоловіка, щоб розв’язав нам загадку, а то спалимо тебе разом із батьківською хатою. Хіба на те ви нас кликали, щоб обдерти?” 16 І заповзялася Самсонова жінка перед ним плакати й промовляти: “Зненавидів ти мене, не любиш уже мене. Загадав моїм землякам загадку, а мені й не звірив розгадати.” І відказав їй: “Рідному батькові-матері не звіривсь, а тобі б то звірятись?” 17 Вона ж усе плакала перед ним сім день, покіль тривав бенкет; а сьомого дня він таки роз’яснив їй, бо дуже вже йому докучала. Вона ж виказала загадку синам свого народу. 18 Сьомого дня, ще перед заходом сонця, кажуть йому люди міста: “Що солодше від меду? Що сильніше від лева?” Він же відказав їм: “Якби ви моєю телицею та не орали, моєї б загадки не відгадали.” 19 Найшов тоді на нього дух Господній, і, зійшовши в Аскалон, убив він там тридцять чоловік, познімав з них усе, що на них було, та й пороздавав святкову одежу тим, що загадку відгадали. Потім у великому гніві пішов до батьківської хати. 20 Жінку ж Самсона видали за одного з товаришів його, що був при ньому дружбою.
15. Самсонова помста: підпал урожаю 1-8; розгром філістимлян ослячою щелепою 9-20
1 По якомусь часі, під час пшеничних жнив, Самсон навідав свою жінку, мавши з собою козеня, мовивши: “Я хочу – в світлицю до моєї жінки.” Але батько її не дозволив йому ввійти; 2 каже йому: “Я думав, ти вже більше її не любиш, і віддав її одному з твоїх бояринів. Та хіба менша її сестра не краща? Візьми її собі замість неї!” 3 Самсон же відказав їм: “Цим разом не буду винен перед філістимлянами, коли заподію їм яке лихо.” 4 Пішов Самсон, піймав триста лисиць, набрав смолоскипів, зв’язав по два лисичині хвости докупи, а в середину між кожну пару хвостів причепив по смолоскипу. 5 І запаливши смолоскипи, розпустив лисиць по філістимлянських житах та й підпалив полукіпки й збіжжя на пні, і виноградники й оливкові сади. 6 Спитали філістимляни: “Хто то зробив?” Відказали їм: “Самсон, зять Тімнатія, бо той забрав у нього жінку й віддав її одному з бояр.” Кинулись тоді філістимляни та й спалили її разом з батьківською хатою. 7 Самсон сказав їм: “Коли ви таке чините, то не вгамуюсь, покіль на вас не помщуся.” 8 І бив він їх де тільки міг, страшенно. Тоді пішов собі й осівсь у балці, що в Етам-скелі. 9 Філістимляни ж двигнулися й отаборились у Юдеї, й розкинулися геть по Лехі. 10 Мешканці Юдеї спитали: “Чого рушили походом проти нас?” А ті відказали: “Щоб зв’язати Самсона й зробити з ним так, як він зробив з нами.” 11 Спустилося тоді три тисячі чоловік з Юдеї в балку, що в Етам-скелі та й сказали Самсонові: “Хіба ти не знаєш, що філістимляни панують над нами? Навіщо ти нам таке вчинив?” Він відказав їм: “Я зробив з ними так, як вони зо мною.” 12 Вони ж йому сказали: “Ми прийшли, щоб тебе зв’язати й видати в руки філістимлянам.” А Самсон їм: “Заприсягніть мені, що ви мене не вб’єте.” 13 Ті обіцяли йому й сказали: “Ні, ми тільки зв’яжемо тебе й видамо їм у руки; убити ж тебе не вб’ємо.” І зв’язали вони його двома новими мотузками й витягли його зо скелі. 14 Як прибув він до Лехі, філістимляни, вийшовши йому назустріч, загукали з радощів. Тоді найшов на нього дух Господній, і мотуззя на руках у нього стало немов прядиво, коли вчує вогонь, і пов’язь попадала з рук у нього. 15 Знайшов він тоді свіжу ослячу щелепу і, простягши руку, вхопив та й убив нею тисячу чоловік. 16 І промовив Самсон: “Ослячою щелепою нагромадив я їх цілу гору, ослячою щелепою убив я тисячу чоловік.”
17 А як промовив це, відкинув щелепу геть від себе; тим і названо те місце Рамат-Лехі. 18 І захотілось йому дуже пити, і озвавсь він до Господа й сказав: “Дав ти оцю велику перемогу рукою слуги твого, а тепер доведеться мені вмерти від спраги та потрапити в руки необрізаним.” 19 І розколов Бог щілину, що була в скелі в Лехі, й потекла з неї вода. Як же напився, повернулась до нього сила, й він ожив. Через те прозвано те місце “Джерело взиваючого”, що є в Лехі по цей день. 20 Правив він Ізраїлем за часів філістимлян двадцять років.