Левіт 4,5

4. Покутні жертви за гріх: первосвященика 1-12; громади 13-21; князя 22-26; мирянина 27-35

1 Господь сказав Мойсеєві: 2 «Промов до синів Ізраїля так: Коли хтось ізгрішить ненароком проти котрої-будь заповіді Господньої і зробить щонебудь, чого не годиться робити, 3 і якщо згрішить помазаний священик, і провина спаде на народ, то за гріх свій, що ним провинився, жертвуватиме Господеві за покуту молодого бичка без вади. 4 Він приведе бичка перед Господа до входу в намет зборів і покладе руку йому на голову та й заріже його перед лицем Господнім, 5 а помазаний священик візьме дещо крови бичка, внесе до намету зборів 6 і, вмочивши палець свій у кров, бризне нею сім разів перед Господом до завіси святині. 7 І священик намастить кров’ю роги кадильного жертовника, що стоїть перед Господом у наметі зборів, і виллє всю решту крови з бичка до підніжка жертовника всепалення, що коло входу в намет зборів. 8 Увесь же тук із бичка, принесеного в жертву за гріх, повиймає з нього: тук, що вкриває нутрощі, й ввесь жир, що на нутрощах; 9 і обидві нирки з туком, що на них, та що по боках, а чепець над печінкою й над нирками нехай відкине, 10 так, як то виймається з бика мирної жертви, – і воскурить усе те священик на жертовнику всепалення. 11 Шкуру ж із бичка й усе його м’ясо, з головою, ногами, нутрощами й калом, – 12 усього бичка винесе геть із табору на чисте місце, де висипають попіл, та й спалить його на дровах вогнем; на попелищі спалять його. 13 Як же вся громада Ізраїля згрішить ненароком, і гадки не маючи про щось грішне, і сподіє щось, чого не годиться робити, що заповіді Господні забороняють, і провиниться, 14 і коли гріх, що допустилась його, виявиться, – громада принесе в жертву за гріх бичка. Вона приведе його перед намет зборів. 15 І старші в громаді покладуть руки на голову бичкові, перед Господом, і заріжуть його перед Господом. 16 Тоді помазаний священик внесе кров із бичка до намету зборів, 17 вмочить свій палець у кров і бризне нею сім разів перед Господом до завіси святині, 18 й намастить кров’ю роги жертовника, що перед Господом у наметі зборів, і всю решту крови з бичка виллє до підніжка жертовника всепалення, що коло входу в намет зборів; 19 тук же ввесь вийме з нього й воскурить на жертовнику. 20 Він зробить з цим бичком так само, як зробив із бичком, принесеним за гріх власний, – так само зробить із ним, Отак і зробить за них священик покуту, і проститься їм. 21 Бичка ж винесуть геть із табору й спалять, як було спалено першого бичка; це жертва за гріх громади. 22 Коли ж ізгрішить князь і сподіє ненароком щось, чого не годиться робити, що забороняють заповіді Господа Бога його, й провиниться, 23 і як стане свідомим гріха, що ним ізгрішив, – має принести в жертву козла, самця без вади. 24 Він покладе руку на голову козлові та й заріже його там, де ріжуть жертву всепалення перед Господом: це жертва за гріх. 25 Священик візьме на палець трохи крови з жертви за гріх і помастить роги жертовника всепалення, а кров його виллє до підніжка жертовника всепалення. 26 Тук же його воскурить увесь на жертовнику як тук мирної жертви. Так зробить священик покуту за його гріх, і проститься йому. 27 Коли ж хтось із простого люду ненароком ізгрішить і сподіє щось, чого не годиться робити, що забороняють Господні заповіді, та й провиниться, 28 і як стане свідомим гріха, що ним ізгрішив, – має принести в жертву козу без вади, самицю, за гріх, що ним згрішив. 29 Він покладе руку на голову жертви за гріх та й заріже її на місці всепалення, 30 а священик візьме пальцем її крови та й помастить роги жертовника всепалення, всю решту ж крови виллє до підніжка жертовника всепалення. 31 Він вийме з неї увесь тук, як то виймається в мирної жертви, і священик воскурить його на жертовнику як приємний запах для Господа. Так зробить священик покуту за нього, й проститься йому. 32 Якщо принесе в жертву за гріх ягня, то нехай принесе самичку без вади. 33 Він покладе руку на голову жертви за гріх та й заріже її в покуту на місці, де ріжуть жертву всепалення; 34 священик же візьме пальцем крови її та й помастить роги жертовника всепалення, всю решту ж її крови виллє до підніжка жертовника всепалення. 35 Він вийме ввесь тук її, як виймається тук у ягняти мирної жертви, і священик воскурить його на жертовнику для жертв Господеві. Так зробить священик покуту за його гріх, що ним ізгрішив, і проститься йому.»

5. Особливі переступи 1-6; жертва за гріх із голубів і з муки 7-13; святотатство 14-16; необачні переступи закону 17-19; прогріхи супроти ближнього 20-26

1 «Якщо хтось ізгрішить тим, що почув проклін, і не об’явить його, хоч був його наочним свідком чи напевне дізнався від інших, то понесе вину на собі. 2 Або коли хто, не знаючи про те, доторкнеться до чогось нечистого, чи до стерва нечистого звіря, чи стерва нечистої тварини, чи стерва нечистого повзуна, не знаючи, що воно нечисте, то сам стане нечистим і винним. 3 Або як доторкнеться, не знаючи про те, до якоїнебудь людської нечистоти, яким би то робом вона й не занечищувала, то потім, як дізнається, стане винним. 4 Або коли хто поклянеться необачно, тільки словами, сподіяти щось лихе чи добре в тих речах, що в них люди звичайно необачно клянуться, хоч він про те не знав, а потім дізнається, – буде винен у тім, у чім поклявся. 5 І як стане винним у чімнебудь такім, мусить признатися, чим згрішив, 6 і принести Господеві покутну жертву за сподіяний гріх: самицю з отари, вівцю або козу як жертву за гріх, а священик відслужить покуту за його провину. 7 Коли ж не спроможеться на щось із отари, то принесе Господеві в покуту за провину, що її допустився, пару горлиць або пару голубенят; одне на покутну жертву за гріх, а друге на всепалення. 8 Він подасть їх священикові, а цей принесе наперед те, що на жертву за гріх, і зломить йому шийку при голівці, не відділяючи її. 9 І побризкає кров’ю жертви за гріх боки жертовника, решту ж крови видушить коло підніжка жертовника; це жертва за гріх. 10 А друге впорає як усепалення, за обрядом. Так відслужить священик покуту за сподіяний ним гріх, і проститься йому. 11 Коли ж і на пару горлиць або на пару голубенят не спромога його, то нехай принесе в офіру за гріх десятину з ефи питльованої муки; він не зливатиме на неї олії, ані не кластиме на неї ладану, бо це жертва за гріх. 12 І принесе її священикові, який візьме з неї повну жменю – як пахоші – і спалить їх на жертовнику, зверху на жертвах, палених Господеві: це жертва за гріх. 13 Так відслужить священик покуту за гріх його, що ним він де-вчому провинився, й проститься йому. Священик же одержить те саме, що й при офірі.» 14 І промовив Господь Мойсеєві: 15 «Коли хтось спроневіриться і ненароком згрішить проти Господніх святощів, має принести Господеві в жертву за провину барана з отари, без вади, вартістю стільки срібних шеклів, скільки ти оціниш, по шек-лю святині, на жертву за провину. 16 Він мусить відшкодувати це, що заподіяв святині, та ще й додати п’ятину та разом мусить віддати це священикові; а священик пожертвує барана як відшкодування, відслужить покуту за нього, і проститься йому. 17 Коли хто несвідомо згрішить і зробить щось, чого не годиться робити, що забороняють Господні заповіді, він провиниться, і гріх тяжітиме на ньому; 18 нехай він принесе священикові в жертву за відшкодування барана з отари, без вади, по твоїй оцінці, а священик спокутує за нього його провину, що нею несвідомо провинився, і проститься йому. 19 Це жертва за відшкодування; бо направду він провинився перед Господом.» 20 І сказав Господь Мойсеєві: 21 «Коли хтось ізгрішить і провиниться проти Господа, відмовляючи своєму ближньому чи то повірене на схованок, чи на заклад, чи крадене, чи інакше загарбане в нього; 22 чи, знайшовши загублене, заперечує те, чи клянеться неправдиво про щонебудь, що люди звичайно творять і грішать; 23 одне слово: коли грішить і провиняється, мусить повернути крадене, чи загарбане, чи повірене йому на сховок, чи загублене, що його знайшов; 24 чи що б воно не було, про що клявся ложно; нехай поверне його сповна та ще й додасть п’ятину до нього; він оддасть це його власникові в день жертви за відшкодування. 25 Він приведе до священика, як жертву відшкодування Господеві, барана з отари, без вади, по твоїй оцінці. 26 А священик спокутує за нього перед Господом, і проститься йому, яка б не була провина, що нею провинився.»