ШОСТА КАТИЗМА
МОЛИТВИ НА ПОЧАТОК
Благословенний Бог наш, завжди нині повсякчас і на віки віків. Амінь
Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас. (3)
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші, імени Твого ради.
Господи, помилуй. (3)
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Господи, помилуй (12)
МОЛИТВА ДО СВЯТОЇ
ЖИВОНАЧАЛЬНОЇ ТРОЙЦІ
Всесвята Тройце, Боже і Творче всього світу! Поспіши направити серце моє, щоб я, почавши з увагою мовити ці богонатхнені псалми, що їх Святий Дух устами Давида видихнув, закінчив добрими ділами. Нині я, недостойний, хочу їх мовити, але, відчуваючи своє незнання, молюся, припадаючи до тебе і просячи твоєї помочі, та взиваю: Господи, направ розум мій і стверди серце моє, щоб не падав я духом через слова уст, але через розуміння мовленого веселився і приготувався до творення добрих діл, на яких учуся. І, освітлений добрими ділами, нехай стану на суді твоїм праворуч з усіма вибраними твоїми. І нині, Владико, благослови зі щирого серця заспівати, мовлячи так:
Прийдіте, поклонімся цареві, нашому Богу.
Прийдіте, поклонімся Христові, цареві, нашому Богу.
Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа, царя і Бога нашого.
ПСАЛОМ 37
О Господи, не докоряй мені у твоїм гніві і не карай мене у твоїм обуренні.
Бо твої стріли мене прошили, і рука твоя спустилася на мене.
Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого; немає цілого нічого в моїх костях з-за гріху мого.
Бо мої провини голову мою перевищили, немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.
Смердять, загнивши, мої рани з-за мого нерозуму.
Принижений, зігнувсь я вельми, повсякденно сумний ходжу я.
Бо стегна мої сповнені жару, і здорового нема нічого на моїм тілі.
Зомлів я, розбитий понад міру, і скиглю від стогону серця мого.
О Господи, перед тобою все моє бажання, і стогін мій від тебе не скритий.
Серце моє розколотилось, сила мене полишила і навіть очей моїх світло, – і того вже нема в мене.
Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани, і родичі мої стоять оподаль.
І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють; і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.
Я, немов глухий, не чую; і як німий, що уст своїх не відкриває.
Я став, немов людина, що не чує, в устах якої одвіту немає.
На тебе бо, о Господи, я уповаю; ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.
Кажу бо: “Нехай не втішаються надо мною, як захитається моя нога; нехай не несуться проти мене.”
Я бо ось-ось уже маю впасти, і біль мій передо мною завжди.
Я бо провину мою визнаю і гріхом моїм журюся.
А ті, що без причини зо мною ворогують, набирають на силі; чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.
І ті, що злом оддячують за добро, – вони проти мене, бо я про добро дбаю.
Не покидай мене, о Господи; мій Боже, не віддаляйсь від мене!
Поспіши мені на допомогу, Господи, моє спасіння!
ПСАЛОМ 38
Я мовив: Пильнуватиму мої дороги, щоб язиком не согрішити; уздечку накладу собі на рот, поки передо мною беззаконник.
Я занімів, замовкнув понад міру і біль мій роз’ятрився.
У мене в нутрі запалало моє серце ВІД думок моїх огонь зайнявся. І слово навернулось на язик мій:
Дай мені спізнати, Господи, кінець мій і міру днів моїх, яка вона, щоб я знав, який я тлінний.
Ось кілька п’ядей завдовжки зробив ти мої дні і вік мій – немов би. ніщо перед тобою; вона лиш подув, – кожна людина,
лише, як тінь, чоловік проходить, дарма лиш метушиться; громадить, та не знає, хто те збере;
Та й ось тепер, о Господи, чого я дожидаю? Моя надія в тобі!
Від усіх моїх переступів мене визволь, не дай мене на глум дурному.
Я занімів, я уст не розтуляю, бо ти вчинив це.
Відверни геть від мене удар твій, – від замаху руки твоєї я пропадаю.
Карою за провину ти направляєш людину; нищиш, неначе міль, те, що йому миле. Кожна людина – тільки подув.
Вислухай, Господи, мою молитву, нахили вухо до благання мого, не будь глухим на мої сльози. Бо я – приходень у тебе, як усі мої батьки – перехожий.
Відверни від мене твої очі, щоб я міг відідхнути перше, ніж піду, і більш мене не буде.
ПСАЛОМ 39
Надіявся, на Господа надіявся я твердо, і він нахиливсь до мене й вислухав моє благання.
І витягнув мене з погибельної ями, з багнистого болота, і поставив на скелю мої ноги, ствердивши мої кроки.
І вклав мені в уста новую пісню, хвалу нашому Богові. Багато хто побачить і буде шанувати, і вповати на Господа.
Блажен муж, який на Господа поклав своє довір’я, хто не пристає до зухвальців, ані до тих, що збочують у брехню.
Силу чудес учинив ти, Господи, мій Боже, провидінням твоїм над нами. Ніхто тобі не рівний. Я був би радий їх звістити й розповісти, та забагато їх, щоб їх перелічити.
Жертви й офіри ти не хочеш, вуха відкрив у мене. Ти всепалення й жертви за гріх не домагався.
Тоді сказав я: “Ось я приходжу; у сувої книги написано про мене:
Чинити твою волю, Боже мій, я радий, і твій закон у мене в серці.”
Я оповів про справедливість на великім зборі, не затуляв я уст моїх, Господи, ти знаєш.
Не заховав я в моїм серці твою справедливість; я розповів про твою вірність і твоє спасіння. Не затаїв твоєї ласки й вірности твоєї перед великим збором.
Не зачиняй, о Господи, від мене твого серця; милість твоя і твоя вірність хай мене завжди зберігають.
Бо злидні мене без кінця обсіли, провини мої мене наздогнали, так що й дивитись вже не можу. Їх більш, ніж волосу на толові у мене, і серце моє зомліло.
Зволь, Господи, мене урятувати; о Господи, поспіши мені на допомогу!
Хай осоромляться й почервоніють усі ті, що на мою душу зазіхають, щоб її погубити. Нехай назад відступлять і застидаються ті, що тішаться моїм нещастям!
Нехай збентежені вкриються стидом ті, що до мене кажуть: “Ага! Ага!”
Хай радуються й веселяться в тобі всі, що тебе шукають, і нехай завжди кажуть ті, кому люба твоя допомога: “Хай возвеличиться Господь!”
Я ж бідний та нужденний, але Господь дбає про мене. Ти – моя допомога і мій визволитель, Боже мій, не забарися!
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
ПСАЛОМ 40
Блажен, хто дбає про нужденного та вбогого; в лиху годину Господь його врятує.
Господь хоронитиме його й живитиме його, і зробить його на землі щасливим, і не видасть його в руки ворогам зажерливим.
Господь підтримає його, недужого, на ложі: увесь біль його відніме в його недузі.
Я мовив: “Господи, змилуйся надо мною! Вилікуй мою душу, бо згрішив перед тобою.”
Вороги мої розповідають проти мене лихі речі: “Коли помре він, і загине його ім’я?”
І хто навідатись приходить, марне виговорює; у серці своїм зло збирає і, вийшовши надвір, розголошує.
Усі мої ненависники перешіптуються вкупі проти мене, задумують зло на мене:
«Лиха біда вчепилася до нього! І де раз ліг, то більш уже не встане.»
Ба навіть друг мій, що я на нього покладався, що жививсь моїм хлібом, і той наставив п’яту на мене.
Ти ж, Господи, змилуйся надо мною і підведи мене, і я відплачу їм.
Тоді збагну, що мене любиш, як ворог мій не буде ликувати надо мною.
У невинності моїй будеш підпорою моєю і поставиш мене перед твоїм обличчям повіки.
Благословен Господь, Бог Ізраїля від віку й до віку! ‘ Нехай так буде! Нехай так буде!
ПСАЛОМ 41
Як лань прагне до водних потоків так душа моя прагне до тебе, Боже.
Душа моя жадає Бога, Бога живого, – коли бо прийду й побачу обличчя Боже?
Сльози мої стали мені хлібом удень і вночі, коли день-у-день мені говорять: «Де Бог твій?»
Про це я згадую і душу виливаю над собою: як я йшов у громаді, йшов попереду них до дому Божого, посеред гуків радости й хвали, у гурті святковім.
Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти, Спасителя обличчя мого і мого Бога.
Душа моя пригноблена в мені; тому я згадую тебе в землі Йордану і Хермону і з гори Міцар.
Безодня кличе до безодні під гуркіт твоїх водоспадів; усі твої буруни й хвилі хлинули на мене.
Удень хай Господь явить свою милість, вночі ж співатиму і славитиму Бога життя мого.
Кажу до Бога: «Скеле моя, чом мене забуваєш? Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий?
Кості тріщать у мене, а тут ще й вороги мої кепкують з мене, коли день-у-день до мене кажуть: Де ж Бог твій?»
Чому пригноблена, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо знову прославлятиму його, Спасителя обличчя мого та мого Бога.
ПСАЛОМ 42
Обстань за мною, Боже; розсуди мою справу проти нечестивого народу; від чоловіка лукавого й несправедливого мене визволь.
Бо ти, Боже, моя твердиня. Чому мене відкинув? Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий?
Пошли світло твоє і твою правду: вони нехай мене ведуть заберуть на святу гору твою й до твоїх наметів.
І я прийду до жертовника Бога, до Бога радости й веселости моєї, і прославлятиму тебе на гуслах, Боже, мій Боже!
Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся в мені? Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти Спасителя обличчя мого і мого Бога.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
ПСАЛОМ 43
Боже, на наші вуха ми чули, наші батьки нам розповіли про діло, що учинив єси за днів їхніх, днів давніх.
Ти, власною рукою вигнав народи, а їх насадив, порозбивав народи, а їх поширив.
Бо не мечем своїм вони зайняли землю, і не рамено їхнє дало їм перемогу, а твоя десниця і твоє рамено, і світло обличчя твого, бо ти їх уподобав.
Ти, царю мій, мій Боже, Яковові вирішував перемоги.
Тобою ми відбили наших супостатів, ім’ям твоїм ми розтоптали тих, що на нас повстали.
Я бо не покладавсь на лука мого, і не спас мене меч мій;
але ти врятував нас від наших ворогів і засоромив ненависників наших.
Богом ми день-у-день хвалились, і твоє ім’я ми завжди прославляли.
Тепер же ти нас відкинув і засоромив, і не виходиш із нашими військами.
Ти завернув нас до втечі перед ворогом нашим, і наші ненависники нас пограбували.
Ти віддав нас, мов овець, на заріз, і між народи нас розвіяв.
Спродав єси народ твій за безцінь і не мав великого заробітку, їх спродавши.
Віддав на посміховище нас сусідам нашим, на погорду й наругу тим, що навкруги нас.
Учинив єси нас поговором між людьми, народи над нами хитають головою.
Увесь час передо мною моя ганьба, і сором мені обличчя вкриває
від голосу ганьбителя й злоріки, від ворога й супостата.
Усе це на нас нагрянуло, хоч ми тебе й не забули, і не спроневірилися союзові твоєму,
і не відвернулося серце наше, і не зійшли з твоєї стежки стопи наші,
коли ти розтер нас на місці шакалів і вкрив нас тінню смерти.
Коли б ми забули ім’я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога,
то чи Бог про це не дізнався б? Таж він знає таємниці серця.
Тажчерез тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають.
Устань! Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки!
Чому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш?
Душа бо наша у поросі простерта, до землі прилип живіт наш.
Устань нам на допомогу і визволь нас твого милосердя ради.
ПСАЛОМ 44
Із мого серця гарне слово ллється; я мовлю: Цареві моя пісня! Язик мій – тростинка скорописця.
Найкращий ти на вроду між людськими синами, краса розлита на устах у тебе; тому то Бог благословив тебе повіки.
Опережи твій стан мечем, витязю, твоєю славою і красою!
Щасливо їдь верхи за вірність і за правду, і хай навчить тебе преславних діл твоя десниця.
Стріли твої гострі, народи коряться тобі, і царських ворогів серце вмліває.
Престол твій, Боже, по віки вічні; берло правоти – берло царства твого.
Ти любиш справедливість і ненавидиш беззаконня: тому помазав тебе Бог, Бог твій, миром радости над друзями твоїми.
Миром, алое та касією пахнуть твої шати; з палаців із слонової кости струни тебе звеселяють.
Царські дочки – тобі назустріч, праворуч тебе стоїть цариця в золоті офірськім.
Слухай, дочко, глянь, прихили твоє вухо і забудь народ твій і дім батька твого.
І цар жадатиме краси твоєї, бо він – твій пан, і йому кланяйся.
І дочка тирська з дарами приходить; твоєї ласки запобігають багатирі народу.
Уся прибрана пишно входить царівна, золотом ткані її шати.
У різнобарвно гаптованих шатах, ведуть її до царя; за нею йдуть дівиці, її другині проводять її.
Серед веселощів і радости їх уводять, і вони входять у царський палац.
Замість твоїх батьків будуть твої діти; по всій землі ти зробиш їх князями.
Я буду згадувати твоє ім’я від роду і до роду тим прославлятимуть тебе народи по віки вічні.
ПСАЛОМ 45
Бог нам прибіжище і сила; у нещастях з’явився з дужою допомогою.
Тим не злякаємось, хоч би й земля провалилась і гори захиталися серед моря.
Нехай ревуть, бушують його води, хай дрижать гори від його обурення. (Господь сил з нами, Бог Якова – наша твердиня.)
Ріка, – її відноги звеселяють місто Боже, святі Всевишнього чертоги.
Бог серед нього, воно не похитнеться; Бог йому допоможе перед світанком.
Захвилювалися народи, царства захитались; Господь загримів громом, земля задрижала.
Господь сил з нами, Бог Якова – наша твердиня.
Ходіте, гляньте на діла Господні, які страхітливі речі він учинив на землі.
Він, що припиняє війни по край землі, що ломить лука й торощить списи, і щити вогнем палить.
Вгамуйтесь і пізнайте, що я – Бог, що я вознісся на землі між народами.
Господь сил з нами, Бог Якова – наша твердиня.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Достойно є воістину величати блаженною тебе, Богородицю, присноблаженну, і пренепорочну, і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.
Багатомилосердний, премилостивий Господи і всього добра дателю, Чоловіколюбче і всього всесвіту Володарю багатоіменний, Владико і Господи! Бідний і вбогий я, та осмілююся назвати чудове, страшне, святе ім’я твоє, перед яким усе творіння небесних сил, шануючи, зі страхом тремтить. Тут на землі ти виявив промисел незбагненного твого чоловіколюб’я посланням улюбленого твого Сина, що його ти від одвічного лона твоєї Отцівської слави нерозлучним божеством видихнув, щоб людей з ангелами в одну спільноту з’єднати. Пом’яни, Господи, мого лінивства смирення: хоч я бруд і порох, але тебе, невимовне світло, кличу, бо обложений я тілесною неміччю, яку милостиво Слово твоє понесло і смертю своєю звільнило душі наші від неволі ворожої, щоб сподобити нас усіх, що вірою ярмо труду твого на себе взяли, бути спільниками слави твоєї, від якої сатана облудний відпав. Помилуй мене, затуманеного гріховними помислами, піднеси мій розум, заглушений терням лінивства і ожеледдю непокірности. Утверди серце моє, щоб для тебе горіло; очам моїм джерело сліз пошли і на кінець виходу душі моєї з тіла вчини мене непорочним твоїм угодником, наставляючи мене на сердечний подвиг для тебе. Пом’яни, Господи, батьків моїх милосердям твоїм, усіх рідних моїх, сестер і братів, друзів і сусідів, (імена, за кого молимося) і всіх православних християн, – і спаси нас молитвами всіх святих. Прийми на твою честь ці псалми й молитви, які говорив я перед тобою, і нехай не буде тобі мерзенним моління це із зітханням. Бо милостивий ти і чоловіколюбець, і тебе, безначального Отця, славимо, з єдинородним твоїм Сином і з Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Чеснішу від херувимів, і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.
Слава: Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Господи, помилуй (3). Благослови.
Христос, істиний Бог наш, молитвами Пречистої своєї Матері, силою чесного й животворящого Хреста, заступництвом святих небесних сил безплотних, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших Антонія й Теодосія та інших чудотворців печерських, усіх святих української землі, святого пророка Давида і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець. Амінь.