Євангелія від Луки 20,21

20. Ісус не бажає відповідати книжникам 1-8; притча про виноградник 9-19; про данину кесареві 20-26; садукеї та воскресіння 27-40; Христос – син Давида 41-47

1 Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами 2 і сказали так до нього: “Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю?” 3 Він у відповідь сказав: “Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені: 4 Йоанове хрищення було з неба чи від людей?” 5 А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, – він спитає: Чому ж ви йому не повірили? 6 А як ми скажемо: Від людей, – увесь народ нас поб’є камінням, бо був певний, що Йоан пророк. 7 І відповіли: “Не знаємо, звідки (воно було).” 8 А Ісус сказав їм: “То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.” 9 І він почав народові казати оцю притчу: “Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час. 10 Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. 11 І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками. 12 Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали. 13 Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Послати хібащо мого улюбленого сина? Може його пошанують? 14 Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась. 15 І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника? 16 Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.” Почувши це, вони сказали: “Нехай це не станеться!” 17 Ісус же глянув на них пильно й мовив: “Що, отже, значить оце написане: Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним? 18 Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; на кого ж він впаде – роздавить.” 19 Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу. 20 І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб його піймати на слові й видати начальству і владі намісника. 21 І ті спитали його: “Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді. 22 Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?” 23 Він же, побачивши їх лукавство, промовив до них: 24 “Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис?” Ті відповіли: “Кесарів.” 25 І він сказав їм: “Віддайте, отже, що кесареве – кесареві, а що Боже – Богові.” 26 І не могли піймати його перед людьми на слові та, дивувавшися його відповіді, замовкли. 27 Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили 28 й спитали його: “Учителю, Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму. 29. Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним. 30 Потім другий, 31 і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. 32 Врешті, померла й жінка. 33 Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.” 34 Ісус відповів їм: “Сини цього світу женяться і виходять заміж. 35 Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж; 36 бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони – сини Божі, бувши синами воскресіння. 37 А що мертві воскресають, – це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. 38 Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.” 39 Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: “Учителю, ти добре сказав.” 40 І не насмілювались вони більше ні про що його питати. 41 І тоді він до них промовив: “Як же це кажуть, що Христос син Давида? 42 Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить: Господь сказав Владиці моєму: Сиди праворуч мене, 43 поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги. 44 Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?” 45 І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням: “Остерігайтеся книжників, 46 що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах; 47 що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду – вони приймуть строгіше осудження.”

21. Дві вдовині лепти 1-4; про зруйнування храму 5-19; про знищення Єрусалиму 20-38

1 Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбнички. 2 Побачив він також і вдову убогу, що кидала туди дві лепти, 3 і сказав: “Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх. 4 Усі бо вони вкинули як дар Божий з їхньої надвишки, вона ж з убозства свого поклала ввесь свій прожиток, який мала.” 5 І коли деякі говорили про храм, що він був прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами, (Ісус) сказав: 6 “Надійдуть дні, коли з усього, що ви бачите, не лишиться камінь на камені, який не був би перевернений.” 7 Тоді вони його спитали: “Учителю, коли ж це буде? І який буде знак, що це має настати?” 8 Він же відповів: “Глядіть, щоб вас не звели: багато бо прийде в моє ім’я і буде казати: Це я, – і: Час наблизився. Не йдіть слідами за ними. 9 Коли почуєте про війни та розрухи, не страхайтеся, бо треба, щоб це сталося спершу, але кінець не зараз.” 10 Тоді сказав їм: “Повстане народ на народ і царство на царство. 11 Будуть великі землетруси, по різних місцях будуть пошесті й голод, появи жахливі, а з неба великі знаки будуть. 12 Але перед усім цим на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імени мого. 13 І це дасть вам нагоду свідчити. 14 Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати, 15 я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити. 16 Вас видадуть батьки, брати, рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють. 17 Вас будуть ненавидіти всі за моє ім’я. 18 Але волосина з голови у вас не пропаде! 19 Вашим стражданням ви спасете душі свої. 20 Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте тоді, що його спустошення наблизилось. 21 Тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори, а ті, що будуть у середині міста, нехай вийдуть з нього; ті ж, що будуть на полях, нехай до нього не входять. 22 Це бо дні кари, коли то все, що написане, здійсниться. 23 Горе вагітним та тим, що грудьми годують, у ті дні! Бо на землі буде нужда велика й гнів проти народу цього. 24 Вони поляжуть від леза меча й підуть у неволю поміж усі народи. Єрусалим топтатимуть погани, поки не закінчиться час поган. 25 І будуть знаки на сонці, місяці й на зорях, а на землі переполох народів, стривоження шумом моря та його хвилями. 26 Люди змертвіють від страху, очікуючи те, що на світ надійде, бо захитаються небесні сили. 27 Тоді побачать Сина Чоловічого, що йтиме у хмарі з силою і славою великою. 28 Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке.” 29. І він сказав їм притчу: “Погляньте на смоковницю і всякі (інші) дерева. 30 Коли вони розпукаються вже, ви, дивлячись, розумієте самі від себе, що вже близько літо. 31 Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що Царство Боже близько. 32 Істинно кажу вам: Рід цей не пройде, аж поки все не станеться. 33 Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть. 34 Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька, 35 немов сітка, бо він прийде на всіх, які живуть на поверхні всієї землі. 36 Будьте чуйні, отже, і кожного часу моліться, щоб мати змогу уникнути всього того, що має збутися, і стати перед Чоловічим Сином.” 37 Днями Ісус навчав у храмі, а ночами виходив і перебував на горі, званій Оливна. 38 Зранку ж увесь народ приходив до нього в храм, щоб послухати його.