Второзаконня 1,2

1. Введення 1-5; Божий наказ вирушати 6-8; повчання для начальників та суддів 9-18; вихід і спротив 19-33; Божа кара 34-46

1 Ось слова, що їх промовив Мойсей до всього Ізраїля по той бік Йордану, в пустині, в Араві, проти Суфу, між Параном і Тофелем, Ливаном, Хацеротом і Ді-Загавом; 2 одинадцять день ходи від Хорива до Кадеш-Барне, дорогою через Сеїр-гори. 3 В сороковому році, в одинадцятому місяці, в перший день місяця Мойсей сказав до синів Ізраїля все, що Господь заповідав йому про них; 4 після того, як побив Сихона, аморійського царя, що жив у Хешбоні, та Ога, башанського царя, що жив у Аштароті біля Едреї. 5 По тому боці Йордану, в Моав-землі, почав Мойсей викладати цей закон, кажучи: 6 «Господь Бог наш промовив до нас на Хориві так: Доволі довго ви побули під цією горою. 7 Оберніться й рушайте: ідіть в аморійські гори й у всі сусідні краї; у степ, у гори й у долини, на південь і на берег моря, в край ханаанян і до Ливану, аж до великої ріки, ріки Ефрат. 8 Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що оддасть їм і потомкам їхнім. 9 Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі. 10 Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні. 11 Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам. 12 Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари? 13 Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами. 14 І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити. 15 Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п’ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь. 16 Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем. 17 Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого; нікого не страхайтеся, бо суд – Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю. 18 І заповідав я вам того часу все, що ви мали чинити. 19 Ми рушили від Хориву і перейшли всю оту, що ви бачили, велику й страшну пустиню, по дорозі до аморійських гір, та й прибули, як заповідав нам Господь, Бог наш, аж до Кадеш-Барне. 20 І промовив я до вас: Дійшли ви аж до гір аморійських, що їх Господь, Бог наш, хоче нам дати. 21 Глянь, Господь, Бог твій, дає тобі в посідання цю землю; іди, займи її, як обіцяв тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійся, не падай духом. 22 Та ви всі приступили до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони розгледіли нам ту землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись і на які міста йти нам. 23 Подобалася мені ваша рада; і я вибрав з-поміж вас дванадцять чоловік, по чоловіку від покоління. 24 Пустились вони в дорогу й зійшли в гори та й дійшли до Ешкол-долини й розвідали її. 25 Вони, набравши з собою плодів землі, принесли їх до нас і дали нам таку вістку: Добра земля, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати. 26 Та ви не схотіли йти і противилися слову Господа, Бога вашого; 27 і стали нарікати по ваших наметах та й промовляти: З ненависти до нас вивів нас Господь із Єгипетської землі, щоб віддати нас у руки аморіям та й вигубити нас. 28 І куди ж ото ми йдемо? Наші брати відняли в нас відвагу, коли сказали: люд, мовляв, там численніший та дебеліший за нас, міста великі й укріплені під небо, ба – навіть синів Анака ми бачили там! 29 А тоді я промовив до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх! 30 Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він сам воюватиметься за вас, цілковито, як це він учинив був з вами в Єгипетській землі перед вашими очима; 31 та й у пустині, де ти бачив, як Господь, Бог твій, ніс тебе, як чоловік носить свого сина, на всьому шляху, що ви його пройшли, заки дійшли до цього місця. 32 Та ви, не зважаючи на те, не хотіли вірити Господеві, Богові вашому, 33 який ішов поперед вами в дорозі, щоб піднайти вам місце, де можна вам отаборитись: уночі в полум’ї, щоб показати вам дорогу, якою мали йти, а вдень у хмарі. 34 Коли Господь почув голос ваших розмов, розгнівався й поклявся словами: 35 Ніхто з цих людей, із цього злого роду не побачить тієї доброї землі, що її я поклявся дати вашим батькам, 36 крім Калева, сина Єфунне; він її побачить, і йому дам землю, що по ній ступав він, і його синам, бо він вірно йшов слідами за Господом. 37 Та й на мене через вас розгнівався Господь і сказав: І ти туди не ввійдеш! 38 Ісус Навин, твій слуга, – той увійде туди; йому додай відваги, бо він саме віддасть її у насліддя Ізраїлеві. 39 А ваші немовлятка, про яких ви казали, що стануть здобиччю, і діти ваші, що не вміють ще відрізнити добра від зла, – вони увійдуть туди, їм я дам її, і вони заволодіють нею. 40 Ви ж поверніться й рушайте в пустиню, дорогою до Червоного моря. 41 А ви відказали мені та й промовили до мене: Згрішили ми проти Господа, ми підемо в гори й битимемся, так, як заповідав нам Господь, Бог наш. І підперезав кожен із вас свою зброю, і вам захотілось необдумано пуститися в гори. 42 Але Господь сказав до мене: Промов до них: не йдіть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; то щоб не побили вас вороги ваші! 43 Говорив я до вас, а ви не послухали; ви спротивились Господньому слову і, впершись, пустилися в гори. 44 От і вийшли проти вас аморії, що живуть у тих горах, і гналися за вами роєм та й сікли вас від Сеїру до Хорми. 45 Повернувшися, заходилися ви плакати перед Господом, але Господь не слухав вашого голосу й не зважав на вас. 46 І пробули ви, живучи в Кадеші, довгий час.»

2. Едом 1-8; Моав 9-15; Аммон 16-25; Сихон 26-37

1 «Потім повернулись ми й рушили в пустиню, шляхом до Червоного моря, як велів мені Господь, і обходили довго гори Сеїр. 2 І промовив до мене Господь: 3 Годі вам ходити навкруги цих гір, поверніть на північ. 4 Ти ж повели людям: Оце маєте перейти край братів ваших, синів Ісава, що живуть у Сеїрі. Вони боятимуться вас, ви однак уважайте. 5 Не задирайтеся з ними; бо не дам вам ні п’яді їхньої землі, тому що Сеїр-гори віддав я Ісавові на власність. 6 Харчі купите в них за гроші, щоб ви мали що їсти, та й води придбаєте в них за гроші, щоб мали що пити. 7 Бо Господь, Бог твій, благословив тебе в усякім ділі рук твоїх, піклувався твоєю мандрівкою по тій великій пустині: ось уже сорок років Господь, Бог твій, був з тобою; нічого не бракувало тобі. 8 І пройшли, поодаль від наших братів, синів Ісава, що живуть у Сеїрі; звернувши з шляху на Араву, на Елат і на Еціон-Гевер, ми пустилися дорогою в Моав-пустиню. 9 І промовив до мене Господь: Не зачіпай Моава й не починай війни з ним, бо не дам тобі ні клаптика з їхньої землі в посідання; я віддав бо Ар синам Лота в посілість. 10 Спершу там жили емії, люд великий, численний і дебелий, як анакії; 11 за рефаїв уважали їх, як і анакіїв; моавитяни ж звуть їх еміями. 12 А в Сеїрі жили спершу хорії; їх вигнали були сини Ісава й винищили перед собою, оселившись на їхньому місці, так, як це зробив Ізраїль у землі, що її дав йому Господь у посілість. 13 Тож вставайте й переправляйтеся через потік Зеред. І ми перейшли потік Зеред. 14 Того ж часу, що йшли ми від Кадеш Барне, аж поки перейшли потік Зеред, було 38 років, поки не зник із табору ввесь рід вояків, як поклявсь був їм Господь. 15 Сама рука Господня була проти них, щоб вигубити їх із табору дощенту. 16 І коли всі придатні до війни люди повимирали з-поміж народу, 17 Господь промовив до мене так: 18 Ти збираєшся сьогодні перейти через границю Моава, тобто Ар, 19 і наблизитися проти синів Аммона; не зачіпай їх, ані не починай війни з ними, бо не дам тобі нічого в посідання з землі синів Аммона: я віддав її синам Лота в посілість. 20 Ця земля теж уважалась землею рефаїв, і рефаї жили в ній спершу; аммонії звуть їх замзумміями; 21 люд це великий, численний і дебелий, як анакії, та вигубив їх Господь перед аммоніями, які прогнали їх і оселились на їхньому місці. 22 Так, як учинив був синам Ісава, що живуть у Сеїрі, знищивши перед ними хоріїв; ті прогнали їх і живуть досі на їх місці. 23 Так само, як і аввіїв, що жили хуторами аж до Гази, винищили й оселились на їхніх місцях кафторії, що вийшли з Кафтору. 24 Тож уставайте, рушайте в дорогу і переходьте через потік Арнон: ось я віддаю тобі в руки Сихона, царя хешбонського, аморія, разом з його землею; починай підбій, іди війною на нього! 25 Нинішнього дня почну наводити твій жах і страх на всі народи під небесами; як тільки почують вістку про тебе, дрижатимуть і тремтітимуть перед тобою. 26 Тоді послав я посланців з Кедемот-пустині до Сихона, хешбонського царя, з мирними словами, кажучи: 27 Дозволь мені перейти через твою землю; я йтиму тільки по дорозі, не звертаючи, ні праворуч, ні ліворуч. 28 Харчі за гроші продаватимеш мені, щоб я мав що їсти, та й воду даватимеш мені за гроші, щоб я мав що пити. – Дай мені тільки перейти, 29 як це вчинили мені сини Ісава, що живуть в Сеїрі, і моавитяни, що живуть в Арі, поки не переправлюсь через Йордан у землю, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати. 30 Але Сихон, цар хешбонський, не захотів перепустити нас через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив його дух запеклим, а серце його твердим, щоб віддати його тобі в руки, як воно і е сьогодні. 31 І промовив тоді Господь до мене: Ось я віддаю тобі на поталу Сихона і його землю; починай, займай його землю. 32 І виступив Сихон проти нас, він сам і ввесь його люд, до бою під Ягцою. 33 Та Господь Бог віддав його на поталу, й ми побили його й синів його та ввесь люд його. 34 Ми тоді забрали всі його міста, та й піддали знищенню кожне місто, чоловіцтво, жіноцтво й дітей, та й не зоставили живим нікого. 35 Тільки скотину взяли ми для себе як здобич та луп по містах, що їх ми звоювали. 36 Від Ароеру, що на берегах Арнон-потоку, та й міста, що в долині, аж до Гілеаду не було міста, яке було б для нас неприступним; все віддав нам Господь, Бог наш. 37 Тільки до землі синів Аммона ти не наближався, ані до всієї долини Яббок-потоку, ані до міст у горах: усе так, як Господь, Бог наш, заповідав нам.»