Великопосні реколекції
Реколекції (від лат. recolecto — наново збирати) — це кількаденний період духовного оновлення, під час якого людина зосереджується на молитві, слуханні конференцій та сповіді. Церква рекомендує проводити періодичні реколекції для оновлення свого внутрішнього світу, перегляду власних думок та почуттів, а також можливості поділитися своїм досвідом та здобутками з іншими.
Період Великого посту, час, коли ми згадуємо Хресну дорогу, — це хороша пора для того, щоб переглянути наші відносини з Богом, поміркувати над тим, як нам стати ближчими до Нього.
З цією метою 5-7 квітня 2024 року в храмі св. Івана Богослова УГКЦ у м. Нетішині відбулися реколекції, які провів Vitaliy Khrabatyn отець Віталій Храбатин, викладач Святого Письма в Інституті святого Томи Аквінського в Києві, у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії УГКЦ, у Вищій духовній семінарії Пресвятого Серця Христового у Ворзелі РКЦ, викладач соціальної доктрини Церкви на кафедрі загальної та соціальної педагогіки факультету наук про здоров’я Українського католицького університету. Отець Віталій є випускником Митрополичої вищої духовної семінарії у Вроцлаві, вивчав біблійну теологію в Папському богословському університеті святого Томи й моральну теологію в Папському університеті Святого Хреста в Римі.
Темою реколекцій було осягнення Божої премудрості. Богословські мотиви, звісно, не є простими для розуміння, проте отець Віталій Храбатин зумів привідкрити предмет осмислення в невимушеній, доступній формі, ілюструючи ідеї свого виступу прикладами з життя.
“Слухай, Ізраїлю!” каже Бог в Повторенні Закону вустами Мойсея (Повт. Зак. 6:4,5). Ці ж слова промовляє Ісус, коли книжник запитує його про найголовнішу заповідь (Мр. 12:29-30). Щоб зрозуміти премудрість, пояснює отець Віталій Храбатин, потрібно слухати, потрібно вміти почути Слово Боже в нашому житті, дати Йому можливість бути нами почутим: через слова, через обставини, в яких ми опиняємось, через людей, які трапляються в нашому житті. Часто ми звертаємось до Бога зі списком прохань: “Боже, Ти добрий, даруй нам перше, друге, третє, четверте,…”, тоді як насамперед потрібно вміти почути Слово, яким Він промовляє до нас.
Отець Віталій у своїй промові пригадує нам приклад Діви Марії, до якої був посланий від Бога ангел Гавриїл з благою звісткою і яка розмірковувала над тією місією, що поклав на неї Господь. І усім своїм життям Пресвята Діва навчає нас осягненню премудрості, проявляючи любов і терпіння, навіть коли її Сина розпинають на хресті за гріхи наші.
Прості пояснення отця Віталія розкрили нам деякі смисли Літургії, роблячи її більш зрозумілою для парафіян. Також під час свого виступу отець Віталій поділився секретом, як мирські думки, що відволікають нас під час Богослужіння, перетворювати на частину молитви і звертати їх до Господа.
Маємо бути щирими перед нашим Господом, віддавати Йому гріхи наші і дозволити волі Його скерувати наше життя. Маємо прагнути стати дітьми Божими, але водночас християнство — це не про інфантильність, бо щоб протистояти принадам світу цього потрібно дорости до воїнів Христа, який відкидав спокуси, що піддавав Його сатана.
Ще один важливий момент, який розглядався реколекціях, — це хрест і його значення в нашому житті. Чи це є тягар? Чи це символ Божої любові до нас? Каже Ісус: “Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, і нехай щоденно бере хрест свій і йде вслід за Мною” (Лк. 9:23). Тут премудрість у вияві любові до ближнього, аж до самопожертви, як показував нам приклад Ісус.
Олег Герасимчук
