І Хроніка 16,17

16. Перенесення кивота завіту 1-3; служіння співаків 4-6; гимн подяки 7-36; левіти в Єрусалимі та Гівеоні 37-43

1 Отож принесли Божий кивот поставили його посеред намету, що розіп’яв для нього Давид, і принесли жертви всепалення й мирні жертви перед Богом. 2 А як скінчив Давид приносити жертви всепалення й мирні жертви, тоді поблагословив народ іменем Господа. 3 І роздав кожному з ізраїльтян – і чоловікам, і жінкам – по буханцеві хліба, по кусневі м’яса й по пундику з родзинок. 4 На службу перед Господнім кивотом поставив Давид кількох левітів, щоб нагадували чини Господа, Бога Ізраїля, дякували й восхваляли. 5 Асафа – головою, другим по ньому Захарію, Єїела, Шемірамота, Єхієла, Маттатію, Еліява, Бенаю, Овеедедома та Єіела з гарфами та цитрами, приладами на гудьбу, й Асафа, щоб грав гучно на цимбалах; 6 а Бенаю та Ахазієла, священиків, щоб постійно сурмили перед кивотом Божого союзу. 7 Того дня Давид уперше дав наказ Асафові та його братам прославляти Господа: 8 “Славіте Господа, взивайте його ім’я, оповідайте про діла його народам! 9 Співайте йому, псалми йому співайте, про всі чуда його оповідайте! 10 Хвалітесь його святим ім’ям; нехай радіє серце тих, що Господа шукають! 11 Питайте про Господа та його силу, шукайте завжди його обличчя. 12 Згадуйте про чуда, які він сподіяв, про його дива й присуди з уст його. 13 Діти Ізраїля, слуги його, сини Якова, вибрані його! 14 Він Господь, Бог наш; присуди його по всьому світі. 15 Він пам’ятає вічно про завіт свій, про слово, що заповідав на тисячу родів, 16 про те, що заключив з Авраамом і в чому Ісаакові поклявся, 17 що поставив Яковові за тривку установу, Ізраїлеві – як завіт вічний, 18 кажучи: Тобі дам Ханаан-землю, як вашу частку спадщини, 19 хоч вас багато не було, – мало було, і були ви у ній чужинцями. 20 Вони ходили від народу до народу з одного царства до іншого люду, 21 та він нікому не дозволив коїти кривду їм, карав за них царів. 22 Не доторкайтесь до моїх помазаників і пророкам моїм не заподіюйте лиха. 23 Співай же Господеві, уся земле, щоденно сповіщайте, як він спасає. 24 Оповіщайте між поганами про його славу, між усіма народами про його чуда. 25 Бо Господь великий і велехвальний, страшний над усіма богами. 26 Бо всі боги поганські – ніщота, а Господь сотворив небеса. 27 Велич і блиск перед обличчям у нього, сила і сяйво в житлі його. 28 Воздайте Господеві, сім’ї народів, воздайте Господеві славу й ясу! 29. Воздайте Господеві, імені його славу; візьміть офіри, ідіть до нього; поклонітеся Господеві у святих шатах. 30 Дрижи перед ним, уся земле! Він заснував усесвіт, який не зрушиться. 31 Радійте, небеса, веселися, земле! Нехай скажуть між народами: Господь царює! 32 Нехай заграє море й все, що у ньому; нехай радіє поле й усе, що на ньому. 33 Тоді дерева в лісі, звеселені, загукають перед Господом, він бо йде судити землю. 34 Славіте Господа, бо він добрий, бо вічна милость його. 35 І скажіте: Спаси нас, Боже нашого спасіння! Збери нас, урятуй нас із-між народів, щоб ми дякували твоєму святому імені і хвалилися славою твоєю. 36 Благословен Господь, Бог Ізраїля, відвіку й довіку!” І ввесь народ сказав: “Амінь! Хвала Господеві!” 37 Давид залишив там, перед кивотом Господнього союзу, Асафа та його братів, щоб вони служили перед кивотом завжди, згідно з завданням кожного дня; 38 Оведедома та його братів – 68 чоловік, – між ними Оведедома, сина Єдутуна, та Хосу – воротарями; 39 Цадока, священика, та його братів священиків перед житлом Господнім на узвишші, що було в Пвеоні, 40 щоб приносили всепалення Господеві на жертовнику всепалення завжди, вранці й увечорі, та щоб виконувати все, що записане в законі Господа, який він наклав на Ізраїля; 41 а з ними Гемана та Єдутуна й інших вибраних, що були призначені поіменно, щоб славити Господа, “бо його милость вічна”. 42 Вони мали сурми й цимбали, щоб грати на них гучно, а й прилади до співів для Бога. Сини Єдутуна були при дверях. 43 І весь народ пішов, кожен до свого дому, а Давид повернувся, щоб поблагословити свій дім.

17. Нагадка про будову храму 1-6; обіцянка Давидові 7-15; Давидова молитва 16-27

1 Раз якось, коли Давид жив у своїм палаці, сказав він до пророка Натана: “Ось я живу в кедровій палаті, а кивот Господнього союзу під наметом.” 2 Тоді Натан сказав до Давида: “Усе, що в тебе на серці роби, бо з тобою Бог.” 3 І от тієї ж таки ночі надійшло таке слово Боже до Натана: 4 “Піди й скажи моєму слузі Давидові: Так говорить Господь: Не ти збудуєш мені дім на житло, 5 бо я не жив у домі від того дня, як вивів Ізраїля, й до цього дня, але переходив з намету до намету, з житла до житла. 6 Скрізь, де б я не ходив з усім Ізраїлем, чи ж я сказав хоч котромунебудь із суддів Ізраїля, яким я наказав пасти мій народ, питаючи: Чому ви не збудуєте мені кедрового дому? 7 Тож і тепер скажи моєму слузі Давидові: Я взяв тебе з пасовиська, від овець, щоб ти був князем над моїм народом, Ізраїлем. 8 Я був з тобою скрізь, куди б ти не ходив; я винищив усіх твоїх ворогів перед тобою. Я зроблю тобі ім’я, як ім’я великих на землі. 9 Я призначу місце для мого народу Ізраїля й насаджу його, і буде він там жити, і його не будуть більше тривожити, і безбожники не будуть більш його тіснити, як колись, 10 за часів, коли я настановив був суддів над моїм народом Ізраїлем. Я впокорю всіх твоїх ворогів. Я сповіщаю тебе, що Господь збудує тобі дім. 11 А як сповниться твій час і ти відійдеш до твоїх батьків, тоді я поставлю після тебе потомка, одного з твоїх синів, і утривалю його царство. 12 Він збудує мені дім, і я утверджу його престол навіки. 13 Я буду йому батьком, а він буде мені сином, і милости моєї не відніму від нього, як відняв був від того, що був перед тобою. 14 Я поставлю його в моєму домі й у моєму царстві повіки, і престол його буде стояти твердо повіки.” 15 Усі ці слова й все це видіння Натан переказав докладно Давидові. 16 Тоді цар Давид пішов, сів перед Господом і промовив: “Хто я, Господи Боже, і що таке мій дім, що ти так високо підніс мене? 17 Та того було ще замало в очах твоїх, Боже; ти говориш про дім твого слуги на далекі часи, ти показав єси мені, Господи Боже, немов би лаву людей, що йде вгору. 18 Що ж іще більше може додати Давид, говоривши з тобою? Ти бо знаєш твого слугу. 19 Господи! Задля твого слуги й із твого серця вчинив єси це велике, щоб виявити всю оту велич. 20 Господи! Нема рівного тобі й немає Бога, крім тебе, по всьому тому, що ми чули своїми вухами. 21 І який другий народ на землі такий, як твій народ Ізраїль, за яким приходив Бог, щоб визволити його як свій народ, прославити його ім’я великими й страшними ділами, прогнавши поган з-перед твого народу, що його ти визволив з Єгипту? 22 Ти зробив твій народ, Ізраїля, своїм власним народом повіки і ти, Господи, став їхнім Богом. 23 Тож тепер, Господи, слово, що ти сказав про твого слугу й про дім його, нехай буде непорушним повіки, і вчини, як ти сказав, 24 і нехай звеличиться ім’я твоє повіки, щоб говорили: Господь сил, Бог Ізраїля, – він Бог над Ізраїлем! І дім слуги твого Давида стоятиме твердо перед тобою. 25 А що ти, Боже мій, об’явив твоєму слузі, що збудуєш йому дім, тим то й слуга твій набравсь відваги молитись перед тобою. 26 Оце ж, Господи, ти – Бог, і ти обіцяв твоєму слузі таке добродійство! 27 Тож зволься благословити дім твого слуги, щоб він повіки стояв перед тобою, бо що ти, Господи, поблагословиш, те – благословенне повіки.”

Social Share Buttons and Icons powered by Ultimatelysocial