Книга Йова 39,40,41,42
39. Слово Боже (далі)
1 «Чи знаєш час, коли гірські кози котяться? | Чи спостеріг пологи ланей? 2 Можеш порахувати місяці, за яких вони вагітні ходять? | Чи знаєш час, коли вони родять? 3 Вони злягають, приводять своїх діток | і пускають плід свій. 4 Діти їхні кріпнуть, ростуть у пустині, | відходять і не повертаються вже більше. 5 Хто пустив дикого осла на волю? | Хто розв’язав пута онагра, 6 якому я призначив степ на житло, | солонці на перебування? 7 Він кпить з гармидеру у місті, | крик погонича не чує. 8 Він нишпорить по горах, на своєму пасовиську, | вишукуючи всяку зелень. 9 Чи схоче служити тобі буйвол? | Чи заночує він при яслах у тебе? 10 Чи ти прив’яжеш йому до шиї посторонок? | Чи боронуватиме він за тобою ниву? 11 Чи покладешся на нього, тим що велика в нього сила, | і лишиш на нього твою працю? 12 Чи будеш певний, що він назад прийде | і завезе зерно на тік твій? 13 Крило у струся красне, | пір’я й пух у нього гарні? 14 Коли кладе на землі свої яйця | і на піску їх вигріває, 15 він забуває, що нога їх може роздушити, | що дикий звір їх може розтоптати. 16 До власних дітей він жорстокий, | мов би вони не його були; | йому байдуже, що праця його марна. 17 Бо Бог позбавив його глузду, | не наділив його розумом. 18 Але скоро здійметься, махнувши крильми, | з коня й комонного сміється! 19 Хіба то ти даєш коневі силу? | Вдягаєш гривою його шию? 20 Силуєш його, неначе сарану, стрибати? | Його величне іржання жах наводить. 21 Він риє копитами землю й силою радіє, | кидається назустріч зброї. 22 Він зо страху сміється, нічого не боїться, | перед мечем не відступає. 23 Над ним гуркоче сагайдак, | вогненний спис і ратище. 24 В тріпотливому запалі він мов глитає землю, | не може встоятись коли сурма засурмить. 25 Щоразу, як засурмить, він іга-га! – каже, | здалека чує битву, | грімкий голос старшин і військовії кличі. 26 Чи то твоєю мудрістю літає сокіл, | на південь простягає крила? 27 Чи на твій наказ орел летить угору, | гніздо собі на висоті звиває? 28 Живе на скелі і ночує, | на верхах зубчастих та на твердинях. 29. Звідти чигає він на здобич, | очі його бачать далеко. 30 Його орлята кров смокчуть: | де труп – і він там!»
40. Смиренна відповідь Іова і дальше слово Боже
1 Озвавсь Господь до Іова і казав: 2 «Невже суперник не перестане сперечатись із Всесильним? | Хай відповість, хто закидає Богові!» 3 Відповів Іов Господові й мовив: 4 «Як я був легковажним, що тобі відкажу? | Я краще покладу собі на уста руку. 5 Раз говорив я, та більше не повторю; | двічі, та більше вже не буду.» 6 Озвавсь Господь з бурі до Іова й мовив: 7 «Підпережи, як мужеві годиться, твої крижі! | Буду тебе питати, ти будеш мене навчати. 8 Чи хочеш справді скасувати моє право? | Чи хочеш мене осудити, щоб виправдатися самому? 9 Хіба таке рамено у тебе, як у Бога, | чи можеш загриміти голосом таким, як у нього? 10 Приоздобся, отже, в сяйво й славу, | у пишноту й велич одягнися! 11 Вилий докраю гнів твій; | глянь на всіх гордих і смири їх! 12 Глянь на всіх пишних, принизь їх; | роздави грішників на місці! 13 Зарий їх усіх у землю, | замкни їх у в’язницю! 14 Тоді я теж тобі признаюсь, | що твоя десниця може тебе врятувати. 15 Ось бегемот, що я створив. | Він їсть траву, як віл. 16 Глянь, що за сила в його крижах, | що за потуга в його черева м’язах! 17 Махне хвостом, неначе кедром, | жили його бедер переплелися. 18 Кості його, неначе мідні труби, | члени його, немов залізні прути. 19 Він – Божих діл початок, | він створений тираном над товаришами. 20 Гори дають йому поживу, | там граються усі звірі дикі. 21 Під лотосами він собі лягає, | сховавшись в очереті та болоті. 22 Лотоси вкривають його тінню, | навкруги нього водяні верби. 23 Йому байдуже, як ріка бушує, | він не боїться навіть, коли Йордан по рот сягає. 24 Чи може хто його за очі взяти | чи проколоти глодом йому носа? 25 Чи витягнеш гачком ти левіятана? | Чи прив’яжеш мотузкою його язика? 26 Чи вправиш ти йому тростину в ніздрі | і чи проколеш йому щелепу? 27 Чи він тебе благатиме вельми? | Чи говоритиме він лагідно з тобою? 28 Чи заключить союз із тобою, | чи візьмеш його за слугу назавжди? 29. Чи, немов пташкою, будеш ним забавлятись, | для твоїх дівчаток його прип’явши? 30 Чи спільники-рибалки продадуть його, | поділять його між покупцями? 31 Чи можеш стрілами прошити його шкуру | та риб’ячою острогою голову йому пробити? 32 Як покладеш на нього руку, готовсь на бій, | та більш того не зробиш!»
41. Слово Боже (далі)
1 «Марна була б твоя самовпевненість: | уже самий вигляд його валить на землю. 2 Хіба він не страшний, коли його збудити? Хто може перед ним устоятись? 3 Хто був напав на нього й зоставсь цілим? | Ніхто у цілій піднебесній. 4 Не промовчу й про його члени, | і розповім про його силу незрівнянну. 5 Хто підняв колинебудь перед його одежі? | Хто пройшов крізь його подвійний панцер? 6 Хто відчинив ворота його пащі?! Кругом зубів його страх! 7 Спина його – щитів шереги, | замкнених щільно, мов камінною печаттю. 8 Один до одного пристає тісно, | так, що між ними повітря не проходить. 9 Кожен до кожного щільно прилипає, | вени зрослись докупи нероздільно. 10 Чхне він – аж заблисне,| очі у нього, немов вії світанку, 11 З пельки у нього вилітають смолоскипи, | вискакують огненні іскри. 12 З ніздер у нього дим виходить, | мов з казана, що на вогні парує. 13 Своїм подихом він запалив би вугілля, | з пащі у нього полум’я виходить! 14 У його шиї сидить сила, | поперед нього жах стрибає. 15 М’язи на його тілі грубі; | як натиснути на них, – не подаються. 16 Серце його тверде, мов камінь, | тверде, мов спід у жорнах! 17 Як він устане, на хвилі страх надходить; | морські буруни геть утікають. 18 Меч ударить його й одскочить, | також і копіє, спис та стріла. 19 Залізо йому – солома, | мідь – дерево трухляве. 20 Вистріл з лука не спонукає його до втечі, | каміння з пращі – то йому полова. 21 Ціп йому, мов стеблина, | а свисне спис, то він собі сміється! 22 Під ним – черепки гострі; | неначе борона, проходить по болоті. 23 Під ним, мов у казані, кипить безодня, | йому море, мов горщик на пахощі. 24 По собі він лишає світлу стежку; | глибінь стає, мов голова сива. 25 Рівні він на землі не має, | він створений безстрашним. 26 Він позирає на все гордо: | він цар над усіма гордими звірями!»
42. Визнання Іова та епілог
1 Відповів Іов Господеві й мовив: 2 «Знаю, що ти все можеш; | усе, що задумаєш, зробити спроможен. 3 Хто ж то такий, що затемнює задум невіданням? | Тому я говорив про те, чого не розумію; | про чуда, мені незбагненні, що їх не знаю. 4 Вчуй же, я буду говорити; | питатиму тебе, – навчай мене. 5 Я чув лиш те, що говориться про тебе, | але тепер на власні очі тебе виджу! 6 Тому смиряюся і каюсь | на поросі та на попелі.» 7 Промовивши ці слова до Іова, Господь сказав до Еліфаза з Теману: «Запалав я гнівом проти тебе й проти обох твоїх друзів, бо ви не говорили про мене по правді, як мій слуга Іов. 8 Оце ж візьміть із собою 7 бичків та 7 баранів та йдіть до мого слуги Іова, і принесіть за себе всепалення, і нехай Іов, слуга мій, помолиться за вас, і я зглянуся на нього, і не заподію вам нічого прикрого за те, що ви не говорили про мене по правді, як мій слуга Іов.» 9 Еліфаз із Теману, Білдад з Шуаху й Цофар з Наамату пішли й вчинили, як сказав їм Господь, і зглянувся Господь над Іовом. 10 Господь повернув Іовові його становище, бо Іов заступався за своїх друзів; Господь збільшив усе, що було в Іова, удвоє. 11 Тоді прийшли до нього усі його брати, усі його сестри й усі його давні знайомі, і їли хліб з ним у його хаті, розважаючи його та втішаючи його в усьому тому нещасті, що на нього зіслав був Господь; кожен подарував йому дуката, кожен золоту каблучку. 12 І благословив Господь нове становище Іова більш, ніж старе, і було у нього 14 000 овець, 6000 верблюдів, 1000 пар волів і 1000 ослиць. 13 І народилось у нього семеро синів і три дочки.
14 Одну назвав він Голубка, другу Пахуча квітка, а третю Рожок на помаду. 15 Не було у всій країні таких вродливих жінок, як Іовові дочки. І дав їм батько спадщину між їхніми братами. 16 Жив Іов після цього ще 140 років і бачив своїх дітей і дітей своїх дітей аж до четвертого покоління. 17 І вмер Іов старим, нажившися на світі.