Сираха 31,32

31. Проти захланности 1-7; багатство добре лише тоді, коли душа чиста 8-11; їда й пиття 12-24; бенкет 25-31

1 З-за багатства безсоння виснажує тіло, а журба про нього сон відганяє. 2 Клопоти денні не дають спати: недуга тяжка сон забирає. 3 Багатий трудиться, статки збираючи, і при зупинках заживає розкошів. 4 Убогий же трудиться з життьової вимоги, тож і в спочинку він – злиденний. 5 Золотолюбові нема виправдання, хто гониться за зиском, на манівці зіб’ється. 6 Багато людей пропало з-за золота, і падіння їхнє було неминуче. 7 Воно – колода спотикання для тих, що йому жертвують, і пастка – для кожного безумного. 8 Щасливий той багатий, який без плями, який за золотом не побивається. 9 Хто він? Ми його щасливим наречемо, бо чудо вчинив він серед народу свого. 10 Хто перейшов цю пробу й лишивсь досконалим? Це буде на похвалу для нього: хто міг переступити, а не переступив, – зло вчинити, а не вчинив? 11 Блага такого скріплені будуть, про його добродійства розповість громада. 12 Коли сідаєш до столу препишного – не роззявляй над ним своєї горлянки й не кажи: «Ну й багато на ньому всячини!» 13 Пам’ятай: несите око – це річ погана. Яке бо створіння гірше за око? Ось тим воно й плаче з кожного приводу. 14 Куди такий гляне – руки не простягай, і разом з ним не накидайсь на миску. 15 Розумій твого ближнього, як себе самого, і в кожній справі будь розважливий. 16 Їж по-людському те, що лежить перед тобою: не жвакай, – не будь огидний. 17 А й заради доброго виховання перший припиняй: не об’їдайся, бо таке вразити може. 18 І до столу сівши у великім товаристві, перший не простягай руки своєї. 19 Вихованій людині вистачає мало, – тож і на ложі своїм не сопітиме: 20 бо здоровий сон, коли живіт поміркований: людина, вставши вранці, є сама собою; тяжке ж безсоння, нудоту, болі внутрощів – має людина, яка не знає наситу. 21 Тож коли занадто ти переївся – устань, геть виблюй – то й зробиться легше. 22 Слухай мене, дитино, і не погорджуй мною: кінець-кінцем слова ти мої зрозумієш. У всіх твоїх справах будь старанний, і ніяка недуга тебе не спіткає. 23 Щедрого хлібом на всю губу вихваляють, і про гостинність його свідоцтво – певне. 24 А хто скупий хлібом, на того місто нарікає, і про скнарість його свідоцтво – точне. 25 Не будь при вині хоробрий – вино багатьох погубило. 26 Горно – проба на твердоту криці, вино – на серця у змаганні бундючних. 27 Вино для людей – життєвий напій, коли то його помірковано п’ють. Що за життя, коли вина бракує? Його ж бо створено на радощі людям. 28 Радощі серця, втіха душі – вино, пите вчасно й уміру потреби. 29. Гіркота для душі – вино, пите занадто, та ще й із пристрастю і з суперечкою. 30 Пияцтво безумному – погибель: більше гніву, зменшення сили, завдавання ран. 31 Не гани ближнього під час винопиття: його не зневажай, коли він веселий, не озивайсь до нього образливим словом і не докучай, гроші назад вимагаючи.

32. Бенкет 1-13; зберігання закону 14-24

1 Зробили тебе господарем? Не виносься: будь поміж ними як один з їхніх – подбай про них, а потім сядеш. 2 Щойно повинність виконавши, займи своє місце, щоб разом з ними ти міг веселитись і щоб тим увінчалось твоє порядкування. 3 Промовляй, старший, бо воно тобі личить, але – з розбором, второпно й музиці не на заваду. 4 Де треба слухати, не розливайся в розмові – не вдавай мудрого, як де пора на теє. 5 Самоцвітна печать на злотій прикрасі – гучні музики під час винопиття. 6 Смарагдова печать у золотій оправі – спів із музиками при вині солодкім. 7 Промовляй, юначе, як відчуваєш потребу, – та тільки разів зо два, а більше – якщо спитають! 8 Висловлюйся коротко: багато – кількома словами. 9 Бувши з визначними, до них не рівняйся; не многослов, коли говорить інший. 10 Громові блискавка передує – ласка ж передує сором’язливому. 11 Уставай вчасно, не будь останнім; повертаючись додому, – біжи, не гайся. 12 Розважайся там, чини за вподобою, але не гріши зухвалими словами. 13 А за все за оте – благословляй свого Творця: він бо тебе напоює благами своїми. 14 Хто Господа страхається, той повчання прийме; ті, що його шукають, знайдуть його ласку. 15 Хто шукає закон, той ним насититься, – лицемір же об нього лиш спотикнеться. 16 Хто Господа страхається, той розсудливим стане: праведність таких сяятиме світлом. 17 Грішна людина докору уникає і, щоб чинити свою волю, вимівки шукає. 18 Розумний поради не занехує, – безбожний же й бундючний нічого не страхається. 19 Не роби нічого, не зваживши думкою, то й не будеш каятись у вчинках своїх. 20 Не ходи вибоїстою дорогою, бо інакше спотикнешся об каміння. 21 Не покладайся й на гладеньку стежку. 22 Навіть з дітьми своїми обережний будь. 23 У всьому, що робиш, на себе зважай, бо й у тім – виконання закону. 24 Хто вірить у закон – зберігає заповіді; хто на Господа покладається – не зазнає шкоди.