Книга Єзекиїла 13,14

13. Проти лжепророків 1-16; і пророчиць 17-23

1 Надійшло до мене таке слово Господнє: 2 «Сину чоловічий! Пророкуй проти пророків Ізраїля! Пророкуй і скажи тим, що пророкують із свого серця: Слухайте слово Господнє. 3 Так говорить Господь Бог: Горе безумним пророкам, що йдуть за власним духом і не бачать нічого. 4 Пророки твої, Ізраїлю, мов ті шакали в руїнах. 5 Ви не стали на проломах у мурі й не обвели муром дому Ізраїля, щоб твердо в бою стояти, коли настане день Господній. 6 Вони бачили пусті видіння й прорекли пророцтва неправдиві, кажучи: Слово Господнє. Та Господь їх не посилав, вони ж чекають, щоб він справдив їхнє слово. 7 Хіба ви не пусті видіння бачили та неправдиві пророцтва прорікали, кажучи: Слово Господнє, – тоді як я того не говорив? 8 Тим же то так говорить Господь Бог: За те, що ви балакаєте по-пустому й бачите неправдиві видіння, – ось я проти вас, – слово Господа Бога. 9 Моя рука буде проти пророків, що пусте бачать і що неправду прорікають. У раді мого народу їх не буде, у книгу дому Ізраїля їх не впишуть і в землю Ізраїля вони не ввійдуть, і ви взнаєте, що я – Господь Бог. 10 За те, власне за те, що вони баламутять народ мій, кажучи: Мир! – тоді як нема миру, і як він ставить мур, вони мастять його глиною. 11 Скажи отим, що мастять глиною: Прийде злива, випаде кам’яний град, здійметься буря з вітром, 12 і мур той розвалиться! Хіба вам тоді не скажуть: Де він, той тинк, що ним ви тинкували? 13 Тим же то так говорить Господь Бог: Я пошлю бурю з вітром у моїм обуренні, у моїм гніві зійде злива, і в моїй люті згубний град камінний, 14 і розвалю той мур, що ви мастили глиною, і повалю його на землю, що й підвалини буде видно, і він упаде, і ви з ним загинете, і взнаєте, що я – Господь. 15 Я виллю гнів мій на мур і на тих, що його мастять глиною; я скажу до вас: Немає муру й тих, що його тинкували, 16 пророків Ізраїля, що пророкували Єрусалимові та бачили для нього видіння миру, коли не було миру, – слово Господа Бога. 17 Ти ж, сину чоловічий, обернись лицем проти дочок твого народу, що пророкують із свого серця, і пророкуй проти них, 18 і скажи: Так говорить Господь Бог: Горе тим, що шиють стьожки для кожного суглобу на руках та роблять намітки на голову всякої величини, щоб ловити душі! Невже ви хочете переловити душі мого народу й врятувати власні? 19 Ви безчестите мене перед моїм народом за пригорщі ячменю та за шматок хліба, погублюючи душі, що не повинні вмирати, і обіцяючи життя тим, що не повинні жити, бо ви ошукуєте мій народ, що любить слухати брехні. 20 Тому ось що говорить Господь Бог: Ось я проти ваших стьожок, якими ви ловите душі, як пташок. Я позриваю їх у вас із рук і пущу на волю душі, що ви намагаєтесь упіймати, як птиці. 21 Я пороздираю ваші намітки і визволю народ мій з рук ваших, і вони не будуть більше здобиччю в руках ваших, і ви взнаєте, що я – Господь. 22 Тому, що ви засмучуєте серце праведника оманою, тоді як навіть я не завдав йому смутку, тому, що підбадьорюєте безбожного, аби не навернувся зо своєї поганої дороги, щоб жити, 23 ви не матимете більше пустих видінь і не будете більше віщувати. Я визволю народ мій з ваших рук, і ви взнаєте, що я – Господь.»

14. Проти ідолопоклонників 1-11; особиста відповідальність 12-23

1 Прийшло до мене кілька старших Ізраїля і посідало передо мною. 2 І надійшло до мене слово Господнє: 3 «Сину чоловічий! Мужі ці поставили своїх бовванів у себе в серці й тримають увесь час перед очима в себе цю спонуку до гріха. Чи ж погодитись мені на те, щоб вони мене запитували? 4 Тому говори з ними й скажи їм: Так говорить Господь Бог: Кожен з дому Ізраїля, що триматиме бовванів у себе в серці й що покладе перед очима в себе привід до гріха та прийде до пророка, – такому відповім я, Господь, – не зважаючи на безліч його бовванів, 5 щоб узяти дім Ізраїля за серце, їх, що відступили від мене заради своїх бовванів. 6 Тому скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Наверніться, відверніться від ваших бовванів і відверніть ваше обличчя від усіх гидот ваших; 7 бо коли хтось із дому Ізраїля або з чужинців, що перебувають у Ізраїлі, відцурається мене, щоб поставити своїх бовванів у себе в серці, та матиме привід до гріха ввесь час перед собою, і прийде до пророка, щоб через нього в мене питати ради, то я, Господь, відповім йому від себе. 8 Я оберну моє обличчя проти такого, зроблю його ознакою та притчею, і викоріню його з-поміж мого народу, і ви взнаєте, що я – Господь. 9 Коли ж пророк дав би звести себе й став щось говорити, то це я. Господь, звів того пророка. Я простягну мою руку проти нього й викоріню його з-поміж мого народу Ізраїля. 10 Вони візьмуть на себе вину за гріх свій; яка вина пророка, така вина того, хто його питає, 11 щоб дім Ізраїля не відхилявся більш від мене та щоб не осквернявся усіма своїми гріхами, а щоб були моїм народом, а я їхнім Богом», – слово Господа Бога. 12 І надійшло до мене таке слово Господнє: 13 «Сину чоловічий! Коли б якась країна згрішила проти мене, мені спроневірившись, і я простягнув би проти неї мою руку й понищив у ній запаси хліба та послав на неї голоднечу, і почав губити в ній людину й скотину; 14 і коли б у ній знайшлося оцих троє мужів: Ной, Даниїл та Іов, – то вони спасли б своєю справедливістю (лише) самих себе, – слово Господа Бога. 15 Або коли б я наслав дикого звіря на ту країну, так, що він її позбавив би всіх її дітей, і вона стала б пусткою, якою ніхто б не проходив з-за звірини, 16 то ці три мужі в ній – клянусь, як от живу я, – слово Господа Бога, – не врятували б ні своїх синів, ні своїх дочок; лише вони самі спаслися б, країна ж стала б пусткою. 17 Або коли б я послав меч на країну й повелів: Перейди, мечу, країною! – і почав вигублювати в ній людину й скотину, 18 і якби ці три мужі були в ній – клянусь, як от живу я, – слово Господа Бога, – вони не врятували б ні своїх синів, ні своїх дочок; вони лише самі спаслися б. 19 Або коли б я послав на ту країну чуму й вилив на неї моє обурення в крові, вигубивши в ній людину й скотину, 20 і якби Ной, Даниїл та Іов були в ній – клянусь, як от живу я, – слово Господа Бога, – вони не врятували б ні своїх синів;, ні своїх дочок; вони врятували б своєю справедливістю лише самих себе. 21 Так говорить Господь Бог: Навіть як я пошлю мої чотири найстрашніші кари – меч, голод, лютого звіря й чуму – на Єрусалим, щоб вигубити в ньому людину й скотину, 22 то все таки зостанеться у нім рештка, що спасеться, що виведе синів і дочок (із міста). Ось вони виходять до вас, щоб ви побачили їхні вчинки й їхні діяння та щоб утішились по тім нещасті, що я приніс на Єрусалим, і по всім тім, що я навів на нього. 23 Вони вас потішать, коли побачите їхні вчинки та їхні діяння, і взнаєте, що то не дармо я вчинив усе те, що вчинив у нім», – слово Господа Бога.