Книга Амоса 8,9

8. Нова погроза карами

1 От що Господь Бог показав мені у видінні: Ось кошик з літніми плодами. 2 І він спитав: «Що ти, Амосе, бачиш?» Я відповів: «Кошик з літніми плодами.» Господь сказав до мене: «Настав кінець моєму народові Ізраїлеві: я не прощу йому вже більше. 3 І співи храму стануть того дня квилінням, – слово Господа Бога; багато трупів буде; на кожне місце кинуте буде мовчання!» 4 Слухайте це, ви, що раді б бідного пожерти і вигубити вбогих краю, 5 кажучи: «Коли мине той новий місяць, щоб нам продати хліб наш? І субота, щоб нам засіки відчинити, і, зменшивши міру й збільшивши ціну шекля, невірною вагою шахрувати? 6 Щоб нам купити бідолах за гроші, вбогого за пару капців, продати висівки пшенишні?» 7 Господь поклявсь гординею Якова: Повіки не забуду ані одного з їхніх учинків. 8 Хіба не затрясеться через це країна; і не затужить кожен, хто живе в ній? Уся вона, немов ріка, піде вгору і скаламутиться, і знов осяде, як ріка Єгипту! 9 «І станеться в той день, – слово Господа Бога, – я сонцю заповім заходити опівдні, нашлю серед ясного дня пітьму на землю. 10 Оберну ваші свята в смуток, усі ваші пісні в лемент. Я наведу на кожен стан вереття, на кожну голову – лисину. Наведу плач, немов по синові одинакові: так воно буде до кінця, немов гіркий день. 11 Ось дні надходять, – слово Господа Бога, – і я пошлю на землю голод; не голод за хлібом, не спрагу за водою, лише за слуханням слова Господнього. 12 І вони будуть плентатись від моря і до моря, від півночі до сходу сонця будуть туди й сюди тинятися, шукаючи слова Господнього, але його не знайдуть. 13 Того дня гарні дівчата й хлопці будуть від спраги умлівати. 14 Ті, що кленуться гріхом Самарії і кажуть: Так певно, як живе твій Бог, о Дане! – або: Так певно, як живе дорога Версавії, – вони впадуть і більш не встануть.»

9. Доля Ізраїля вже призначена 1-10; він очищений дочекається Месіянської ери 11-15

1 Я бачив Господа, що стояв при жертовнику. І він мовив: «Удар по главнях, щоб аж одвірки захитались! Я всім їм голови порозбиваю, а тих з них, що зостануться, мечем повбиваю; ані один з них не втече, ані один з них не спасеться. 2 Хоч би в Шеол зарились, то й звідти їх моя рука добуде. Хоч би знялись на небо, я їх і звідти поскидаю. 3 Хоч би сховались на вершині Кармелю, я їх шукатиму і візьму звідти. Хоч би запроторились від мого ока на дні моря, я і там звелю змієві, і він їх кусатиме. 4 Хоч би пішли перед своїми ворогами у неволю, я й там повелю мечеві, й він уб’є їх. Оберну на них мої очі, – та на лихо, не на благо.» 5 Бо Господь, Бог сил, – то він, що землі торкнеться, і вона тане, і всі її мешканці тужать; і вся вона, немов ріка, здіймається вгору й осідає знову, як ріка Єгипту. 6 Він збудував на небі свої високії палаци, він заснував своє склепіння над землею. Він кличе води моря, і на поверхню землі їх розливає; Господь – ім’я йому! 7 «Чи ж ви мені не як кушіїв діти, о діти Ізраїля, – слово Господнє? Чи ж я Ізраїля не вивів з Єгипетського краю, і філістимлян із Кафтору та арамійців із Кіру? 8 Ось очі Господа Бога на грішнім царстві, і я вигублю його з обличчя землі. Однак, не вигублю я зовсім Яковового дому, – слово Господнє. 9 Бо ось ізвелю я і просію дім Ізраїля проміж усі народи, як то просівають у решеті, але й зернятко не впаде на землю. 10 Усі грішники мого народу від меча поляжуть, вони, що кажуть: Не наблизиться, не прийде на нас лихо! 11 Того дня я підведу розвалену Давидову халупу, поправлю в ній проломи, підійму її румовища. Я відбудую її, як була за днів днедавніх, 12 щоб вони заволоділи останком Едома і всіма народами, що на них було призване моє ім’я, – слово Господа, який це зробить. 13 Настане час, – слово Господнє, – коли орач женця застане, а той, що топче грона, – того, що зерно розсіває. Гори точитимуть сік винний, і всі пагірки розтануть. 14 Я відновлю Ізраїля, народ мій, і вони відбудують спустошені міста й будуть у них жити. Насадять виноградники й будуть вино з них пити, і розведуть сади, і їстимуть плоди з них. 15 Я посаджу їх на землі їхній, і їх не вирвуть уже з землі їхньої, що я їм дав», – каже Господь, Бог твій.