Діяння Апостолів 9,10
9. Навернення Савла 1-30; Петро оздоровляє Енея 31-35; і Тавиту 36-43
1 Савло, іще дихаючи погрозою та вбивством на Господніх учнів, прийшов до архиєрея 2 і попросив у нього листів у Дамаск до синаног, щоб, коли знайде якихнебудь чоловіків та жінок, що тримаються цього визнання, привести їх зв’язаними в Єрусалим. 3 Коли ж він був у дорозі й наближався до Дамаску, зненацька засяяло навкруг нього світло з неба, 4 і він, упавши на землю, почув голос, що говорив до нього: «Савле, Савле! Чого мене переслідуєш?» 5 Він запитав: «Хто ти, Господи?» А той: «Я – Ісус, що його ти переслідуєш. 6 Встань же, та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити.» 7 А мужі, що йшли з ним, стояли онімілі з дива, бо вони чули голос, але не бачили нікого. 8 Встав Савло з землі, і хоч очі його були відкриті, не бачив він нічого. Тож узяли його за руку і ввели у Дамаск. 9 Був він там три дні невидючим; не їв і не пив нічого.
10 А був у Дамаску один учень, на ім’я Ананія. Господь сказав до нього у видінні: «Ананіє!» Той озвався: «Ось я, Господи.» 11 Тоді Господь до нього: «Встань та йди на вулицю, що зветься Простою, і шукай у домі Юди Савла, на ім’я Тарсянина: он він молиться.» 12 І бачив (Савло) у видінні чоловіка, на ім’я Ананія, як він увійшов і поклав на нього руки, щоб прозрів знову. 13 Ананія ж відповів: «Господи, чув я від багатьох про того чоловіка, скільки він зла заподіяв твоїм святим в Єрусалимі. 14 Та й тут він має владу від архиєреїв в’язати всіх, що прикликають твоє ім’я.» 15 Але Господь сказав до нього: «Іди, бо він для мене вибране знаряддя, щоб занести моє ім’я перед поган, царів, і синів Ізраїля. 16 Я бо йому покажу, скільки він має витерпіти за моє ім’я.» 17 Відійшов Ананія і, увійшовши в дім та поклавши на Савла руки, мовив: «Савле, брате! Господь послав мене, Ісус, що з’явився тобі в дорозі, якою ти йшов, щоб ти прозрів знову і сповнився Святим Духом.» 18 І вмить немов луска з очей йому впала, і він прозрів знову, і зараз же христився. 19 Потім прийняв поживу та покріпився на силах. І перебув кілька днів з учнями, які були в Дамаску; 20 і зараз же почав по синагогах проповідувати Ісуса, що він – Син Божий. 21 Усі, що чули, дивувались і казали: «Чи це не той, що в Єрусалимі лютував проти тих, які це ім’я призивають, та й що сюди прибув на те, щоб зв’язаними їх вести до архиєреїв?» 22 А Савло дедалі дужчав і бентежив юдеїв, які мешкали в Дамаску, доводячи, що цей (Ісус) – Христос. 23 Як минуло доволі часу, юдеї змовилися, щоб його вбити, 24 але Савло довідався про їхню змову. День і ніч чатували вони при воротях, щоби його вбити. 25 Та учні взяли його вночі й по мурі спустили в коші. 26 Прибувши ж у Єрусалим, він пробував пристати до учнів, та всі його боялися, не віривши, що він учень. 27 Тоді Варнава взяв його, привів до апостолів і розповів їм, як він у дорозі бачив Господа і що говорив до нього, і як він проповідував відважно в Дамаску ім’я Ісуса. 28. І він був з ними, виходячи і входячи до Єрусалиму та проповідуючи сміливо ім’я Господнє; 29. а й розмовляв і змагався з гелленістами, однак вони намагались його вбити. 30 Брати ж, довідавшись про те, відвели його в Кесарію і вислали в Тарс. 31 Отож, Церква по всій Юдеї, Галилеї і Самарії мала спокій; будуючись і ходячи в Господнім страсі, наповнялася вона втіхою Святого Духа. 32 І сталося, що Петро, обходячи всі усюди, прибув і до святих, що мешкали в Лідді. 33 Там він знайшов одного чоловіка, на ім’я Еней, що лежав на ліжку вісім років і був паралітик. 34 Петро сказав до нього: «Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко!» І вмить той підвівся. 35 І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, і навернулися вони до Господа. 36 Була ж у Яффі одна учениця, на ім’я Тавита, що значить у перекладі Дорка (Сарна). Вона була повна добрих діл та милостині, що чинила. 37 І сталося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили її і поклали в горниці. 38 А що Лідда лежить близько Яффи, учні, почувши, що Петро там, послали двох чоловіків з просьбою до нього: «Не отягайся прийти аж до нас!» 39 Петро негайно рушив з ними. І як прийшов, вони його повели наверх у горницю, де всі вдови оточили його з плачем, показуючи йому туніки й плащі, що їх робила Дорка, бувши з ними. 40 Велівши всім вийти з хати, Петро став на коліна й почав молитися, а повернувшись до тіла, мовив: «Тавито, встань!» І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла. 41 Він же подав їй руку та й підвів її і, прикликавши святих та вдів, поставив її живою. 42 Довідалась про це вся Яффа, і багато повірило в Господа. 43 Доволі днів Петро перебув у Яффі в одного гарбаря Симона.
10. Навернення сотника Корнилія 1-33; проповідь Петра 34-43; перше хрищення поган 44-48
1 А був у Кесарії один чоловік на ім’я Корнилій, сотник, з полку, що звався італійським, 2 побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милостині й завжди Богові молився. 3 Бачив він – десь коло дев’ятої години дня – ясно у видінні ангела Божого, що ввійшов до нього та йому мовив: «Корнилію!» 4 Той видивився на нього і, переляканий, озвався: «Що, Господи?» А він сказав до нього: «Твої молитви і твої милостині піднялись перед Богом, і він згадав про тебе. 5 Пошли ж тепер людей у Яффу і приведи Симона, що зветься Петром. 6 Він гостює в одного гарбаря Симона, що має дім край моря.» 7 І коли ангел, що говорив до нього, відійшов, Корнилій покликав двох із своїх домових слуг та побожного воїна з тих, що стало з ним перебували, 8 і, розповівши їм усе, послав їх у Яффу. 9 Другого ж дня, як ті були в дорозі й наближалися до міста, Петро зійшов на крівлю помолитись коло шостої години. 10 Він зголоднів і захотілося йому їсти. І от, як йому готували, найшов захват на нього: 11 бачить він небо відкрите, а з нього сходить якась річ, неначе скатерка велика, прив’язана чотирма кінцями, і спускається на землю. 12 Були ж у ній всякі чотириногі, плазуни земні й небесні птиці. 13 І пролунав до нього голос: «Устань, Петре, заколи і їж!» 14 Петро ж відповів: «Ніколи, Господи, бо я ніколи не їв нічого поганого й нечистого.» 15 І знову, вдруге, залунав голос до нього: «Що Бог очистив, ти не погань.» 16 Це сталося тричі, і зараз же річ ота піднялась на небо. 17 Якже збентежений Петро питав себе самого, що це могло б бути за видіння, що він бачив, – он люди, послані Корнилієм, розпитавши про Симонову хату, стали біля дверей 18 і, покликавши, спитали, чи тут гостює Симон, на прізвище Петро. 19 А як Петро роздумував над тим видінням, Дух сказав до нього: «Он три чоловіки тебе шукають. 20 Устань же, зійди вниз і піди з ними без усякого вагання, бо то я послав їх.»
21 Зійшов Петро до тих мужів і мовив: «Ось я! Я той, кого ви шукаєте. Яка причина вашого приходу?» 22 Ті відповіли: «Корнилій сотник, муж праведний і богобоязливий, доброї слави в усього юдейського народу, був святим ангелом повідомлений покликати тебе до свого дому й послухати слів твоїх.» 23 Отже, він запросив їх до себе та прийняв їх. Другого дня він устав і рушив з ними; дехто з братів з Яффи теж пішли з ним. 24 Наступного ж дня він увійшов у Кесарію. А Корнилій, скликавши рідню та близьких приятелів, чекав їх. 25 І саме як Петро входив, Корнилій вийшов йому назустріч і, припавши йому до ніг, уклонився. 26 Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, бо я теж людина.» 27 І, розмовляючи з ним, увійшов до середини, знайшов багато зібраних, 28. і до них промовив: «Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приставати до чужинця чи входити до нього. Та Бог мені об’явив, що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту. 29. Тому я без вагання прибув на ваш поклик. Питаю, отже, з якої причини ви по мене посилали?» 30 Корнилій відповів: «Ось уже четвертий день, як я о цій годині, о дев’ятій, молився у своїй хаті, аж ось передо мною став чоловік у сяючій одежі 31 і мовив: Корнилію, твоя молитва вислухана і твої милостині згадані перед Богом. 32 Пошли, отже, в Яффу і приклич Симона, що зветься Петром. Він перебуває в хаті Симона гарбаря, край моря. 33 Я зараз же послав по тебе, і ти добре зробив, що прийшов. І оце тепер ми всі перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що Господь тобі наказав.» 34 Тоді Петро почав говорити, мовивши: «Я справді розумію, що Господь не дивиться на особу, 35 а в кожному народі, хто його боїться і чинить правду, той йому приємний. 36 Він послав своє слово синам Ізраїля, звіщаючи їм мир через Ісуса Христа, що є Господом усіх. 37 Ви знаєте, що сталося по всій Юдеї, почавши з Галилеї, після хрищення, що проповідував Йоан: 38 про Ісуса з Назарету, якого Бог помазав Святим Духом та силою і який прийшов, добро творячи та зціляючи всіх, що їх диявол поневолив, бо Бог був з ним. 39 І ми свідки всього того, що він чинив у краю Юдейськім та в Єрусалимі; його вони, повісивши на дереві, убили. 40 Того Бог на третій день воскресив і дав йому з’явитись, 41 не всьому народові, але вибраним Богом свідкам, нам, що з ним їли й пили після того, як він воскрес із мертвих. 42 І він нам повелів проповідувати народові і свідчити, що то він призначений Богом суддя живих і мертвих. 43 Йому свідчать усі пророки, що кожен, хто вірує в нього, через його ім’я одержує відпущення гріхів.» 44 Петро ще говорив слова ці, як Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав промову. 45 Всі вірні обрізані, що прибули з Петром, дивувались, що дар Святого Духа вилився і на поган; 46 бо чули, як ті говорили мовами й величали Бога. Тоді Петро озвався: 47 «Чи може хтось боронити води, щоб оці не христились, що, як і ми, одержали Святого Духа?» 48 І повелів, щоб їх христили во ім’я Ісуса Христа. Тоді вони попросили його зостатись у них кілька днів.