Вихід 15,16

15. Пісня Мойсея 1-19; пісня Марії 20-21; гіркі води 22-27

1 Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали Господеві ось яку пісню: Заспіваю Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море. 2 Сила і міць моя – Господь, він став мені рятунком. Він мій Бог, і я його прославлю, Бог батька мого, і я вихвалятиму його. 3 Господь – муж войовник, Господь – ім’я йому. 4 Полки і колісниці фараона вкинув у море, виквіт вождів його втопивсь у Червонім морі. 5 Безодні їх покрили, пішли на дно неначе камінь. 6 Твоя правиця, Господи, прославилась у силі, твоя правиця розгромила ворога. 7 Ти величчю надмірною своєю знищив супротивників. Послав ти гнів твій, що, мов стебло, пожер їх. 8 Від подиху ярости твоєї збились у купу води, і стали валом хвилі, згусла хуртовина на дні моря. 9 Ворог сказав: Пущуся за ним, дожену, розділю здобич, насичу жагу свою. Я вийму меч мій, моя рука їх знищить. 10 Ти дмухнув вітром, їх укрило море; мов оливо, втонули у водах глибоких. 11 Хто, як ти, Господи, між богами, хто, як ти, у святості величній, страшний у славі, що твориш чудеса? 12 Ти простягнув правицю, пожерла їх земля. Ти провадив у милості своїй народ, що врятував його. 13 Привів його потугою своєю до житла святого твого. 14 Почули те народи, затремтіли; жах огорнув мешканців Філістії. 15 Тоді зжахнулися едомські дуки, страх охопив князів моавських, ханааняни ж усі поникли духом. 16 Страх напав і жах великий, від сильної руки твоєї вони окаменіли, докіль пройшов народ твій, Господи, докіль пройшов народ цей, що ти його собі придбав. 17 Ти ввів їх і насадив на власній горі своїй; на місці, що зготував, Господи, собі для житла, у святині, що твої руки, Господи, заснували. 18 Господь царює назавжди і ввіки. 19 Коли фараонові колісниці й вершники ввійшли в море, Господь повернув на них морські води; сини ж Ізраїля пройшли по суші, серед моря. 20 Взяла тоді Марія, пророчиця, Аронова сестра, літаври у руку; і вийшло все жіноцтво за нею з бубнами та хороводами. 21 І приспівувала їм Марія: Співайте Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море. 22 І повелів Мойсей Ізраїлеві вирушати з-над Червоного моря; і двинули вони до Шур-пустині, і йшли три дні пустинею та й не знаходили води. 23 Прийшли вони в Меру, та води з Мери не могли пити, бо гірка була; тим і прозвали те місце Мера. 24 І нарікали люди на Мойсея, говоривши: Що нам пити? 25 А він заголосив до Господа; і вказав йому Господь дерево; вкинув він його у воду, і вода стала солодкою. Там дав він їм закон і суд, там випробував їх. 26 І сказав: Коли ти пильно слухатимешся голосу Господа, Бога твого, і чинитимеш те, що йому довподоби, і вважатимеш на його накази, і дотримуватимешся всіх його установ, ані одної з тих недуг, що я навів був на Єгипет, не наведу на тебе: я бо Господь, твій цілитель. 27 Потім прийшли в Елім, де було дванадцять водних джерел і сімдесят пальм. І отаборились там над водою.

16. Нарікання народу 1-8; наліт перепелиць та манна 9-21; приписи про суботу й про манну 22-36

1 З Еліму рушила вся громада синів Ізраїля й прийшла у Сін-пустиню, що між Елімом та Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після їхнього виходу з Єгипетської землі. 2 І нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Арона в пустині. 3 Говорили до них сини Ізраїля: О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, круг казанів з м’ясом та ївши хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду. 4 І сказав Господь Мойсеєві: Ось я дощем посиплю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть щодня денну пайку, щоб випробувати їх, чи ходитимуть за моїм законом, чи ні. 5 Шостого ж дня нехай заготують, що принесли, і нехай буде вдвоє більше того, що збирають щодня. 6 І промовили Мойсей та Арон до всіх синів Ізраїля: Ввечорі взнаєте, що це Господь вивів вас із землі Єгипетської; 7 а вранці побачите славу Господню, бо він почув нарікання ваші на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарікаєте на нас? 8 Далі Мойсей сказав: Побачите славу Господню, як дасть вам Господь увечері їсти м’яса, а вранці досхочу хліба, бо чув Господь нарікання ваші на нього. Ми ж, Що ми таке? Не на нас нарікання ваші, а на Господа. 9 Мойсей сказав Аронові: Промов до всієї громади синів Ізраїля: Виступіть перед Господом, бо він почув ваші нарікання. 10 І сталось, як промовляв Арон до всієї громади синів Ізраїля, поглянули вони на пустиню і побачили славу Господню, що явилась у хмарі. 11 Тоді Господь заговорив до Мойсея: 12 Чув я нарікання синів Ізраїля. Скажи їм таке: Ввечорі їстимете м’ясо, а вранці насититеся досхочу хлібом, і зрозумієте, що я – Господь, Бог ваш. 13 І справді ввечері сталось так, що налетіли перепелиці і вкрили табір, а вранці впала роса довкола табору. 14 Коли ж роса зникла – ось на пустині зверху щось дрібненьке, крупчасте й тоненьке, мов іней по землі. 15 Побачили це сини Ізраїля та питають один одного: Що це таке? Не знали бо, що воно таке. А Мойсей сказав їм: Це хліб, що дав Господь вам на поживу. 16 А ось що повеліває вам Господь: Нехай кожен збирає його, скільки йому треба, омер на кожного, по числу душ ваших; кожен із вас нехай візьме для тих, що в нього в наметі. 17 Так і зробили сини Ізраїля та й назбирали, хто багато, а хто мало. 18 А як міряли омером, то ані той, хто назбирав багато, не мав лишнє, ані тому, хто назбирав мало, не бракувало; кожен, скільки на прохарчування кому було треба, зібрав. 19 І сказав до них Мойсей: Нехай ніхто не зоставляє з того щось до ранку. 20 Та не послухали вони Мойсея, і декотрі позоставляли дещо з того до ранку; і завелись у ньому хроби, і засмерділось; тож Мойсей розсердився на них. 21 Збирали вони його кожного ранку, кожен скільки на їжу кому було треба, а як припікало сонце, воно тануло. 22 Шостого ж дня вони назбирали манни вдвоє, по два омери на кожного. Прийшли всі видатні в громаді та й оповіли про це Мойсеєві; 23 а він сказав їм: Це й є те, що повелів Господь: завтра спочинок, свята субота в честь Господа; що маєте пекти, печіть, і що варити, варіть; усе ж що лишиться, сховайте про запас до завтрішнього ранку. 24 Зоставили вони те до ранку, як повелів Мойсей, і не засмерділось воно, і не позаводились у ньому хроби. 25 Тоді сказав Мойсей: Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота на честь Господа; сьогодні не знайдете нічого в полі. 26 Шість днів збирайте; сьомого ж дня, в суботу, його не буде. 27 І повиходили деякі з народу і сьомого дня збирати, та не знайшли нічого. 28 Тоді Господь сказав Мойсеєві: Докіль будете відмовлятися пильнувати заповідей моїх та закону мого? 29 Дивітесь: Господь дав вам у суботу відпочинок, тим то дає вам шостого дня на два дні хліба. Кожен нехай сидить на своєму місці; ніхто нехай не виходить у сьомий день поза свою оселю. 30 Отже, народ відпочивав сьомого дня. 31 І назвали сини Ізраїля це манна; була вона схожа на коріяндрове сім’я, біла, а смак її, як у медівника. 32 І сказав Мойсей: Ось що заповідав Господь: Наповніть нею омер на схов для нащадків ваших, щоб бачили хліб, що ним годував я вас у пустині, як вивів вас із землі Єгипетської. 33 І сказав Мойсей Аронові: Візьми посудину, усип туди повний омер манни та й постав її перед Господом, на схов для ваших потомків. 34 Як заповів Господь Мойсеєві, так і поставив Арон манну перед Свідоцтвом (кивотом Завіту) на переховування. 35 Сини ж Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли в заселену землю; їли вони манну, докіль не прийшли до границь Ханаан-землі. 36 Омер же – це десята часть ефи.