Утрення з каноном св. Андрея Критського

Священник в епітрахилі перед св. дверми виголошує:

Слава святій, одноістотній, животворній і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Вірні: Амінь.

Слава во вишніх Богу, і на землі мир,* в людях благовоління (3 р.).

Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою (2 р.).

Псалом 87 (у четвер)

Господи, Боже мого спасіння,* я вдень кличу, і вночі перед тобою скаржусь.

Нехай прийде перед твоє обличчя моя молитва!* Прихили своє вухо до мого благання.

Душа бо моя наситилася горем,* і життя моє наблизилося до шеолу.

Мене залічено до тих, що сходять у яму.* Я став як чоловік, що допомоги не має.

Поміж мерцями моє ложе, немов убиті, що лежать у могилі,* що їх не згадуєш уже більше, що їх відтято від руки твоєї.

Поклав ти мене в глибоку яму,* у темряву та безодню.

Тяжить на мені твій гнів,* і всіма хвилями твоїми гнітиш мене.

Ти віддалив від мене моїх друзів,* зробив мене для них осоружним, мене замкнули, і я не можу вийти.

Очі мої знемоглися від печалі;* до тебе, Господи, щодня взиваю, до тебе простягаю мої руки.

Хіба для мертвих робиш чуда?* Хіба то тіні встануть, щоб тебе хвалити?

Хіба звіщатимуть у могилі твою милість,* у пропасті глибокій − твою вірність?

Хіба чуда твої в темряві будуть відомі,* і твоя ласка в землі забуття?

Ось чому, Господи, до тебе я взиваю,* і моя молитва вранці йде тобі назустріч.

Чому, Господи, відкинув ти мою душу,* чому ховаєш своє обличчя від мене?

Я безталанний і конаю змалку,* я перебув страх твій − і умліваю.

Твій палкий гнів пронісся наді мною,* твої страхіття мене погубили.

Увесь час вони оточують мене, мов води,* усі разом мене обступили.

Ти віддалив від мене товариша і друга,* а із знайомих у мене тільки темінь.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові:

І нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.).

Мирна ектенія

В мирі Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй (за кожним разом).

За мир з висот і спасіння душ наших, Господеві помолімся.

За мир всього світу, добрий стан святих Божих Церков і з’єднання всіх, Господеві помолімся.

За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.

За святішого вселенського Архиєрея нашого (ім’я), Папу Римського, Господеві помолімся.

За блаженнішого верховного Архиєпископа нашого Кир (ім’я), і за преосвященнішого Митрополита нашого Кир (ім’я), і за боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за ввесь причет і людей, Господеві помолімся.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо, Господеві помолімся.

За місто це (або за село це, або за святу обитель цю), і за кожне місто, країну і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні, Господеві помолімся.

За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених і за спасіння їх, Господеві помолімся.

Щоб визволитися нам від усякої скорби, гніву і нужди, Господеві помолімся.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один і одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі, Господи.

Священик: Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Вірні: Амінь.

Алилуя на глас 4:

Алилуя, Алилуя, Алилуя.

Стих: З ночі лине дух мій до тебе, Боже, бо світло на землі – повеління твої.

Стих: Справедливосте навчіться ви, що живете на землі.

Стих: Заздрість охоплює людей ненавчених.

Стих: Упокори їх, Господи, упокори славних землі.

Троїчні пісні:

(г. 4): Безпочаткового твого Отця і тебе, Христе Боже, і пресвятого твого Духа,* по-херувимському славословити осмілюємося й мовимо:* Свят, свят, свят єси, Боже наш:* Задля молитов святих апостолів твоїх і святителя Миколая, помилуй нас.

Слава: Як чини ангельські тепер на небі, так і ми, люди на землі,* з острахом переможну пісню приносимо тобі, Добрий:* Свят, свят, свят єси, Боже наш!* Задля молитов усіх святих твоїх, помилуй нас.

І нині: Мудрих твоїх слуг пісню ми, смертні,* осмілюємося приносити і кажемо:* Свят, свят, свят єси, Боже наш!* Богородиці ради, помилуй нас.

Після першого стихослов’я

(г. 4): Світилами всіх кінців землі* появив ти, Христе, своїх учнів,* що душам у темряві сяють мудрістю твоєю, Владико.* Через них ти замрячив ідольську хитрість* і побожними навчаннями просвітив світ,* тож їхніми молитвами спаси душі наші.

Слава і нині: Пречиста Владичице!* Захисте тих, що в горю, примирення з Богом грішних!* Діво всехвальна! Спаси від усякої напасти й людської злоби,* страшних мук та пристрастей безчесних нас,* що з несумнівною вірою завжди тебе призиваємо.

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.

Обмий мене повнотою з беззаконня мого,* і від гріха мого очисти мене.

Бо беззаконня моє я знаю,* і гріх мій є завжди передо мною.

Проти тебе єдиного я згрішив* і перед тобою зло вчинив;

То й правий ти в словах твоїх* і переможеш, коли будеш судити.

Це бо в беззаконнях я зачатий,* і в гріхах породила мене мати моя.

Це бо істину полюбив єси,* невідоме й таємне мудрости своєї явив ти мені.

Окропи мене іссопом, і очищуся,* обмий мене, і стану біліший від снігу.

Дай мені відчути радість і веселість,* зрадіють кості сокрушені.

Відверни лице твоє від гріхів моїх,* і всі беззаконня мої очисти.

Серце чисте створи в мені, Боже,* і духа правого обнови в нутрі моєму.

Не відкинь мене від лиця твого,* і Духа твого Святого не відійми від мене.

Поверни мені радість спасіння твого,* і духом владичним утверди мене.

Вкажу беззаконним дороги твої,* і нечестиві до тебе навернуться.

Визволь мене від вини крови, Боже, Боже спасіння мого,* і язик мій радісно прославить справедливість твою.

Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою.

Бо якби ти жертви захотів, дав би я,* та всепалення не миле тобі.

Жертва Богові – дух сокрушений,* серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить.

Ущаслив, Господи, благоволінням твоїм Сіон,* і нехай відбудуються стіни єрусалимські.

Тоді вподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення;* тоді покладуть на вівтар твій тельців.

Канон св. Андрея Критського

глас 6

Пісня 1

Ірмос:

Помічник і покровитель прийшов мені на спасіння. Це Бог мій, і прославлю Його, Бога Отця мого, і звеличу Його: велично бо прославився!

[Приспів: Слава тобі, Боже наш, слава Тобі]

З чого почну оплакувати пристрасного життя мого діяння? Чи добрий початок дам, Христе, нинішньому риданню? Але як милосердний подай мені відпущення гріхів.

[Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене!]

Прийди, окаянная душе, прийди разом із плоттю твоєю, Творцеві всіх сповідайся, покинь, нарешті, колишню нерозсудливість і Богові принеси сльози свої у покаянні.
Наслідуючи в переступі первозданного Адама, пізнав я себе відкиненим від Бога, від вічного царства і солодкості його через гріхи мої.
Горе мені, окаянная душе, чому ти уподобилась першій Єві: затьмарився спокусою твій погляд, і поглинула тебе її гіркота — торкнулася дерева і скуштувала зухвало поживу безумства.
Замість Єви тілесної постала в мені Єва мисленна — це плотські пристрасні помисли, які солодять мою думку, проте завжди вони є гірким напоєм.
Справедливо був вигнаний з Едему Адам, бо не зберіг Твоєї заповіді, Спасе. Яке ж терпіння чекає на мене, хто завжди відкидає Твої животворні слова?
Перевершив я Каїнове вбивство й свідомо став убивцею душевного сумління, оживлюючи тіло, поборював я душу злими ділами моїми.
Не уподоби вся я, Ісусе, до праведного Авеля й ніколи не приносив Тобі дарів приємних, ні діл боговгодних, ні жертви чистої, ані життя непорочного.
Подібно до Каїна, окаянная душе, принесли ми Творцеві нечестиві діла і жертву порочну, ціле пусте життя своє — тому і засуджені!
Оживотворив Ти, Творче, земний порох і дав мені тіло та кості, іце й дихання та життя, о мій Сотворителю, але, Судде та Відкупителю, прийми мене, що каюся.
Сповідаю Тобі, Спасе, гріхи, що вчинив, душі і тіла мого рани, бо їх заподіяли мені, мов розбійники, внутрішні убивчі помисли.
Якщо і згрішив я, Спасе, то знаю, що Ти чоловіколюбець: караєш жаліючи і гаряче милуєш, і бачиш сльози плачу мого, й спішиш, як люблячий батько, що кличе блудного.
Покинутого перед Твоїми воротами, Спасе, не відкинь мене, непотрібного, на старість до пекла, але перед кінцем, Чоловіколюбче, даруй мені відпущення гріхів.
Розбійникам до рук потрапив я своїми помислами. Вони мене вразили, і тепер я ввесь у ранах, та Ти, Христе Спасе, прийди до мене і зціли мене.
Священик бачив мене і не спинився, й левит у біді полишив нагого. Ісусе, що з Марії засяяв, прийди і помилуй мене.
Агнче Божий, Ти взяв гріхи всіх, візьми і з мене тяжкий тягар гріховний і як милосердний даруй мені відпущення гріхів.
Ось час покаяння — приходжу до Тебе, Творця мого, і прошу: зніми з мене тяжкий тягар гріховний і як милосердний подай мені відпущення гріхів.
Не погидуй мною, Спасе, не відкинь мене од лиця Твого, здійми з мене важкий тягар гріховний і як милосердний подай мені відпущення гріхів.
Вільні й невільні провини мої, явні й таємні, відомі й невідомі, — усе, Спасителю, як Бог очисти і спаси мене.
Від ранньої юності, Христе, переступав я Твої заповіді, проводив життя у пристрастях, не турбуючись тим і не вболіваючи. Тому і благаю, Спасе: хоч при кінці спаси мене.
Багатство моє, Спасе, змарнував я у блуді, не маю тому плодів благочестивих, то й кличу, голодний, до Тебе: щедрот усіх Отче, поспіши мене помилувати!
Припадаю до Тебе, Ісусе, згрішив бо, очисти мене, здійми з мене важкий тягар гріховний і як милосердний подай мені сльози зворушення.
Не увійди на суд зі мною, несучи мої діяння, досліджуючи слова і викриваючи помисли, а у щедротах спаси мене, Всесильний, нехтуючи мої провини.
Прийди і прийми, душе моя, той день і годину, Коли Бог прийде видимо. Ридай і плач, щоб бути чистою у час випробувань.
Жахає мене і страшить вогонь геєнський та скрегіт зубів, але прости мене і помилуй, Господи, й стояти поряд з Твоїми вибраними сподоби.

Інший канон

преподобній матері нашій Марії Єгипетській

Глас той самий, ірмос, акростих якого: Ти, преподобна Маріє, помагай.

[Приспів: Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас!

Подай мені, Маріє, осяйну благодать, від вищого Божого промислу, щоб уникнути мені пітьми пристрастей і щиро оспівувати чудові подвиги життя твого.
Схилилась ти перед божественними Христовими законами, й прийшла до Нього, полишивши насолод нечисті пристрасті, і кожну чесноту з благоговінням ти виконала.

Андрею: Преподобний отче Андрею, моли Бога за нас.

Молитвами твоїми, Андрею, визволи нас од пристрастей безчесних — так молимось,

і спільниками царства Христового покажи нині тих, що з вірою і любов’ю оспівують тебе, всехвальний.

[Слава,] Троїчний:

Понад усяке буття, Тройце, Тобі поклоняємось як єдиному Богу. Зніми з мене тягар гріхів моїх і як милосердна подай мені сльози зворушення.

[І нині,] Богородичпий:

Богородице, надіє і заступнице усіх, хто Тебе прославляє, зніми з мене важкий тягар гріхів моїх і як Владичиця чиста прийми мене, що каюся.

Закінчуємо кожну пісню тим самим ірмосом, обидва лики разом. Якщо в пісні два творці, то співаємо ірмоси обидвох.

Пісня 2

Ірмос:

Слухай бо, небо, — і возвіщу, і прославлю Христа, що від Діви воплотився.

Слухай бо, небо, івозвіщу, земле, почуй голос того, хто кається перед Богом і прославляє Його.
Почуй мене, Боже, мій Спасе, зглянься милостивим Твоїм оком і прийми мою сповідь зворушену.
Згрішив я, Господи, більше за всіх, один згрішив перед Тобою, але як благий змилуйся, Спасе, над Твоїм творінням.
У бурі зла потопаю я, милосердний Господи, але як Петрові, простягни й мені руку.
Як блудниця, і я приношу сльози — очисти мене, Спасе, Твоїм милосердям, Усещедрий!
Затьмарив красу душі своєї утіхами пристрастей і ум свій повністю перетворив я на нечистоти.
ІІірвав я нині першу одіж мою, що виткав мені Творець па початку — і відтоді лежу нагий.
Одягнувся я у пірвані ризи, що змій мені виткав радою, ось тому й соромлюся.
Поглянув я на красу дерева і в умі спокусився — тепер лежу нагий і соромлюся.
Усі вожді пристрастей орали на хребті моєму, продовжуючи на мені свої беззаконня.
Знівечив я красу первісну і доброту свою погубив я — тепер лежу нагий і соромлюся.
У ризи шкіряні вдягнув мене гріх і скинув з мене першу боготкану одіж.
Покритий я одягом сорому, мов листям смоковниці, для виявлення моїх свавільних пристрастей.
Зодягнувся я у ризу сорому, що ганебно закривавлена потоками життя мого пристрасного і сластолюбного.
Забруднив і осквернив я ризу тіла мого, що за образом Твоїм, Спасе, і подобою.
Віддався я на згубу пристрастям і земному тлінню, тому й донині ворог мені допікає.
Я вибрав любов до земних речей і багатства нестриманістю своєю, Спасе, і нині знемагаю під важким тягарем.
Прикрасив я свій тілесний образ розмаїтим одягом нечистих помислів, тому і підлягаю нині осудженню.
Піклуючись ревно про зовнішні прикраси, я знехтував богообразну внутрішню скинію.
Відображуючи потворність моїх пристрастей, спотворив я красу духовну пожадливими бажаннями.
Поховав я під покровом пристрастей красу первісного образу, Спасе, а Ти, як колись драхму, пошукай і знайди її.
Згрішив я і, як блудниця, каюся: один згрішив перед Тобою. Як миро, прийми, Спасе, мої сльози.
Подібно як Давид, послизнувся я, упав у блуд та осквернився, але й мене омий, Спасе, сльозами.
Очисти мене, як митар, благаю, очисти мене, Спасе, ніхто з дітей Адамових так не згрішив, як я згрішив перед Тобою.
Не маю я сліз та покаяння, і жалю у серці не маю. Ти сам яко Бог даруй мені це, Спасителю.
Дверей Твоїх не зачини в той час, Господи, Господи, переді мною, але відкрий їх для мене, що каюся.
Бажаєш бо всім спастися, й мене приклич, Чоловіколюбче, і яко благий прийми мене, що каюся.
Почуй душі моєї стогони і сльози прийми очей моїх. Спаси мене, Господи!

Богородичний:

Пречистая Богородице Діво, едина всехвальная, молися ревно, щоб спастися нам.

Інший [канон]

Ірмос:

Знайте, знайте, що я є Бог, що за давніх часів зіслав дощем манну і воду пролив із каменю

для мого народу в пустелі єдиною десницею і силою моєю.

Знайте, знайте, що я є Бог. Слухай, душе моя, Господа, що кличе, і полиши колишній свій гріх, і бійся Його як месника, Суддю і Бога.
Кому уподібнилась ти, багатогрішна душе, — біда мені, першому Каїну й отому Ламеху — каменувавши тіло злочинствами й ум умертвивши безглуздими прагненнями?
Проминувши всіх, хто жив до Закону, душе моя, не уподібнилась ти Сифові, не наслідувала Еноса, ані Еноха, що взятий на небо, чи Ноя. Тож стала ти, душе, позбавлена життя праведників.
Ти одна, душе моя, відкрила безодні гніву Бога твого. Потопила, мов землю, всю плоть, усі діла та життя своє й залишилась поза спасенним ковчегом.
Убив я мужа собі на рану а юнака — собі на біду — ридаючи, голосив так Ламех. А ти, душе, забруднила тіло й осквернила ум і не тремтиш?
О, як наслідував я першого вбивцю Ламеха, бо душу убив як мужа, а ум як юнака, як Каїн-убивця, убив я тіло, мов брата, пожадливими бажаннями.
Вхитрилася б ти, душе, збудувати вежу і поставити твердиню своїм пожаданням, коли б Творець не змішав замисли твої й не скинув додолу хитрування твої!
Побитий увесь я та зранений. Ось стріли ворожі, що зранили душу і тіло: ці рани, болячки та струпи є слідами моїх свавільних пристрастей.
Колись Господь післав дощем вогонь, що спалив нестямне беззаконня содомлян, а ти, душе, розпалила вогонь геєнський і в ньому будеш спалена.
Розумійте й дивіться: Я — Бог, що допитую серця і пізнаю думки, викриваю вчинки й палю гріхи, але сироту, покірного і вбогого, захищаю.

Преподобній:

Ти простягала руки свої до милосердного Бога, потопаючи в безодні злого, Маріє. Як Петрові, простяг Чоловіколюбець свою руку помочі, бо навернення усіх Він шукає.

Марії:

Покинувши колишній шлях гріха, з усією любов’ю та ревністю навернулася ти до Христа, живучи у непрохідних пустелях, виконуючи у чистоті божественні повеління.

Андрею:

Бачимо, бачимо, о душе, чоловіколюбство Бога і Владики, тому перед кінцем зі сльозами припадімо до Нього, взиваючи: молитвами Андрея, Спасе, помилуй нас.

[Слава,] Троїчний:

Безначальна, несотворена Трой це, Неподільна Одинице! Прийми мене, що каюся, що згрішив був, мене спаси, бо я — Твоє творіння: не відкинь, помилуй, ізбави мене від кари вогненної.

[І нині,] Богородичний:

Богомати Пречистая, Владичице, Надіє для тих, хто до Тебе прибігає, і пристановище для тих, хто в бурі, моли всемилостивого Творця і Твого Сина Твоїми молитвами і мене помилувати.

Пісня З

Ірмос:

На непорушному камені заповідей Твоїх, Христе, Церкву Твою утверди, бо Ти один святий і праведний.

Вогнем зросив колись Господь землю содомську і спалив її.
Рятуйся ж, душе, моя, як Лот, на горі, й у Си горі ховайся.
Втікай, душе, від вогню, втікай від содомського горіння, втікай від знищення у полум’ї божественному.
Сповідаюся Тобі, Спасе: згрішив, згрішив я перед Тобою! Але відпусти і прости мені.
Згрішив я один перед Тобою, згрішив більше за всіх, але, Христе Спасе, не відкинь мене!
Ти ж бо Пастир добрий, віднайди мене, ягня, й заблуканого не відкинь мене.
Ти єси солодкий, Ісусе, Ти єси Сотворитель мій, Тобою, Спасе мій, оправдаюся.

[Слава,] Троїчний:

Єдиний у Тройці Боже, спаси нас від омани, спокуси та небезпеки.

[І нині,] Богородичний:

Радуйся, Боговмістиме лоно, радуйся, престоле Господній, радуйся, Мати життя нашого.

[Інший канон] Пісня З

Ірмос:

Утверди, Господи, на камені Твоїх заповідей захитане серце моє, бо Ти один святий і праведний.

В Тобі, хто смерть подолав, знайшов я джерело життя й благаю перед кінцем від самого серця: згрішив я, Господи, очисти і спаси мене!
Наслідував я, Спасе, нечестивих, що жили при праведнім Ної, і тим успадкував їхню кару — загибель у потопі.
Згрішив я, Господи, перед Тобою, згрішив я — очисти мене. Нема ж бо такого серед людей, кого б я не перевершив гріхами.
Наслідуючи Хама-батькоглумителя, ти не вкрила, душе, сорому ближнього, від нього свій погляд відвернувши.
Не наслідувала ти, окаянна душе, Симового благословення і, подібно до Яфета, не отримала просторих володінь на землі відпущення.
Із землі Харан, як із гріха, вийди, душе моя, й поспішай у землю вічного нетління, яку колись Авраам унаслідував.
Ти чула, душе, про Авраама, що в давнину полишив батьківську землю, і став ото прихідьком. Його вибір і ти наслідуй.
Патріарх пригостив ангелів під дубом Мамврійським, і тим на старість отримав скарб обітниці.
Зрозумій, окаянна душе моя, нову жертву всепалення — Ісаака, — що тайно принесена Господеві, й наслідуй, душе моя, його вільний вибір.
Ти чула, душе, про вигнання Ізмаїла, бо був народжений від рабині, — пильнуй, не потерпи подібного за твою похітливість.
Давній єгиптянці Агарі уподобилась ти, душе моя, бо стала рабою сваволі й нового Ізмаїла породила — свою зухвалість.
Ти знала, душе моя, про ліствицю Якова, що з’явилася від землі до неба, чому ж не маєш сходження твердого і благочестивого?
Священика Божого, Царя самотнього, Христову подобу наслідуй, душе, твоїм життям у світі, посеред людей.
Не зробися стовпом соляним, душе, коли назад повернешся, бійся прикладу содомлян і рятуйся високо в Си горі.
Втікай, душе моя, від полум’я гріха, як Лот, утікай від Содома і Гомори, втікай від вогню усякого нерозсудливого бажання.
Помилуй, благаю Тебе, Господи, помилуй мене коли прийдеш з ангелами Своїми віддати всім по справедливості за їх діяння.
Не відкинь, Владико, молінь тих, хто оспівує Тебе, змилосердись бо, Чоловіколюбче, і тим, хто з вірою просить, подай прощення.

Преподобній Марії:

Охоплений я бурею, о мати, і хвилюваннями своїх прогрішень, але спаси сама мене нині, в притулок божественного покаяння уведи мене.

Марії:

Рабське моління і тепер, преподобна, принеси до милосердної Богородиці, молитвами твоїми відкрий мені божественні входи.

Андрею:

Молитвами твоїми даруй і мені відпущення провин, Андрею, владико Критський, бо ти покаяння хоронитель пречудовий.

[Слава,] Троїчний:

Тройце проста, несотворена, єство безначальне, славима у трьох Особах, спаси всіх, хто з вірою прибігає під твою владу.

[І нині,] Богородичний:

Безмужняя Богородице, Ти народила у часі Сина, що від Отця позачасового. О дивнеє чудо: зостаючись Дівою, від грудей годуєш.

Сідальний, Кир Иосифа, глас 8, подібний: Воскресши з гробу.

Світила богоподібні, апостоли Спасові, просвітіть нас у темряві життя, щоб, як у дні, ми жили благочинно, відганяючи нічні пристрасті світлом здержливості, і щоб у радості побачили світлі страсті Христові.

Слава, другий сідальний, глас 8, подібний: Зрозумівши таємне повеління.

Дванадцять апостолів боговибраних, принесіть нині Христові своє благання, щоб усім нам перейти дорогу посту, в зворушенні творячи молитви і ревно плекаючи чесноти, щоб так перед усіма ми бачили славне Воскресіння Христа Бога, хвалу і славу Йому приносячи.

І нині, Богородичний:

Моли, Богородице, разом із апостолами Неосяжного Бога, Сина і Слово, що невимовно і незбагненно з Тебе народилося, — мир чистий подати усьому світові, простити перед кінцем наші прогрішення і Царства Небесного найвищою милістю сподобити рабів Твоїх.

Інший Великого канону

Ірмос:

Почув пророк про Твоє пришестя, Господи, і здригнувся, іцо маєш Ти від Діви родитися, прийти до людей, та й каже: «Почув вістку про Тебе і налякався — слава силі Твоїй, Господи!».

Діл своїх не полиши і творіння свого не відкинь, Судде праведний! Хоч один я згрішив як людина більше за будь-яку людину, Чоловіколюбче, але як Господь усіх Ти маєш владу відпускати гріхи.
Наближається, душе, кінець, наближається, а ти не дбаєш, не готуєшся, час бо скорочується — пробудись, суддя вже близько, біля дверей. Як сон, як цвіт, минає життя — нащо марна суєта?
Пробудись, душе моя, і замислись над учинками своїми, постав їх перед очі свої і пролий над ними сльози; відважно відкрий Христові свої думки та діяння й оправдайся.
Немає в житті гріха чи діяння, ані зла, де я не згрішив би, Спасе, умом і словом, бажанням та наміром — і думкою, і діянням згрішив я, як ніхто ніколи.
Тому й засуджений був я і напоумлений совістю своєю, окаянний, — хто може бути невідступнішим за неї? Судде, Визволителю і Провидче, помилуй, визволи та спаси мене, окаянного!
Драбина, яку бачив у древності великий серед патріархів, є свідченням, душе моя, про сходження ділами і піднесення розумом — коли хочеш жиги в діянні, мудрості та спогляданні, то обновися.
Спекоту дня та мороз нічний мусив терпіти патріарх, щоденно творячи прибуток: пас, трудився й працював, щоби узяти собі дві жінки.
Ці дві жінки розумій собі як діяння та розум у спогляданні. Діяння — це Дія, бо багатодітна, а Рахиль — це розум, бо здобута зусиллям. Отож, без трудів, душе моя, ні діянь, ні споглядання не здобудеш.
Не спи, душе моя, кріпися, як у древності великий із патріархів, і здобудеш розумне діяння, і будеш бачити умом Бога, спогляданням проникнеш у неприступну темряву і станеш великим володарем.
Дванадцять патріархів породив великий із патріархів і тайно утвердив для тебе, душе моя, драбину діяльного сходження: премудро розмістив дітей як сходинки, а кроки свої — по них сходження.
Наслідуючи, душе, зневаженого Ісава, віддала ти спокусникові первісну красу первородства, втратила батьківське благословення і двічі впала в спокусу діянням та розумом. Тому, окаянная душе, нині покайся.
За пристрасть до жінок назвали Ісава Едомом, бо завжди палав нестриманістю й осквернявся похіттю, то й звався Едом, що значить «розпалення душі гріхолюбивої».
Знаючи про Йова, що сидів на гноїщі й оправдався, не наслідувала його мужності. Не мала ти, душе, твердої волі, у всьому, що бачила, пізнала чи випробувала, але явилася ти, душе, нетерпеливою.
Той, хто сидів спершу на престолі — нині нагий на гноїщі та в струпах; хто багатий дітьми і славний — раптом бездітний і бездомний, замість палацу має гноїще і червів замість бісеру.
Облечений у царську гідність, вінець та багряницю, чоловік праведний та вельми багатий, — численні отари його та розкішні маєтки, — та вмить зубожів він, багатства та слави царської позбувся.
Якщо він був найбільш праведним і чистим, та не уникнув сітей спокусника і пастки, то ти, гріхолюбива й окаянна душе, що робитимеш, коли щось несподіване тебе спіткає?
Осквернив я тіло, дух забруднив й увесь покрився струпами. Але, Христе, як лікар зціли одне і друге, покаянням моїм омий та очисти, чистішим від снігу яви мене, Спасе.
Розпинаючись, Ти віддав за всіх нас тіло своє і кров свою, Слове: тіло — щоб мене обновити, а кров — щоби омити, і духа віддав Ти, Христе, щоб привести мене до Твого Родителя.
Серед землі, Сотворителю, влаштував Ти спасіння, щоб ми могли спастися. Добровільно розп’явся Ти на дереві — й Едем зачинений відкрився: небесні й земні створіння, народи всі, що спаслися, Тобі поклоняються.
Купіллю і напоєм хай буде мені кров з Твоїх ребер, бо з них витікає вода відпущення. П’ючи її і помазуючись, очищуся ззовні та зісередини. Напій бо цей і помазання, Слове, є Твої животворні слова.
Залишений я поза весільною світлицею, без весілля також і вечері. Світильник мій згас без олії, палату замкнули, коли я спав, й вечеря скінчилась без мене. А я, пов’язаний по руках і ногах, геть викинений.
Церква чашу здобула собі, Спасе, — це Твої животворнії ребра, бо з них витікає двійний потік — відпущення і розуміння: це образ єднання обох Завітів — Старого й Нового.
Короткий час життя мого переповнений хворобами та лукавством, але прийми мене в покаянні і призови до розуміння, щоб чужинцеві не був я за здобич і поживу, Ти Сам мене, Спасе, помилуй.
Даремна й пуста високомовність моя і серцем я безсоромний, та разом з фарисеєм не осуди мене. Подай мені смирення митареве й до нього причисли мене, єдиний щедрий та праведний Судде.
Знаю, Милосердний, що згрішив я, осквернивши посудину моєї плоті, та прийми мене в покаянні і призови до розуміння, щоб не став я за здобич та поживу чужинцеві, Ти Сам, Спасителю, наді мною змилосердися.
Душу мою осквернивши пристрастями, став, Милосердний, я сам собі ідолом, але прийми мене в покаянні і призови до розуміння, щоб не став я за здобич та поживу чужинцеві, Ти Сам, Спасителю, наді мною змилосердися.
Не послухав я Твого голосу, і на Писання Твоє законодавче не зважав, але прийми мене в покаянні і призови до розуміння, щоб не став я за здобич та поживу чужинцеві, Ти Сам, Спасителю, наді мною змилосердися.

Марії:

Живучи життям безтілесних, преподобна, велику милість від Бога воістину ти прийняла — заступатися за тих, хто вірно тебе шанує.

Тож молимося тобі: молитвами твоїми визволи нас від усяких напастей.

Марії:

Ти впала в глибину великого неподобства, але не погрузла у ньому, Маріє, думками добрими та ділами піднялась до вищих чеснот, чудесно дивуючи тим природу ангельську.

Андрею:

Андрею, отцівська похвало, стоячи перед пребожественною Тройцею, не покидай молитви,

щоб визволитися нам від муки, — з любов’ю призовемо тебе, всеблаженний, божественний заступнику, окрасо Криту.

[Слава,] Троїчний:

Нероздільне сутністю, незлите в особах триєдине Божество як єдиноцарственне і співпрестольне прославляю. Співаю Тобі пісню величну, що в небі триславно лунає.

[І нині,] Богородичний:

Народжуєш і водночас лишаєшся Дівою, зберігаючи єство своє непорочним, бо Народжений оновлює закони природи, і лоно дівиці народжує. Коли Бог бажає, иідкорюється порядок природи, бо Він творить як хоче.

Пісня 5

Ірмос:

Від ночі до ранку шукаю Тебе і молюся: просвіти, Чоловіколюбче, настав мене на Твої повеління, й навчи мене, Спасе, творити Твою волю.

Прожив життя своє я серед ночі, бо темрявою глибокою й пітьмою була для мене ніч гріха. Але яви мене як сина дня, Спасителю.
Подібно як Рувим, здійснив я, окаянний, беззаконний і переступний намір перед Богом Усевишнім: я ложе своє осквернив, як той батьківське.
Сповідаюся Тобі, Христе Царю, згрішив я, згрішив я, як колись браття, коли продали Йосифа — плід чистоти та невинності.
То ж родичі зв’язали праведну душу і продали солодкого в рабство як прообраз Господній. А ти, душе моя, сама віддалася у рабство гріхів своїх.
Наслідуй мудрість праведного Йосифа, чистого умом, окаянна й нестямная душе. В беззаконних прагненнях не чини блуду, постійно творячи беззаконня.
Хоч і був тоді Йосиф у рові, Владико Господи, та це як прообраз Твого поховання і воскресіння: чи зможу і я колись щось подібне Тобі принести?
Ти чула, душе, про кошик з Мойсеєм, який у древності носили річнії води. Уникнув він, мов у палаті, гіркої долі від задуму фараона.
Ти чула, окаянная душе, про повивальниць, які вбивали творіння чистоти — немовлят чоловічої статі. Тож нині, як великий Мойсей, годуйся премудрістю.
Як великий Мойсей убив єгиптянина, так ти, окаянная душе, не вбила свого ума, тож як, скажи, вселишся в пустелю пристрастей через покаяння?
Великий Мойсей оселився в пустелі; поспішай і ти, душе, його наслідувати, щоб могла споглядати богоявления в купині.
Уяви собі, душе, Мойсееву палицю, якою він ударив по морю й утворилася суша. Ця палиця — прообраз твого хреста, яким і ти, душе, можеш звершувати величне.
Аарон приносив Богові вогонь чистий, без омани, але Офній і Фінеес, як і ти, душе, принесли Богові нечисте життя своє, далеке від Бога.
Норов мій — як у жорстокого фараона, душею і тілом я Янній та Ямврій, я ум свій занапастив, але поможи мені, Владико.
Змішав я, окаянний, ум свій із нечистотами — омий мене, Владико, в купелі сліз моїх, убіли, наче сніг, одяг тіла мого — благаю Тебе.

Коли дивитимусь на свої вчинки, Спасе, побачу себе найбільшим грішником, бо я грішив свідомим розумом, а не через невідання.
Зглянься, Господи, зглянься над своїм створінням, згрішив я — прости мені: один бо Ти чистий за природою й нікого немає, крім Тебе, хто був би без скверни.
Задля мене, Господи, будучи Богом, прийняв Ти мою подобу і творив чуда: зціляв прокажених, укріпив розслабленого, тік крові спинив у кровоточивої торканням риз.
Наслідуй кровоточиву, нещасна душе, припади до ніг Ісусових і втримай поли Христові, щоб визволитися тобі від ран і почути від Нього: «Віра твоя спасла тебе».
Наслідуй, о душе, ту, що додолу схилилася, прийди і припади до ніг Ісусових, щоб Він тебе випростував і ти прямо ходила шляхами Господніми.
Якщо Ти, Владико, є глибоким колодязем, то з пречистих Твоїх жил вточи мені води, щоб, як та самарянка, я напився і вже не прагнув, бо Ти потоки життя виливаєш.
Нехай сльози мої будуть мені Силоамом, щоб і я омив, Владико Господи, очі серця, і свідомо споглядав Тебе, Світло предвічне.

Марії:

Незрівнянним бажанням поклонятися дереву життя запалала Ти, всеблаженна, і цього сподобилася, — сподоби ж і мене отримати небесну славу.

Марії:

Перейшла ти потік Йорданський і знайшла спокій, уникнувши насолоди хворобливої плоті, і нас від неї позбав своїми молитвами, преподобна.

Андрею:

Як пастиря найславнішого і пречеснішого, Андрею премудрий, благаю тебе з любов’ю великою і страхом, щоб твоїми молитвами здобути спасіння і життя вічне.

[Слава,] Троїчиий:

В тобі прославляємо, Тройце, Єдиного Бога: свят, свят, свят — Отець, Син і Дух — проста сутність, Одиниця, якій вічно поклоняємось.

І нині, ] Богородичний:

Від Тебе, нетлінна і безмужня Мати Діво, зодягнувся в мою природу Господь, що сотворив віки, з Собою з’єднав Він людську природу.

Пісня 6

Ірмос:

Взивав усім серцем своїм я до милосердного Бога, і Він почув мене з аду підземного, й підніс Він життя моє над тлінням.

Сльози очей моїх, Спасе, і щирі зітхання з глибини приношу, благаючи серцем: згрішив я, Боже, перед Тобою, очисти мене!
Відхилилась ти, душе, від Господа, як Датан та Авірон, та щоб не поглинуло тебе земне провалля, кричи з аду підземного до Бога: «Помилуй!».
Як розлючена телиця, душе, уподобилась ти Єфрему, але як серна від тенет, збережи життя, підносячись діянням та спогляданням.
Нехай, душе, упевнить нас рука Мойсея, як може Бог прокажене життя убілити й очистити, тому не впадай у відчай, що й ти прокажена.
Хвилі моїх прогрішень, Спасе, повертаються, як у Червонім морі, покрили несподівано вони мене, як колись єгиптян і колісниці.
Нерозсудливий вибір зробила ти, душе: як колись Ізраїль, воліла насолоджуватись пристрастями, аніж споживати божественну манну.
Поміняла ти, душе, небесную їжу на свиняче м’ясо, котли і єгиптянський хліб, як колись народ нерозсудливий у пустелі.
Ти вибрала, душе, криниці хананейських думок замість скелі, з якої джерело премудрості, мов чаша, виливає потоки богослов’я.
Коли раб Твій Мойсей ударив палицею по каменю, то образно показав Твоє ребро животворяще, з якого ми черпаємо напій життя.
Пізнай і досліди, душе, як Ісус Навин, обітовану землю, якою вона є, у ній оселися життям благочестивим.
Повстань і побори тілесні пристрасті, як Ісус Амалика, завжди гаваонитян перемагаючи облесливі бажання.
Перейди, душе, плинну природу часу, як колись ковчег. Візьми у володіння обіцяну землю — так Бог наказує.
Як урятував Ти Петра, що волав: «Спаси!» так поспіши і до мене, Спасе, простягаючи руку, врятуй від звіра і з безодні гріховної піднеси мене.
Знаю Тебе, тихе пристановище, Владико, Владико Христе, — від неприступних глибин гріха та відчаю спіши врятувати мене, Сиасителю.
Спасе мій, я є тою царською драхмою, яка віддавна згубилась у Тебе. Тож засвіти світильник — Предтечу Свого, шукай, о Слове, і знайди Твій образ.
Щоб не почув я від Тебе, Господи, як відсилаєш мене від себе: «Візьми своє і йди у вогонь проклятий», — але благий голос праведних.

Марії:

Щоб погасити полум’я пристрастей, Маріє, розпалюючись душею, ти завжди проливала сльози.

Таку ж благодать подай і мені, рабу твоєму.

Марії:

Воістину безпристрасність здобула ти незвичайним життям на землі, мати, тому завжди молися за тих, хто тебе оспівує, щоб пристрасних намірів позбавились.

Андрію:

Тебе, пастиря і єпископа критського, і молитовника всього світу знаючи, припадаю до тебе, Андрею, і благаю: визволи мене, отче, з глибини гріха.

[Слава,] Троїчний.

Я неподільна, єдиносущна Одиниця

і ділима у трьох особах Тройця —

про це свідчить Отець, Син і Дух Божественний.

[І нині,І Богородичний:

Лоно Твоє родило нам Бога, що взяв на Себе нашу подобу, Його як Творця всіх моли, Богородице, молитвами Твоїми щоб нам оправдатися.

Кондак, глас 6:

Душе моя, душе моя, пробудись, чому спиш? Кінець наближається — затривожишся. Встань бо, нехай помилує тебе Христос, що всюди є і все наповняє. Бачачи явне Христове зцілення, від якого в Адама вливалося здоров’я, диявол був уражений і страждав й побивався, ридаючи, закричав до своїх друзів: Що зроблю Синові Марії? Вбиває бо мене Вифлеємлянин, що всюди є і все наповняє.

Також співаємо блаженні з поклонами,
шістнадцять стихів
глас 6

У царстві Твоїм, коли прийдеш, пом’яни нас, Господи.

Жителем раю, Хрисге, вчинив Ти розбійника, що на хресті сказав Тобі: пом’яни мене; його покаяння сподоби й мене, недостойного.

Стих. Блаженні вбогі духом, бо їх є царство небесне.

Ти чула, душе моя, колись про Маноя, якому явився Бог у видінні, й від неплідної прийняв він плід обітниці, — його благочестя наслідуй.

Стих. Блаженні плачучі, бо вони утішаться.

Наслідуючи Самсонові лінощі, ти обстригла, душе, голову діл своїх й чужинцям передала життя чисте і блаженне.

Стих: Блаженні лагідні, бо вони наслідять землю.

Хто колись переміг чужинців ослячою щелепою, той тепер опинився у полоні пристрасної легковажності; уникай же, душе, подібної слабості.

Стих: Блаженні голодні і спрагнені правди, бо вони наситяться.

Барак і Єфта воєводи, судді Ізраїля, були вибрані, і з ними Девора, розумом досконала; чеснотами їх, душе, змужній і укріпися.

Стих: Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

Про хоробру Яїлю дізналася ти, душе моя, чула, як вона принесла спасіння, Сісару пробивши гострим деревом, яке є для тебе образом хреста.

Стиг. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Принеси, душе, жертву хваління, діяння, як дочку, принеси,

чистішу від Єфтової, тілесні пристрасті заколи як жертву Господеві своєму.

Стих. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назовуться.

Про Гедеонове руно подумай, душе моя, збери росу небесну і припади, як пес,

воду пий, що тече від закону тисненням писемним.

Стих: Блаженні вигнані за правду, бо їх є царство небесне.

Осуд священика Іллі ти прийняла, душе моя, і придбала собі пристрасті, як він дітей, через позбавлення розуму, щоб чинити беззаконня.

Стих: Блаженні, коли зневажатимуть вас, і виженуть, і говоритимуть усяке лихе слово на вас неправдиво мене ради.

Між суддями левит через необачність розділив свою жінку між дванадцятьма колінами, душе моя, щоб виявити скверну беззаконня Веніамина.

Стих: Радуйтеся і веселітеся, бо велика нагорода буде вам на небесах.

Доброчесна Анна у молитві лише рухала устами, а голосу її не було чути, і, хоч була неплідною, родила вона сина, достойного молитви.

Стих: Пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у царстві Твоїм.

Між суддями було визнане Анни породження — великий Самуїл, вихований Арматемою

в домі Господнім; уподібнися до нього, душе моя, діла свої суди спершу, а не інших.

Стих. Пом’яни нас, Владико, коли прийдеш у царстві Твоїм.

Обраний на царство Давид но-царськи був помазаний з рогу божественного мира. Так і ти, душе моя, якщо бажаєш небесного царства, як миром, помаж себе сльозами.

Стих. Пом’яни нас, Святий, коли прийдеш у царстві Твоїм.

Помилуй створіння своє, Милостивий, змилосердися над творінням рук Твоїх та помилуй усіх, хто згрішив, і мене, що більше за всіх зневажав Твої повеління.

Слава, Троїчний:

Безначальному родженню і походженню поклоняюся Отцеві, що родив, Сина родженого прославляю, оспівую Духа Святого, що з Отцем і Сином засяяв.

І нині, Богородичний:

Надприродному різдву Твоєму поклоняємось, за природою славу не розділяючи Дитяти Твого, Богородице, одна бо особа визнається у двох природах.

Пісня 7

Ірмос:

Згрішили ми, чинили беззаконня і несправедливість, не зберегли, не сповнили Твоїх заповідей, але до кінця не полиши нас, отців Боже.

Згрішив, чинив беззаконня і заповіді Твої відкинув, бо в гріхах я був народжений і до ран додав собі ще струпів — але помилуй мене Сам як милосердний, отців Боже.
Тайну серця мого відкрив я Тобі, Судді моєму, поглянь на мою покору, поглянь на мою скорботу, та вислухай мій суд нині, і Сам помилуй мене як милосердний, отців Боже.
Колись Саул загубив ослів отця свого і разом з вісткою про них отримав царство. А ти, душе, пильнуй, не забувай себе, тваринні похоті забажавши понад Царство Христове.
Богоотець Давид згрішив якось, подвійно згрішив, душе моя: був уражений він стрілою перелюбу й отруєний списом убивства. Але твоя недуга ще страшніша — свавільні твої поривання.
Поєднав Давид беззаконня із беззаконням, бо розчинив перелюб у вбивстві, та покаяння подвійне приніс за це зразу, а ти, душе, вчинила ще лукавіше, — і не покаялася Богові.
Давид колись зобразив пісню, що гріхи його викривала, і нею благав до’ Бога: «Помилуй мене, перед Тобою єдиним згрішив, Богом усіх, Ти Сам очисти мене».
Коли везли на колісниці кивот, то Озан торкнувся до нього, бо воли похилилися, і був покараний за це гнівом Божим. І ти, душе, уникай зухвалості і свято шануй божественне.
Ти чула, душе, про Авесалома, як він повстав проти природи, знаєш його мерзенні вчинки, якими осквернив він ложе Давида-отця, але і ти наслідувала його пристрасні й пожадливі бажання.
Підкорила ти, душе моя, своєму тілові свою вільную гідність, знайшла ти другого ворога — Ахітофела, і слухалася його поради, але сам Христос це знищив, щоб ти все ж спаслася.
Дивний і сповнений благодаті премудрості Соломон учинив колись зло і відступив від Бога, і ти, душе, йому уподобилась своїм проклятим життям.
Приваблений насолодами пристрастей, Соломон осквернився і відступив від Бога. горе, ревнитель премудрості став любителем розпусних жінок! ти, душе, уподобилась йому сквернами сластолюбства.
Ти наслідувала, душе, Ровоама, який не послухав поради батька, а ще Єровоама, злого раба-відступника. Покинь це, душе, й благай Бога: згрішила я, помилуй мене!
Наслідувала ти скверни Ахавові й тілесних нечистот була вмістилищем. Горе мені, душе моя, ганебна посудино пристрастей, зітхни з глибини своєї і Богові відкрий гріхи свої.
Спалив колись Ілля двічі по п’ятдесят слуг Єзавелії, коли схопив безчесних пророків, щоб оскаржити Ахава. Та ти, душе, не наслідуй цих двох, кріпись у стриманос
Замкнулося тобі, душе, небо і голод Божий спіткав тебе, як колись це сталося з Ахавом, іцо не послухав слів Іллі Тесвітянина, та ти, душе, наслідуй сарептянку й нагодуй душу пророка.
Добровільно зібрала ти гріхи Манасієві й поставила ідолами свої пристрасті, ти помножила, душе, свої мерзоти, але наслідуй щиро його покаяння й отримай зворушення.
Припадаю до Тебе і приношу, мов сльози, слова мої: згрішив я, як не згрішила блудниця, й беззаконня чинив, як ніхто на землі, але, Владико, змилуйся над створінням Твоїм і призови мене.
Поховав я Твій образ і зневажив заповідь, затьмарилася уся краса моя і пристрасті загасили світильник, та змилуйся і поверни мені радість спасіння, як співає Давид.
Навернися, покайся, відкрий потаємне, скажи всезнаючому Богові: єдиний Ти знаєш мої таємниці, Спасителю, та Сам помилуй мене, як співає Давид, по Твоїй милості.
Як сон у пробудженого, зникають дні мої, тому я плачу на ложі моєму, як Єзекія, щоб дні життя мого були продовжені. Але який Ісая прийде до тебе, душе, коли не Бог усіх?

Марії:

Голосячи до Пречистої Богоматері, відкинула ти спершу несамовитість пристрастей, які невідступно гнітили, й осоромила ворога-спокусника. Подай тепер поміч у скорботах й мені, рабу твоєму.

Марії:

Той, Кого полюбила, Кого понад усе забажала, задля Кого виснажила своє тіло, покаяння твоє прийняв і дарував Себе тобі як Бог один милосердний. Благай безперестанно Його, щоб і нам позбавитися пристрастей і напастей.

Андрею:

На камені віри утверди мене, отче, молитвами твоїми, Божим страхом охороняючи мене, і покаяння подай мені. Молюся тобі, Андрею: спаси мене від сіті ворогів, що мене шукають.

[Слава,] Троїчний:

Тройце проста, нероздільна, єдиносущна, Одинице святая, Тебе величаємо, Бога Тройцю, як світло і світла: одне — святе і три — святі. А ти, душе, співай, прославляючи, Богу всіх — життю і життям.

[І нині,] Богородичний:

Оспівуємо Тебе, благословимо Тебе, поклоняємося Тобі, Богомати, бо Ти з нероздільної Тройці Христа Бога породила й сама нам, сущим на землі, відкрила небесне.

Великого Канона Пісня 8

глас 6

Ірмос:

Того, Кого славлять небесні воїнства і перед Ким трепечуть херувими і серафими, — все живе на землі, усі сотворіння, оспівуйте, благословіть і величайте на всі віки.

Грішного, мене, Спасе, помилуй, пробуди мій ум до навернення, прийми мене, що каюся, змилосердися до моїх благань: згрішив я перед Тобою єдиним — спаси, вчинив беззаконня помилуй мене!
Ілля, сходячи на колісницю чеснот, піднісся над усім земним, як на небо. І ти, душе моя, думай також про таке сходження.
Колись Єлисей, прийнявши плащ Іллі, отримав подвійну благодать від Бога; А ти, душе, не причастилася цієї благодаті за свою нестриманість.
Зупинив Єлисей плащем Іллі потік Йордану, і той розступився на два боки. А ти, душе, не причастилася цієї благодаті через свою нестриманість.
Колись доброзичлива соманитянка пригостила, душе моя, праведного, а ти ніколи не ввела у дім свій мандрівника чи подорожнього. Тому в риданнях будеш викинена зі світлиці весільної.
Ти завжди наслідувала, окаянная душе, нечистий розум Гієзії. Хоча б на старість покинь його грошолюбство, втікай од вогню пекельного, полишивши свої лиходійства.
Наслідуючи Озію, ти подвійно вражена його проказою, бо думаєш негідне і твориш беззаконня. Покинь, душе, до чого прив’язана, й поспішай до покаяння.
Ти чула, душе, про ніневитян, що каялись Богу у веретищі та попелі, але ти їх не наслідувала і виявилась лукавішою за всіх, хто згрішив до і після закону.
Ти чула, душе, про Єремію у багнистій ямі, що з плачем кричав до Сіону, шукаючи за сльозами. Його печальне життя наслідуй — і спасешся.
Колись Йона утік до Тарсису, передбачаючи ніневитян навернення, знав бо як пророк милосердя Боже і ревно прагнув пророцтво сповнити.
Ти чула, душе, про Даниїла, який у ямі закрив уста звірам, дізналася й про юнаків з Азарією, що вірою погасили вогонь в печі палаючій.
Я всі оповів тобі, моя душе, повчальні приклади із Старого Завіту. Наслідуй боголюбиві діяння праведних, гріхів же людей лукавих бережися.
Помилуй і врятуй мене від вогню та покарання, о Правосудний Спасителю, що на суді маю справедливо перетерпіти, але перед кінцем прости мені через покаяння і доброчесність.
Благаю Тебе, як розбійник — пом’яни мене, плачу гірко, як Петро — прости мені, кличу, як митар, сльози проливаю, як блудниця — прийми моє ридання, Спасе, як колись хананеянки.
Зціли від гниття смиренну мою душу, Спасе, єдиний лікарю, приклади мені пластир, єлей і вино — діла покаяння та сльози зворушення.
Наслідуючи хананеянку, благаю: помилуй мене, Сину Давидів. Торкаюся Твоїх риз, як кровоточива, плачу, як Марта й Марія над Лазарем.
Чашу сліз, немов миро, виливаю на голову Твою і кличу Тебе, як блудниця, що шукає милості, приношу моління й очікую на прощення.
Хоч ніхто, як я, не згрішив перед Тобою, та все-таки прийми і мене, милосердний Спасе, бо каюся зі страхом і кличу з любов’ю: згрішив я перед Тобою єдиним, помилуй мене, Милостивий!
Зглянься, Спасе, над Твоїм сотворінням і як пастир знайди пропалого, поспіши до заблуканого, захисти від вовка, зроби мене вівцею серед пастви Твоєї.
Коли, милосердний Спасе, сядеш як Суддя й покажеш страшну Твою славу, який бо страх тоді перед полум’ям печі відчують усі, що бояться Твого незборимого суду.

Марії:

Тебе просвітила Мати Незгасимого Світла і звільнила від темноти пристрастей. Отак увійшовши в благодать духовну, Маріє, просвіти всіх, хто з вірою тебе оспівує.

Марії:

Божественний Зосима здивувався, коли справді побачив у тобі нове чудо, ангела бо побачив у тілі і страхом сповнився увесь, оспівуючи Христа вовіки.

Андрею:

Андрею Критський, чесна похвало, ти маєш сміливість до Господа, молися, благаю, щоб звільнитися мені від кайданів беззаконня молитвами твоїми, учителю покаяння і преподобних славо.

[Благословимо Отця і Сина і Святого Духа
Господа.]

Троїчний:

Безначальний Отче, Сине собезначальний, Благий Утішителю, Душе правий, Родигелю Слова Божого, Отця безначального Слове, живий і всетворячий Душе — Єдина Тройце — помилуй мене!

Богородичний:

Мов із пурпуру, Пречистая, виткалась мисленна багряниця — тіло Еммануїла — у Твоїм лоні,

тому, Богородицю істинну, Тебе величаємо.Хвалимо, благословимо, поклоняємось Господу.

/ знову ірмос

Великого Канона

Пісня 9

глас 6

Ірмос:

Безсімейного зачаття різдво незбагненне, безмужньої матері плід нетлінний; Боже різдво оновлює природу, тому Тебе усі разом як Богоневісну Матір православно величаємо.

Зранений ум та немічне тіло, нездужає дух і слово безсиле, завмерло життя — кінець на порозі: що чинитимеш, душе моя окаянна, коли Суддя прийде питати про твої діяння?
Мойсееву розповідь про початок світу, а ще завітні писання про праведних і неправедних усі оповів я тобі, душе моя, та ти наслідувала останніх, а не перших, згрішивши перед Богом.
Закон утратив силу і Євангеліє змарноване, ти знехтувала усе Писання, пророки і праведне слово безсилі. Рани твої, о душе, помножились — нема бо такого лікаря, який зцілив би тебе.
Щоб зворушити тебе, душе, приведу тобі приклади з Нового Писання. Отож, наслідуй праведних і цурайся неправедних. Умилостив Христа молитвами, постом, чистотою і говінням.
Коли Христос став людиною, то призвав до покаяння блудниць і розбійників. Покайся і ти, моя душе, бо двері у Царство відчинені, і перед тобою вже фарисеї, митарі та перелюбники, що каються.
Христос став людиною, поєднавшись у тілі зі мною, і все, що властиве природі, окрім гріха, Він добровільно узяв на себе, Отак показуючи тобі, душе, образ свого сходження.
Христос спас волхвів і скликав пастирів, немовлят удостоїв мучеництва, прославив старця й стару вдовицю, та Ти, душе, не наслідувала їх ні життям, ні діянням, тож горе тобі, коли станеш перед Судом Господнім.
Сорок днів Господь постив у пустелі, зголоднів Він нарешті, виявивши людське. Не будь безпечною, душе, коли приступить ворог до тебе, нехай постом і молитвою від ніг твоїх відкинений буде.
Христа спокушав диявол, кажучи перетворити на хліб каміння, і звів Його на гору, щоб умить показати всі царства світу — ти ж бійся, душе, подібного підступу, чувай, молися безперестанку до Бога.
Пустельнолюбива горлиця, голос вопіющого, світильник Христовий проповідував покаяння, а Ірод з Іродіадою чинили беззаконня; дивись, душе моя, щоб не заплутатись у сітях беззаконня, але полюби покаяння.
В пустелі оселився Предтеча благодаті і вся Юдея й Самарія йшли його слухати і сповідати гріхи свої, ревно приймаючи хрещення, а ти, душе моя, їх не наслідувала.
Чесним є шлюб і непорочним ложе, бо спочатку благословив їх Христос. На весіллі у Кані Галилейськійяк людина Він їв і перетворив воду на вино,являючи перше чудо, щоб ти, душе, змінилася.
Христос укріпив розслабленого, і той узяв своє ложе, підняв з мертвих юнака, сина вдовиці, і зцілив слугу сотника, відкрився самарянці, показуючи, як тобі, душе, у дусі служити Богу.
Кровоточиву Господь зцілив лише торканням до Його ризи, прокажених Він очистив, сліпих і кривих просвітив і виправив, глухих, німих і зігнутих додолу ізцілив словом, щоб ти, окаянная душе, могла спастися.
Зцілюючи недуги, Христос Слово проповідував убогим, виліковував прокажених і їв із митарями, бесідував з грішниками і дотиком руки померлу вже душу дочки Яіра повернув.
Спасся митар і блудниця стала доброчесною, а фарисей, що хвалився, був осуджений. Бо перший просив: «Очисти мене!» А друга: «Помилуй мене!» А цей, що величався, казав: «Дякую Тобі, Боже» та інші слова безглузді.
Закхей був митарем, та дістав спасіння, а фарисей Симон спокусився, блудниця отримала відпущення гріхів від Того, хто має владу прощати. І ти, душе моя, намагайся це наслідувати.
Не наслідувала ти, окаянная душе, блудницю, що взяла посудину з миром і помазувала зі сльозами, і втирала волоссям Спасителю ноги, бо Він розірвав список її давніх гріхів.
Міста, що їм приніс Христос благовість, ти знаєш, душе моя, як були прокляті. Стережись, щоб не бути тобі, як вони: зрівняв Владика їх із Содомом і аж до пекла засудив.
У відчаї не покажи себе, душе моя, гіршою від хананеянки, що мала віру. Через віру зцілилась Словом Божим дочка її. І ти, як вона, з глибини серця благай Христа: о Сину Давидів, спаси і мене.
Змилосердися, Спасе, Сину Давидів, помилуй. Як біснуватих ізціляв Ти словом, скажи мені милосердним голосом, як розбійникові: «Воістину будеш в раю зі мною, коли я прийду в славі моїй».
Розбійник Тебе ганьбив і розбійник благословив Тебе — обидва бо на хресті висіли, але як вірному Тобі розбійникові, що пізнав Тебе як Бога, й мені відкрий двері, о Милостивий, до славного Твого Царства.
Все створіння живе здригнулося, бачачи Тебе розп’ятого, розпалися з жахом каміння та гори, земля затряслася й ад відкрився і світло за дня померкло, уздрівши Тебе, Ісусе, прибитого до хреста.
Не вимагай від мене достойних плодів покаяння, бо сила моя в мені підупала, даруй мені завжди сокрушене серце й убогість духовну, Єдиний Спасе, щоб я зміг це принести Тобі як жертву угодну.
Судде мій і мій Всезнаючий, що маєш удруге прийти із ангелами судити світ, тоді милостивим оком поглянь на мене, помилуй і ущедри мене, Ісусе, бо я згрішив більше, ніж всяка людська істота.

Марії:

Незвичайним життям своїм усіх здивувала: й ангельські чини, і людей собори, перевищила земне і жила неземним. Тим безтілесними ногами, Маріє, Йордан перейшла ти.

Марії:

Умилостив Творця до тих, хто тебе оспівує, преподобная мати, аби позбулись ми скорбот та лиха, що зусібіч надходять, щоб визволились від спокуси й постійно величали Бога, що тебе прославив.

Андрею:

Чесний Андрею, преблаженний отче, пастирю Критський, не полишай молитви за тих, хто оспівує тебе, завжди вшановуючи твою пам’ять, щоб ми позбавились гніву, скорбот та тління і від гріхів звільнилися.

[Слава,] Троїчний:

Тройце єдиносущна, Одинице триіпостасна, оспівуємо Тебе, прославляючи Отця, Сина величаючи і Духові поклоняючись, — Єству єдиному, Богові істинному — життю і царству живущому, безконечному.

[І нині,] Богородичний:

Сохрани свій град, Пречистая Богомати, в Тобі він царює з вірою, в Тобі утверджується кріпостю, з Тобою долає усі спокуси, полонить ворогів своїх і їх підкорює.

Достойно

(г. 6): Достойно є воістину* величати блаженною тебе, Богородицю,* всеблаженну і пренепорочну і Матір Бога нашого.* Чеснішу від херувимів* і незрівнянно славнішу від серафимів,* що без зотління Бога Слово породила,* сущу Богородицю, тебе величаємо.

Диякон або священик: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.

Вірні: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі, Господи.

Священик: Бо Тебе хвалять усі небесні сили, і тобі славу возсилаєм: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Вірні: Амінь.

Світильний:

(г. 4): Ти, що світло засвітив світові своєму*, душу мою, що в темряві перебуває,* очисти від усякого гріха:* Задля молитов святих апостолів твоїх і святителя Миколая, і спаси мене.

Слава: Ти, що світло засвітив світові своєму*, душу мою, що в темряві перебуває,* очисти від усякого гріха, задля молитов усіх святих твоїх, і спаси мене.

І нині: Ти, що світло засвітив світові своєму*, душу мою, що в темряві перебуває,* очисти від усякого гріха,* задля молитов Богородиці, і спаси мене.

Хвалитні

Псалом 148

Хваліте Господа з неба,* хваліте його на висотах.

Хваліте його, всі ангели його,* хваліте його, всі воїнства небесні.

Хваліте його, ви − сонце й місяцю,* хваліте його, всі ясні зорі.

Хваліте його, ви – небеса небес* і води, що над небесами.

Нехай вони ім’я Господнє хвалять,* бо він повелів, і створились.

Поставив їх на віки вічні* і дав закон, що не перейде.

Хваліте Господа з землі,* кити і всі морські безодні;

Вогонь і град, сніг і туман,* і буйний вітер, який виконує його слово;

Гори й усі пагорби,* садовина й усі кедри;

Звір дикий і скот усілякий,* гад і птах крилатий;

Царі землі й усі народи,* князі й усі земні судді;

Хлопці й дівчата,* старі разом з юнацтвом.

Нехай ім’я Господнє хвалять, високе бо ім’я його єдине.* Велич його понад землю й небо.

Він підняв ріг народу свого.* Хвала всім його святим, синам Ізраїля, народові, що йому близький.

Псалом 149

Співайте Господеві нову пісню,* а хвалу йому на зборі праведників.

Нехай Ізраїль своїм Творцем радіє,* нехай своїм царем сини Сіону веселяться.

Нехай хвалять ім’я його танком,* при бубні й при гарфі нехай йому співають.

Господь бо ласкавий до народу свого,* оздоблює перемогою покірних.

Нехай торжествують праведні у славі,* на своїх ложах нехай ликують.

Нехай хвала Божа буде на устах у них,* і двосічний меч у руці в них.

Щоб між народами вчинити відплату,* між племенами – покарання.

Щоб їхніх царів закути в кайдани,* а їхніх вельмож – у залізні окови.

Щоб суд написаний над ними вчинити.* Це слава всіх його преподобних.

Псалом 150

Хваліте Бога у святині його,* хваліте його у твердині сили його.

Хваліте його за його подвиги великі,* хваліте його в його величі безмежній.

Хваліте його звуком рогу,* хваліте його на гарфі й на гуслах.

Хваліте його на бубні й танком,* хваліте його на струнах і сопілці.

Хваліте його на дзвінких цимбалах, хваліте його на гучних цимбалах.* Усе, що живе, нехай хвалить Господа.

Мале славослов’я

Священик: Тобі належить слава, Господи Боже наш, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Вірні: Амінь.

Священик: Слава тобі, що Світло нам показав!

Вірні: Слава во вишніх Богу, і на землі мир,* в людях благовоління.

Хвалимо тебе, благословимо тебе, кланяємось тобі,* славимо тебе, дякуємо тобі заради великої твоєї слави.

Господи, царю небесний, Боже, Отче вседержителю,* Господи, Сину єдинородний, Ісусе Христе, і Святий Душе.

Господи, Боже, Агнче Божий, Сину Отця,* що береш гріхи світу, помилуй нас.

Ти, що береш гріхи світу,* прийми нашу молитву. Ти, що сидиш по правиці Отця,* помилуй нас.

Ти бо один лише святий, ти єдиний Господь, Ісус Христос,* на славу Бога Отця. Амінь.

Щодня буду тебе благословити* і хвалити ім’я твоє на віки вічні.

Господи, ти був нам пристановищем* по всі роди.

Молюсь: Господи, змилуйся надо мною,* вилікуй мою душу, бо гріх мій − перед тобою.

Господи, до тебе я прибігаю,* навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій.

Бо в тебе є джерело життя,* у твоїм світлі побачимо світло.

Добавляй ласку тим,* що визнають тебе.

Сподоби, Господи, сьогодні* без гріха зберегтися нам.

Благословенний ти, Господи, Боже Отців наших,* і хвальне, і прославлене ім’я твоє навіки. Амінь.

Нехай буде, Господи, милість твоя на нас,* бо ми надіємось на тебе.

Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Благословенний ти, Владико,* врозуми мене установами твоїми.

Благословенний ти, Святий,* просвіти мене установами твоїми.

Господи, милість твоя повіки,* не покидай діло рук твоїх.

Тобі належить хвала,* тобі належить пісня.

Тобі належить слава:* Отцю, і Сину, і Святому Духові:

Нині і повсякчас,* і на віки вічні. Амінь.

Прохальна єктенія:

Сповнім ранішню молитву нашу Господеві.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.

Вірні: Господи, помилуй.

Дня всього досконалого, святого, мирного і безгрішного у Господа просім.

Вірні: Подай, Господи (за кожним разом).

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Прощення і відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.

Доброго і пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім.

Осталий час життя нашого в мирі й покаянні скінчити у Господа просім.

Християнської кончини життя нашого, безболісної, бездоганної, мирної, і доброго одвіту на страшному суді Христовому просім.

Вірні: Тобі, Господи.

Священик: Бо ти Бог милости, ласк і чоловіколюбности, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Вірні: Амінь.

Священик: Мир всім.

Вірні: І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші перед Господом схиліть.

Вірні: Тобі, Господи.

Священик: Бо до тебе належить милувати і спасати нас, Боже наш, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Вірні: Амінь.

Стихири на стиховні

(г. 8): Попавши на розбійницькі стежки, души моя,* ти тяжко зранила себе гріхами своїми,* передавши себе ворогам нерозумним.* Тому, поки ще маєш час, щиро заклич:* Надіє безнадійних, життя безпорадних,* Спасителю, підведи й спаси мене!

Стих: Насити нас уранці милістю твоєю, Господи, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких ти засмутив нас, мірою літ, що в них ми зазнали горя.* Нехай виявиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя – їхнім дітям.

Господи, апостоли, гаряче полюбивши тебе на землі,* все за сміття вважали, аби лиш тебе єдиного здобути,* і за тебе віддали свої тіла на рани;* тому й були прославлені та й моляться за душі наші.

Стих:І ласка Господа, Бога нашого, нехай буде над нами,* і стверди діло рук наших; стверди його – діло рук наших.

Вдягнувши на себе, як слід, панцир віри* і озброївшись хрестом, явились ви сміливими воїнами;* хоробро спротивилися мучителям,* подолали диявольський обман* і, як переможці, вдостоїлись вінків.* Тому моліться завжди за нас, щоб спаслися душі наші.

Слава і нині:Голос твоїх слуг почуй,* Всечиста Богородице Діво,* і невпинно моли,* щоб дарувати нам відпущення гріхів і мир.

Після стиховні читаємо:

Добре воно – прославляти Господа, і співати імені твоєму, Всевишній.

Звіщати вранці милість твою, і ночами – твою вірність.

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас (3 р.).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас;* Господи, очисти гріхи наші;* Владико, прости беззаконня наші;* Святий, завітай і зціли немочі наші імени твого ради.

Господи, помилуй (3 р.).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

І нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах,* нехай святиться ім’я твоє,* нехай прийде царство твоє,* нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.* Хліб наш насущний дай нам сьогодні,* і прости нам провини наші,* як і ми прощаємо винуватцям нашим,* і не введи нас у спокусу,* але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Вірні: Амінь.

Тропар

Стоячи у храмі слави твоєї, Богородице,* себе на небі уявляємо.* Ти, Двері Небесні,* відчини нам двері милости твоєї.

Вірні: Господи, помилуй (40 р.). Владико, благослови!

Священик: Благословенний Христос, Бог наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Вірні: Амінь.

Священик: Небесний Царю, Церкву укріпи, віру утверди, народи усмири, світ утихомир, місто (село, обитель цю) добре збережи, і тих, що раніш спочили, в оселях праведних осели, і нас після покаяння й сповіді прийми і помилуй, як благий і чоловіколюбець.

Вірні: Амінь. Господи, помилуй (3 р.). Слава і нині:

Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.

Іменем Господнім благослови, отче.

Священик: Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас.

Вірні: Амінь.

Молитва св. Єфрема

Господи і Владико життя мого! Духа млявості, недбайливости, властолюб’я і пустомовства віджени від мене. (Доземний поклін).

Духа доброчесності, смиренномудрія, терпеливости й любови даруй мені, слузі твоєму. (Доземний поклін).

Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо ти благословенний на віки вічні. Амінь. (Доземний поклін).

Боже, милостивий будь мені грішному! Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене! Без числа нагрішив я, Господи, прости мені! (12 малих поклонів).

Господи і Владико життя мого! Духа млявості, недбайливости, властолюб’я і пустомовства віджени від мене. Духа доброчесності, смиренномудрія, терпеливости й любови даруй мені, слузі твоєму. Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо ти благословенний на віки вічні. Амінь. (Доземний поклін).

Священик: Слава тобі, Христе Боже, надіє наша, слава тобі!

Вірні: Слава Отцю і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Господи, помилуй (3 р.). Благослови.

Священик: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Миколая, архиєпископа Мирлікійського, чудотворця, і святого (ім’я, якого є храм), і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.

Вірні: Амінь.