Второзаконня 5,6

5. Повторення десятьох заповідей 1-33

1 Скликав Мойсей усього Ізраїля й промовив до нього: «Слухай, Ізраїлю, установи й рішення, що їх оце сьогодні виголошую до твоїх вух, вивчай і пильнуй їх, щоб виконували їх. 2 Господь, Бог наш, заключив з нами союз на Хорив-горі. 3 Не з нашими батьками заключив союз цей, а з нами, таки з нами, що ось тутечки сьогодні всі живі. 4 Віч-на-віч розмовляв Господь з вами на горі з-посеред полум’я. 5 Я тоді стояв між Господом та вами, щоб об’явити вам слово Господнє, бо ви злякалися перед вогнем і не зійшли на гору. Він же сказав: 6 Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з Єгипетської землі, з дому неволі. 7 Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене. 8 Не робитимеш собі ніякого тесаного боввана, подобину того, що на небі вгорі, ані того, що на землі внизу, ні того, що в водах під землею. 9 Не падатимеш ниць перед ними й не служитимеш їм, бо я – Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління, тих, що ненавидять мене, 10 і творю милість до тисячного покоління тим, що люблять мене й мої заповіді бережуть. 11 Не вимовлятимеш імени Господа, Бога твого, надармо, бо Господь не вважатиме безвинним того, хто закликає ім’я його надармо. 12 Додержуй день суботній, святкуючи його, як заповідав тобі Господь, Бог твій. 13 Шість день можна тобі працювати й робити всяке твоє діло; 14 сьомий же день – відпочинок Господеві, Богові твоєму; не робитимеш ніякого діла сам, ані твій син; ані дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ані приходень, що у воротях у тебе, щоб твій раб і твоя рабиня спочили, як і ти. 15 Пам’ятай; що ти був рабом у Єгипетській землі і що Господь, Бог твій, вивів тебе звідтіля потужною рукою і простягнутим рам’ям; тим і заповідав тобі Господь святкувати день суботній. 16 Шануй батька твого й матір твою, як заповідав тобі Господь, Бог твій, щоб довго тобі жити й бути щасливим на землі, що її Господь, Бог твій, дає тобі. 17 Не вбивай. 18 Не чужолож. 19 Не кради. 20 Не свідчи неправдиво проти твого ближнього. 21 Не пожадай жінки твого ближнього. Не зазіхай на дім твого ближнього, ні на поле його, ні на раба, ні на рабиню його, ні на вола, ні на осла його, ні на будь-що, що належить до твого ближнього. 22 Оці слова промовив Господь до всієї вашої громади під горою, з-серед полум’я, з хмар і з темряви, грімким голосом, і не додавав до них нічого. Написав він їх на двох кам’яних таблицях і дав їх мені. 23 Якже ви почули голос із-посеред темряви, а гора запалала полум’ям, тоді ви всі приступили до мене, всі родоначальники ваших поколінь і старші ваші, 24 і промовили до мене: Ось Господь, Бог наш, показав нам свою славу й свою велич, та й голос його з-посеред полум’я ми чули. Тепер ми впевнилися, що Господь заговорив до людини, й вона може зостатися живою. 25 Отже, чого ж би нам вмирати? Таж оце величезне полум’я пожере нас! Коли нам довше доведеться слухати голос Господа, Бога нашого, помремо. 26 Хто ж бо, справді, між усіма смертними чув колись, як ми, голос Бога живого, який говорив з-посеред полум’я, і зостався живим? 27 Приступи ти і слухай усе, що Господь, Бог наш, говоритиме; а потім ти перекажеш нам усе, що Господь, Бог наш, промовить до тебе, і ми вислухаємо й виконаємо. 28 Почув Господь ваші слова, як ви промовляли до мене, і сказав мені: Чув я слова цього народу, який говорив до тебе; все, що вони казали, добре. 29 Якби ж то в них та було таке серце, щоб мали острах передо мною та й завжди пильнували всіх моїх заповідей! Вони були б щасливі, вони самі й діти їхні, повіки! 30 Піди лишень, скажи їм: Вернітесь до своїх наметів! 31 А ти залишися тут коло мене, бо я хочу викласти тобі всі заповіді, установи й рішення, що маєш їх навчити, щоб вони виконували їх на землі, яку даю їм у посілість. 32 Пильнуйте ж та робіть, як заповідав вам Господь, Бог ваш; не відступайте ні праворуч, ні ліворуч. 33 Ви мусите в усьому ходити дорогою, яку заповідав вам Господь, Бог ваш, щоб жити вам і зазнати щастя та довгого віку на землі, що її займете.»

6. У любові до Бога – суть закону 1-25

1 «Ось заповіді, установи й рішення, що їх Господь, Бог ваш, велить навчити вас, щоб ви виконували їх у землі, в яку ви маєте перейти, щоб її зайняти; 2 щоб ти боявся Господа, Бога твого, та й пильнував усі установи й заповіді його, що наказую тобі, ти сам і твій син і син твого сина, по всі дні життя твого, щоб довголітнім тобі бути. 3 Слухай же, Ізраїлю, і вважай, щоб ти виконував їх, щоб був щасливий та щоб розмножились ви вельми, як обіцяв тобі Господь, Бог твоїх отців, на землі, що тече медом та молоком. 4 Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. 5 Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю. 6 Оці слова, що їх я заповідаю тобі сьогодні, мусять бути в твоєму серці. 7 Ти накажеш про них твоїм синам і говоритимеш про них, сидівши в хаті й ідучи в дорогу та лягаючи й устаючи; 8 і прив’яжеш їх на знак собі на руку та й вони будуть налобником у тебе між очима, 9 і напишеш їх на одвірках твого дому й на твоїх воротях. 10 Як же приведе тебе Господь, Бог твій, у землю, що про неї клявся батькам твоїм, Авраамові, Ісаакові й Якову, що дасть тобі; великі та гарні міста, що їх ти не будував; 11 хати, сповнені всякого добра, якого ти не нагромадив; викопані, та не тобою, копанки; виноградники й оливкові гаї, яких ти не садив, та зможеш їсти з них досита; 12 вважай тоді, щоб не забув про Господа, що вивів тебе з Єгипетської землі, з дому неволі. 13 Господа, Бога твого, будеш боятися, йому служитимеш і його ім’ям будеш клястися. 14 Ви не смієте ходити за іншими богами, за богами народів, що довкруги вас; 15 бо Господь, Бог твій, що посеред тебе, ревнивий Бог: щоб не запалав на тебе гнівом Господь, Бог твій, і не винищив тебе з лиця землі. 16 Не спокушайте Господа, Бога вашого, як спокушали ви його коло Масси. 17 Дотримуйте старанно заповідей Господа, Бога вашого: приписів та установ його, що їх він заповідав тобі. 18 Чини те, що праве, й те, що добре перед очима в Господа, щоб було тобі добре та й щоб ти увійшов і зайняв гарну землю, що про неї клявся Господь батькам твоїм, 19 прогнавши з-перед тебе всіх твоїх ворогів, як Господь обіцяв тобі. 20 Як же колись твій син спитає тебе: Що то за приписи, установи й рішення, що Господь, Бог наш, заповідав вам? – 21 Ти скажеш синові твоєму: Рабами були ми в фараона в Єгипті, та Господь вивів нас потужною рукою з Єгипту. 22 І зробив Господь перед нашими очима в Єгипті знаки і чудеса великі й злощасні для фараона й для всього дому його; 23 а нас вивів на те звідтілля, щоб привести й дати нам землю, що про неї клявся він батькам нашим. 24 І повелів нам Господь виконувати всі ці установи з пошани до Господа, Бога нашого, нам надобре по всякий час, і щоб зберегти нас живими, як це (робить) посьогодні. 25 І це буде наша праведність супроти Господа, Бога нашого, коли пильно виконаємо всі ці заповіді, як він нам заповідав.»