Книга Псалмів 10-18
10. (9) Скарга на зухвалість ворогів 1-11; певна перемога вбогих 12-18
1 Чому, о Господи, стоїш здалека, ховаєшся під час скорботи? 2 Коли гордує грішник, страждає вбогий і ловиться в лихі задуми, що той намислив. 3 Бо грішний вихваляється бажанням серця свого, і захланний хулить і зневажає Бога. 4 Говорить грішник у своїй буті: “Не буде суду! Нема Бога! Такі й усі думки в нього. 5 Перед ним завжди стелиться щасна дорога. Суди твої далеко геть від нього, усіх противників своїх – він сміхом збуває. 6 Він каже в своїм серці: “Не піддамся! З роду в рід я не зазнаю лиха.” 7 Уста в нього – повні прокльонів, обману і лукавства, а під язиком у нього лихо й переступ. 8 Іде на засідки біля осель, і потайки невинного вбиває, очима так і зорить за нещасним. 9 Він засідає, притаївшись, неначе лев у своїй криївці, він засідає, щоб бідака запопасти, хапає бідолаху й тягне у свою сітку. 10 Зіщулившись, до землі прилягає, і падають нещасні в його кігті. 11 Каже у своїм серці: “Забув Бог, сховав лице своє й нічого вже не бачить.” 12 Устань, Господи Боже, піднеси руку! Не забудь убогих! 13 Чого б безбожник мав зневажати Бога, казати у своєму серці: “Ти не каратимеш ніколи!” 14 Ти дивишся, ти бачиш біль і горе; вони завжди перед тобою. На тебе покладається нещасний, сироті – ти поміч. 15 Зламай лукавому й безбожникові рамено; ти покараєш його злобу, і більш її не буде. 16 Господь – цар на віки вічні, зникли погани з його землі. 17 Почув єси, о Господи, бажання вбогих, їх серце підбадьорив, прихилив твоє вухо, 18 щоб захистити право сироти й пригніченого, щоб земнородний не лякав уже більше.
11. (10) Довір’я праведних 1-3; Бог усе бачить 4-7
1 Провідникові хору. Давида. До Господа я прибігаю; і як ви можете душі моїй казати: “Лети, пташино, в гори!” 2 Ось бо безбожники напнули лука, на тятиву поклали свої стріли, щоб у темноті стріляти правих серцем. 3 Коли руйнуються основи, що може праведник зробити? – 4 Господь – у святім своїм храмі; Господь – престол його на небі. Очі його дивляться на вселенну, повіки його за людьми стежать. 5 Господь випробовує праведного й безбожного; хто насильство любить, того ненавидить його душа. 6 Жаром і сіркою, немов дощем, він сипле на безбожних, палаючий вітер – частка їхньої чаші. 7 Господь бо – справедливий, любить правду; праведники лице його побачать.
12. (11) Скрізь брехня 2-3; Бог захищає побожних 4-9
1 Провідникові хору. На восьмий тон. Псалом. Давида. 2 Спаси, о Господи! Бо побожних дедалі менше, бо правда з-поміж людей зникла. 3 Брехню один одному точать, базікають облесливими словами й нещирим серцем. 4 Нехай Господь заціпить усі уста лестиві, язик велерічивий тих, що кажуть: 5 “Нашим язиком ми чудеса появимо, в нас є губи! Хто пан над нами?” 6 “Задля горя нужденних і зідхань бідних ось я встану, – каже Господь, – я дам спасіння тому, хто його прагне.” 7 Слова Господні – слова щирі, випробуване срібло, очищене від землі, сім раз перелите. 8 Ти сохраниш, Господи, нас; ти збережеш нас від цього роду й повіки. 9 Навколо грішники кружляють, коли підлота людська виноситься.
13. (12) Псалмопівець наполегливо просить про рятунок
1 Провідникові хору. Псалом. Давида. 2 Доки, о Господи, зовсім будеш мене забувати? Доки ховатимеш лице твоє від мене? 3 Доки журбою буду терзати мою душу, тужити щодня серцем? 4 Доки мій ворог буде зноситись надо мною? Зглянься і вислухай мене, о Господи, мій Боже! 5 Просвіти мої очі, щоб не заснути смертю, щоб не сказав мій ворог: “Я його подужав!”, 6 щоб мої вороги не раділи, коли я захитаюсь. Я ж бо надіявся на твою ласку. Нехай радіє моє серце твоїм спасінням! Заспіваю Господеві, добро бо мені вдіяв.
14. (13) Безбожні люди
1 Провідникові хору. Давида. Каже безумний у своїм серці: “Немає Бога!” Зіпсувалися, мерзоту коять; нема нікого, хто добро чинив би. 2 Господь із неба споглядає на синів людських, щоб подивитись, чи є розумний, що шукає Бога. 3 Всі відвернулися загалом і зледащіли; нема нікого, хто добро чинив би, нема ані одного. 4 Невже не схаменуться всі ті лиходії, що поїдають мій народ, наче б то хліб їли? Вони Господа не призивають, 5 тим і дрижатимуть від страху, бо Бог – із родом справедливих. 6 Над замислом убогого ви хочете сміятись, проте Господь – його притулок. 7 Коли б то вже прийшло з Сіону Ізраїля спасіння! Коли Господь поверне долю свого люду, зрадіє Яків, утішиться Ізраїль!
15. (14) Хто достойний стати перед Богом?
1 Псалом. Давида. Господи, хто перебуватиме в твоїм наметі? Хто житиме на твоїй святій горі? 2 Той, хто невинний ходить і чинить справедливість і правду говорить від серця; 3 той, хто не осуджує язиком, хто ближньому не коїть лиха, хто ганьби не кидає на сусіда, 4 хто нечесного за ніщо вважає, а тих, що Господа бояться, поважає; 5 хто присягає, навіть собі на шкоду, та не зміняє; хто гроші свої не дає на лихву і на безвинного підкупу не приймає. Хто отак чинить, не захитається повіки.
16. (15) Бог – добро єдине 1-6; він оживлює побожних 7-11
1 Міхтам. Давида. Бережи мене, о Боже, бо я до тебе прибігаю. 2 Я кажу Господеві: “Ти – мій Господь, – добро моє; немає нічого над тебе.” 3 До святих, що на землі: до шляхетних – уся моя любов до них. 4 Помножують собі страждання тії, що йдуть за іншими богами. Я не проллю їхніх ливних жертв з крови, не спом’яну імен їхніх моїми устами. 5 Господь – частка моєї спадщини й моєї чаші: ти держиш мою долю. 6 Спадщина випала мені в гарних околицях, і частка моя подобається мені вельми. 7 Благословляю Господа, що дав мені пораду, що й уночі навчає мене моє серце. 8 Господь – передо мною завжди; тому що він у мене по правиці, не захитаюсь. 9 Тим то й радується моє серце, і душа моя весела, і тіло моє спочине безпечно. 10 Бо не покинеш душі моєї в Шеолі і не даси твоєму побожному уздріти зітління. 11 Ти мені стежку життя покажеш, повноту радощів, що в тебе; блаженство по твоїй правиці вічне.
17. (16) Праведник просить Бога розсудити його 1-5; просить допомоги проти ворогів 6-15
1 Молитва. Давида. Вислухай, Господи, справедливу мою справу, почуй моє благання, прихили вухо до мольби моєї з уст нелукавих. 2 Від тебе має вийти моє слушне право; очі твої нехай бачать правду. 3 Як вивідаєш моє серце, навідаєшся уночі до мене, вогнем мене випробуєш, – несправедливости в мені не знайдеш. 4 Уста мої не согрішили людським робом; за словом уст твоїх я зберіг путь закону. 5 Стопи мої твердо тримаються твоєї стежки, і ноги мої не спіткнулись. 6 До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, о Боже; нахили до мене твоє вухо, вислухай моє слово. 7 Яви твою предивну милість, ти, що від ворогів рятуєш тих, хто прибігає під твою десницю. 8 Хорони мене, як зіницю ока, сховай мене в тіні крил твоїх 9 від грішників, які на мене насідають. Вороги мої люті кругом мене обсіли, 10 замкнули жирне своє серце, устами згорда промовляють. 11 Ось вони на кожнім кроці мене обступили; тільки й чигають, щоб мене на землю повалити. 12 Неначе лев, який на здобич зазіхає, як те левеня, що засідає в сховку. 13 Встань, Господи, йди на нього, повали його; врятуй твоїм мечем від грішника мою душу, 14 від смертних, Господи, рукою твоєю, від людей, яких доля – життя дочасне, яких живіт ти наповняєш достатками своїми. Ними насичуються їхні діти, рештки ж лишають своїм немовлятам. 15 А я в моїй правді твоє лице побачу і, проснувшися, насичусь твоїм видом.
18. (17) Цар Давид дякує Господеві за рятунок
1 Провідникові хору. Слуги Господнього Давида, що мовив Господеві слова цієї пісні, коли Господь урятував його з руки всіх ворогів його та з руки Саула. 2 Він мовив: Люблю тебе, Господи, моя сило! 3 Господи, моя скеле, моя твердине мій визвольнику, мій Боже, моя скеле, що до неї прибігаю; ти мій щит, ріг спасіння мого, мій захисте! 4 До Господа, похвали гідного, візву я і від ворогів моїх спасуся. 5 Хвилі смерти мене оточили і погибельні потоки мене налякали. 6 Оплели мене пута Шеолу, смертельні сіті мене охопили. 7 У моїй скруті до Господа візвав я, заволав до Бога мого. І він почув мій голос із свого храму, і моє благання дійшло до вух його. 8 Здригнулася земля й захиталась, і гір основи затремтіли й захитались, бо запалав він гнівом. 9 І бухнув дим із ніздрів у нього і пожираючий вогонь із уст у нього і вугілля, що запалив він. 10 Він небо нахилив, спустився, і чорна хмара в нього під ногами. 11 Верхи летів він на херувимі, линув, нісся на крилах вітру. 12 Він темряву зробив собі покровом. шатро його – то темні води, густі хмари. 13 Від сяйва, що перед ним, палюче вугілля загорілось. 14 І загримів Господь на небі, Всевишній подав свій голос. 15 Він пустив стріли свої і їх розсипав, блискавок силу, і розігнав їх. 16 І показалося дно моря. Відкрилися основи всесвіту на твоє, Господи, грізне слово, на дужий подув твого гніву. 17 Він простер руку з високости, взяв мене, витяг мене з вод глибоких. 18 І визволив мене від мого ворога сильного, від ненависників моїх, дужчих від мене. 19 Вони на мене насідали під час мого нещастя, але Господь був підпорою моєю. 20 Він мене на простір вивів і визволив мене, бо мене любить. 21 Господь віддав мені по моїй правді, за чистотою рук моїх дав мені нагороду; 22 бо я тримавсь доріг Господніх і не відступав гріхом від Бога; 23 бо присуди його усі були передо мною, і наказів його я не цурався. 24 Я був з ним бездоганний і від гріха берігся. 25 Господь віддав мені по моїй справедливості, за чистотою рук моїх, яку він бачить власними очима. 26 З милосердним ти – милосердний, з досконалим – досконалий, 27 з чистим – чистий, з хитрим – обачний. 28 Ти бо спасаєш люд покірний і принижуєш горді очі. 29 Бо ти, о Господи, даєш світло моєму світлу; освітлюєш, мій Боже, мою темінь. 30 З тобою бо я кинусь на загони ворожі і з моїм Богом перескочу через мури. 31 Бог – бездоганна його дорога, слово Господнє – вогнем випробуване. Він – щит для всіх тих, що до нього прибігають. 32 Хто Бог, окрім Господа? Або хто скеля, крім нашого Бога? 33 Бог, що підперізує мене силою і чинить досконалим шлях мій, 34 що ноги мої робить, як у лані, і ставить мене на висотах, 35 навчає руки мої до бою, мої рамена – напинати лук мосяжний. 36 Ти дав мені щит твого спасіння, твоя десниця мене підтримала, і твоя милість робить мене великим. 37 Ти розширив мені дорогу під стопами, і ноги мої не спіткнулись. 38 Я гнався за ворогами, доганяв їх, і не повертався, поки їх не знищив. 39 Я їх розбив, і вони встати не зможуть, вони впали ниць мені під ноги. 40 Підперезав ти мене силою до бою і моїх напасників ти підбив під мене. 41 Ворогів моїх ти завернув до втечі і ненависників моїх ізнищив. 42 Вони зняли крик, – та нікому їх рятувати, до Господа, – та він їх не слухав. 43 Я їх розтер, немов порох на вітрі, неначе болото на вулиці, я розтоптав їх. 44 Ти мене спас від чвар людських, поставив мене на чолі народів. Народ, якого я не відав, мені служить; 45 ледве почують, уже мені й слухняні, підлещуються до мене чужоземці. 46 Чужі бліднуть і, тремтячи, вилазять із своїх замків. 47 Нехай живе Господь, благословенна нехай буде моя Скеля. І вознесен нехай буде Бог, мій Спаситель; 48 Бог, що дав мені відплату, що підкорив мені народи; 49 що спас мене від ворогів, підняв мене над тими, що повстали проти мене; що врятував мене від розбишаки. 50 Тим, Господи, я між народами тебе прославлю, співатиму псалом імені твоєму. 51 Бо дав єси велику перемогу цареві твоєму, і милість учинив помазаникові твоєму: Давидові та його потомству на всі віки.