Книга Ісаї 43,44
43. Визволення Ізраїля 1-7; Господь – єдиний правдивий Бог 8-15; чудеса під час виходу Ізраїля 16-21; невдячність Ізраїля 22-28
1 А тепер так говорить Господь, творець твій, Якове, і твій сотворитель, Ізраїлю: «Не бійся, бо я тебе викупив, прикликав тебе твоїм ім’ям, ти – мій! 2 Чи через води йтимеш, я з тобою, чи крізь ріки, – тебе не затоплять, чи підеш крізь вогонь, – не попечешся, і полум’я тебе не обпалить. 3 Бо я Господь, твій Бог, Святий Ізраїля, я – твій спаситель. У викуп за тебе я дав Єгипет, Етіопію та Саву замість тебе, – 4 тому, що дорогий ти в мене й цінний і я тебе люблю, людей даю за тебе, народи за твою душу. 5 Не бійся, бо я з тобою! Зі сходу приведу твоє потомство, зберу тебе з заходу. 6 Півночі повелю: Віддай їх! А півдню: Не затримуй! Приведи синів моїх здалека, дочок моїх із кінців світу, – 7 усіх, хто зветься моїм ім’ям, кого я сотворив собі на славу, кого витворив і зладнав. 8 Виведи люд сліпий, хоча він має очі, глухих, хоч вони мають вуха. 9 Нехай зберуться усі народи разом, нехай зійдуться усі люди! Хто з них прорік це, проголосив нам перші пророцтва? Нехай поставлять свідків від себе й докажуть, щоб, вислухавши їх, можна було сказати: Це правда! 10 Ви мої свідки, – слово Господнє, – і мій слуга, якого я вибрав, щоб ви знали й вірили мені та зрозуміли, що це я: не було бога, який міг би бути створення передо мною, і не може бути такого, що був би створений по мені! 11 Я, я – Господь: нема спасителя, крім мене! 12 Я оповів, спас, оголосив, а не чужий бог між вами. Ви мої свідки, – слово Господнє; я – Бог. 13 Я – Бог від віку: нема нікого, хто увільнив би з руки моєї. Вчиню я щось, – хто змінить?» 14 Так говорить Господь, ваш відкупитель, Святий Ізраїля: «Задля вас я посилаю до Вавилону посольство, я розіб’ю засуви по темницях, халдеї будуть плакати – ридати. 15 Я – Господь, Святий ваш, Творець Ізраїля і Цар ваш!» 16 Так говорить Господь, що відокрив дорогу в морі, стежку у великих водах, 17 що вивів колісниці і коней сильне військо; але всі разом полягли і не встануть більше, погасли, наче ґніт, згасли. 18 «Не згадуйте про те, що було, не думайте про давнє! 19 Ось я творю щось новітнє: воно ось-ось уже сходить. Чи ж ви його не впізнаєте? Я прокладу дорогу в пустині і на безлюддях – ріки. 20 Звір дикий буде мене прославляти, шакали й струсі, бо я дам воду в пустині і на безлюддях – ріки, щоб напоїти мій вибраний народ. 21 Народ той, що я утворив для себе, хвалу мою звіщатиме. 22 Та, проте, Якове, ти не взивав до мене; не побивався, Ізраїлю, за мною. 23 Ти не приносив мені ягнят у всепальну жертву, і жертвами твоїми не виявляв мені пошани. Я не обтяжував тебе приносами і не томив тебе кадилом. 24 Ти не купував мені за гроші пахучої тростини і не ситив мене жиром твоїх жертв. Ні, ти гріхами своїми мене непокоїв, ваготою був мені з-за своїх переступів. 25 Я, я стираю твої провини заради мене самого, гріхів твоїх не згадую вже більше. 26 Пригадай мені, станьмо на суд разом, говори ж, щоб виправдатись! 27 Твій пращур согрішив, та й представники твої повстали проти мене. 28 Князі твої мою святиню осквернили, і я видав Якова на суд, Ізраїля на наругу.»
44. Відмова Ізраїля 1-8; насміх з ідолопоклонства 9-20; Кир – визволитель Ізраїля 21-28
1 А тепер слухай, Якове, мій слуго, Ізраїлю, якого я вибрав! 2 Так говорить Господь, який тебе створив, тобі образ дав уже з материнського лона, який тобі допомагає: Не бійся, Якове, слуго мій, Єшуруне, якого я вибрав! 3 Бо я виллю воду на спраглу землю, потоки вод на сушу. Я виллю мій дух на твоїх потомків, моє благословення на твоїх нащадків. 4 Вони ростимуть, наче трава над водою, наче верби над річками. 5 Один скаже: «Я – Господній», інший назве себе ім’ям Якова, а ще інший напише на своїй руці «Господь», і візьме собі прізвище «Ізраїль». 6 Так говорить Господь, цар Ізраїля, його Відкупитель, Господь сил: «Я – перший, я й останній: крім мене, нема Бога! 7 Хто мені рівня? Хай виступить, говорить, хай розповість, мені докаже! Хто передсказав від віку те, що мало статись? Нехай бо нам проречуть майбутнє! 8 Не бійтесь, не полохайтесь! Хіба я вам здавна не вістив, не прорікав це? Ви – мої свідки. Чи є ще Бог, крім мене? Ні! Немає іншої Скали, я іншої не знаю! 9 Вони – ніщо, всі ті, що роблять бовванів: найлюбіші з них не дають жадної користи. Ті, що їм служать, не бачать і не розуміють нічого, тим і окриються соромом. 10 Чи хто ж робить бога та виливає боввана, а не чекає від нього користи? 11 А тим часом усі поклонники боввана покриються соромом; майстри їхні з людей. Нехай зберуться – всі й стануть; вони злякаються і застидаються всі разом. 12 Коваль працює при вугіллі й виробляє свою роботу молотком, працює над нею сильною рукою, аж поки не зголодніє й не підупаде на силах; не п’є води, з утоми умліває. 13 Тесля, шнур нап’явши, значить крейдою міру, обточує ідола стругом, заокруглює його розміром і робить подобу людини гарного вигляду, щоб поставити її у храмі. 14 Він рубає собі кедр або бере кипарис чи дуб, що його запримітив між деревами в лісі, або й сосну, що сам був посадив, а дощ її зростив. 15 Іншим це служить на паливо: його беруть, щоб ним зогрітись, запалюють, печуть хліб. Він же виробляє з нього бога і б’є перед ним поклони, витісує з нього боввана й стає перед ним навколішки. 16 Половину палить на вогні; на вугіллі пече печеню, насичується нею і гріється, примовляючи: Я собі добре гріюся, дивлюсь на вогонь. 17 З останку ж дерева робить собі бога, кумира свого, й стає перед ним навколішки, ниць припадає, молиться до нього й говорить: Спаси мене, бо ти – бог мій. 18 Вони не знають, вони не розуміють нічого, бо очі в них заплющені й не бачать нічого, і серце в них не розуміє. 19 І не візьме собі такий до серця, нема в нього стільки знання й розуму, щоб собі сказати: Таж половину того я спалив на вогні, а на жару спік хліб та насмажив м’яса та й із’їв. Чи то ж з останку я зроблю собі гидоту? Перед поліном битиму поклони? 20 Хто вганяє за попелом, того зводить на манівці його збите серце. Він не спасе свого життя й не скаже: Хіба ж це не омана у правиці в мене? 21 Згадай про це, Якове, Ізраїлю, бо ти слуга мій! Я тебе сотворив, ти – слуга мій. Ізраїлю, я тебе не забуду. 22 Я розігнав, немов туман, твої переступи, твої гріхи – неначе хмару. Повернись до мене, бо я викупив тебе!» 23 Ликуйте небеса! Господь бо вчинив це. Скричіть радісно, земні глибини! Кликніть весело, ви, гори, і ти, боре, з усіма деревами! Бо викупив Господь Якова і явив свою славу в Ізраїлі. 24 Так говорить Господь, твій викупитель, що сотворив тебе вже з материнського лона: «Я – Господь, я створив усе, я один розпростер небо, я сам собою утвердив землю. 25 Я обертаю на ніщо знаки віщунів, ворожбитів збиваю з пантелику; я проганяю назад мудрих, в дурноту обертаю їхнє знання. 26 Я виконую слово моїх слуг, я здійснюю задуми моїх послів, кажу Єрусалимові: – Заселися! – а містам юдейським: – Відбудуйтесь! Я знову здвигну їхні руїни. 27 Це я велю безодні: – Висхни! – Я висушую твої ріки. 28 Я кажу про Кира: – Це мій пастир, що вволить усю мою волю, що скаже Єрусалимові: – Відбудуйся! – а храмові: Поклади основи!»