Книга Ісаї 59,60

59. Псалом: безправ’я буде скаране

1 Рука Господня не закоротка, щоб рятувати, і вухо його не глухе, щоб чути. 2 Ні! Це ваші беззаконня вас від Бога відлучили, ваші гріхи обличчя його від вас закрили, щоб вас не чути. 3 Бо руки ваші заплямлені кров’ю, пальці ваші – беззаконням. Уста ваші брехню промовляють, язик шепоче зраду. 4 Ніхто не позиває справедливо, ніхто не судиться по правді. Вони звіряються на ніщоту і порожнє говорять, горе зачинають і породжують нещастя. 5 Висиджують гадючі яйця, тчуть павутиння. Хто їсть їхні яйця, вмирає; як їх роздавити, гадюка з них вилазить. 6 їхнє павутиння не придатне на одежу; їхнім виробом не можна вкритись. Учинки їхні – учинки беззаконні, в руках у них – діла насильства. 7 Швидкі до зла їхні ноги, вони летять пролити кров безвинну. Думки їхні – думки беззаконні, спустошення та погуба на їхніх дорогах. 8 Мирні путі їм невідомі, немає правосуддя на їхніх стежках. Вони йдуть кривими дорогами; хто ними ходить, той не знає миру. 9 Тому далеко від нас право, і справедливість нас не досягає. Ми ждали світла – аж ось темнота, ясности – та ходимо в пітьмі. 10 Ми мацаємо, як сліпі стіну, та ходимо навпомацки, немов безокі. Ми спотикаємось опівдні, неначе смерком, живемо в темноті, немов мертві. 11 Ми всі ведмедями ревемо абож увесь час воркуємо голубами. Суду чекаємо, – його ж немає; спасіння, – та воно від нас далеко. 12 Бо переступів наших сила перед тобою, і гріхи наші проти нас свідчать; бо переступи наші з нами, і ми знаємо добре наші беззаконня. 13 Ми збунтувалися й Господа зреклися, від Бога нашого ми відступилися; про гніт ми говорили й зраду, у серці шемрали слова неправди. 14 Право відкинуто назад, стоїть оддалік справедливість, бо на майдані спіткнулася правда, чесність не має туди входу. 15 Правда зникла; хто ж зла цурається, того обдирають. Господь це побачив і обурився, що суду немає. 16 Побачив, що нема нікого, і здивувався, що заступника немає. Тоді його рамено з’явилось йому на підмогу, і справедливість його підтримала. 17 Одягся у справедливість, мов у броню; шолом спасіння на голові в нього. Він надягнув відплату, як одежу; горливістю; немов плащем, покрився. 18 Він кожному відплатить по заслузі; противникам своїм – гнівом, і ворогам своїм – покаранням. 19 На заході побачать ім’я Господнє, і на сході його славу, бо він прийде, як бистрий потік, який жене подих Господній. 20 Та для Сіону він прийде Викупителем, для тих із потомків Якова, що навернуться від бунту, – слово Господнє. 21 Щождо мене, то мій завіт з ними, каже Господь. Дух мій, що на тобі, і слова мої, що я вклав тобі в уста, не відступлять від моїх уст і від уст твоїх потомків і від уст потомків твоїх потомків, – слово Господнє, – віднині й повіки.

60. Слава нового Єрусалиму

1 Устань, засяй! Зійшло бо твоє світло, слава Господня засяяла над тобою! 2 Бо темрява окриває землю, і темнота народи, а над тобою Господь сяє: слава його з’явилась над тобою. 3 Народи йдуть до твого світла, царі до сяйва твого блиску. 4 Поглянь навколо твоїми очима й подивися: усі вони збираються, йдуть до тебе! Сини твої здалека прибувають, дочок твоїх на руках носять. 5 Тоді ти глянеш і засяєш; заб’ється і пошириться в тебе серце, бо скарби моря попливуть до тебе, багатства народів прийдуть до тебе. 6 Безліч верблюдів тебе вкриє, верблюди молоді з Мідіяну та з Ефи. Сила їх прийде з Шеви, несучи золото й ладан, звістуючи хвалу Господню. 7 Усі кедарські вівці зберуться коло тебе, і невайотські барани будуть тобі служити, зійдуть на жертовник мій, немов люба жертва, і я прославлю дім моєї слави. 8 Хто вони, ті, що летять, мов хмара, мов голуби у свій голубник? 9 Так! Острови мене чекають, таршішські кораблі приходять перші, щоб привезти твоїх синів здалека разом з їхнім золотом і сріблом імені Господа, Бога твого, Святому Ізраїля, бо він тебе прославив. 10 Сини чужинців відбудують твої мури, царі їхні будуть тобі служити, бо хоч у гніві моїм я тебе ударив, але в моїй ласці я зглянувся на тебе. 11 Брами твої будуть завжди відкриті; ні вдень, ні вночі не будуть зачинятись, щоб принести до мене скарби народів під проводом їхніх царів. 12 Народ бо й царство, що не захоче тобі служити, загине; ті народи будуть знищені дощенту. 13 Слава Ливану прийде до тебе; кипарис, явір разом із сосною, щоб прикрасити місце моєї святині, і я прославлю місце, де покояться мої ноги. 14 Сини твоїх гнобителів прийдуть, припавши до тебе в покорі; всі ті, що тобою гордували, припадуть до стіп твоїх ніг і назвуть тебе містом Господнім, Сіоном Святого Ізраїлевого. 15 Тебе покинули й зненавиділи, тебе оминали; зате я вчиню тебе славою повіки, радістю від роду й до роду. 16 Ти будеш ссати молоко народів, ти будеш усмоктувати царські скарби, і зрозумієш, що я – Господь, твій Спаситель, і що Потужний Якова – твій Викупитель. 17 Замість міді я принесу золото, замість заліза принесу срібло, мідь замість дерева, замість каменя – залізо. Настановлю мир володарем у тебе, правителем у тебе – справедливість. 18 Не чути буде більше про насильство в твоїм краю та про спустошення й руїну в твоїх межах. Ти зватимеш твої мури спасінням, славою – твої ворота. 19 Не сонце буде вже для тебе денним світлом, і місяць не освітить тебе своїм сяйвом, а Господь буде твоїм вічним світлом і Бог твій – славою твоєю. 20 Сонце твоє не зайде більше, і місяць твій більш не убуде; бо Господь буде твоїм вічним світлом, прийде кінець дням твого смутку. 21 Увесь твій народ – то лише справедливі; вони повіки володітимуть землею, вони – пагін моєї посадки, діло моїх рук, мені на славу. 22 Найменший стане тисячею, найнезнатніший – сильним народом. Я, Господь, свого часу прискорю те.