Книга Ісаї 39,40

39. Посольство Меродаха-Баладана до Єзекії

1 Того часу Меродах-Баладан, син Баладана, цар вавилонський, послав письмо та подарунок Єзекії, бо зачув був, що він був хворий, та видужав. 2 Зрадів Єзекія і показав послам свою скарбницю, срібло та золото, і пахощі й дорогу мазь, і збройну комору, та й усе, що було в його скарбницях. Не було нічого, чого б не показав їм Єзекія у своїм палаці та в усім своїм володінні. 3 Тоді прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та спитав його: «Що говорили ці люди й звідки вони прийшли до тебе?» Єзекія відповів: «З далекої землі вони прийшли до мене, з Вавилону.» 4 І спитав Ісая: «Що бачили вони у твоїм палаці?» І каже Єзекія: «Бачили все, що є в моїх палатах. Нема нічого у моїх скарбницях, чого б я не показав їм.» 5 Тоді Ісая сказав до Єзекії: «Слухай же слова Господа сил: 6 Оце надійдуть дні, коли все, що є в твоїх палацах та що зібрали батьки твої по цей день, буде забране у Вавилон. Нічого не зостанеться, – слово Господнє. 7 І твоїх синів, що вийшли з тебе, що їх ти породив, візьмуть, і вони стануть скопцями в палаці царя вавилонського.» 8 І сказав Єзекія до Ісаї: «Добре слово Господнє, що ти сказав.» Коли б лиш, думав собі, мир та безпека були за мого життя!

40. Господь спасе Ізраїля 1-8; благовість Сіонові 9-11; велич Божа 12-31

1 Утіште, утіште народ мій, каже ваш Бог. 2 Промовляйте Єрусалимові до серця й вістіть йому, що скінчилась його служба, спокутувано його несправедливість, бо він прийняв з руки Господньої удвоє за всі його злочини! 3 Голос чути: – Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові! 4 Нехай кожна долина заповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі – низиною! 5 Тоді слава Господня з’явиться, і всі творіння узрять її разом, бо так прорекли уста Господні. 6 Голос велить: – Вісти! – Я ж сказав: – Що вістити? – Всяке тіло – трава, і вся його краса – мов квітка в полі. 7 Висхне трава, зів’яне квітка, як подих Господній на неї подує. Так, народ – трава! 8 Висхне трава, зів’яне квітка; а слово Бога нашого стоятиме повіки. 9 Зійди на гору, на високу, ти, що несеш Сіонові веселі вісті! Підніми сильно голос, ти, що несеш Єрусалимові веселі вісті! Підніми голос, не бійся! Скажи містам Юдеї: «Ось Бог ваш! 10 Ось Господь Бог іде в потузі, раменом своїм панує. Ось нагорода його з ним, заплата його перед обличчям у нього. 11 Немов пастух, пастиме своє стадо, рукою власною збере їх, ягнят носитиме на грудях, дійних лагідно водитиме.» 12 Хто зміряв коли пригорщею у морі воду або небеса зміряв п’яддю, зібрав у мірку земний порох, важив на вазі гори чи пагорби на терезах? 13 Хто збагнув дух Господній, був його дорадником, учив його? 14 З ким він радиться? Хто його напоумлює на розум, вказує стежку правди, його знання навчає, дороги мудрости йому вказує? 15 Народи в нього – неначе з відра крапля; вони не більш, ніж на вазі пилинка. Острови в нього, як порошинка, важать. 16 Не вистачить Ливану на вогнище; тварин його не вистачить на всепальну жертву. 17 Усі народи перед ним – ніщо: вони в нього менші від ніщоти й порожняви. 18 Кому ви хочете уподобити Бога? Який образ йому надати? 19 Мистець виливає образ кумира, що золотар золотом покриває й срібні ланцюжки чіпляє; 20 а хто на такий принос не спроможний, вибирає дерево негниюче, вишукує мистця-умільця, щоб поставити непорушне божище. 21 Чи ви ж не знаєте, чи ви не чували? Чи ж вам не сказано від початку? Чи ви ж не зрозуміли вже від заснування світу? 22 Це він – той, що над земним кругом возсідає; і мешканці його, мов сарана для нього. Він простирає небо, як намітку, він розпинає його, мов намет на житло. 23 Він князів на ніщо обертає, а земні судді для нього – порожнеча. 24 Ледве посаджено їх, ледве посіяно, ледь їх пень у землі вкорінився, а він дихнув на них, і вони сохнуть, і буревій несе їх, мов солому. 25 Кому ж ви хочете мене вподобити, щоб я був йому подібний? – каже Святий. 26 Підійміть угору ваші очі й подивіться! Хто створив усе це? Той, хто виводить військо їх за лічбою і кличе усіх їх на ім’я. Сила його така велика й міць така потужна, що ні одного не бракує. 27 Як же це ти, Якове, говориш як, Ізраїлю, кажеш: «Доля моя від Господа закрита, право моє забув мій Бог?» 28 Чи ти ж не знаєш, чи ти не чував? Господь – Бог вічний, творець кінців землі: він не втомлюється, не знемагається, розум його недослідимий. 29. Він дає змореному силу, він знеможеному додає міць. 30 Навіть і молодь утомлюється, знемагає, і юнаки-вояки підупадають, – 31 ті ж, що на Господа вповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають.