Книга Ісаї 37,38

37. Цар Єзекія звертається до Ісаї 1-13; молитва Єзекії 14-20; Ісая заступається за Єзекію 21-38

1 Коли почув про те цар Єзекія, роздер на собі шати, покрився вереттям і пішов у дім Господній. 2 Еліякима ж, що доглядав палац, та Шевну, секретаря, вкупі зо старшими священиками, покритими вереттям, послав до пророка Ісаї, сина Амоса. 3 І ті промовили до нього: «Так говорить Єзекія: – Цей день – день смутку, кари і наруги. Дитятка бо дійшли до самого краю материнської утроби, але нема снаги вродити. 4 Якби ж то Господь, твій Бог, почув слова равшака, що його послав володар його, цар асирійський, зневажати живого Бога, і якби ж то Господь, твій Бог, покарав за слова, що чув! Тож вознеси молитву за тих, що ще зосталися!» 5 І як слуги царя Єзекії прийшли до Ісаї, 6 сказав їм Ісая: «Промовте до вашого пана: Так говорить Господь: Не бійся слів, що чув єси, що ними зневажили мене раби царя асирійського! 7 Ось я нашлю на нього дух, і він почує певну вістку й повернеться у свою землю, і я уб’ю його мечем у його ж землі.» 8 Повернувся равшак і знайшов царя асирійського, що воював проти Лівни, він бо був почув, що цар відступив від Лахішу. 9 Як же цей почув про Тірхаку, царя етіопського, і йому сказали: «Ось він вирушив, щоб ударити на тебе» – послав удруге послів до Єзекії сказати: 10 «Ви промовите так до Єзекії, царя юдейського: – Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на нього покладаєшся, кажучи: Єрусалим не буде виданий цареві асирійському у руки! 11 Ти чував єси сам, що царі асирійські зробили з землями, як вони їх чисто зруйнували. А ти б то врятувався? 12 Хіба ж боги народів, яких мої батьки зруйнували, вирятували їх, як от: Гозан, Харан та Рецеф, і синів Едену, що в Телассарі? 13 Де цар Хамату, цар Араду і цар міста Сефарваїма, Ени та Івви?» 14 Узяв Єзекія письмо з рук послів, прочитав його й пішов у храм Господній та й розгорнув його перед Господом. 15 І молився Єзекія до Господа, кажучи: 16 «Господи сил, Боже Ізраїля, що возсідаєш на херувимах! Ти єси Бог, ти один над усіма царствами земними. Ти сотворив небо й землю. 17 Прихили, Господи, вухо твоє і вислухай! Відкрий, Господи, очі твої і поглянь! Почуй усі слова Санхериба, що він послав на зневагу живого Бога! 18 Воно бо й справді, Господи, царі асирійські спустошили всі народи та їхні землі 19 ще й кинули у вогонь їхніх богів. Та то й не боги, а діло рук людських, дерево й камінь; тому вони їх і знищили. 20 Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас із його руки, щоб усі царства землі зрозуміли, що, ти еси Господь, ти єдиний!» 21 Тоді Ісая, син Амоса, послав до Єзекії сказати: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: – Тоді, як ти молився до мене супроти Санхериба, царя асирійського, 22 ось слово, що про нього виповів Господь: Гордує тобою, глузує з тебе дівиця, дочка Сіону; хитає головою позад тебе дочка Єрусалиму. 23 Кого ти поругав, зневажив, на кого підняв голос і глянув гордими очима? На Святого Ізраїлевого! 24 Через твоїх рабів ти зневажив Господа. Ти сказав: – Безліччю моїх колісниць я на вершину гір знявся, на найкрутішу кряж Ливану. Я порубав його найвищі кедри, його найдобірніші кипариси. Я досягнув крайньої його верховини, найгустішого його саду. 25 Копав і пив я чужі води, я висушив стопами моїх ніг усі ріки Єгипту. 26 Чи ти ж не чув, що я зробив це здавна? За днів днедавніх я постановив це, а тепер здійснюю. Тому й зруйновано укріплені міста в купи румовищ. 27 Їхні мешканці безсилі, злякалися, засоромились і стали, мов трава на полі, немов зелене билля, мов зелень на дахах та луках, коли потягне східній вітер. 28 Чи ти встаєш, чи ти сідаєш, чи входиш, чи виходиш, я знаю, 29. що ти проти мене буяєш і твоє зухвальство дійшло до мого слуху; тож кільце тобі моє заправлю у ніздрі, мою гнуздечку в рот твій, і заверну тебе тим шляхом, яким ти прибув. 30 А ось тобі й знак: цього року ви їстимете зерно, що впаде на землю, другого року – що само вродить, а третього сійте й жніть та садіть виноградники й споживайте їхній плід! 31 Останок дому Юди, що спасеться, пустить знову вниз коріння й принесе вгорі плід, 32 бо з Єрусалиму вийде останок та з гори Сіону ті, що спасуться. Ревність Господа сил це вчинить. 33 Тож так говорить Господь про царя асирійського: – Він не ввійде в це місто й стріли туди не пустить, не стане перед ним із щитом, ані не насипле проти нього валу. 34 Тим самим шляхом, що прийшов, назад повернеться, а в місто це не ввійде, – слово Господнє. 35 Я боронитиму це місто, я його врятую заради мене й заради Давида, мого слуги.» 36 Тієї ж ночі вийшов ангел Господній та й убив в асирійському таборі 185 000 чоловік. І як повставали вранці, аж ось самі мертві тіла. 37 Зняв Санхериб, цар асирійський, табір та й відступив і, повернувшись, перебував у Ніневії. 38 Одного разу, як він поклонявся у храмі Нісроха своєму богові, вбили його мечем його сини, Адрамелех і Сарецер, та й утікли в Арарат-край. І син його Асархаддон став царем замість нього.

38. Недуга царя Єзекії 1-8; пісня Єзекії 9-22

1 У ті дні занедужав Єзекія смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амоса, і сказав до нього: «Так говорить Господь: Упорядкуй твій дім, бо вмреш, не будеш жити.» 2 Тоді Єзекія обернувся лицем до стіни й почав молитися до Господа 3 і промовляти: «Ой Господи, згадай, будь ласка, що я ходив перед тобою вірно й щирим серцем і чинив те, що тобі довподоби!» Та й заплакав Єзекія уголос. 4 І ось прийшло до Ісаї таке слово Господнє: 5 «Піди й промов до Єзекії: Так говорить Господь, Бог твого батька Давида: – Почув я твою молитву, побачив твої сльози і ось додам тобі віку п’ятнадцять років 6 і визволю тебе й це місто з руки царя асирійського: я боронитиму це місто. 7 Ось тобі й знак від Господа, що справдить Господь слово, яке сказав: 8 Я заверну тінь соняшного годинника, що спустилася додолу на соняшнім годиннику Ахаза, назад на десять ступнів.» І повернулося сонце на десять ступнів, що їх уже було пройшло. 9 Пісня Єзекії, царя юдейського коли був занедужав, а потім видужав зо своєї недуги: 10 «Я сказав: Опівдні днів моїх відійду до Шеолу брам, позбавлений останку моїх літ. 11 Я сказав: Я не побачу більше Господа, Господа на землі живучих, я не узрю вже більш нікого з-поміж тих, що живуть на світі. 12 Мою хатину знесено, далеко забрано від мене, немов намет пастуший. Немов той ткач, життя моє згортаю: він відтинає мене від основи. Від дня до ночі ти мене викінчуєш. 13 Я кричу аж до ранку. Наче лев, він трощить усі мої кості. Відо дня до ночі ти мене покидаєш. 14 Наче ластівка чи журавель, скиглю я; я стогну, немов голуб. Очі мої втомились, глядівши вгору. Господи, пригноблено мене, ручись за мене! 15 Що мені казати? То він мені сказав, і сам же він зробив те. Хвалитиму тебе ввесь вік мій за біль душі моєї. 16 Господи, так живуть люди. У ньому ж і життя мого духу. Ти мене оздоровиш, ти мене оживиш. 17 Ось за мій мир я мав гіркість, гіркоту. Ти зберіг мою душу від погибельної ями, бо ти закинув усі гріхи мої позад себе. 18 Шеол тебе не хвалить, та й смерть тебе не прославляє. Ті, що зійшли в яму, не можуть уже надіятись на твою вірність. 19 Живий, живий, той тебе прославляє, як оце я сьогодні. Батько оповідає дітям про твою вірність. 20 Господь готовий мене врятувати. Тому ми будемо на струнах грати до всі дні життя нашого в домі Господнім.» 21 І сказав Ісая: «Хай принесуть печиво із смоков і прикладуть до нариву, й він видужає!» 22 І спитав Єзекія: «Який знак, що я знову зійду у храм Господній?»