ІІ Книга Самуїла 21,22

21. Помста гівонітів над Сауловим домом 1-14; останні війни з філістимлянами 15-22

1 Був за днів Давида голод протягом трьох років поспіль, і шукав Давид обличчя Господнього, і Господь сказав: “Це через Саула та через його скривавлений дім, тому що він повбивав гівонітів.” 2 Тоді покликав цар гівонітів і сказав до них, – гівоніти ж не були із синів ізраїльських, були вони з рештки аморіїв, і хоч заприсяглись були їм сини ізраїльські, та Саул з ревности заради Ізраїля і Юди намагався вигубити їх, – 3 тож Давид і каже до гівонітів: “Що я маю вам зробити і чим спокутувати, щоб ви благословили спадкоємство Господнє?” 4 Гівоніти ж відповіли йому: “Не в золоті, ні в сріблі тут справа між нами та Саулом і його домом; і не нам, щоб когось стратити в Ізраїлі.” І питає він: “Що ж ви хочете, щоб я зробив вам?” 5 Вони відповіли цареві: “Того чоловіка, що винищував нас і хотів вигубити нас, щоб уже більше ми не існували в цілій ізраїльській землі, – 6 нехай нам видані будуть семеро з його потомків, і ми повісимо їх у Гівеа на горі Господній.” І сказав цар: “Я видам їх.” 7 Але цар пощадив Мерібаала, Йонатанового сина, Саулового внука, задля присяги перед Господом, що була між ними – між Давидом та Йонатаном, Сауловим сином. 8 І взяв цар обох синів Ріцпи, Айєвої дочки, що їх вона народила Саулові: Армонія і Мерібаала та п’ятьох синів Мерави, Саулової дочки, що народила вона Адрієлові, Барзіллаєвому синові з Мехоли. 9 І видано їх у руки гівонітам, а вони повісили їх на горі перед Господом. Так семеро їх загинуло разом; вони згинули в перші дні жнив, на початку ячмінних жнив. 10 Ріцпа ж, Айева дочка, взяла ряднину, розстелила її собі на скелі, від початку жнив, аж поки не полилась на них вода з неба, і не допускала птиць піднебесних сідати на них вдень, ані польових хижаків уночі. 11 Коли сповістили Давидові, що зробила Ріцпа, Айева дочка, Саулова наложниця, 12 пішов Давид і взяв кості Саула й кості Йонатана, його сина, від мешканців Явеш-Гілеаду, що їх були викрали з майдану в Бет-Шані, де їх повісили були філістимляни того дня, як побили були Саула в Гілбоа. 13 І забрав він звідтіль кості Саулові й кості Йонатана, його сина, і позбирано кості повішених. 14 І поховали кості Саула та Йонатана, його сина, у Веніяминовій країні, в Целі, в гробі Кіша, його батька. І сповнено все, що наказав цар. Після того змилосердивсь Господь над краєм. 15 І знову була війна між філістимлянами та Ізраїлем. Зійшов Давид зо своїми слугами, і розпочали вони бій. Та Давид утомився. 16 А Есві-Бенов, один із потомків рефаїв спис якого важив триста шеклів міді, і він був підперезаний новим мечем, – задумав він убити Давида. 17 Та Авішай, син Церуї, прийшов йому на допомогу і вдарив філістимлянина й убив його. Тоді Давидові мужі заприсяглись йому, кажучи: “Ти не ходитимеш більше з нами в бій, щоб не згасло Ізраїлеве світло.” 18 Після того була ще одна війна з філістимлянами у Гові. Тоді Сібхай-хушій забив Сафа, що був з потомків рефаїв-велетнів. 19 Та коли знову була війна з філістимлянами у Гові, Елханан, Ягре-Оргімів син, з Вифлеєму, забив брата Голіята з Гату, а ратище його списа було як ткацьке воротило. 20 Була ще раз війна під Гатом. Був там чоловік високого росту, мав він по шість пальців на кожній руці і по шість пальців на кожній нозі – разом двадцять чотири. Був він теж з роду рефаїв. 21 Коли зневажив він Ізраїля, то Йонатан, син Шімеа, Давидового брата, вбив його. 22 Оці чотири походили з рефаїв в Гаті; полягли вони від руки Давидової й слуг його.

22. Пісня Давида

1 І заспівав Давид до Господа того дня, як Господь врятував його з рук усіх ворогів його та з руки Саулової, словами цієї пісні, 2 і промовив: “Господь – моя скеля, моя твердиня, мій спаситель, 3 мій Бог, моя скеля, до нього прибігаю! Мій щит і ріг мого спасіння, моя твердиня й моє прибіжище, мій спаситель, що від напасти рятує мене. 4 Закличу до всехвального Господа і визволюсь від ворогів моїх, 5 бо оточили мене хвилі смерти, пекельні річки настрашили мене. 6 Ланцюги Шеолу обплутали мене, передо мною тенета смерти. 7 У моїй скорботі закликав я до Господа, і до Бога мого візвав я; і почув він із храму свого мій голос, і мій крик дійшов до його вух. 8 Задрижала й стряслася земля, основи небес затремтіли, бо він закипів гнівом. 9 Дим знявсь у нього з ніздер, і вогонь палючий у нього з уст, вугільним жаром запалало від нього. 10 І схилив небеса, і зійшов, і чорна хмара під ногами у нього. 11 І верхи на херувимі летів він, і мчав на крилах вітру. 12 Огорнувсь темнотою, мов наметом, чорними водами, густими хмарами. 13 Від блиску, що перед ним, запалало гаряче вугілля. 14 Загримів з небес Господь, і Всевишній дав свій голос. 15 І зіслав він свої стріли й розсіяв їх, метнув блискавицею й розігнав їх. 16 І показались морські дна, і відкрились підвалини всесвіту від погрози Господньої, від подуву духу гніву його. 17 Простяг з висоти руку, взяв мене, витяг мене з вод великих. 18 Врятував мене від ворога мого потужного, від ненависників моїх, сильніших за мене. 19 Нападали вони на мене в день мого нещастя, але Господь став мені підпорою. 20 Вивів він мене у простори, він спас мене, бо я йому довподоби. 21 Воздав мені Господь за моєю справедливістю, згідно з чистотою Рук моїх винагородив мене. 22 Бо я зберіг путі Господні і беззаконням не відступив від мого Бога. 23 Усі бо його присуди передо мною, і ухвал його я не цурався. 24 Але був я досконалий перед ним і зберігав себе від гріха. 25 Тож винагородив мене Господь за моєю справедливістю і за моєю чистотою перед його очима. 26 З милостивим ти милостивий; з досконалим ти досконалий. 27 З чистим ти чистий; з хитруном ти обачний. 28 Ти рятуєш народ смиренний, а очі гордих хилиш низько. 29 Ти бо мій світильник, Господи, мій Боже, що освітлюєш мою темряву. 30 Завдяки тобі пробиваю я вал, завдяки моєму Богові перескакую мур. 31 Шлях Божий досконалий, слово Господнє випробуване вогнем; він – щит для всіх, що прибігають до нього. 32 Хто ж бо Бог, окрім Господа? Або – хто скеля, опріч нашого Бога? 33 Бог, кріпость моя сильна, робить мою дорогу бездоганною. 34 Він зробив мої ноги бистрими, як ноги сарни, і поставив мене на моїх височинах. 35 Він навчив мої руки воювати, і мої рамена напинати мідяного лука. 36 Ти дав мені твій щит спасіння, і твоя опіка зробила мене великим. 37 Ти зробив широкими підо мною мої кроки, і стопи мої не захитались. 38 Я переслідував моїх ворогів і нищив їх, і не повертавсь, поки не вигубив їх. 39 Я зламав їх, розбив їх, і більш не встали вони, упали вони мені під ноги. 40 Ти оперезав мене силою на бій, і підбив під мене моїх противників, 41 ти обернув моїх ворогів до втечі, і моїх ненависників порозганяв. 42 Заблагали вони, та нікому було рятувати; до Господа – та він не відповів їм. 43 Я порозкидав їх, як пил земний, мов грязюку на вулиці, роздавив, розтоптав їх. 44 Ти вирятував мене від чварів народу, поставив мене на чолі народів. Народ, що його я не знав, служить мені, 45 чужинці підлещувались мені, ледве почувши-послухавши мене. 46 Чужинці, страхом пройняті, вийшли з своїх твердинь, тремтіли. 47 Нехай живе Господь, і нехай буде благословенна моя скеля, нехай буде піднесений Бог – скеля мого спасіння, 48 Бог, що дав мені помститися, що підбив під мене народи. 49 Ти визволив мене від ворогів моїх і вивищив мене над моїми ненависниками, ти звільнив мене від насильника. 50 Тим прославлятиму тебе, Господи, в народах, співатиму імені твоєму. 51 Ти дав великі перемоги своєму цареві, зробив ласку своєму помазаникові – Давидові та його потомству навіки.”