ІІ Книга Самуїла 23,24
23. Останні слова Давида 1-7; Давидові богатирі 8-39
1 Ось останні слова Давида: слово Давида, Єссеєвого сина, слово мужа, поставленого високо, помазаника Бога Якова, любого співця Ізраїля: 2 “Дух Господній промовляє через мене, слово його в мене на язиці. 3 Промовив Бог Ізраїлів, Ізраїлева скеля промовила до мене: Пануватиме над людьми справедливий, пануватиме богобоязливий. 4 Немов світ уранці, коли сходить сонце, безхмарного ранку, від його проміння попід росою вийшла з землі трава, – 5 чи ж не так воно з моїм домом у Бога? Він бо заключив зо мною вічний союз, союз повнотою впоряджений, певний. Так! Він виростить усе моє спасіння й усе моє бажання. 6 А нікчемні всі, – мов терня, що ніхто не бере його в руку, – 7 ніхто їх не доторкається, хібащо з залізом та деревом, і палять їх на вогні дощенту.” 8 Ось імена Давидових витязів: Ішбаал, Гахмоній, головний над трьома. Він підняв свого списа на вісімсот мужів і вигубив їх за одним разом. 9 По ньому – між трьома богатирями – Єлеазар, син Додо, Ахохів син; він був з Давидом у Пасдаммімі, коли філістимляни зібрались були там на бій. Мужі ізраїльські повернулись назад, 10 але він устав й бив філістимлян, аж доки не стомилась його рука, що мов прилипла до меча. Того дня дарував був Господь велику перемогу. Народ повернувся за ним тільки для того, щоб забрати здобич. 11 За ним був Шамма, Аггеїв син, з Гарару. Філістимляни зібрались були біля Лехі, де був лан поля, засіяний сочевицею. Хоч військо втекло було від філістимлян, 12 він став серед поля, обороняв його й побив філістимлян. І дарував Господь велику перемогу. 13 Раз якось троє з тридцятьох зійшли були до Давида під час жнив, у печеру Адулам, саме як частина філістимлян розтаборились у Рефаїм-долині. 14 Тоді Давид був у твердині, а філістимлянська залога була у Вифлеємі. 15 Запрагнув Давид, тож каже він: “Хто принесе мені води з криниці, що у Вифлеємі при воротях?” 16 І продерлися три богатирі у філістимлянський табір, зачерпнути води з криниці, що в Вифлеємі при воротях, узяли й принесли її Давидові. Однак він не хотів її пити, але вилив її (в жертву) Господеві, 17 кажучи: “Далеким хай воно буде від мене, Господи, щоб я таке вчинив! Чи це ж не кров мужів, що важили своїм життям?” І не хотів він її пити. Ось таке доказали ці три витязі.
18 Авішай, Йоавів брат, син Церуї, був головний над тридцятьма. Він підняв списа на трьохсот і вбив їх. Вславився він між тридцятьма. 19 Він був найвизначніший з-поміж тридцятьох, що став їх провідником, але не дорівнював трьом. 20 Беная, син Єгояди, з Кавцелу, славний подвигами муж, добив був двох Арієлових синів з Йоаву. Він же зійшов і вбив лева в середині ритви, того дня, коли саме упав сніг. 21 Вбив він також якогось єгиптянина, велетня; в руках єгиптянина був спис, але він зійшов до нього з палицею, вирвав з рук у нього списа й забив його власним же його списом. 22 Такі ось подвиги вчинив Беная, Єгояди син, чим зажив собі великої слави з-поміж тих тридцятьох героїв. 23 Він був найбільше шанований поміж тридцятьма, але він не дорівнював трьом. Давид поставив його над своїм двірським вояцтвом. 24 Азаел, Йоавів брат, був один із тридцятьох; і Елханан, син Додо, з Вифлеєму, 25 Шамма з Хароду, Еліка з Хароду, 26 Хелец Палтій, Іра, Ікешів син, з Текоа, 27 Авіезер з Анатоту, Сібхай із Хуші, 28 Цалмон з Ахоху, Маг-рай із Нетофи. 29 Хелед, Баани син, із Нетофи; Ітай, Рівая син, з Гівеа, веніяминянин, 30 Беная із Пірато-ну, Хідай із Нахле-Гаашу, 31 Аві-Алвон з Арави, Азмавет із Бахуріму, 32 Еліяхба з Шаалвіму, Яшен-Гуній, Йонатан, 33 син Шамми, з Гарару, Ахіям, Шараріїв син, з Гарару. 34 Еліфелет, Ахазбаїв син, з Маахи; Еліям, Ахітофелів син, з Гіло. 35 Хецрай із Кармелю, Паграй з Арбі. 36 Їгал, Натанів син, із Цови; Баній із Гаду, 37 Целек з Аммону, Нахрай із Беероту – зброеноша Йоава, сина Церуї, 38 Іра з Їтра, Гарев з Їтра, 39 Урія хеттит. Усіх разом тридцять сім.
24. Перепис народу 1-10; пошесть в Ізраїлі 11-17; поєднання з Богом 18-23
1 Знову запалав гнів Господній на Ізраїля та побудив Давида проти них, кажучи: “Піди, перелічи Ізраїля та Юду.” 2 І звелів цар Йоавові, начальникові війська, що був. з ним: “Пройди почерез усі коліна ізраїльські від Дану до Версавії і порахуй народ, щоб я знав число народу.” 3 І відповів Йоав цареві: “Нехай Господь, твій Бог, додасть народові сто разів стільки, як його є, і нехай очі царя, мого пана, бачать те, одначе чому, мій пан, забажав того?” 4 Проте, царський наказ до Йоава й до воєвод переважив, і рушили Йоав і воєводи з-перед царя переписувати народ ізраїльський. 5 Перейшли вони Йордан і почали в Ароері, направо від міста, що серед Гад-долини, а потім в Язеі. 6 Прийшли вони до Гілеаду і в край хеттитів до Кадешу; і дійшли до Дану в околиці Сидону. 7 Прибули вони в твердиню Тир, і в усі міста хіввіїв та ханаанян, і пішли далі в Негев Юди, в Версавію. 8 Обійшовши через увесь край, повернулись вони по дев’ятьох місяцях і двадцятьох днях у Єрусалим. 9 І дав Йоав цареві число переписаного народу: і було в Ізраїлі 800 000 боєздатних мужів, що володіли мечем, а в Юди 500 000. 10 Та Давидове серце було неспокійне після того, як він почислив народ. Тоді Давид сказав до Господа: “Согрішив я тяжко, зробивши це. Отож, Господи, прошу, прости провину твого раба, бо вчинив я дуже нерозумно.” 11 Коли Давид устав уранці, прийшло Господнє слово до пророка Гада, Давидового видющого: 12 “Іди й скажи Давидові: Так говорить Господь: Три речі я пред’являю тобі, вибери собі одну з них, щоб я виконав її тобі.” 13 І прибув Гад до Давида та й оповідає йому, кажучи до нього: “Чи має панувати в твоєму краї три роки голод; чи волієш три місяці втікати від ворога, що гнатиметься за тобою; чи хочеш, щоб була три дні чума у твоєму краї? Тепер обміркуй і розсуди, що маю відповісти тому, хто послав мене.” 14 Давид відповів Гадові: “Я пригноблений вельми, однак воліємо потрапити в руки Господні, бо його милосердя велике, людям же в руки впасти не хочу!” 15 І послав Господь чуму на Ізраїля від ранку аж по призначений час; і вмерло, від Версавії до Дану, 70 000 чоловік. 16 Коли ангел простягнув був руку на Єрусалим, щоб вигубити його, то Господь зглянувся на лихо та сказав ангелові, що вигублював люд: “Досить уже! Затримай твою руку.” Тоді ангел Господній був якраз на току Орни євусія. 17 Коли побачив ангела, що вбивав народ, сказав Давид до Господа, мовлявши: “Дивись, це ж я згрішив, я провинився! Ці овечки – що вони зробили? Нехай твоя рука буде проти мене та проти дому батька мого!”
18 І прийшов того дня до Давида Гад і каже до нього: “Іди, постав Господеві жертовник на току Орни євусія.” 19 І пішов Давид згідно з Гадовим словом, як велів був Господь. 20 Коли побачив Орна, що цар із своїм двором простує до нього, вийшов Орна й уклонився цареві лицем до землі. 21 І спитав Орна: “Для чого цар, мій пан, прийшов до свого слуги?” А Давид відповів: “Купити в тебе тік для побудови жертовника Господеві, щоб відійшла від народу пошесть.” 22 Орна ж каже до Давида: “Нехай цар мій пан, візьме й жертвує те, що добре в його очах! Ось і воли для всепалення, і вози та ярмо від волів на дрова. 23 Все це Орна дає цареві.” Далі Орна каже до царя: “Нехай Господь, Бог твій, буде ласкавий до тебе.” 24 Але цар відповів до Орни: “Ні, я таки хочу придбати його від тебе за гроші, я не можу принести Господеві, моєму Богові, всепалення, що мені нічого не коштує.” І купив Давид тік і волів за п’ятдесят срібних шеклів. 25 І збудував там Давид жертовник Господеві та приніс всепалення й мирні жертви. І Господь змилосердився над краєм, і пошесть усунулась від Ізраїля.