Книга Єзекиїла 21,22
21. Навуходоносор проти Єрусалиму 1-32; і аммоніїв 33-37
1 Надійшло до мене таке слово Господнє: 2 «Сину чоловічий! Обернись обличчям на південь, говори до південного краю й пророкуй проти лісу, що в південній країні. 3 Скажеш до лісу, що в південній країні: Слухай слово Господнє! Так говорить Господь Бог: Ось я запалю в тобі вогонь, що пожере всяке твоє зелене дерево й усяке сухе дерево. Палюче полум’я не погасне. Воно спалить усе від півдня до півночі. 4 Усі зрозуміють, що то я, Господь, запалив його, і воно не погасне.» 5 Тоді я скрикнув: «Ой Господи Боже! Вони й так говорять про мене: Чи ж то не той, що приповістками все говорить? » 6 І надійшло до мене таке слово Господнє: 7 «Сину чоловічий! Обернись обличчям до Єрусалиму, говори проти святині й пророкуй проти землі Ізраїля. 8 Скажеш землі Ізраїля: Так говорить Господь: Ось я на тебе! Я добуду меча мого з піхви й вигублю в тебе праведного й грішника. 9 На те, щоб вигубити в тебе праведного й грішника, вийде мій меч із піхви проти всякої плоті від півдня до півночі. 10 І взнають усі, що я, Господь, добув мого меча з піхви, і він уже туди не повернеться. 11 Ти ж, сину чоловічий, стогни, немов би в тебе ломило в крижах, гірко стогни в них на очу. 12 І як питатимуть у тебе: Чого стогнеш? – ти відкажеш: Бо з-за чутки, що надійшла, серце в усіх зомліє, руки в усіх опадуть, усі похнюпляться духом, і задрижать у всіх коліна. Ось вона надійшла, і справдилась» – слово Господа Бога. 13 Надійшло до мене таке слово Господнє: 14 «Сину чоловічий! Пророкуй і кажи: Так говорить Господь: Меч, меч нагострений і вичищений. 15 Для величезної різанини його нагострено, і вигладжено, щоб виблискував, неначе блискавиця. О, радуймося, берло мого сина усяким деревом гордує! 16 І дано його виточити, щоб узяти в руку. Він вигострений, отой меч, він виточений, щоб його дати вбивці у руки. 17 Голоси, лементуй; сину чоловічий, бо його звернено проти народу мого, проти всіх Ізраїля князів, призначених на меч разом з моїм народом. Тож удар себе у стегно, 18 бо пробу зроблено! Та й як би воно могло так не статись, навіть якби зосталося зневажливе берло? – слово Господа Бога. 19 Ти ж, сину чоловічий, пророкуй, сплесни руками! Нехай меч той подвоїться, потроїться! Це меч різанини, це меч великої різанини, що їм загрожує навколо, 20 щоб серця мліли, щоб жертв було багато. На всіх воротях їх я поставив грізний меч. Ой горе! Він зготований на те, щоб блискавки кидати, вичищений на різанину. 21 Січи праворуч і ліворуч, куди б не повернулось твоє вістря! 22 Я теж плескатиму руками і зжену гнів мій. Я, – Господь, – сказав це.» 23 Надійшло до мене таке слово Господнє: 24 «Ти ж, сину чоловічий, накресли собі два шляхи, якими прийде меч царя вавилонського. З однієї землі вийдуть обидва. Викарбуй далі знак, викарбуй його на початку дороги, що веде в місто. 25 Накресли шлях, щоб меч дійшов до Раббату синів Аммона, а в Юдеї – до єрусалимської твердині, 26 бо цар вавилонський стоїть на розпутті, на перехресті двох шляхів, щоб кинути жереб. Він перемішує стріли, питає терафи, розглядає печінку. 27 у правій руці в нього жереб на Єрусалим, щоб поставити тарани, щоб розтулити уста та повеліти різанину, щоб голосно кричати військовим кличем, поставити тарани проти брами, насипати вал, будувати рухомі башти. 28 Та це їм видавалось пустою ворожбою, бо вони мали за собою врочисті клятьби. Він же пригадує їм їхню несправедливість, щоб вони впіймались. 29. Тим то ось як говорить Господь Бог: Тому, що ви пригадуєте вашу несправедливість, виявляючи переступи ваші й показуючи всіма вашими вчинками гріхи ваші, тому що ви нагадуєте про себе, – ви будете схоплені. 30 Ти ж, безчесний, беззаконний князю Ізраїля, на якого прийшов день разом з кінцем твоєї безбожності!, – 31 так говорить Господь Бог: Здійми корону, скинь вінець! Це вже минулось! Те, що було внизу, піде вгору, а те, що було вгорі, піде наниз! 32 Руїну, руїну, руїну зроблю з нього; і його не буде, покіль не прийде той, хто має на нього право й кому я віддам його. 33 Ти ж, сину чоловічий, пророкуй і скажи: Так говорить Господь Бог про аммоніїв та про їхню зневагу; скажи: Меч, меч уже добутий для різанини, вичищений, щоб нищив, щоб блищав, 34 тим часом, як тебе обдурюють видіннями пустими і брехню тобі ворожать, щоб його прикласти до шиї грішників безчесних, день яких прийшов разом з кінцем їхньої безбожности. 35 Сховай його назад у піхву. На тому місці, де створено тебе, у землі, де ти народився, буду тебе судити. 36 Виллю на тебе гнів мій, дихну на тебе вогнем мого обурення, видам тебе в руки жорстоким людям, майстрам руйнування. 37 Ти станеш здобиччю вогню; кров твою розіллють по землі; не буде й згадки більш про тебе, бо то я, Господь, сказав так.»
22. Злочинства Єрусалиму
1 Надійшло до мене таке слово Господнє: 2 «Ти ж, сину чоловічий, хочеш судити, хочеш судити кровожерне місто? Вистав їм перед очі усі їхні мерзоти, 3 і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Городе, що проливаєш кров посеред себе, щоб навести на себе свою годину, і робиш боввани собі на шкоду, щоб себе опоганити! 4 Кров’ю, що ти пролив, ти завинив, і бовванами, що наробив собі, опоганився і так наблизив твої дні, й дійшов твоєї години. Ось чому я видав тебе на наругу народам, на посміх усім країнам. 5 Близькі й далекі будуть насміхатися з тебе, що опоганив своє ім’я, що ввесь час був повен безладдя. 6 Ось князі ізраїльські в тебе, кожен щосили кров проливав. 7 Батька й матір зневажають у тебе, чужинця кривдять посеред тебе, сироту й удовицю гноблять у тебе. 8 Святині мої ти зневажаєш, суботи мої осквернюєш. 9 Обмовці були в тебе на те, щоб пролити кров. По горах їдять у тебе, посеред тебе коять злочинства. 10 Сором батьків відкривають у тебе, нечисту в спливі насилують у тебе. 11 Той грішить з жінкою ближнього свого, той опоганює розпустою свою невістку, а той знечещує в тебе свою сестру, дочку батька свого. 12 У тебе беруть підкуп, щоб проливати кров; ти береш лихву й відсотки, ти обдираєш твого ближнього насильно, мене ж ти забув, – слово Господа Бога. 13 Та ось я накладу руку на твою (незаконну) наживу, що ти нажив, і на кров, що ллється у тебе. 14 Чи ж видержить твоє серце, чи будуть, міцні твої руки, як я почну мою. працю проти тебе? Я – Господь сказав це і зроблю. 15 Я тебе розсію між народами, розвію тебе по чужих землях, покладу край нечистоті, що в тебе. 16 А тоді – станеш моїм насліддям в очах народів, і взнаєш, що я – Господь.» 17 Надійшло до мене таке слово Господнє: 18 «Сину чоловічий! Дім Ізраїля зробивсь для мене жужелицею; всі вони мідь, цинк, залізо й оливо в горнилі для срібла, всі жужелицею зробились. 19 Тому ось як говорить Господь Бог: За те, що ви усі поробилися жужелицею, за те я позбираю вас у Єрусалим. 20 Так само, як збирають докупи і кладуть у горнило срібло, мідь, залізо, оливо й цинк, щоб роздувати на них вогонь і їх розтопити, так і я позбираю вас у моїм гніві та моїм обуренні й покладу вас туди, і розтоплю вас. 21 Я позбираю вас і подую на вас вогнем мого обурення, щоб ви були розтоплені посеред Єрусалиму. 22 Як топлять срібло в горнилі, так і ви будете розтоплені посеред нього; і взнаєте, що я – Господь – вилив на вас моє обурення.» 23 Надійшло до мене таке слово Господнє: 24 «Сину чоловічий! Промов до нього: Ти – земля, що не була скроплена дощем за години гніву. 25 її князі в ній ревуть по-лев’ячому, роздирають здобич. Вони пожирають людей, забирають скарби й дорогоцінності, намножують у ній вдовиць. 26 її священики порушують закон мій, сквернять мої святині; святого й несвятого не відрізняють, що нечисте й що чисте, не навчають, а від субот моїх відвертають очі, і я в них у погорді. 27 її начальники посеред неї, по-вовчому роздирають здобич, проливають кров, гублять душі, щоб тільки наживитись. 28 Пророки її замащують усе глиною зверху, бачать пусті видіння й віщують неправду, кажучи: Так говорить Господь Бог, – а Господь же не говорив того. 29. А то й прості люди гноблять, грабують, гнітять злиденного та бідного, знущаються над чужинцем без усякого права. 30 Я шукав між ними когонебудь, що вимурував би мур та став передо мною в проломині за цю землю, щоб я не погубив її, – та не знайшов. 31 Тоді я вилив на них мій гнів; і вогнем обурення мого я їх знищив. Я повернув на голову їм їхні переступи», – слово Господа Бога.