Книга Єзекиїла 23,24

23. Єрусалим і Самарій – дві розпусниці

1 Надійшло до мене таке слово Господнє: 2 «Сину чоловічий! Були дві жінки, дочки однієї матері. 3 Вони блудували в Єгипті, ще в молодощах блудували. Там пестували їм груди, там голубили їхнє дівоче лоно. 4 А було на ім’я їм: старшій – Огола, а сестрі її – Оголіва. Були вони (спершу) моїми, і породили вони синів і дочок, їхні ймення: Самарія, тобто Огола, і Єрусалим, тобто Оголіва. 5 І заходилась Огола блудувати, бувши моєю. Вона запалала любов’ю до своїх коханців асирійців, своїх сусідів, 6 одягнених у блават і порфіру, правителів та начальників, усе молодих та вродливих, комонників, зручних на конях. 7 І віддавала вона свої любощі їм, що були найдобірніші з асирійців, і опоганювалась бовванами всіх тих, до яких палала. 8 Проте не покидала своїх блудів з Єгиптом, – єгиптяни бо спали з нею ще в її молодощах та голубили її дівоче лоно й виливали на неї свої блудодійства. 9 За те ж я і віддав її в руки її полюбовникам, у руки синам Ашшура, до яких вона палала. 10 Вони її роздягли, синів і дочок забрали в неї, а саму її мечем убили. І стала вона ганьбою між жінками, які довершили на ній суд. 11 Бачила те її сестра Оголіва, але ще більше зіпсувалась, ніж сестра її, у своїй палкій непогамованості та своїх блудодійствах. 12 Палала вона до синів Ашшура, до правителів та начальників, своїх сусідів, пишно одягнених, комонників, зручних на конях, що всі були молоді та вродливі. 13 Побачив я, що вона опоганилась, і що в обох у них та сама дорога. 14 Та ця блудувала ще більше: вона бо як побачила намальованих на стіні чоловіків, подобою халдеїв, виведених червоною фарбою, 15 підперезаних навколо криж поясами, із звисаючими турбанами на головах, усіх на вигляд як войовників, подобу синів вавилонських, що рідна їхня земля Халдея, – 16 то запалала до них за першим поглядом і вислала послів до них у Халдею. 17 І прибули до неї сини вавилонські на любовне ліжко й опоганили її своїми блудництвами, а як вона осквернила себе ними, то відвернулась від них. 18 Як же вона отак явно блудувала й відкривала свій сором, я відвернувсь від неї, так само, як був відвернувсь від її сестри. 19 Вона ж помножила свої блудництва, згадуючи про часи своїх молодощів, як ото блудувала в Єгипетській землі, 20 і палала до своїх полюбовників, у яких тіло, як у осла, а пожадливість, як у жеребця. 21 Отак ти згадувала розпусту молодощів твоїх, коли єгиптяни стискали твої груди, пестуючи соски твої дівочі. 22 Тому то, Оголіво, так говорить Господь Бог: Ось я підійму проти тебе твоїх полюбовників, від яких ти відвернулась. Я приведу їх проти тебе з усіх боків; 23 синів вавилонських, і всіх халдеїв з Пекоду, Шоа, Коа, усіх синів Ашшура з ними, молодих та вродливих, усіх правителів і начальників, усіх войовників і славних їздців; 24 і прийдуть проти тебе з півночі, з колісницями й возами та силою народів, і обступлять тебе кругом у панцерах, із щитами та шоломами. Я передам тебе їм на суд, і вони судитимуть тебе своїм судом. 25 Я оберну проти тебе мої ревнощі, і вони розправляться з тобою люто: пообтинають тобі ніс і вуха, а ті, що зостануться в тебе, поляжуть від меча. Твоїх синів і твоїх дочок вони позабирають, а те, що зостанеться в тебе, пожере вогонь. 26 Вони поздирають з тебе твою одежу й позабирають собі твої дорогоцінні речі. 27 Я покладу край твоїй розпусті й твоїм блудодійствам з Єгипетською землею; ти не кидатимеш більше на них своїх поглядів і не згадуватимеш більше про Єгипет. 28 Так бо говорить Господь Бог: Ось я віддам тебе на поталу тим, яких ти ненавидиш, у руки тих, від яких ти відвернулась. 29. Вони обійдуться з тобою ворожо й заберуть у тебе все, що працею єси надбала, і покинуть тебе голою-голісінькою, так що стане явною твоя сороміцька істота, твоя розпуста й твої блудодійства. 30 А вчинять із тобою таке за твої блудодійства з народами, за те, що ти себе опоганила з їхніми бовванами. 31 Ти ходила дорогою сестри твоєї, за те ж і дам я тобі в руку її чашу. 32 Так говорить Господь Бог: Ти питимеш чашу сестри твоєї глибоку й широку, що стане сміхом та наругою, бо так багато в ній змістилось. 33 Ти будеш повна перепою й смутку. Чаша спустошення й страху, чаша сестри твоєї Самарії. 34 Ти її вип’єш, випорожниш – і дрізки її оближеш, і будеш груди собі роздирати; бо так сказав я, – слово Господа Бога. 35 Тим то ось як говорить Господь Бог: Тому, що ти мене забула й відвернулась від мене, неси ж кару за твої злочини й за твої блудодійства.» 36 І сказав до мене Господь: «Сину чоловічий! Хочеш судити Оголу й Оголіву? Вистав їм перед очі їхні гидоти. 37 Вони чужоложили, на руках у них кров, вони чужоложили з своїми бовванами, ба й дітей своїх, що мені породили, проводили через вогонь, їм на їжу. 38 Та ще й до того ось що вони мені чинили: вони поганили в той самий час мою святиню і сквернили мої суботи. 39 І саме тоді, як різали своїх дітей своїм бовванам, того ж дня входили в мою святиню, щоб її сквернити. От що коїли вони посеред мого дому! 40 До того ж посилали й по чоловіків, що приходили здалека. Як тільки висипано до них посланця, вони приходили. Задля них ти купалась, підмальовувала собі очі й прибиралась у дорогоцінності. 41 Ти сідала на пишне ліжко, а перед ним стояв стіл готовий; на ньому ти ставила моє кадило й мою олію. 42 І лунав у неї безжурний голос юрби і, поруч чоловіків із залюднених країн, приводжувано з пустині п’яниць. Вони їм запинки на руки запинали і пишну корону їм клали на голову. 43 І я сказав про навиклу в блудодіяннях: Тепер сповнить своє блудування і вона. 44 До неї приходили, як до повії. Так приходили до Оголи й до Оголіви – жінок розпусних. 45 Та мужі праведні, ті будуть їх судити судом, що на чужоложниць, та судом, що на душогубниць, бо вони чужоложниці, і на руках у них кров.» 46 Так говорить Господь Бог: «Скликати б на них громаду та й видати на знущання й на грабунок! 47 І громада поб’є їх камінням і порубає мечами; синів і дочок їхніх повбивають, а доми їхні спалять вогнем. 48 Я покладу край їхній розпусті в країні й усі жінки матимуть науку, і не перейматимуть більше ваші розпусти. 49 І скинуть на вас вашу розпусту, і понесете кару ваших гріхів бовванопоклонства, і взнаєте, що я – Господь Бог.»

24. Облога Єрусалиму 1-14; смерть дружини Єзекиїла 15-27

1 Дев’ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця надійшло до мене таке слово Господнє: 2 «Сину чоловічий, запиши собі сьогоднішнє число дня, бо цього дня цар вавилонський обляг Єрусалим. 3 Скажи бунтівливому домові притчу й промов до нього: Так говорить Господь Бог: Постав казан, постав та налий води до нього. 4 Поклади туди шматки м’яса, всілякі щонайліпші кусні, стегно й лопатку. Наповни його найдобірнішими кістками. 5 Візьми їх із овець найдобірніших, наклади дров під казан; нехай кипить усе сильно, аж поки кості в нім розваряться. 6 Бо так говорить Господь Бог: Горе місту крови, казанові, вкритому іржею, іржею, що не відстає від нього. Шматок за шматком повикидай з нього, не треба на них кидати жереба, 7 бо пролита ним кров і досі посеред нього; на голій скелі зоставив її, не проливав її на землю, де б вона вкрилась була порохом. 8 Щоб розбудити в собі гнів, щоб помститись, зоставив я пролиту ним кров на голій скелі, щоб вона не прикрилась. 9 Тому ось як говорить Господь Бог: Горе місту крови! Я теж розкладу велике вогнище. 10 Наклади багато дров, запали вогонь, вари добре м’ясо, приготуй приправи, щоб аж кості розварились. 11 Тоді постав порожній казан на жару, щоб розжарився, і мідь розжеврілась, щоб бруд у ньому розтопився, і щоб іржа на ньому зникла. 12 Та шкода праці! Груба іржа на ньому не сходить від вогню! 13 Від нечистоти твоїх злочинів я хотів очистити тебе, та ти не хотіло очиститись від твоєї нечистоти; тому не очистишся більше, аж докіль я не зжену мого гніву на тобі. 14 Я, Господь, сказав це. Так воно буде, я зроблю так. Я не попущу, не пожалую, не змилуюся! За твоїми вчинками та за твоїми діяннями буду тебе судити», – слово Господа Бога. 15 Надійшло до мене таке слово Господнє: 16 «Сину чоловічий! Ось я візьму в тебе втіху очей твоїх раптом; та ти не лементуй, не плач, не рони сліз. 17 Мовчки зідхай, жалоби по мертвих не справляй, обвивай собі голову турбаном, узуй ноги в сандалі, не закривай бороди й звичайного хліба не їж.» 18 Уранці говорив я до людей, а ввечорі умерла моя жінка. На другий день уранці зробив я, як мені було заповіджено. 19 І питали в мене люди: «Чи то ж ти нам не скажеш, що воно значить те, що ти робиш?» 20 А я відповів їм: До мене надійшло таке слово Господнє: 21 «Скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Ось я віддаю на опоганення мою святиню, вашу зухвалу гординю, утіху очей ваших, одраду душі вашої. Сини ваші й дочки ваші, що ви позоставляли, поляжуть від меча. 22 Ви будете робити так, як я робив: не будете закривати собі бороду й звичайного хліба не будете їсти. 23 Турбани ваші зостануться у вас на головах і ваші сандалі в вас на ногах. Ви не будете лементувати й плакати. Ви будете нидіти у злочинах ваших, і одні з одними будете стогнати. 24 Єзекиїл буде вам знаком. Ви будете чинити точнісінько так само, як він чинив, і як те все станеться, взнаєте, що я – Господь Бог. 25 Щождо тебе, сину чоловічий, то того дня, як я відніму від них їхню силу, їхню горду радість, утіху очей їхніх, одраду їхньої душі, синів їхніх і дочок їхніх, – 26 того дня прийде до тебе втікач, щоб принести тобі про це вістку. 27 Того дня твої уста відкриються до втікача, і ти станеш говорити й не будеш більше німим; і будеш для них знаком, і вони взнають, що я – Господь.»