Книга Єзекиїла 25,26
25. Пророцтва щодо моавитян 1-7; аммоніїв 8-11; едомлян 12-14; філістимлян 15-17
1 Надійшло до мене таке слово Господнє: 2 «Сину чоловічий! Оберни лице проти аммоніїв і пророкуй проти них! 3 Ти скажеш аммоніям: Слухайте слово Господа Бога! Так говорить Господь Бог: За те, що ти (злорадо) казав: Ага! Ага! – як опоганено мою святиню, і як спустошено Ізраїль-землю, і як дім Юди пішов у неволю, 4 за те я віддам тебе в посілість синам сходу; вони розташують у тебе свої табори, осядуться у тебе своїми житлами; вони їстимуть твої плоди і питимуть твоє молоко. 5 Я зроблю Раббу пасовиськом для верблюдів, а міста аммонійські – кошарою для овець, і взнаєте, що я – Господь. 6 Так бо говорить Господь Бог: За те, що ти плескав у долоні й тупотів ногами і веселився з презирством від цілого серця над землею Ізраїля, 7 за те ось я простягну на тебе мою руку й видам тебе на грабіж народам і викоріню тебе з-між народів і вигублю з-поміж земель. Я знищу тебе, і ти взнаєш, що я – Господь.» 8 Так говорить Господь Бог: «За те, що Моав та (Сеїр) казали: От дім Юди, як усі інші народи! 9 За те я відкрию гористого Моава, і він зостанеться без міст, без своїх міст, краси краю, на всім своїм просторі: без Бет-Єшімоту, Ваал-Меону й Кіріятаїму. 10 Народам сходу в посілість віддам його разом з аммоніями, щоб не було й спомину про аммоніїв між народами. 11 Я вчиню над Моавом суд і вони взнають, що я – Господь.» 12 Так говорить Господь Бог: «За те, що Едом жорстоко помстився на домові Юди і, мстившись на нім, тяжко завинив, 13 тому ось як говорить Господь Бог: Я простягну мою руку на Едом і винищу в нім людину й скотину. Зроблю його пустинею. Від Теману до Дедану поляжуть вони від меча. 14 Я довершу мою помсту над Едомом рукою мого народу Ізраїля. Він обійдеться з Едомом згідно з моїм гнівом і згідно з моїм обуренням, і вони взнають що то моя помста», – слово Господа Бога. 15 Так говорить Господь Бог: «За те, що філістимляни мстилися, жорстоко мстилися, з презирством у серці, щоб вигубити у вічній ворожнечі, 16 за те так говорить Господь Бог: Ось я простягну мою руку на філістимлян і викоріню керетіїв, і вигублю останок мешканців морського побережжя. 17 Я довершу над ними велику помсту, караючи їх люто, і вони взнають, що я, – Господь, – як наведу на них мою помсту.»
26. Пророцтво щодо Тиру
1 Одинадцятого року першого дня місяця надійшло до мене таке слово Господнє: 2 «Сину чоловічий! За те, що Тир гукав на Єрусалим: Ага! Розбито браму народів! Він звертається до мене! Зруйновані його багатства! 3 За те так говорить Господь Бог: Ось я йду проти тебе, Тире! Я підійму на тебе силу народів, неначе море підіймає хвилі. 4 Вони зруйнують мури Тиру, і повалять його башти. Я вимету порох його геть із нього, і зроблю з нього голу скелю. 5 Він – серед моря – стане місцем, де розстеляють сіті, бо я сказав так, – слово Господа Бога. Він стане здобиччю народів. 6 Дочки ж його на суходолі будуть порубані мечем і взнають, що я – Господь. 7 Так бо говорить Господь Бог: Ось я нашлю з півночі проти Тиру Навуходоносора, царя вавилонського, царя над царями, з кіньми та колісницями та вершниками, з великим натовпом народів. 8 Дочок твоїх на суходолі він посіче мечем. Він побудує проти тебе рухомі башти, насипле проти тебе вал, поставить проти тебе щит. 9 До мурів твоїх тарани прикотить, і порозвалює (військовим) знаряддям твої башти. 10 Коней у нього така сила, що пилюка тебе окриє. Від вершників, коліс та колісниць будуть тремтіти твої мури, як він увіходитиме в твої ворота, так як уходять у завойоване місто. 11 Він кінськими копитами буде всі, всі твої вулиці топтати, виб’є мечем народ твій, і повалить на землю твої могутні стовпи. 12 Розграбують твої скарби, розшарпають твої товари, розвалять твої мури, зруйнують твої будинки пишні, і повкидають у море твоє каміння, дерево й твої румовища. 13 Покладу край твоїм гомінким пісням, голосу гарф твоїх не буде більше чути. 14 Я зроблю з тебе голу скелю, ти станеш місцем, де розстеляють сіті. Тебе не відбудують більше, бо я, Господь, сказав, – слово Господа Бога. 15 Так говорить Господь Бог Тирові: О, як тремтітимуть острови від гуку твого падіння, коли стогнатимуть поранені, коли посеред тебе лютуватиме різанина! 16 Усі князі морські посходять із своїх престолів, поскидають плащі, поздіймають свою гаптовану одежу, повдягаються у жалобу, посідають на землю щохвилі будуть дрижати й полохатися над тобою. 17 Вони заведуть над тобою жалобну пісню; і тобі скажуть: Як це ти провалилося, зникло з моря, славне місто, ти, що було сильним на морі; само ти і твої мешканці, що ширило страх твій на всю сушу? 18 Тепер дрижать острови у день падіння твого. Збентежились морські острови від погибелі твоєї. 19 Так бо говорить Господь Бог: Як зроблю тебе пустинним містом, таким як безлюдні міста, як наведу на тебе океан, і як покриють тебе великі води, 20 тоді зіпхну тебе до тих, що посходили в яму, до людей, що були колись, і посаджу тебе в околиці підземній, у безлюддях віковічних, разом з тими, що посходили в яму, щоб тебе більш не заселено, щоб тебе не було більше в землі живих. 21 Зроблю тебе страховищем, і тебе не стане. Шукатимуть тебе, та не знайдуть повіки», – слово Господа Бога.