Буття 33,34

33. Поєднання 1-17; Яків удається до Сихему 18-20

1 Підвів же Яків свої очі й бачить – аж тут іде Ісав і з ним чотириста чоловік; тож розділив він дітей між Лією, Рахиллю та двома слугинями. 2 Отже, спереду поставив він слугинь з їхніми дітьми, далі Лію з її дітьми, а Рахиль і Йосифа останніми. 3 Сам же пройшов перед ними й поклонився до землі сім разів, поки приступив до свого брата. 4 Тоді Ісав прибіг йому назустріч, обійняв його і припав йому на шию та й поцілував його, і плакали обидва.

5 Підвівши свої очі, побачив він (Ісав) жінок з дітьми, й питає: Хто ці в тебе? А Яків відповів: Це діти, що їх, з ласки, дарував Бог слузі твоєму. 6 Тоді приступили слугині – вони й їхні діти – і вклонились. 7 За ними Лія з дітьми та й теж поклонилися; наостанку ж підійшли Йосиф та Рахиль і вклонились. 8 Тоді Ісав спитав: Навіщо в тебе ввесь отой табір, що його я зустрів? А той відрік: Щоб знайти ласку в очах мого пана. 9 Та Ісав мовив: Є в мене багато, мій брате! Держи своє для себе. 10 Але Яків озвавсь: Ні, благаю! Коли знайшов я ласку в твоїх очах, то прийми мій дарунок з руки моєї. Бож я побачив лице твоє, наче б хто бачив лице Боже, й ти прийняв мене приязно. 11 Прийми, будь ласкав, мій гостинець, що його я приніс тобі, бо Бог був ласкав до мене і є всього в мене. І наполягав на нього, поки той не прийняв. 12 Тоді Ісав сказав: Рушаймо в дорогу. Я піду попереду. 13 Але Яків каже йому: Мій пан знає, що в мене малі діти і що в мене вівці та корови, що дають ссати. Як гнати їх один день, то вигине вся худібка. 14. Нехай мій пан, прохаю, піде попереду свого слуги, а я йтиму поволі за худібкою, що передо мною, та за ходою дітей, аж поки не прийду до мого пана в Сеїр. 15 Тоді Ісав промовив: Я лишу з тобою бодай кілька мужів, що при мені. Він же відповів: Навіщо воно? Аби знайшов я ласку в очах мого пана. 16 І повернувся Ісав цього ще дня своєю дорогою в Сеїр, 17 а Яків вирушив у Суккот і збудував собі там дім, а для худоби поробив загорожі. Тому й названо це місце Суккот. 18 Якже прийшов Яків з Паддам-Араму, дійшов він щасливо до міста Сихему, що в Ханаан-краю, і отаборився перед містом. 19 Тут купив він у синів Хамора, Сихемового батька, за сто срібняків цю частину поля, де розташував свій намет, 20 і поставив там жертовник та й назвав його Ел, Бог Ізраїля.

34. Зганьблення Діни 1-12; обрізання сихемців 13-19; прийняття умов 20-24; переступ Симеона та Леві 25-29; спротив Якова 30-31

1 Раз вийшла Діна, дочка Лії, що її породила вона Яковові, подивитися на дочок країни. 2 Побачив її Сихем, син Хамора хіввія, князя того краю, вхопив її, ліг з нею й знасилував її. 3 І серце його прив’язалося до Діни, дочки Якова, і він покохав дівчину та й утішав її. 4 Каже Сихем до Хамора, свого батька: візьми мені це дівча за жінку. 5 Довідавсь Яків, що Сихем збезчестив Діну, його дочку, однак, через те що сини його були з худобою в полі, він мовчав, поки вони не повернулись. 6 Хамор, батько Сихема, прийшов до Якова поговорити з ним. 7 Тим часом надійшли Яковові сини з поля. Коли зачули, що сталося, досада пойняла їх і запалали вони великим гнівом, що Сихем заподіяв безчестя супроти Ізраїля, лігши з дочкою Якова, а того ж не можна чинити. 8 Хамор став говорити з ним, кажучи: Сихем – мій син, серце ж його закохалося в вашу дочку. Віддайте, будь ласка, її йому за жінку. 9 Та й своячтесь з нами: дочок ваших віддавайте нам і беріть собі наших. 10 Тоді ви житимете з нами. Бо країна перед вами (відкрита): осідайте, промишляйте, набувайте майна в ній. 11 А Сихем каже до її батька та братів: Якби ж то я знайшов ласку в очах ваших! Я дам, що забажаєте від мене. 12 Накладіть на мене хоч яку високу ціну (посагу) і дарунки, – дам скільки скажете мені, тільки дайте мені дівча за жінку. 13 Сини ж Якова відповіли Сихемові й Хаморові, його батькові, говоривши нещиро, – він бо збезчестив Діну, їхню сестру. 14 Сказали вони до них: Не можна нам зробити того – віддати сестру нашу необрізаному; це для нас ганьба. 15 Ми лиш тоді пристанемо на ваше, коли ви будете, як ми: обріжете в себе всіх чоловічої статі. 16 Тоді будемо видавати за вас наших дочок, а брати собі ваших дочок, і житимемо з вами та й станемо одним народом. 17 Коли ж ви не послухаєте нас і не обріжетеся, то ми заберемо нашу дочку й підемо геть. 18 Сподобалися їхні слова Хаморові та Сихемові, синові Хамора, 19 і юнак не завагався зробити те, бо був закоханий у дочку Якова. Був же він найбільше поважаний з усього дому свого батька. 20 Оттоді Хамор і Сихем, його син, прийшли до воріт свого міста й промовили до громадян ось так: 21 Ці люди – прихильні нам. Нехай оселюються в країні і промишляють у ній; країна бо широка перед ними доволі. Дочок їх братимемо собі за жінок, а наших дочок віддаватимем за них. 22 Однак ті люди згоджуються осісти з нами й зробитися одним народом лише тоді, коли кожне чоловічої статі між нами буде обрізане, як вони самі. 23 Стада їхні, майно їхнє та всяка їхня скотина – хіба ж не наші вони? Пристаньмо тільки на їхню умову, і вони осядуться з нами. 24 І послухали Хамора та Сихема, його сина, всі, що вийшли до воріт свого міста, й пообрізувалось кожне чоловічої статі (принаймні ті, що вийшли до брами міста). 25 Було ж то на третій день, як вони розхворілись, тоді два сини Якова, Симеон та Леві, брати Діни, взяли кожен свого меча та й увійшли непомітно в місто й повбивали всіх мужчин. 26 Хамора та Сихема, його сина, стяли мечем та й забрали з Сихемового дому Діну й пішли геть. 27 Інші сини Якова напали на ранених і розграбували місто, бо збезчещено сестру їхню. 28 Овець їхніх, товар їхній, ослів їхніх і те, що було в місті та що було на полі, позабирали. 29 А все майно їхнє, усіх їхніх дітей та жінок їхніх побрали у бран та й розграбували все, що було по домах. 30 Тоді сказав Яків до Симеона й до Леві: Горе навели ви на мене, ви вчинили мене ненависним для мешканців цього краю, ханаанян і перізіїв. Людей у мене мало, вони ж зберуться проти мене, нападуть на мене, і я загину; я і дім мій. 31 На те вони відповіли: Хіба смів він поводитися з нашою сестрою як з повією?