Біблія щодня

І Книга Царів 11,12

11. Гріх Соломона 1-10; заповідження про поділ царства 11-13; Гадад з Едому 14-25; Єровоам – наглядач 26-40; смерть Соломона 41-43

1 Цар Соломон полюбив, крім дочки фараона, багато чужоземних жінок: моавитянок, аммонійок, едомійок, сидонійок, хеттиток, 2 з тих народів, про яких Господь сказав синам Ізраїля: «Не ходіть до них і вони до вас хай не ходять, бо інакше прихилять ваші серця до своїх богів.» Та Соломон прив’язався до них любов’ю, 3 і було в нього 700 жінок княжого роду ще й 300 наложниць, і жінки оті зіпсували його серце. 4 Коли Соломон постарівся, жінки його привабили його серце до чужих богів і його серце не було вже повнотою віддане Господеві, як серце його батька Давида. 5 От і пішов Соломон за Астартою, богинею сидоніїв, та за Молохом, гидотою аммоніїв. 6 І чинив Соломон зле в очах Господніх, і не був в усьому слухняний Господеві, як його батько Давид. 7 Ось тоді побудував Соломон на горі, що проти Єрусалиму, капище для Кемоша, гидоти моавитян, і для Молоха, мерзоти аммоніїв. 8 Подібно чинив він для всіх чужоземних жінок, що приносили воскурення й жертви для своїх богів. 9 Розгнівався Господь на Соломона за те, що він відхилив серце своє від Господа, Бога Ізраїля, який був явивсь йому два рази, 10 й наказав йому те: – не ходити за чужими богами; а що Господь йому наказав, того він не додержав. 11 Тим Господь і сказав Соломонові: «За те, що ти так поводився і не пильнував мого союзу ані моїх установ, як я наказав тобі, то я вирву у тебе царство і віддам його твоєму слузі. 12 Однак, заради батька твого Давида не вчиню я цього за твого життя; я вирву його з рук твого сина.

13 Та й не вирву всього царства: одне коліно дам синові твоєму заради слуги мого Давида та заради Єрусалиму, що я вибрав собі.» 14 Господь підняв противника на Соломона: Гадада едомія, з царського роду в Едомі. 15 Коли Давид розбив Едома, Йоав, начальник війська, що був пішов ховати мертвих, вибив усіх чоловіків в Едомі. 16 Йоав з усім Ізраїлем пробув там шість місяців, покіль не винищив усіх чоловіків в Едомі, 17 але Гадад з деякими едоміями, що були на службі його батька, втік у Єгипет; а був тоді Гадад ще малим хлопцем. 18 Вибрались були вони з Мідіяну й прибули в Царан, а, взявши з собою людей з Парану, прибули у Єгипет до фараона, єгипетського царя. Той дав йому будинок і визначив харчі; дав йому й землі. 19 Гадад здобув велику ласку в фараона, так що той віддав за нього сестру своєї жінки, сестру великої пані Тахпнеси. 20 І вродила йому сестра Тахпнеси сина Генувата, якого Тахпнеса виховала в фараоновому палаці, і жив Генуват у фараоновому палаці разом з дітьми фараона. 21 Як же почув Гадад у Єгипті, що Давид спочив з своїми батьками та що Йоав, начальник війська, помер, сказав тоді фараонові: «Пусти мене, піду в мій рідний край.» 22 Фараон же йому: «Чого тобі бракує в мене, що хочеш іти в рідний край?» Та цей відказав: «Але ж ні, таки відпусти мене.» І повернувся Гадад у свій край. Ось те лихо, що зробив Гадад: він ненавидів Ізраїля і був царем в Едомі. 23 Бог підняв на Соломона ще й другого противника, Резона, сина Еліяди, що втік був від свого пана Гададезера, царя совського. 24 Цей зібрав навколо себе людей і став отаманом ватаги, саме тоді, як Давид побив араміїв. Резон завоював Дамаск і осівся там та й царював над Дамаском. 25 Він був противником Ізраїля, покіль було віку Соломонового. 26 І Єровоам, син Навата ефраїмія з Цереди, – матір його звалась Церуа, була ж вона вдовиця, – урядовець Соломона, збунтувався проти царя. 27 А ось чому він збунтувався проти царя: Соломон будував Мілло, він замурував пролом у місті Давида, батька свого. 28 Єровоам же був собою чоловік дуже сильний; тож Соломон, бачивши, що юнак упорувався добре з своєю роботою, наставив його наглядачем над усіма таборами Йосифа. 29 Сталось же того часу, як Єровоам вийшов з Єрусалиму, то зустрів його в дорозі пророк Ахія з Шіло. Був він (Ахія) у новім плащі, і було їх лише двоє у полі. 30 Вхопив Ахія нового плаща, що мав на собі, роздер його на дванадцять шматків 31 і сказав до Єровоама: «Візьми собі десять шматків; так бо говорить Господь, Бог Ізраїля: Ось я вирву з руки Соломона царство і дам тобі десять колін. 32 Він матиме одне лише коліно заради слуги мого Давида й заради Єрусалиму, міста, що я вибрав з-поміж усіх колін Ізраїля, 33 він бо мене покинув і заходився поклонятись Астарті, богині сидоніїв, Кемошеві, богові моавитян, та Молохові, богові аммоніїв і не ходив моїми путями, щоб чинити те, що мені довподоби, й щоб зберегти мої установи та мої заповіді, як Давид, його батько. 34 Але не з його рук візьму я царство, лише зоставлю його князем, покіль віку його, заради Давида, слуги мого, якого я вибрав і який пильнував мої заповіді та мої установи. 35 З рук його сина візьму я царство і дам його – 10 колін – тобі. 36 Синові ж його дам одне коліно, щоб Давид, слуга мій, по всі часи мав світло передо мною в Єрусалимі, в місті, що я вибрав собі, щоб пробувало там моє ім’я. 37 А тебе я беру, щоб ти царював над усім, чого твоя душа забажає, щоб був царем над усім Ізраїлем. 38 І як будеш слухняним у всьому, що я накажу тобі, і ходитимеш моїми путями та чинитимеш те, що мені довподоби, пильнувавши мої установи та мої заповіді, як чинив Давид, слуга мій, то я буду з тобою і збудую тобі довговічний дім, як я збудував Давидові, і дам тобі Ізраїля. 39 Я впокорю тим потомків Давида, хоч і не назавжди.» 40 Соломон хотів убити Єровоама, але Єровоам зібрався й утік у Єгипет до Шішака, царя єгипетського, і пробував у Єгипті до смерти Соломона. 41 Решту дій Соломона і все, що він чинив, а також його мудрість – записано в літописній книзі Соломона. 42 А царював Соломон у Єрусалимі над усім Ізраїлем 40 років. 43 І спочив Соломон зо своїми батьками і поховали його в місті Давида, його батька, а замість нього став царем син його Ровоам.

12. Поділ царства 1-17; втеча Ровоама 18-19; Ровоам проти Єровоама 20-24; Бетел і Дан 25-33

1 Ровоам пішов у Сихем, бо в Сихемі зібрався ввесь Ізраїль, щоб проголосити його царем. 2 Скоро почув про це Єровоам, син Навата, – він був іще в Єгипті, куди був утік від царя Соломона, – то повернувсь із Єгипту. 3 Послали за ним і прикликали його. Прибув Єровоам і вся ізраїльська громада і так сказали до Ровоама: 4 «Батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши тепер нам тяжку службу твого батька і важке ярмо, що він наклав на нас, і ми будемо служити тобі.» 5 Він відповів їм: «Ідіть на три дні назад додому, а тоді прийдіть знов до мене.» І народ розійшовся. 6 Цар Ровоам порадився з старшими, що були на службі в його батька Соломона, за його життя, і спитав: «Яку відповідь радите мені дати цьому народові?» 7 Ті відповіли: «Коли ти сьогодні станеш слугою цього народу, будеш слугувати йому, поступишся йому і говоритимеш до нього приязними словами, то вони завжди будуть твоїми слугами.» 8 Та він відкинув цю раду, що раяли старші, і порадивсь із молодими, що виросли з ним, що йому служили. 9 Він спитав їх: «Що ви порадите мені відповісти цьому народові, який мені сказав: Полегши ярмо, яке наклав на нас твій батько?» 10 І відповіли йому молоді, що виросли з ним: «Ось як маєш відповісти цьому народові, що сказав до тебе: Батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам його, – ось як маєш їм відповісти: Мій мізинець грубший, ніж крижі мого батька! 11 Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я додам до нього; батько карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами.» 12 Третього дня Єровоам і ввесь народ прийшли до Ровоама, як був повелів цар словами: «Прийдіть на третій день знова до мене.» 13 Цар відповів народові жорстоко, він покинув раду старших, що ті йому були дали, 14 і відповів до них так, як молоді пораяли: «Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я додам до нього; батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами.» 15 І не послухав цар народу, бо так судив Господь, щоб справдилося слово, яке висказав був Господь через Ахію з Шіло Єровоамові, синові Навата. 16 Як же побачив Ізраїль, що цар їх не послухав, дав народ цареві таку відповідь: «Що у нас спільного з Давидом? Нема в нас спадщини з сином Єссея! До своїх наметів Ізраїлю! А ти, Давиде, дбай про дім твій!» І розійшовсь Ізраїль по своїх наметах. 17 Але над синами Ізраїлів, що жили в містах Юди, царював Ровоам.

18 Цар Ровоам вислав Адонірама, начальника над поборами, але Ізраїль побив його на смерть камінням. Цар же Ровоам притьмом ускочив у колісницю, щоб утікати в Єрусалим. 19 Так відпав Ізраїль від Давидового дому – аж по цей день. 20 Як же довідались ізраїльтяни, що Єровоам повернувся, послали і покликали його на збори та й зробили його царем над усім Ізраїлем. Ніхто не пристанув до Давидового дому, крім одного коліна Юди. 21 Прибув Ровоам в Єрусалим і зібрав увесь дім Юди і все коліно Веніямина, 180000 добірних вояків, щоб воюватися з домом Ізраїля і щоб повернути царство Ровоамові, синові Соломона. 22 Та до Божого чоловіка Семея прийшло таке слово Господнє: 23 «Скажи Ровоамові, синові Соломона, цареві Юди, і всьому домові Юди та Веніямина та й решті народу: 24 Так каже Господь: Не вступайте на війну проти ваших братів, синів Ізраїля. Вертайтеся кожний додому: від мене бо так сталось.» Послухались вони слова Господнього та й повернулися з дороги, за словом Господнім. 25 Єровоам же укріпив Сихем на узгір’ї Ефраїма та й осівся там. Потім вийшов звідти й укріпив Пенуел. 26 Єровоам думав собі: «Царство може повернутись назад до дому Давида. 27 Як цей народ ходитиме в Єрусалим приносити жертви в Господньому храмі, то серце народу повернеться знов до свого пана Ровоама, царя Юди, і вони уб’ють мене й прийдуть знов до Ровоама, царя Юди.» 28 І порадившись, цар зробив 2 золоті бички і сказав до народу: «Годі вам ходити в Єрусалим! Ось твій бог, Ізраїлю, що вивів тебе з землі Єгипетської.» 29 І поставив одного в Бетелі, а другого в Дані. 30 Та це довело до гріха; і став народ ходити в Бетел, та до другого у Дан. 31 Єровоам спорудив храм на узвишші і настановив священиків з простих людей, що не були з синів Леві, 32 і встановив свято на п’ятнадцятий день восьмого місяця, яке відповідало святові, що справлялося в Юдеї. Він сам виходив на жертовник, що спорудив у Бетелі, щоб жертвувати бичкам, яких зробив. Настановив також у Бетелі жерців для узвиш, що їх побудував. 33 Він вийшов до жертовника, який спорудив у Бетелі, п’ятнадцятого дня восьмого місяця, що його по своїй волі призначив і встановив свято для синів Ізраїля, і вийшов до жертовника, щоб запалити кадило.

Social Share Buttons and Icons powered by Ultimatelysocial