ІІ Книга Самуїла 7,8

7. Пророцтво Натана Давидові 1-17; Давид молиться 18-29

1 Тепер, коли цар жив у своїм палаці, дав Господь йому спокій від усіх його ворогів навколо, 2 тож промовив цар до пророка Натана: “Оце я живу в кедровім палаці, а ковчег Божий стоїть посеред намету!” 3 І відповів Натан цареві: “Все, що маєш на серці, йди й чини, бо Господь з тобою.” 4 Але тієї ж самої ночі прийшло слово Господнє до Натана: 5 “Іди й скажи рабові моєму Давидові: так Господь говорить: Чи ти будуватимеш мені дім на мешкання? 6 Бо я не жив у домі від того дня, як вивів синів Ізраїля з Єгипту, й по цей день: я ввесь час ходив у наметі як у житлі. 7 Чи я ж за ввесь час той, поки блукав із синами Ізраїля, промовив хоч би слово до котрогось із суддів Ізраїля, яких я призначував пасти мій народ Ізраїля: чому, мовляв, ви не збудуєте мені кедрового дому? 8 Оце ж скажи слузі моєму Давидові: так каже Господь Сил: Я взяв тебе від отари з пасовиська, щоб ти був князем над моїм народом, над Ізраїлем. 9 Я був з тобою всюди, куди ти ходив. Я викорінював усіх твоїх ворогів з-поперед тебе й зробив великим ім’я твоє, як ім’я тих, що найбільші на землі. 10 Я призначу місце моєму народові Ізраїлеві і насаджу його, й він буде на ньому жити й не зазнає більш тривоги, бо беззаконні не будуть більш його гнобити, як раніше, 11 з того часу, як я поставив суддів над моїм народом Ізраїлем. Дам тобі спокій від усіх твоїх ворогів. І оце Господь звіщає тобі, що він збудує тобі дім. 12 А як сповняться твої дні й ти спочинеш з твоїми батьками, я поставлю по тобі твоє потомство, що вийде з твого лона, й утверджу його царство. 13 Він збудує дім імені моєму, і я скріплю його царський престіл навіки. 14 Я буду його батьком, а він буде мені сином; коли ж він провиниться, я покараю його людською різкою й людськими карами: 15 милости ж моєї від нього не відніму, як я відняв її від Саула, якого я відкинув перед тобою. 16 Твій дім і твоє царство передо мною повіки існуватиме, і престол твій закріпиться повіки.” 17 Згідно з тими словами й усіма цими видіннями переказав усе Натан Давидові. 18 Тоді цар Давид увійшов у намет і, сівши перед Господом, промовив: “Хто я, о Господи, мій Владико, і що таке мій дім, що ти привів мене аж до того? 19 І то ще мало видалось у твоїх очах, о Господи, мій Владико; ти поширив також обітниці твої на дім твого слуги геть на часи далекі. І ти показав мені грядучі покоління людей, Господи, мій Боже! 20 Що ще Давид може тобі сказати? Ти знаєш твого слугу, Господи, мій Боже! 21 Задля твого слова й з твого серця ти чиниш те, що відкриваєш усю оту велич слузі твоєму. 22 Тим то ти великий єси, Господи, мій Владико, і рівного тобі немає й немає Бога, крім тебе, за всім тим, що ми нашими вухами чули. 23 Чи ж є якийсь другий народ на світі, як твій народ Ізраїль, народ, єдиний на землі, до якого Бог приходив, щоб його визволити й викупити його для себе як народ, щоб дати йому ім’я, і вчинити задля твоєї землі великі та страшні речі, прогнавши народи і богів з-перед твого народу, що його ти визволив з Єгипту? 24 Ти встановив собі твій народ Ізраїля твоїм народом повіки, і ти, Господи, став його Богом. 25 А тепер, Господи Боже, держи те слово, що ти мовив про слугу твого й його дім, повіки й зроби так, як мовив. 26 Тоді звеличиться повіки твоє ім’я, і тоді скажуть: Господь Сил – Бог над Ізраїлем! І дім слуги твого Давида твердо стоятиме перед тобою. 27 Бо то ти, Господи Сил, Боже Ізраїля об’явив твоєму слузі, кажучи: Збудую тобі дім! Тому слуга твій і насміливсь був молитися до тебе в такій молитві. 28 Отож, Господи, мій Владико, ти – Бог, і твої слова – правда, й ти дав цю радісну обітницю слузі твоєму. 29 Зволь же благословити дім слуги твого, щоб він вічно стояв перед тобою, бо ти, Господи, мій Боже, мовив, і твоїм благословенням дім слуги твого буде благословен повіки.”

8. Війни Давида з сусідніми народами 1-14; співробітники Давидові 15-18

1 Після цього Давид побив філістимлян і підневолив їх. Давид забрав з рук філістимлян столицю Гат. 2 Побив також і моавитян і, велівши їм лягти на землю, міряв їх мотузом: міряв по два мотузи на те, щоб убити, а один мотуз, щоб зоставити живими. Так моавитяни стали слугами Давида й платили йому данину. 3 Потім Давид побив Гададезера, сина Рехова, царя Цови, саме як він був двигнувся, щоб відновити своє панування над Рікою. 4 Давид забрав у нього 1700 колісниць і 20 000 чоловік піхоти, і Давид порозтинав жили всім коням при колісницях, лишивши тільки на сотню колісниць. 5 Коли ж прийшли дамаські арамії на підмогу Гададезерові, цареві Цови, Давид побив араміїв, 22 000 чоловіка. 6 Потім Давид настановив залогу в арамійськім Дамаску, й арамії стали слугами Давида й платили йому данину. Господь давав перемогу Давидові всюди, куди він виступав. 7 Давид забрав золоті щити, що були на слугах Гададезера, й приніс їх у Єрусалим. 8 З Табаху та Беротаю, міст Гададезера. Давид узяв велику силу міді. 9 Коли довідавсь Тоу, цар Хамату, що Давид побив усе військо Гададезера, 10 послав свого сина Гадорама до царя Давида привітати його й поздоровити, що воював із Гададезером і побив його, бо Тоу був противником Гададезера. Він приніс із собою золотий, срібний і мідний посуд. 11 Теж і це присвятив цар Давид Господеві разом зо сріблом і золотом, що присвятив був, коли забрав від усіх підбитих народів, 12 від Едома, від Моава, від синів Аммона, від філістимлян, від Амалека й зо здобичі в Гададезера, сина Рехова, царя Цови. 13 Так Давид здобув собі славу. В своєму повороті він побив у Соляній Долині вісімнадцять тисяч едомлян. 14 Він настановив залогу по всьому Едомі, й едомляни стали слугами Давида. І давав Господь Давидові перемогу всюди, куди той виступав. 15 І царював Давид над усім Ізраїлем і чинив суд і справедливість своєму народові. 16 Йоав, син Церуї, правив військом, Йосафат, син Ахілуда, був літописцем. 17 Цадок, син Ахітува, та Евіятар, син Ахімелеха, були священики, Шіша був писарем, 18 а Беная, син Єгояди, був начальником над керетіями й пелетіями; сини ж Давида були священики.