ІІ Послання Апостола Павла до Тимотея 1,2

1. Привіт 1-2; подяка 3-5; відвага і сталість 6-14; особисті відомості 15-18

1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, щоб звістувати обітницю життя, що в Христі Ісусі, 2 Тимотеєві, любому синові: благодать, милосердя і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого. 3 Дякую Богові, якому я служу, як і мої предки, чистим сумлінням і згадую тебе безперестанно, вночі й удень у моїх молитвах; 4 згадуючи твої сльози, бажаю побачитися з тобою, щоб сповнитися радощами. 5 Пригадую собі ту щиру віру, що у тобі, яка перш була вселилась у твою бабуню Лоїду та у твою матір Евніку, а я певен, що й у тебе. 6 З тієї причини пригадую тобі, щоб ти оживив дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх. 7 Бо Бог дав нам не духа страху, а сили, любови й поміркованости. 8 Тож не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене, його в’язня, але перенось труди зо мною для Євангелії, за допомогою Бога, 9 який спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами; 10 об’явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і освітлив життя і нетління Євангелією, 11 що для неї встановлений я проповідником, апостолом та вчителем. 12 Власне, тому й терплю я оце, але не соромлюся, бо знаю, в кого я увірував, і я певен, що він спроможний зберегти моє передання на той день. 13 За правило візьми слова здорові, що їх ти чув від мене у вірі та любові, яка у Христі Ісусі. 14 Бережи добре передання за допомогою Духа Святого, який живе в нас. 15 Ти знаєш, що всі ті, які в Азії, між ними Фігел і Гермоген, від мене відвернулися. 16 Нехай Господь дасть милосердя домові Онисифора, бо він часто мене підкріплював, не соромивсь і моїх кайданів, 17 а бувши в Римі, шукав мене запопадливо і знайшов. 18 Хай Господь дасть йому знайти милосердя в той день. А скільки послуг він зробив мені в Ефесі, ти знаєш ліпше від мене.

2. Вказівки про обов’язки 1-7; страждання апостола 8-13; боротьба з єретиками 14-26

1 Ти ж, мій сину, зміцнюйся у благодаті, що в Христі Ісусі. 2 А що ти чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть здібні інших теж навчити. 3 Отож, перенось труди й ти, як добрий воїн Христа Ісуса. 4 Ніхто, бувши воїном, не втручається у справи життя цього, якщо хоче догодити тому, хто його найняв на службу. 5 І коли хтось бореться, то не отримує вінка, якщо не бореться законно. 6 Рільникові, що працює, належиться першому користатися з плодів. 7 Збагни, що я говорю, а Господь дасть тобі розуміння у всьому. 8 Пам’ятай про Ісуса Христа, що воскрес із мертвих, з роду Давида, згідно з моєю Євангелією, 9 за яку я страждаю аж до кайданів, немов злочинець. Та слова Божого зв’язати не можливо. 10 Тому я все терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасіння, що в Христі Ісусі, з вічною славою. 11 Вірне слово: Коли ми з ним померли, то разом з ним будемо й жити. 12 Коли страждаємо, то з ним будемо й царювати. Коли його зрікаємося, то й він зречеться нас. 13 Коли не віруємо, він зостається вірним, бо сам себе зректися не може. 14 Про це нагадуй, заклинаючи перед Богом, щоб не сперечалися словами, – річ, ні на що непотрібна, хібащо слухачам на руїну! 15 Старайся виявити себе перед Богом випробуваним робітником, який не має чого червоніти, який добре настановлює словом правди. 16 А порожніх та нечестивих суперечок уникай, бо вони все більше провадять до безбожности, 17 і слово їхнє, немов пістряк, буде ширитися далі. До них належить Гіменей і Філіт, 18 які відхилилися від правди, говоривши, мовляв, воскресіння вже було, і тим руйнують віру в деяких. 19 Однак, стоїть міцна Божа основа, що має ось яку печатку: «Господь знає своїх», і – «Нехай відступить від неправди кожен, хто Господнє ім’я визнає». 20 А у великім домі є не тільки золотий та срібний посуд, але й дерев’яний та глиняний; інший на честь, а інший на нечестя. 21 Отже, як хтось очиститься від цього, буде посудом на честь, освяченим, корисним для господаря, готовим на всяке добре діло. 22 Утікай від пристрастей юнацьких; шукай справедливости, віри, любови, мира – разом з тими, що прикликають Господа чистим серцем. 23 А від дурних та безглуздих питань ухиляйся: сам бо знаєш, що вони породжують сварки. 24 Слузі ж Господньому слід бути не сварливим, а до всіх привітним, здібним навчати, терпеливим, 25 лагідно картаючим тих, що спротивляються; може Бог дасть їм колись покаяння, щоб вони спізнали правду 26 і виплуталися з тенет диявола, який схопив їх у полон – виконувати його волю.