Книга Амоса 4,5

4. Жіночі розкоші; неминуче покарання Самарії

1 Слухайте це слово, ви, корови башанські, що сидите на горі самарійській, що гнітите убогих, що утискаєте злиденних, що кажете до ваших чоловіків: «Нум лишень, будем пити!» 2 Господь Бог поклявся святістю своєю: «Ось прийдуть певне на вас дні, і вас потягнуть геть гаками, останніх із вас – гарпунами. 3 Ви вийдете через проломи в мурах, кожна – куди потрапить, – і кинуть вас у напрямі Хермону, – слово Господнє. 4 Ідіть у Бетел і грішіте, та у Гілгал – гріхи помножте! Приносьте ранком ваші жертви, що три дні – ваші десятини. 5 Паліть закваску в подячну жертву, кричіть про добровільні дари на все горло, бо ви так любите, о діти Ізраїля, – слово Господа Бога. 6 Я дав вам голі зуби по всіх містах ваших, безхліб’я по всіх селах ваших, та ви до мене не повернулися, – слово Господнє. 7 Я стримав від вас дощ, як було ще три місяці до жнив; пускав його на одне місто, та не пускав на друге; один наділ дощем скроплювано, а другий, на який дощ був не падав, висихав. 8 І пленталися двоє-троє міст до одного міста, щоб води напитись, і не напивались; та ви до мене не повернулися, – слово Господнє. 9 Побив я вас сажкою та зоною; силу ваших садів та ваших виноградників, ваші смоковниці й маслини сарана пожерла, та ви до мене не повернулися, – слово Господнє. 10 Наслав на вас я пошесть, таку, як у Єгипті; вибив мечем ваших юнаків і забрав у полон ваших коней; постав сморід у таборі вашім, що бив вам у ніздра, та ви до мене не повернулися, – слово Господнє. 11 Я деяких з-між вас спустошив, як Бог спустошив був Содом та Гомору; й ви були, мов та головешка, вирвана з пожежі, та ви до мене не повернулися, – слово Господнє. 12 Тому отак, Ізраїлю, вчиню з тобою! Тому, що це вчиню з тобою, готуйсь, Ізраїлю, стрічати Бога твого!» 13 Бо ось він, той, хто утворює гори й творить вітер; хто відкриває людині її задуми, хто робить з ранку пітьму і хто ходить по землі висотах, – Господь, Бог сил – його ім’я.

5. Новий заклик чинити добро

1 Слухайте це слово, яке я виголошую над вами, – жалобну пісню, доме Ізраїля: 2 Упала, більш не встане Ізраїлева діва! Лежить на власній землі навзнак, і нікому її підвести! 3 Бо так говорить Господь Бог: «У місті, що виступало тисяччю в похід, зостанеться лиш сотня; у місті ж, що виступало сотнею, зостанеться лиш десять для дому Ізраїля.» 4 Бо так говорить Господь до дому Ізраїля: «Шукайте мене, й житимете. 5 Бетелу не шукайте, та й до Гілгалу не ходіте, і в Версавію не проходьте, бо Гілгал таки піде в неволю, Бетел на ніщо зійде.» 6 Шукайте Господа, і житимете; інакше він кинеться, немов вогонь, на дім Йосифа і пожере його, і нікому буде в Бетелі його гасити. 7 О ви, що обертаєте у полин правосуддя і що кидаєте на землю справедливість! 8 Той, що творить Косаря та Квочку, перемінює темряву на ранок, а з дня робить ніч темну; що кличе води моря і на поверхню землі їх розливає, – Господь, ім’я йому! 9 Він насилає на потужного, мов блискавку, руїну, і спустошення приходить на твердиню. 10 А вони ненавидять суддю у брамі, бридяться тими, що говорять правду. 11 Тому, за те, що топчете вбогого й здираєте хабар із нього хлібом, ви, збудувавши з тесаного каменя доми, – не будете в них жити; ви насадили виноградники препишні, – але вина з них не будете пити. 12 Бо я знаю, яка їх безліч – тих переступів ваших, і які великі гріхи і ваші; ви, що утискаєте праведника, що берете викуп, і відпихаєте убогого при брамі! 13 Тому розсудливий мовчить такого часу, бо то – лихий час. 14 Добра шукайте, не зла, щоб могли жити і щоб Господь, Бог сил, був з вами, як то ви кажете. 15 Ненавидьте зло, любіть добро, встановіть у брамі справедливість, – може, Господь, Бог сил, змилується над решткою Йосифа. 16 Тому так каже Господь, Бог сил, Адонай: «По всіх майданах лемент буде, і по всіх вулицях будуть кричати: Леле, леле! Плугатаря закличуть до жалоби, до плачу – тих, що вміють пісень похоронних. 17 І по всіх виноградниках плач буде, бо я перейду серед тебе, – слово Господнє. 18 Горе вам, що прагнете дня Господнього! Навіщо вам той день Господній? Він – темрява, не світло! 19 Це все одно, якби хтось утік від лева й наскочив на ведмедя, або, ввійшовши в хату, сперся об стіну рукою, а його б гадина вкусила. 20 Хіба ж бо день Господній не буде темрява, а світло? Не пітьма без просвітку? 21 Мені осоружні, мені обридли ваші свята; ваші врочисті збори мені не довподоби. 22 Хоч ви мені й принесете всепалення та ваші хлібні жертви, я їх не прийму. На ваші мирні жертви з годованого скоту я й не погляну. 23 Усунь від мене твоїх пісень гомін! Гри твоїх гарф я слухати не хочу. 24 Нехай тече, неначе води, справедливість – і правда, як ріка потужна. 25 Чи ви, доме Ізраїля, приносили мені в пустині жертви та офіри протягом сорока років? 26 Ви візьмете Сіккута, вашого царя, і зорю бога вашого Кійюна, бовванів ваших, що ви їх собі наробили. 27 Тому я виселю вас за Дамаск», – слово Господнє, – Бог сил його ім’я.