Книга Ісаї 47,48

47. Жалобний плач над Вавилоном

1 Зійди додолу й сядь у пилі, дівице, дочко вавилонська! Сядь на землі, без трону, дочко халдейська! Бо більш тебе не зватимуть ніжною, розкішною. 2 Візьмися за жорна й мели муку, скинь намітку з себе, підкасай подолок, відкрий ноги, бреди через ріки! 3 Будеш світити тілом, твій сором буде видно. Відплачу, не помилую нікого! 4 Наш Викупитель – Господь сил йому ім’я – Святий Ізраїля каже: 5 Сиди мовчки, сховайся в темряві, дочко халдейська, бо верховною над царствами тебе більше не зватимуть! 6 Я був прогнівався на мій народ, я осквернив мою спадщину, я віддав їх тобі в руки. Та ти не мала над ним милосердя, і на старого тяжке ярмо накладала. 7 Ти говорила: «Довіку верховною я буду!» Не брала собі до серця того, не думала, який вислід із того буде. 8 Тепер же вислухай ще, розкішнице, ти, що живеш безжурно та приговорюєш у своїм серці: «Я – другої, як я, немає! Я не сидітиму вдовою, бездітства не зазнаю.» 9 Але одне й друге спаде на тебе зненацька одного дня. Бездітство й удовицтво раптом прийдуть на тебе, дарма, що в тебе повно чарів та ворожбитства велика сила. 10 Ти покладалась на твоє ледарство, говорила: «Ніхто мене не бачить.» Мудрість твоя і твоє знання – ось що тебе збило! Ти кажеш у своїм серці: «Я – другої, як я, немає!» 11 От і прийде на тебе лихо, і ти не знатимеш, як відчепитися від нього. Біда впаде на тебе, та ти не зможеш її відвернути. Нещастя несподівано спіткає тебе, а про нього ти й не гадаєш. 12 Залишайся з ворожбитствами твоїми та численними твоїми чарами, що змалку тебе так захоплювали. Може й матимеш якусь користь, може й налякаєш? 13 Сила дорадників твоїх тебе втомила. Нехай же виступлять і тебе врятують ті, які розмірюють небо, які спостерігають зорі, та й ті, які кожного нового місяця віщують, що з тобою буде. 14 Глянь! Вони, мов солома. Вогонь спалить їх; вони не врятують життя свого від лютої пожежі. І то не буде жар, щоб лише загрітися, ані вогонь, щоб сісти біля нього. 15 От чим стануть тобі ті, з якими ти трудилась, з якими ти торгувала змалку! Кожен побреде геть від тебе, і нікому буде тебе спасати.

48. Все, що сталося, Бог предсказав був

1 Слухайте цього, доме Якова, Ви, що ім’ям Ізраїля зветеся, що вийшли з лона Юди! Ви, що присягаєтесь ім’ям Господнім, що прославляєте Бога Ізраїля, хоч і нещиро, не по правді. 2 Вони бо називають себе за святим містом і покладаються на Бога Ізраїля; Господь сил – його ім’я. 3 «Що давно сталося, я наперед був прорік; воно з уст у мене вийшло, я оголосив був, я чинив швидко, і воно здійснилось. 4 А що знав я, що ти впертий, що твоя шия – залізна палиця, що лоб твій мідяний, 5 то й об’явив я тобі це здавна, оголосив раніш, ніж воно прийде, щоб ти не говорив: Кумир мій учинив те, мій тесаний, мій вилитий бовван це звелів. 6 Ти чув, ти бачив те все. Не хочеш у тім признатись? Уже тепер я оголошую тобі нове й тайне, чого ти не знаєш, 7 що здійснюється вже тепер, а не колись, про що ти досі не чував, тож і не скажеш: Я знав це! 8 Не чув ніколи ти про те й не знав, і вухо твоє не було відтулене здавна, бо я знав, що ти вельми зрадливий, і бунтарем звуть тебе вже з лона твоєї матері. 9 Імени мого заради відтягав я гнів мій, заради моєї слави тебе щадив я, щоб тебе не погубити. 10 Ось я розтопив тебе, мов срібло, випробував тебе в горні страждання. 11 Заради себе, заради себе самого я чиню це; бож як би ім’я моє могло сквернитись? Я славою моєю іншому не поступлюся. 12 Слухай же, Якове, мене, Ізраїлю, якого я покликав! Я, я перший, я й останній. 13 Таж моя рука заснувала землю, моя правиця розпростерла небо. Покличу їх, – передо мною стають разом. 14 Зберіться всі докупи й слухайте! Хто між ними прорік це? Той, що його Господь любить, здійснить його волю над Вавилоном і над халдейським поріддям. 15 Я, я промовив, я його покликав. Я його привів, зробив щасливою його дорогу. 16 Приступіте до мене, слухайте ось що: Вже спочатку не говорив я потай; ще поки все сталось, я там був. Тепер же Господь Бог і його дух мене посилає. 17 Так говорить Господь, твій Викупитель, Святий Ізраїля: Я Господь, Бог твій, який тебе на добро наставляє, який тебе веде по дорозі, що нею маєш ходити. 18 Якби ж то ти вважав на мої повеління! Щастя твоє було б, мов річка, а справедливість твоя – як хвилі в морі. 19 Немов піску, було б твого потомства; тих, що вийдуть із твого лона, немов його зернят; ім’я твоє не щезло б, не зникло б з-перед мене.» 20 Виходьте з Вавилону! Утікайте від халдеїв! Голосно, весело вістіть, оголосіть це! Ширіть це аж до кінців світу! Скажіть: «Господь викупив Якова, свого раба.» 21 І не зазнали вони згаги, як він вів їх через пустиню. Він вивів для них воду із скелі, розколов скалу, і потекли води. 22 Немає, каже Господь, для злих миру.