Книга Ісаї 7,8

7. Пересторога Ахазові 1-9; Еммануїл 10-17; збройний набіг 18-20; Юдея безлюдна 21-25

1 За часів царя юдейського Ахаза, сина Йотама, сина Уззії, виступив Рецін, цар сирійський, і Пеках, син Ремалії, цар ізраїльський, проти Єрусалиму, щоб його звоювати; та не здолали його здобути. 2 Якже сповіщено домові Давида: Арам, мовляв, розтаборився в Ефраїмі, – серце царя й народу затремтіло, як тремтить дерево в лісі від вітру. 3 Господь же сказав до Ісаї: «Вийди назустріч Ахазові, ти й син твій Шеар-Ашув, на край водогону з верхнього ставу, на шлях, що йде через поле шаповала, 4 та й скажи йому: Вважай, мовляв, і будь спокійний! Не бійся, і серце твоє нехай не тривожиться перед отими двома недогарками-головешками, що куряться, дарма що палає гнівом Рецін і сирійці та син Ремалії. 5 Через те, що Сирія задумала на тебе лихо, кажучи: 6 – Двигнімось проти Юди, налякаймо його, звоюймо його й настановім над ним сина Тавела царем, – 7 так говорить Господь Бог: Нічого з того не буде, так воно не станеться. 8 Бо голова Сирії – Дамаск, а голова Дамаску – Рецін. Ще шістдесят п’ять років, і Ефраїм, зруйнований, перестане бути народом. 9 Голова Ефраїма – Самарія, і голова Самарії – син Ремалії. А як не вірите, не встоїтеся.» 10 І заговорив Господь знову до Ахаза, кажучи: 11 «Проси собі знаку в Господа, Бога твого, або глибоко з-під землі, або вгорі високо!» 12 Ахаз же відказав: «Не проситиму і не буду спокушати Господа.» 13 Тоді він сказав: «Слухайте ж, доме Давида: мало з вас докучати людям, що докучаєте ще й Богові моєму? 14 Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл. 15 Молоком і медом буде він живитись, аж поки не навчиться цуратися зла й вибирати добро. 16 Бо перш, ніж те хлоп’я навчиться цуратися зла й вибирати добро, земля обох царів, якої ти боїшся, буде спустошена. 17 Та й на тебе й на народ твій і на дім батька твого напустить Господь такі дні, яких не було з того часу, коли Ефраїм відпав від Юди. 18 Накличе Господь того дня мух, що на кінці єгипетських річок, та бджіл, що в країні асирійській. 19 І налетять вони і посідають усі разом на крутих байраках та по щілинах у скелях, по всіх кущах тернових, по всіх пасовиськах. 20 Того дня пообголює Господь бритвою, найнятою по тім боці Ефрату, голову й волосся на ногах, ба й саму бороду геть обітне. 21 Того часу держатимуть лиш одну корову й дві вівці; 22 і вони даватимуть стільки молока, що кожен їстиме квасне молоко. Так, квасне молоко з медом їстиме кожен, хто зостанеться в країні. 23 Того часу кожне місце, де росла тисяча виноградних лоз ціною тисячі срібних, поросте терниною й колючими глодами. 24 Зо стрілами й луком доведеться туди продиратися, бо вся земля покриється терниною й колючими глодами. 25 Ні на який горб, що його сапою сапали, не зважишся піти зо страху перед терниною й колючими глодами; туди пускатимуть хібащо волів на вигін і баранів на попас.»

8. В Ісаї народжується син 1-4; води Ефрату – асирійська навала 5-15; учні Ісаї 16-20; темрява й світло 21-23

1 Господь сказав мені: «Візьми велику таблицю й напиши на ній розбірливим письмом: „Магер – Шалал-Хаш-Баз! 2 Візьми мені надійних свідків: священика Урію та Захарію, сина Єверехії.» 3 І приступив я до пророчиці, і вона завагітніла й породила сина. І сказав мені Господь: «Назви його Магер-Шалал-Хаш-Баз! 4 Перше, бо ніж хлоп’я навчиться вимовляти тату й мамо, понесуть скарби Дамаску й луп Самарії перед царем асирійським.» 5 І заговорив Господь знову до мене, кажучи: 6 «За те, що цей народ нізащо вважає тихі Шілоах-води і тремтить перед Реціном та сином Ремалії, 7 нашле Господь на нього могутні й великі води ріки; вона прибуде в усіх своїх руслах і виступить з усіх своїх берегів; 8 вона заллє Юдею, затопить, пройде через неї і сягатиме по саму шию, а розпростерті її крила вкриють усю ширину землі твоєї, Еммануїле! 9 Знайте ж, народи, та тремтіть! Вважайте, всі далекі землі! Озбройтесь та тремтіть! Озбройтесь та тремтіть! 10 Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо з нами Бог!» 11 Ось що говорив мені Господь, коли його рука мене схопила і коли він указав мені не ходити дорогою цього народу: 12 «Не називайте змовою усього, що цей народ за змову вважає; не бійтесь того, чого він боїться, і не лякайтесь!» 13 Господа сил – його шануйте як святого; його ви маєте боятися, перед ним маєте тремтіти! 14 Він – камінь спотикання і скеля падіння для обох домів Ізраїля; він – сіть і пастка на мешканців Єрусалиму. 15 Багато з них спотикнеться, впаде й розіб’ється, заплутається в сіті й упіймається. 16 Я заховаю це свідчення, я запечатаю це об’явлення у серці моїх учнів. 17 Чекаю Господа, що закриває обличчя своє від дому Якова, і на нього уповаю. 18 Ось сам я і мої діти, що їх дав мені Господь; ми – знаки і прообрази в Ізраїлі від Господа сил, що перебуває на горі Сіоні. 19 Супроти ж поради, питай, мовляв, тих, що мертвих викликають, та знахурів, що харамаркають та мимрять, – то хіба ж народові не питати свого Бога? Хіба ж мерців про живих питати, – 20 щоб осягнути науку й свідоцтво? Коли ж вони не так говорять, то будуть, немов той, для кого нема світанку. 21 І буде він блукати по землі, пригнічений та голодний, і з голоду буде лютувати та царя свого й Бога проклинати; погляне вгору, 22 подивиться на землю, а там лише горе й морок і темрява густа. Але ця тьма-тьменна розійдеться. 23 І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галилею поганську.