Книга Юдити 1,2

1. Цар асирійський іде війною на мідійського царя Арфаксада

1 Було це дванадцятого року царювання Навуходоносора, що царював над асирійцями у Ніневії, великім місті, за часів Арфаксада, що царював над мідянами в Екбатані; 2 цей бо обвів Екбатану навкруги мурами з тесаного каміння по 3 лікті завширшки й 6 ліктів завдовжки. Той мур збудував він 70 ліктів заввишки й 50 ліктів завширшки. 3 При воротах міста поставив він башти 100 ліктів заввишки, а підвалини їх були 60 ліктів завширшки. 4 Ворота ж міста зробив він високі, що здіймались угору на 70 ліктів, і були 40 ліктів завширшки, щоб через них могло виходити його могутнє військо й проходити – його піхотинці. 5 Натоді цар Навуходоносор рушив війною на царя Арфаксада, на великій рівнині, на рівнині, що була в краю Рагав. 6 І пристали до нього всі, хто жили в горах, усі, що жили при Тигрі, при Ефраті та Гідаспі, і по рівнинах Аріоха, царя еламіїв: багато народів зійшлося, щоб іти походом проти синів Хелеуда. 7 Навуходоносор, цар асирійців, вислав звідомлення до всіх мешканців у Персії, до всіх мешканців західніх країн, до мешканців Кілікії, Дамаску, Ливану, Антиливану, а й до всіх мешканців Примор’я, 8 до народів Кармелю, Гілеаду, Горішньої Галилеї, великої Ездрелон-рівнини, 9 до всіх у Самарії та по її містах, і по той бік Йордану, аж до Єрусалиму, Батанеї, Хелусу, Кадешу, до Єгипетської ріки, до Тафнесу, Рамесси і до всієї країни Гесем, 10 аж ген поза Таніс та Мемфіс, і до всіх мешканців Єгипту аж до границь Етіопії. 11 Та мешканці всіх тих країн знехтували заклик Навуходоносора, царя асирійців, і не виступили з ним на війну, бо не боялись його, вважавши його тільки за звичайну людину, й відіслали його послів назад із порожніми руками та зневагою. 12 Розлютився Навуходоносор на всі ці краї вельми й поклявся своїм престолом і своїм царством помститися на всіх і вигубити мечем країни Кілікії, Дамаску та Сирії, а й усіх мешканців у землі Моав, синів Аммона, усю Юдею і всіх в Єгипті, аж до границь над обома морями. 13 От і вишикував він сімнадцятого року свою силу проти царя Арфаксада й розбив у бою і розгромив усю його силу, Арфаксада, його кінноту та його колісниці, 14 та й заволодів його містами; він дійшов аж до Екбатани, де захопив башти, розграбував майдани, й красу їхню обернув у наругу. 15 Він узяв у полон Арфаксада в горах Рагав, прошив його своїми стрілами і знищив його аж по сьогодні. 16 Потім повернувсь із своїми, він сам і сила всякої мішаної збиранини, безліч вояків превелика, і став там, сам він і все його військо, відпочивати та бенкетувати аж 120 день.

2. Навуходоносор посилає Олоферна проти Заходу 1-13; Олоферн готується в похід 14-20; похід проти Малої Азії 21-28

1 Вісімнадцятого року, двадцять другого дня першого місяця, в палаті Навуходоносора, царя асирійців, говорилось про те, як помститись на кожній країні, як то він і загрозив був. 2 Скликавши всіх своїх слуг та всіх своїх вельмож, учинив він з ними тайну нараду та оповів особисто про злобу кожної з тих країн. 3 Вони ухвалили вигубити всіх тих, хто не повинувались його закликові. 4 Як же закінчилась його нарада, цар асирійців Навуходоносор покликав Олоферна, головного вождя своїх військ, другого по собі, й сказав до нього: 5 «Так говорить великий цар, пан усієї землі: Оце підеш від мене й, узявши з собою мужів відважних, із 120 000 піхотинців, багато коней і 12 000 вершників, 6 виступиш проти всіх країн, що на заході, бо вони не послухали мого заклику. 7 Ти накажеш їм приготувати землю й воду, бо я вийду проти них у гніві моєму. Я покрию ногами мого війська обличчя всієї землі й видам їх на грабіж. 8 Поранені їхні заповнять їхні байраки. Кожен потік і річка, наповнившись ущерть їхнім трупом, вийде з берегів. 9 Я заберу їх у полон на край світу. 10 Іди, отже, й займай мені заздалегідь усю їхню землю: вони піддадуться тобі, й ти збережеш мені їх на день кари. 11 Хай твоє око не щадить неслухняних, видай їх на вбивство й на грабіж по всій дорученій тобі землі, 12 бо – клянусь моїм життям і потугою мого царства! – я сказав, і зроблю це своєю рукою. 13 Ти ж бо не нехтуй ні одним словом твого пана, зроби ретельно все, що я тобі заповідав, і виконай негайно.» 14 І відійшов Олоферн з-перед обличчя свого пана й, скликавши всіх вельмож, вождів та старшин асирійського війська, 15 налічив для бою мужів добірних, як наказав йому його пан, зо 120 000 і лучників комонних 12 000, 16 і розташував їх, як звичайно робиться з військом, до бою. 17 Набрав верблюдів, ослів та мулів для обозу превелику силу, овець, волів та кіз без ліку для поживи, 18 харчів для кожного вояка подостатком та золота й срібла з царського палацу вельми багато. 19 І двигнувся, він сам і все його військо, в похід перед Навуходоносором, щоб вкрити всю землю на захід колісницями, кіннотою та добірними піхотинцями. 20 А кількість усякої збиранини, немов тієї сарани, немов піску земного, виступила разом з ними, так що їм числа не було, така їх була безліч. 21 Вирушивши з Ніневії, йшли вони три дні в напрямі до Бектилет-рівнини, і отаборились біля Бектилету недалеко гори, що ліворуч від Горішньої Кілікії. 22 Звідси, з усім своїм військом, піхотинцями, кіннотою та колісницями, рушив він у гори, 23 розбив Фуда та Луда й забрав у полон усіх синів Рассіса та синів Ізмаїла, що край пустині на захід від Хелеону. 24 Далі перейшов він Ефрат, пройшов через Месопотамію й зруйнував дощенту всі укріплені міста, що над потоком Аврона, й прийшов аж до моря. 25 Потім зайняв країни Кілікії, вистинав усіх, що йому чинили опір, і дійшов до границь Яфета, що на захід, навпроти Арабії, 26 оточив синів Мідії, спалив їхні шатра й забрав стада їхні. 27 Далі зійшов він на Дамаську рівнину під час пшеничних жнив, спалив їхні ниви, знищив дрібний і високорослий скот, розграбував їхні міста, спустошив їхні поля, а всіх їхніх юнаків вигубив вістрям меча. 28 Страх перед ним та дриж напали на мешканців Примор’я, на тих, що жили в Сидоні та в Тирі, на мешканців Суру й Окіни й на всіх мешканців Ємнану. Мешканці Азоту та Аскалону теж вельми його налякались.