Книга Мудрости 6,7

6. Напоумлення володарям 1-11; вартість мудрости 12-21; суть мудрости 22-23

1 Тож слухайте, царі, і розумійте! | Навчіться, ви, що правите аж по край світу! 2 Вважайте, ви, що верховодите безліччю, | та пишаєтеся юрбою народів ! 3 Це бо Господь дав вам владу, | від Всевишнього – зверхність; | він діла ваші розгляне й ваші заміри розслідить. 4 А що ви, бувши слугами його царства, не судили по справедливості, | ані закону не пильнували | ані за Божою волею не чинили, – 5. він страшно й швидко нападе на вас, | бо суд на вельмож суворий буде. 6 Малим прощають з милосердя, | а сильних – сильно покарають. 7 Бо Владика всіх ні перед ким не відступає. | Він не вважає на великість, | бо створив великого і малого, | і однаково піклується усіма, – 8 та могутніх чекає суворе слідство. 9 До вас, отже, володарі, слова мої, | щоб ви навчились мудрости та не провалились; 10 бо ті, що свято зберігають святощі, освятяться, | і ті, що їх навчилися, знайдуть оборону. 11 Тож прагніть моїх слів, | любіть їх, і вони повчать вас. 12 Мудрість пресвітла й нев’януща, – легко ті її лицезрять, які люблять її, | і знаходять її ті, які її шукають. 13 Хто її прагне, тим вона наперед дає себе пізнати. 14 Хто вранці вибирається до неї, той не буде трудитись: | сидьма її застане під дверима своїми. 15 Над нею роздумувати – обачности вершина. | Хто з-за неї не досипляє, той незабаром безтурботний буде. 16 Сама ж вона скрізь ходить та шукає тих, що гідні її, | і на стежках з’являється їм приязно | та йде назустріч кожній їхній думці. 17 Бо її початок найвірніший – то бажання поучення, | а дбання про поучення – то любов до неї, 18 а любов – це зберігання її законів, | а послух законам – це запорука безсмертя; 19 безсмертя ж робить нас близькими до Бога: 20 тож бажання мудрости веде до царювання. 21 Отож, володарі народів, якщо престоли й берла вам любі, | шануйте мудрість, щоб вам навіки царювати. 22 Що таке мудрість і як постала вона, я оповім, | не сховаю від вас таємниці. | Від самого початку я розсліджу, | виведу на яв знання про неї | і з правдою не розминуся. 23 Та з заздрістю заїлою на шлях не стану, | вона бо з мудрістю нічого спільного не має. 24 Велика кількість мудрих – спасіння світу, | і цар розумний – добробут народу. 25 Отож, повчайтеся моїми словами: | воно вам на користь вийде.

7. Як Соломон дійшов до мудрости 1-21; означення мудрости 22-30

1 Я теж людина смертна, як і всі інші, | первоствореного нащадок, який із землі походить. | У материнському лоні уклалось моє тіло; 2 за десять місяців стужавів я в крові – | із сім’я чоловіка й насолоди, що із сном приходить. 3 Я теж, як народився, дихав спільним повітрям, і упав на землю, що всіх нас однаково приймає, | і перший крик мій – плач був, як у всіх дитяток. 4 І вирощено мене в пелюшках старанно. 5 Ніякий бо з царів не мав іншого початку існування. 6 Один для всіх у життя вхід, подібний і вихід. 7 Ось чому я моливсь, і дано мені розум, | візвав я, і дух мудрости зійшов на мене. 8 Її волів я радше, ніж берла й престоли. | Багатство мав я за ніщо в порівнянні з нею. 9 А й безцінне каміння я не поставив нарівні з нею, | бо все золото на світі перед нею – піску дрібка, | а срібло – як болото, супроти неї. 10 Я полюбив її понад здоров’я і вроду, | я волів її мати над світло, | бо блиск від неї сну не знає. 11 От і прийшли до мене з нею разом усі блага, | і в руках її багатство незліченне. 12 Зрадів я тому всьому, бо то мудрість його приводить, | одначе я не відав, що це вона тому всьому мати. 13 Чого я без облуди навчивсь, тим без жалю ділюся: | багатств її я не приховую. 14 Вона бо для людей – скарб невичерпний. | Ті, що набули її, в приязнь із Богом увіходять | і єднаються з ним завдяки дарам її повчань. 15 Якби то дав мені Бог говорити про неї, як годиться, | і мислити думки, достойні дарувань, | бо сам він провідник мудрости | і керує мудрими. 16 В руці його і ми, і слова наші, | і вся наша обачність, і хист до діла. 17 Він бо мені дав справжнє знання того, що є, | і я знаю устрій та силу первнів, 18 часів початок, кінець і середину, | зміни сонцезворотів і чергування пір року, 19 круги років й розташування зір, 20 природу тварин і гони звірів, | потугу духів і думки людей, | різні рослини і властивості корінців. 21 Усе, що тільки є тайне і явне, – пізнав я, | бо навчила мене творителька всього – мудрість. 22 Є бо у ній дух розумний, святий, | однородний, многовидний, витончений, | діяльний, проникливий, неоскверненний, | ясний, недіткненний, добролюбний, бистрий, 23 нестримний, доброчинний, чоловіколюбний, | постійний, певний, безжурний, | всемогутній, вседоглядний, | що пронизує всі духи | розумні, чисті, щонайніжніші. 24 Мудрість бо понад усякий рух рухливіша: | чистою вона крізь усе проходить, усе пронизує. 25 Вона – подув Божої сили | і чистий виплив слави Вседержителя; | тому нічого заплямленого не впаде на неї. 26 Вона – вічного світла відблиск, | безплямне дзеркало Божого діяння | і образ його доброти. 27 Хоч і одна, вона все може; | і, залишившися сама в собі, вона все відновлює; | вона з роду в рід у святі душі сходить | і робить з них друзів Божих та пророків. 28 Бо Бог лиш того любить, хто з мудрістю живе. 29. Вона ж над сонце краща, | понад увесь зоряний світ. | У порівнянні зо світлом вона з’являється перша, 30 бо світло поступається ночі, | а мудрости зло не подолає.