Книга Осії 9,10,11

9. Позбавлений усього – Ізраїль піде на вигнання

1 Не радуйся, Ізраїлю, не веселися, як народи, бо ти блудуєш геть від Бога твого. Ти полюбив блудничу плату на кожнім току. 2 Ні тік, ні кухва їх не будуть годувати, молоде вино їх обманить. 3 Вони не будуть жити у краю Господнім, але Ефраїм повернеться в Єгипет, і в Асирії їстимуть нечисте. 4 Не будуть приносити Господові вина в жертву, і жертви їхні не будуть йому довподоби. Їхні жертви будуть для них, немов хліб похоронний: кожен, хто його їстиме, оскверниться, бо хліб їхній буде їм на пожиток і в дім Господній він не ввійде. 5 Що будете чинити в день призначеного свята, в день Господнього празника? 6 Бо ось вони від згуби повтікали. Єгипет їх збере докупи, Мемфіс їх поховає. А їхні дорогоцінні скарби срібла – кропива їх заглушить, тернина буде в їхніх наметах. 7 Прийшли дні відвідин! Прийшли дні відплати! Ізраїль мусить це знати. Пророк – дурний! Надхненний зсунувся з глузду! З-за безлічі беззаконства твого – неприязнь велика. 8 Ефраїм, народ мого Бога, стежить за пророком, кладе сильця на кожній його стежці, переслідує його і в Божім домі. 9 Вони глибоко зіпсувались, як за днів Гівеа. Він пригадає їхню несправедливість, гріхи їхні покарає. 10 Як винні грона в пустині, я знайшов Ізраїля; як перший плід на смоківниці, побачив батьків ваших. Вони ж, прибувши до Ваал-Пеору, віддались гидоті, й зробились бридкими як і те, що полюбили. 11 Ефраїм – слава його відлетить, як птиця: не буде більше ні народин, ні вагітности, ані зачаття. 12 Навіть коли й зростять собі дітей, я захоплю їх так, що ніхто не залишиться. Горе їм теж, як я від них відійду! 13 Ефраїм, як я бачу, зробив своїх дітей здобиччю. Ефраїм виведе своїх дітей на різанину. 14 Дай їм, о Господи!… Що ж ти даси їм? – Дай їм неплідне лоно й сухі груди. 15 Усе їхнє зло в Гілгалі, бо там стали вони мені осоружні. За їхні лихі вчинки я прожену їх з мого дому, не буду більше їх любити; усі князі їхні – бунтівливі. 16 Ефраїма побито; коріння їхнє всохло, вони не вродять більше плоду. Та навіть як народяться в них діти, я знищу дорогий їм плід їхнього лона. 17 Мій Бог відкине їх від себе за те, що були йому неслухняні. Вони будуть між народами блукати.

10. Руїна жертовників. Падіння царства

1 Ізраїль був розкішною лозою, що плоди родила гойно. Але що більш плодів було в нього, то більше жертовників він намножив; що кращою була земля в нього, то кращими були божки в нього. 2 Серце в них подвійне: вони тепер будуть покутувати. Він повалить їхні жертовники і зруйнує бовванів їхніх. 3 Певно будуть тепер казати: «Царя в нас немає, тому, що Господа ми не боялись. Та й цар – що може він для нас зробити?» 4 Пусті слова зводять, нещиро присягають, чинять умови: право буяє, немов отруйне зілля на бороздах у полі. 5 З-за бичка Бет-Авену будуть у страху мешканці Самарії. Народ бо за ним буде в жалобі, жерці його за ним тремтітимуть, – за його славою, бо відійшла від нього. 6 Та й його самого віднесуть в Ашшур – як бранку великому цареві. Ефраїм сорому зазнає, Ізраїль застидається свого заміру. 7 А цар Самарії зникне, немов піна на воді. 8 Будуть спустошені узвишшя безбожности, – той гріх Ізраїля! Глоди й будяки зійдуть на їхніх жертовниках. Вони скажуть горам: «Покрийте нас!» – а пагорбам: «Упадіте на нас!» 9 Вже від днів Гівеа ти согрішив, Ізраїлю! Там вони й зостались. Чи не досягне їх війна в Гівеа, тих дітей зухвальства? 10 Коли захочу, я їх покараю. Народи проти них зберуться, як їх каратимуть за їхню вину двоїсту. 11 Ефраїм – добре освоєна ялівка, що любить молотити. Я накладу ярмо на її пишну шию, на Ефраїмі будуть їздити верхи. Юда буде орати, а Яків волочити. 12 Засійте собі правду, жніть плід любови, розоріть собі цілину. Бо час шукати Господа, поки він прийде й виллє на вас дощеві справедливість, 13 Ви орали безбожність, жали беззаконність і їли плід брехень. Що ти звірявсь на твої колісниці, на многоту твоїх вояків, – 14 то метушня у твоїм війську здійметься; спустошені будуть усі твої твердині, як Салман зруйнував був Бет-Арбел у день бою; мати була з дітьми розбита. 15 Таке зробив вам Бетел за вашу страшну злобу. Удосвіта з царя Ізраїля й сліду не стане.

11. Любов Бога до Ізраїля – понад усе

1 Коли Ізраїль був дитятком, я полюбив його, і з Єгипту покликав я мого сина. 2 Що більше я їх кликав, то більш вони відходили від мене. Вони ваалам жертви приносили, кадили перед різьбленими бовванами. 3 Я самий, я вчив Ефраїма ходити, брав їх за руки, але вони не розуміли, що то я доглядав їх. 4 Я притягав їх людяними мотузками, – поворозами любови. Я був для них, неначе тії, які здіймають ярмо в них із шиї. Я нахилявсь над ними й давав їм їсти. 5 Вони не повернуться в Єгипетську країну, але Ашшур царем їхнім буде – за те, що не хотіли повернутися до мене. 6 Меч буде лютувати по містах їхніх, він знищить їхні засуви й пожере їх за власні їхні задуми. 7 Люд мій повис; не знає, чи повернутись до мене; і хоч його кличуть угору, ані один не хоче підвестися. 8 І як мені тебе лишити, Ефраїме? Як мені видати тебе на поталу, Ізраїлю? Як мені зробити з тобою те, що в Адмі? Вчинити з тобою те, що з Цевоїмом? Серце моє в мені обернулось, зворушився ввесь жаль мій. 9 Не виконаю палаючого гніву мого, не буду нищити більш Ефраїма, бо я – Бог, не людина; Святий посеред тебе; я не вломлюся в місто. 10 Вони підуть за Господом, який, як лев, зарикає; бо він зарикає, і діти, тремтівши, прийдуть із заходу. 11 Птахом прилинуть, тремтівши, з Єгипту і, як голубка, з Ашшур-краю. Я оселю їх у домівках їхніх, – слово Господнє.