Книга Псалмів 56-64
56. (55) Псалмопівець, оточений ворогами, молиться 2-12; вирятуваний, виконує вдячну обітницю 13-14
1 Провідникові хору. На мелодію «Йонат елем рехокім». Давида. Міхтам. Коли філістимляни схопили його в Гаті. 2 Помилуй мене, Боже, бо мене напастують, день-у-день воюють проти мене й утискають. 3 День-у-день лютують мої противники багато бо тих, що йдуть боєм на мене. 4 Коли ж страх мене огорне, на тебе уповаю! 5 На Бога, слово котрого славлю, на Бога уповаю, не страхаюся: що може заподіяти мені людина? 6 Увесь день мене обмовляють, усі думки їхні мені на лихо. 7 Збираються, засівши, за кроками моїми назирають, на душу мою так і чигають. 8 За беззаконня їхні воздай їм; у гніві розбий народи, Боже. 9 Мої скитання тобі відомі, сльози мої збери в бурдюк твій: чи ж не записані вони у твоїй книзі? 10 Тоді вороги мої назад відступлять, як тільки я візву до тебе. Знаю напевне, що Бог зо мною. 11 У Бозі я слово прославляю, в Господі прославлю слово. 12 На Бога уповаю не боюся; що ж може заподіяти мені людина? 13 Обітниці, що зробив я тобі, тяжать на мені, віддам тобі похвальну жертву. 14 Бо спас єси життя моє від смерти, та й ноги мої, щоб я не спотикнувся, щоб перед Богом міг ходити у світлі живих.
57. (56) Молитва у довір’ї 2-6; подяка заздалегідь 7-11
1 Провідникові хору. На мелодію «Це руйнуй». Давида. Міхтам. Коли він утік від Саула до печері. 2 Помилуй мене, Боже, помилуй; до тебе душа моя прибігає. У тінь твоїх крил прибігаю, поки не мине лихо. 3 До Бога Всевишнього взиваю, до Бога, що чинить мені благо, – 4 нехай пошле з неба й мене врятує, нехай осоромить тих, що мене зневажають; нехай пошле Бог свою ласку й правду. 5 Я лежу серед левів, що пожирають синів людських. Зуби їхні – списи й стріли; язик – меч гострий. 6 Знесись над небесами, Боже; по всій землі хай буде твоя слава! 7 Наставили тенета на мої кроки, гнітили мою душу, копали яму передо мною: самі нехай упадуть до неї. 8 Бадьорим стало моє серце, Боже, бадьоре моє серце; буду співати й на гарфі вигравати. 9 Проснись, душе моя! Просніться, гарфо й гусла! Я розбуджу світанок. 10 Я між людьми, о Господи, буду тебе хвалити і між народами буду тобі співати; 11 велика бо, як небо, твоя ласка, і аж до хмар сягає твоя вірність. 12 Знесись над небесами, Боже; по всій землі хай буде твоя слава!
58. (57) Псалмопівець ганить несправедливих суддів 2-6; молиться, щоб Бог їх відплатив 7-12
1 Провідникові хору. На мелодію «Не руйнуй!» Давида. Міхтам. 2 Чи ви по правді творите суд вельможі? Чи справедливо судите, о сини людські? 3 Таж ви у серці творите несправедливість ви на землі напоготовлюете насильства рук ваших. 4 Збилися з дороги нечестиві вже від материнського лона, від утроби неньки пішли неправдомовні манівцями. 5 Отрута у них, немов отрута змія, неначе гаспида глухого, що затуляє вуха, 6 щоб голосу не чути заклиначів, чарівника – знавця чарів. 7 Розторощи, о Боже, їхні зуби у них у пельці; ікли левенят, Господи, вирви. 8 Хай щезнуть, мов вода розлита; як пускають стріли, хай тупими стануть. 9 Хай зникнуть, мов слимак, що зслизає; як викидень жінки, що не бачив сонця. 10 Раніш ніж забуяють, як ті будяки і глоди, хай їх – зелених чи сухих – розмете буря. 11 Зрадіє праведник, коли побачить відплату, скупає свої ноги в крові беззаконних 12 І скажуть люди: «Справді для праведника є нагорода, справді є Бог, що на землі судить.»
59. (58) Настирливість ворогів
1 Провідникові хору. На мелодію «Не руйнуй». Давида. Міхтам, коли Саул послав стерегти дім, щоб його вбити. 2 Визволь мене від ворогів моїх, мій Боже! Оборони мене від тих, що повстають на мене. 3 Визволь мене від тих, що чинять беззаконня, і спаси мене від душогубів. 4 Вони бо на життя моє чигають, змовляються на мене сильні. Нема ні гріха в мені, о Господи, ані провини; 5 без усякої вини моєї збігаються, готуються на мене, устань мені назустріч і подивися! 6 Та ти, Господи сил, Бог Ізраїля! Встань на кару всіх народів, не пощади ні одного з віроломних. 7 Увечорі повертаються назад, немов пси виють, і бігають навкруги містом. 8 Ось вони розпустили уста свої, мечі в губах їхніх: «Хто там почує?» 9 Але ти, Господи, з них смієшся, висміюєш усіх поган. 10 Сило моя! Тебе я пильнуватиму, бо ти моя безпека, Боже. 11 Мій Бог, – моє милосердя! Хай Бог прийде мені назустріч, хай дасть мені натішитись над ворогами моїми. 12 Побий їх, Боже, щоб не ввели у гріх народ мій. Присилуй блукати їх, у твоїй силі провали їх, Господи, щите наш. 13 Що слово з уст їхніх – то гріх губ їхніх; нехай спіймаються гординею своєю, прокляттям і брехнею, що розповідають. 14 Погуби в обуренні, погуби, щоб більше не було їх. щоб знали, що Бог Яковом править аж по землі край. 15 Увечорі повертаються назад, немов пси виють і бігають навкруги містом. 16 Бродять шукаючи, що їсти, і коли не наситяться, то виють. 17 А я співатиму про твою силу, і веселитимусь уранці твоїм милосердям; бо ти став захистом для мене, прибіжищем у скрутну для мене днину. 18 О моя сило! Тобі псалом співатиму, бо ти, Боже, – мій захист. Мій Бог – моє милосердя!
60. (59) Молитва в гіркій долі 3-7; спогадує про Божі обітниці 8-10; просить допомоги 11-14
1 Провідникові хору. На мелодію «Лілея закону». Міхтам. Давида. Для вивчення. 2 Як він рушив був на Арам-Нагараїм, і на Арам-Цову й як Йоав, повернувшись, розгромив Едома у Соляній Долині: 12 000 чоловік. 3 Боже ти нас відкинув, ти розбив нас, розгнівався; постав нас знову на ноги! 4 Ти потряс землю, розколов її; зціли її щілини вона бо захиталась. 5 Ти дав народові твоєму зазнати гіркої долі, вином, що забиває памороки, напоїв нас. 6 Тим. що тебе бояться, дав ти знамено, щоб могли втекти від лука. 7 Щоб твої улюблені спаслися, допоможи десницею твоєю і вислухай нас. 8 Бог мовив у своїй святині: «Возрадуюся, розділю Сихем, розміряю Суккот-долину. 9 Мій Гілеад, мій Манассія, і Ефраїм – шолом голови моєї, Юда – моє берло. 10 Моав – мій умивальний посуд; на Едома сандалом моїм кину, над Філістимлянською землею я возликую.» 11 Хто приведе мене до города твердині? Хто приведе мене аж до Едому? 12 Чи ж не ти, Боже, що відкинув нас, і що не виходиш, Боже, з нашими військами? 13 Пошли нам допомогу на гнобителя, бо марна людська допомога. 14 З Богом учинимо ми подвиг, – він наших гнобителів розтопче.
61. (60) Цар Давид, на вигнанні, молиться 2-5: вислуханий, благає про довголіття 6-9
1 Провідникові хору. На струпах. Давида. 2 Почуй, Боже, моє благання, вислухай молитву мою! 3 З кінців землі взиваю я до тебе, коли умліває моє серце. Ти піднесеш мене на скелю, занадто круту для мене, 4 бо ти – моє прибіжище, і міцна вежа проти ворога. 5 Якби то я міг жити вічно в твоїм наметі, під крил твоїх покровом знайти захист! 6 Бо ти, о Боже, вислухав мої обіти; дав мені спадщину тих, що шанують твоє ім’я. 7 Додай днів до днів цареві, літа його – неначе віки вічні. 8 Хай сидить вічно перед Богом, ласку пошли йому й правду, щоб його зберігали. 9 Тоді співатиму ім’я твоє повіки, виконуватиму день-у-день мої обіти.
62. (61) Тільки у Бозі спасіння 2-9; він бо – сильний та справедливий 10-12
1 Провідникові хору. Для Ідутуна. Псалом. Давида. 2 Лише у Бозі душа моя має спочинок, в ньому моє спасіння. 3 Тільки він моє спасіння й моя скеля, мій захист: не захитаюсь ані трохи. 4 Доки ви будете на чоловіка нападати усі вкупі його валити, неначе мур похилений, неначе огорожу, що валиться? 5 Вони тільки й гадають, як би мене з висоти зіпхнути; вони люблять брехні. Устами своїми благословляють, а в серці проклинають. 6 Лише у Бозі спочивай, душе моя у ньому бо моя надія. 7 Лиш він моя скеля й моє спасіння, мій захист, – я не захитаюсь. 8 У Бозі моє спасіння й моя слава, міцна моя скеля; прибіжище моє у Бозі. 9 Звіряйтеся на нього повсякчас, народи, виливайте перед ним серця ваші! Бог – нам пристановище. 10 Лиш подув – людські діти, брехня – сини вельможних; вони на вазі йдуть угору, легші від пари усі разом. 11 Не надійтеся на здирство, і грабунком марно не вихваляйтесь; коли зростає багатство, не прив’язуйтесь до нього серцем. 12 Одне сказав Бог, оці дві речі чув я: що сила Богові належить 13 і що у тебе, Господи, милість; бо ти воздаєш кожному згідно з його ділами.
63. (62) Туга за святинею та Богом
1 Псалом, Давида, коли він перебував у пустині Юдейській. 2 Боже, ти Бог мій! Тебе шукаю пильно. Тебе душа моя прагне, тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній. 3 Отак і я у святині тебе виглядаю, – побачити силу твою й твою славу. 4 Твоя бо милість ліпша від життя, уста мої славитимуть тебе. 5 Отак буду тебе хвалити поки життя мого, у твоїм імені здійматиму мої руки. 6 Душа моя насититься, немов туком та оливою уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе. 7 Коли згадаю на моїй постелі тебе, під час нічних чувань розмишлятиму про тебе. 8. Бо ти прийшов мені на допомогу, і в тіні крил твоїх я ликуватішу. 9 Душа моя до тебе лине, мене підтримує твоя десниця. 10 Ті ж, які чигають на мою душу, зійдуть у безодні підземні. 11 Їх віддадуть мечеві на поталу, вони шакалів здобиччю стануть. 12 А цар возвеселиться у Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться, уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.
64. (63) Зухвалі вороги лютують 2-7; вони загинуть 8-11
1 Провідникові хору. Псалом. Давида. 2 Боже, почуй мій голос, коли я скаржусь; від страху перед ворогом бережи моє життя. 3 Сховай мене від змови лиходіїв, від невгамованої юрби злочинців, 4 що гострять, немов меч, язик свій, немов стрілу, пускають гірке слово, 5 щоб у безвинного із закутка стріляти. Стріляють несподівано на нього й не бояться. 6 Цупко тримаються своїх злих намірів, радяться, як би таємно розставити тенета; кажуть: «Хто нас побачить?» 7 Вигадують лихе, продумані замисли приховують, а нутро кожного й серце бездонне. 8 Та Бог стрілу на них пускає, і вони притьмом ранами вкриті, 9 і власний їхній язик їм готує погибель; хто на них тільки погляне, – похитує головою. 10 І всі бачать те й звістують діла Божі, і над його вчинками розважають. 11 Радіє праведний у Господі, до нього прибігає; всі праві серцем веселяться.