Книга Суддів 5,6

5. Пісня Девори

1 І заспівала того дня Девора з Вараком, сином Авіноама, примовляючи: 2 “Коли в Ізраїлі волосся запускають, коли народ іде у битву доброхітно, благословіте Господа! 3 Ось слухайте, царі, і ви, князі, вважайте! Я заспіваю Господеві, я воздам хвалу Господеві, Богові Ізраїля. 4 Ой Господи, коли ти рушив був із Сеїру, коли виступив єси з полів едомських, земля здригнулась, небо краплями бризнуло, й хмари ринули водою. 5 Гори стряслись перед обличчям Господнім, отой Синай перед лицем Господа, Бога Ізраїля. 6 За днів Шамгара, сина Аната, за днів Яели дороги опустіли, і подорожні мусіли ходити обхідними стежками. 7 Князі в Ізраїлі перевелися, їх не стало, покіль не встала ти, Деворо, в Ізраїлі не встала матір’ю. 8 Нових богів собі вибирали, і ось війна у брамі. Ледве щита чи списа видно було в Ізраїлі на сорок тисяч! 9 Серце моє до дуків Ізраїля, до доброхітних у народі, – благословіте Господа! 10 Ой ви, що їздите звичайно на ослицях білих, ви, що сідаєте на килимах і ви, що мандруєте шляхами, співайте! 11 Голосніш від лучників, що при водопійлах стада зганяють; там прославлятимуть Господні благодійства, благі діла його оруди в Ізраїлі; тоді Господній люд зійшов до брами. 12 Прокинсь, прокинсь, Деворо! Прокинсь, прокинся, заспівай пісню! Встань Вараче, і веди твоїх бранців, сину Авіноама! 13 Тоді й останні стали немов вельможі, народ Господній став витязем! 14 З Ефраїму спустились у долину, за тобою ж слідкував Веніямин зо своїм народом. З Махіру прийшли полководці, та й від Завулона ті, що держать берла. 15 Князі, що в Іссахарі, з Деворою; і Іссахар такий, як і Варак, у долину кидались вони слідом за ним. Та в загонах Рувима вагалися люди вельми. 16 Чому ти серед кошар розлігся? Щоб слухати серед отар сопілку? Поміж загонами Рувима довго серце вагалось. 17 Гілеад розсівся за Йорданом; а Дан – чого ж він при кораблях перебуває? Ашер сидить при лукомор’ї, при затоках своїх зостався. 18 Завулон же, люд, що на смерть життям своїм важив, і Нафталі на плоскогір’ях країни. 19 Прийшли царі та й заходилися воюватись; зчинили битву царі ханаанські під Танаахом, при Мегіддо-водах, здобичі-срібла не здобули. 20 З неба зчинили битву зорі, з путей своїх ударили проти Сісери. 21 Потік Кішон ухопив їх, потік старовинний, потік Кішон! Благослови, душе моя, силу Господню! 22 Тоді задудніли кінські копита, як гонили-мчали їхні потужні. 23 Кленіть Мероз, сказав ангел Господній, кленіть його мешканців гірко, бо не прийшли на поміч Господеві, на поміч Господеві витязями. 24 Благословенна Яела серед жінок, дружина Хевера, кенія, благословенна серед жінок, що в шатрах. 25 Води прохав, вона ж молока подала, у пишній чаші піднесла сметани. 26 Рукою ж по кілок сягнула, правицею за молотком трударів, та й ударила Сісеру і голову йому пробила, наскрізь пробила, скроню йому прошила. 27 До ніг її він похилився, упав, простягнувся; до ніг її похилився, повалився, – де поточився, там і впав, бездушний. 28 Через вікно, вихилившись, виглядає, мати Сісери дивиться крізь ґрати: Чому загаялась його колісниця, не приходить? Чому забарилися його повози? 29 Найрозумніша з її князівен їй і відповідає, сама до себе стиха промовляє: 30 Певно знайшли, певно паюють здобич: по дівчині, по дві на кожного вояка. Барвисті тканини для Сісери, барвисті гаптовані тканини. По дві гаптованих тканин на шию кожному здобиччю. 31 Так хай загинуть, Господи, всі твої вороги! А ті, що тебе люблять, хай будуть немов сонце, що сходить у повній силі.” – І край мав спокій сорок років.

6. Мідіянська неволя 1-10; поява янгола Гедеонові 11-24; руйнування жертовників Ваалових 25-32; мідіянська навала 33-35; Гедеонове руно 36-40

1 Але сини Ізраїля вчинили, що Господеві було не довподоби, й Господь віддав їх мідіянам у руки на сім років. 2 І рука мідіян затяжіла над Ізраїлем так гнітюче, що сини Ізраїля мусіли наробити собі гірських сховків, вертепів та кріпостей. 3 І що ізраїльтяни було понасівають, здіймуться мідіяни, амалекитяни й сини сходу походом проти них; 4 заляжуть табором та й нівечать увесь урожай краю аж до Гази і не зоставляють нічого на прожиток Ізраїлеві, ані овечки, ані вола, ані осла. 5 Бо наступали вони з худобою, і наметів у них було безліч, як сарани, та й їх самих і верблюдів було безчисла, і насувались вони на землю, щоб пустошити її. 6 Ізраїль ослаб вельми через мідіян, і заголосили сини Ізраїля до Господа. 7 І як заквилили сини Ізраїля до Господа на мідіян, 8 то послав Господь пророка до синів Ізраїля, що промовив до них: “Так каже Господь, Бог Ізраїля: Я вивів вас з Єгипту, визволив вас із дому рабства. 9 Я вирятував вас із рук єгиптян і з рук усіх ваших гнобителів, і, попроганявши їх перед вами, дав вам їхню землю; 10 і сказав до вас: я Господь, Бог ваш; не почитайте богів аморійських, що в їхній землі живете. Та ви не послухалися голосу мого.” 11 І прийшов ангел Господній та й сів в Офрі під дубом, що належав Йоашеві Авієзеріеві, саме тоді, як син його Гедеон товк пшеницю у ступі, щоб сховати її від мідіян. 12 Ангел Господній з’явивсь йому та й каже до нього: “Господь з тобою, хоробрий чоловіче!” 13 А Гедеон до нього: “Любий мій пане, коли ж Господь з нами, так чого ж усе це скоїлося з нами? І де всі його чудеса, що про них нам наші батьки оповідали, казавши: Хіба не вивів Господь нас із Єгипту? Та ось тепер Господь і відіпхнув нас і віддав нас у руки мідіянам.” 14 Господь же звернувся до нього й сказав: “Іди в оцій твоїй силі. Ти врятуєш Ізраїля від руки мідіян. Знай, я тебе посилаю!” 15 Та Гедеон відрік йому: “Мій Владико любий! Чим же я вирятую Ізраїля? Родина моя найостанніша в Манассії, та й я найменший у домі мого батька.” 16 Господь же сказав до нього: “Я буду з тобою, і ти поб’єш мідіян, як одного чоловіка.” 17 Тоді Гедеон сказав: “Якщо я знайшов ласку в очах у тебе, то прошу тебе, дай мені знак, що це ти зо мною розмовляєш. 18 Не відходь, прошу, звідси, доки не повернусь до тебе й не принесу дар від мене, поклавши перед тобою.” А той: “Буду ждати, – каже, – покіль повернешся.” 19 Пішов Гедеон і приготував козенятко та неквашених коржів з однієї ефи муки. М’ясо поклав у кошик, а юшку влив у горщик; виніс те все й поставив перед ним під дубом. 20 Ангел же Божий сказав йому: “Візьми м’ясо та неквашені коржі й поклади на цю скелю, а юшку вилий.” І зробив так. 21 Тоді ангел Господній кінцем палиці, що тримав у руці, приторкнувсь до м’яса й коржів, і піднявсь огонь із скелі й пожер м’ясо й коржі. Ангел же Господній зник з очей у нього. 22 І побачив тоді Гедеон, що то був ангел Господній і скрикнув: “Горе мені, Господи Боже, бо я бачив ангела Господнього віч-на-віч.” 23 Господь же мовив до нього: “Мир тобі, не бійся, ти не вмреш!” 24 Спорудив Гедеон там жертовник Господеві й назвав його: “Господь – мир”. І досі він стоїть в Офрі Авієзеріїв.

25 Тієї ж самої ночі сказав йому Господь: “Візьми бичка твого батька і другого бичка семилітка й зруйнуй жертовник Ваала, що в твого батька, й порубай Ашеру, що стоїть коло нього. 26 І тоді спорудиш Господеві, Богу твоєму, на верху тієї кам’яної тверді, жертовник. Потім візьмеш другого бичка й принесеш його у всепалення на дровах Ашери, що порубаєш.” 27 Узяв тоді Гедеон десять чоловік із своїх слуг і вчинив, як повелів йому Господь; але що боявся родини батька свого й мешканців міста, замість робити це днем, зробив вночі. 28 Встали мешканці міста рано-вранці й побачили зруйнований жертовник Ваала й Ашеру, що біля нього, порубану, і другого бичка, принесеного в жертву на новоспорудженому жертовнику. 29 І заходились вони один одного питати: “Хто це зробив?” І, по докладних розпитах та розслідах, сказано їм: “Гедеон, син Йоаша, таке вчинив.” 30 І сказали тоді мешканці міста до Йоаша: “Виведи сина твого! Смерть йому, бо зруйнував жертовник Ваала й порубав Ашеру, що була біля нього.” 31 Та Йоаш відповів усім, що стояли проти нього: “То це ви хочете обстоюватися за Ваала? Чи, може, хочете допомогти йому? Хто за нього буде вставлятись, той помре ще До завтрішнього ранку. Коли він бог, сам нехай постоїть за себе супроти того, хто зруйнував його жертовник.” 32 І того дня прозвано Гедеона “Єрувваал”, тобто “Нехай судиться з ним Ваал”, – бо він зруйнував його жертовник. 33 Тоді всі мідіяни, амалекитяни та сини сходу зібралися разом і, переправившись (через Йордан), отаборились у Єзреел-долині. 34 Зійшов тоді на Гедеона дух Господній і він засурмив, і родина Авієзера зібралась іти з ним. 35 Послав Гедеон послів і до всього Манассії, що теж зібрався, щоб іти з ним. Потім послав послів до Ашера, Завулона та Нафталі, й вони вийшли їм назустріч. 36 Промовив тоді Гедеон до Бога: “Коли ти справді хочеш рятувати Ізраїля моєю рукою, як обіцяв, 37 то ось я розстелю на току вовняне руно. Якщо роса впаде тільки на руно, а вся земля буде суха, то знатиму, що спасеш Ізраїля моєю рукою, як обіцяв.” 38 Так і сталось. Устав він другого дня вранці, стиснув руно та витиснув з нього росу, повну чашу води. 39 Однак же Гедеон промовив до Бога: “Нехай твій гнів не запалає проти мене, коли ще раз промовлю. Дозволь мені, прошу, зробити ще одну пробу з руном: нехай тільки воно буде сухе, на всій же землі нехай буде роса.” 40 І вчинив Бог так тієї ночі: тільки руно було сухе, а на землі навкруги була роса.