Книга Товита 7,8
7. У домі Рагуела
1 Коли ввійшли вони в Екбатану, Товія сказав до нього: «Брате Азаріє! Веди мене просто до нашого брата.» І повів його ангел у дім Рагуела. Вони застали його саме, як він сидів біля воріт, що до двору, і привітали його перші. Рагуел же до них озвався: «Сердечний вам привіт, браття! Здоровенькі прибули!» І ввів їх до господи. 2 Потім сказав до жінки Едни: «І як же цей юнак схожий на Товію, мого брата!» 3 Една спитала їх: «Звідкіля ви, брати?» Ті їй відповіли: «Ми з синів Нафталі, що забрано їх у неволю в Ніневію.» 4 Далі спитала: «Чи знаєте Товита, нашого брата?» Ті ж їй відповіли: «А тож, знаємо його.» 5 «Чи він живий-здоровий?» – «Так, живий-здоровий.» Тут додав Товія: «Він – мій батько.» 6 Скочив Рагуел на рівні ноги, поцілував його й заплакав. Потім заговорив до нього й сказав: «Благословен єси, моя дитино! Ти – син гарного й доброго чоловіка. Яке тяжке нещастя, що осліп такий справедливий та добродійний муж!» І він припав на шию Товії, свого брата, і заплакав. 7 Жінка його Една й собі у сльози над його нещастям, заплакала й дочка їхня Сара. 8 Зарізали вони барана з отари й прийняли їх радо. 9 А як скупалися й помолилися, посідали за стіл, то Товія заговорив до Рафаїла: «Брате Азаріє, скажи Рагуелові, щоб видав за мене сестру мою Сару.» 10 Почув таку розмову Рагуел і сказав юнакові: «Їж, пий, і веселися цієї ночі: нема бо, брате, іншого, кому б належало взяти дочку мою Сару, окрім тебе; та й я теж не маю влади видати її іншому мужеві, крім тебе, бо ти мені найближчий родич. Отож тепер, дитино, відкрию тобі правду: 11 Я видав був її вже сімом чоловікам з-поміж братів наших, і всі вони вмирали тієї ночі, коли входили до неї. Отож тепер, моя дитино, їж, пий, і Господь учинить з вами свою ласку.» 12 Товія ж на те: «Не їстиму й не питиму нічого, поки не залагодиш моєї справи.» А Рагуел сказав до нього: «Добре! Вона буде тобі дана за рішенням закону Мойсея; бо й самим небом рішено, що вона має бути віддана тобі за жінку. Візьми з собою твою племінницю. Відтепер ти – її брат, а вона – твоя сестра. Вона дана тобі від сьогодні й повіки. Нехай Господь, моя дитино, цієї ночі дасть вам щастя з неба, і вчинить з вами милость і спокій.» 13 І прикликав Рагуел дочку свою Сару, і коли та підійшла до нього, взяв її за руку й дав Товії, кажучи: «Візьми її собі за жінку згідно з законом та рішенням, записаним у книзі Мойсея. Вона – твоя, і ти щасливо відведеш її до твого батька. Нехай же Бог, що на небі, пошле вам щастя у дорозі.» 14 Потім покликав її матір, звелів принести сувій паперу й написав шлюбний договір, що дає її йому за жінку за рішенням закону Мойсея; опісля щойно почали вони їсти й пити. 15 Потім Рагуел прикликав свою жінку Едну й сказав їй: «Приготуй, сестро, другу кімнату, і введи туди Сару.» 16 Пішла вона в спальню й, постеливши, як він сказав їй, ввела її туди й заходилася плакати над її долею. Далі втерла сльози й сказала Сарі: 17 «Бадьорся, доню! Нехай Владика неба дасть тобі замість смутку радість. Кріпись, доню!» Та й вийшла.
8. Злого духа прогнано
1 А як скінчили їсти та пити, задумали піти спати; і відвівши юнака, ввели його у спальню. 2 Тоді пригадав собі Товія слова Рафаїла, вийняв риб’ячу печінку й серце з торби, де тримав їх, і поклав на жар кадильний. 3 Рибний запах відігнав демона, й утік він у горішні частини Єгипту; а Рафаїл, кинувшись за ним, зв’язав його й негайно повернувся. 4 Тим часом усі вийшли й замкнули двері спальні. Тоді Товія встав з ліжка й сказав до Сари: «Устань, сестро, молімся й просім у Господа, щоб учинив з нами милость і спасіння.»
5 Вона встала, й вони зачали молитись та просити, щоб на них зійшло спасіння. Він же так узяв молитися: «Благословен єси, о Боже батьків наших, благословенне твоє ім’я по всі віки! Хай небеса тебе благословлять і всі твої створіння по всі віки. 6 Ти створив Адама, ти створив для нього жінку Еву як помічницю йому й опору. І з них обох пішов рід людський. Ти мовив: Недобре чоловікові одному бути; зробім йому помічницю, подібну до нього! 7 І нині я беру оцю мою сестру не для розпусти, але з добрим наміром. Зволь помилувати мене з нею, і разом до старости дожити.» 8 І сказали обоє разом: «Амінь! Амінь!» 9 Та й лягли спати тієї ночі. 10 А Рагуел устав, покликав до себе слуг і пішов (з ними) копати гріб, бо сказав собі: «Коби і той не вмер, та й ми не стали посміхом та ганьбою!» 11 А як викопали гріб, Рагуел повернувсь до хати, покликав свою жінку 12 і сказав їй: «Пошли якунебудь слугиню, нехай увійде й подивиться, чи він живий; коли помер, то треба його поховати, щоб ніхто про це не відав.» 13 Една послала слугиню; та засвітила світич, відчинила двері, увійшла й застала їх обох разом у сні глибокім. 14 Потім притьмом вийшла й оповіла їм, що він живий і що нічого лихого не сталося. 15 Тоді Рагуел благословив Бога небес і мовив: «Благословен єси, о, Боже, в усякім чистім і святім благословенні! Нехай усі святі й усі творіння благословлять тебе по всі віки! 16 Благословен єси за те, що мене потішив та що не сталось так, як я боявся; але ти учинив з нами за твоїм великим милосердям. 17 Благословен єси, що змилувався над цими обома одинаками! Вчини, Владико, з нами милость і спасіння! Дай їм прожити їхнє життя у радощах і милості.»
18 І звелів слугам засипати гріб перед світанком, 19 а жінці сказав напекти багато хліба. Сам же пішов до стада, привів двох волів та чотирьох баранів і казав їх зготувати, та й почали вони їх споготовляти. 20 Опісля прикликав Товію та й сказав до нього: «14 день не рухайся звідси! Тут будеш їсти й пити в мене та звеселятимеш душу моєї дочки, що стільки натерпілась. 21 З усього майна мого візьми зараз же з собою половину і йди здоровий до батька свого. Друга ж половина, як помремо я і моя жінка, вашою буде. Бадьорся, моя дитино! Я – твій батько, а Една – твоя мати. Ми для тебе й для твоєї сестри відтепер і назавжди. Бадьорся, дитино!»