Євангелія від Луки 4,5

4. Диявол спокушає Ісуса 1-13; Ісус у Назареті 14-30; Ісус виганяє бісів у Капернаумі й оздоровлює тещу Петра 31-44

1 Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню, 2 де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів. 3 А диявол йому й каже: “Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.” 4 Ісус озвався до нього: “Писано, що не самим лише хлібом житиме людина.” 5 Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу, 6 і сказав до нього диявол: “Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу. 7 Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.” 8 Ісус у відповідь сказав до нього: “Писано: Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму, і йому єдиному служити.” 9 Потім він повів його в Єрусалим, поставив на наріжнику храму й сказав до нього: “Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу; 10 писано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали; 11 і: Вони знімуть тебе на руки, щоб ти, ногою своєю не спіткнувсь о камінь.” 12 Але Ісус озвавсь до нього: “Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога твого.” 13 І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу. 14 Ісус у силі Духа повернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні. 15 Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили. 16 І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати. 17 Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано: 18 “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, 19 оповістити рік Господній сприятливий.” 20 А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. 21 І він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.” 22 Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа”? 23 А він казав їм: “Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині.” 24 Він же додав: “Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині. 25 Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю, 26 однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки. 27 Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.” 28 Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву 29. і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. 30 Та він, пройшовши серед них, пішов далі. 31 Потім прийшов у Капернаум, у місто галилейське, і навчав їх у суботу. 32 І дивувалися його науці, бо його слово було повне влади. 33 А був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа, і він закричав голосом сильним: 34 “Лиши, що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов ти погубити нас? Я знаю, хто ти: ти – святий Божий.” 35 Ісус же погрозив йому, кажучи: “Мовчи і вийди з нього.” І кинувши його перед усіма, демон вийшов з нього, нічого злого не зробивши йому. 36 Жах огорнув усіх, і вони один до одного казали: “Що за слово, – що з владою й силою велить нечистим духам, і вони виходять!” 37 І рознеслася про нього чутка скрізь по всій тій країні. 38 Вийшовши з синагоги, він пішов до Симонової хати. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його за неї попросили. 39 І, нахилившися над нею, він погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї і, зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати. 40 А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки та й оздоровляв їх. 41 А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали: “Ти – Син Божий!” Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він – Христос. 42 Як настав день, він вийшов і подався на самітне місце, а люди кинулись його шукати і, знайшовши, хотіли затримати його, від себе не пустити. 43 А він сказав їм: “Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо я на це посланий.” 44 І проповідував по синагогах у Юдеї.

5. Перше покликання учнів 1-11; оздоровлення прокаженого 12-16; оздоровлення розслабленого 17-26; покликання Матея 27-38

1 Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера, 2 побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. 3 Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити. 4 Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.” 5 Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.” 6 Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. 7 Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. 8 Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.” 9 Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; 10 також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.” 11 І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним. 12 І от, як він був в однім з міст, з’явився чоловік, увесь у проказі. Побачивши Ісуса, він упав ниць і почав його благати: “Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим.” 13 Ісус простягнув руку, доторкнувсь до нього і каже: “Хочу, очисться!” І вмить покинула його проказа. 14 І наказав йому: “Нікому не говори, але йди та покажись священикові і принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідоцтво.” 15 Чутка про нього ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг. 16 Та він відходив у місця самітні й молився. 17 Раз якось, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та учителі закону, що поприходили з усіх сіл Галилеї та Юдеї і з Єрусалиму; і сила Господня була на ньому, щоб оздоровляти. 18 Аж; ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали способу, як би його внести та перед ним покласти. 19 І, не знайшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп’яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса. 20 Бачивши їхню віру, Ісус мовив: “Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!” 21 А книжники та фарисеї почали міркувати: “Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?” 22 А Ісус же, знаючи думки їхні, відповів їм: “Чому так думаєте в серцях ваших? 23 Що легше, сказати: Відпускаються тобі твої гріхи, – чи сказати: Встань і ходи? 24 Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – мовив розслабленому: “Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому.” 25 І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога. 26 А всі остовпіли від здивування та прославляли Бога. Вони переповнилися страхом і казали: “Сьогодні бачили ми дивні речі.” 27 Після цього він вийшов, побачив митника, Леві на ім’я, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Ходи за мною!” 28 І той, кинувши все, встав і пішов за ним. 29. Потім Леві справив для нього бенкет великий у своїй хаті; була ж там з ними за столом велика сила митарів та інших. 30 Фарисеї та їхні книжники нарікали і, звертаючись до його учнів, говорили: “Чого ви з митарями й грішниками їсте й п’єте?” 31 Ісус у відповідь сказав їм: “Не ті, що при добрім здоров’ї, потребують лікаря, лише – хворі. 32 Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних.” 33 А вони йому сказали: “Учні Йоана постять часто й моляться, так само й учні фарисеїв, а твої їдять та п’ють!” 34 Ісус же до них промовив: “Чи ж; можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними? 35 Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні.” 36 Він їм сказав також цю притчу: “Ніхто не відриває латки від нової одежини й не пришиває її до старої, а то порве й нову, і латка від нової не підійде до старої. 37 Ніхто також не вливає молодого вина до старих бурдюків, а то нове вино прорве бурдюки, й само вино розіллється, і бурдюки пропадуть. 38 Але треба вливати молоде вино до нових бурдюків. 39 І ніхто, що п’є старе вино, нового не захоче, бо каже: Старе ліпше.”