Книга Псалмів 89-96
89. (88) Згадка про Божі обітниці Давидові 2-5; 20-38; псалмопівець плекає надію 6-19; сумна доля народу 39-46; молитва за виконання обітниці 47-52
1 Маскіл. Етана. Езрагіта. 2 Про ласки Господні співатиму повіки, і по всі роди звіщатиму устами твою вірність. 3 Я мовив: «Ласка збудована повіки.» На небі утвердив ти твою вірність. 4 «Я заключив союз із моїм вибранцем; поклявсь Давидові, слузі моєму: 5 Повіки утверджу твого потомка і по всі роди твій престол збудую.» 6 Небо, о Господи, діла твої предивні прославляє і твою вірність у святих громаді. 7 Хто бо на небі може з Господом зрівнятись? Хто з синів Божих на Господа схожий? 8 Жахливий Бог у громаді святих, великий і страшний над усіма круг нього. 9 Господи, Боже сил, хто тобі рівня? Ти, Господи, могутній, і вірність твоя кругом тебе. 10 Ти правиш гордим морем; коли розбурхаються його хвилі, ти їх гамуєш. 11 Ти розтоптав, немов убитого, Рагава; сильним твоі’м раменом ти ворогів твоїх розсіяв. 12 Твої небеса і земля теж твоя; світ і його повноту – ти заснував їх. 13 Північ і південь – ти сотворив їх. Тавор і Хермон іменем твоїм ликують. 14 Рамено твоє потужне, рука твоя могутня, здіймається твоя десниця! 15 Право й справедливість – основа твого трону, ласка й вірність ідуть перед тобою. 16 Блажен народ, що вміє веселитись; у світлі лиця твого, о Господи, він ходить. 17 Ім’ям твоїм радіють завжди, і справедливістю твоєю ідуть вгору. 18 Ти бо єси окраса їхньої потуги, і твоїм благоволінням іде вгору ріг наш. 19 Бо Господь – щит наш і Святий Ізраїля – цар наш. 20 Колись ти говорив твоїм побожним у видінні: – Я поклав на витязя корону, Я вивищив вибранця з-між народу. 21 Знайшов Давида, слугу мого; миром моїм святим його помазав. 22 Рука моя з ним буде твердо, ба й рамено моє буде його скріпляти 23 Ворог не зможе його обманути злочинець не буде його гнітити. 24 Його противників я зітру геть із перед нього розіб’ю тих, що його ненавидять. 25 І моя вірність буде з ним, і моя ласка, і моїм ім’ям ріг його здійметься вгору. 26 Я простягну руку його на море і на ріки – його десницю. 27 Він буде мене взивати: «Ти мій Батько, мій Бог, скеля спасіння мого.» 28 А я його поставлю перворідним, найвищим над землі царями. 29. Повіки берегтиму йому мою милість і з ним союз мій буде непохитний. 30 Вічним зроблю його потомство і престол його, як дні небесні. 31 Коли ж його сини закон мій покинуть і в наказах моїх ходити більш не будуть, 32 коли осквернять мої постанови й велінь моїх не будуть пильнувати, 33 я різкою їхній проступок покараю й ударами – їхню провину. 34 Але моєї ласки я не заберу від нього і вірности моєї не відкину. 35 Не оскверню союзу мого, того, що вийшло з уст моїх, не зміню. 36 Раз я поклявся святістю моєю: Давидові напевне не скажу неправди! 37 Його потомство триватиме повіки, і престол його передо мною, наче сонце. 38 Мов місяць, він стоятиме повіки як свідок на небі вірний. – 39 Та ти відкинув, занехаяв, розгнівався на помазаника твого. 40 Ти погордував союзом слуги твого, збезчестив на землі його корону. 41 Ти розвалив усі його мури, його укріплення обернув єси в руїну. 42 Грабують його всі перехожі, він став сміховищем своїм сусідам. 43 Підніс угору напасників правицю, звеселив усіх його ворогів. 44 Ти навіть обернув назад вістря його меча і не підтримав його в битві. 45 Ти знищив його сяйво і повалив престол його на землю. 46 Ти скоротив дні його молодости, вкрив його соромом. 47 Докіль, о Господи, ти будеш ховатись? Докіль палатиме вогнем гнів твій? 48 Згадай, який мій вік короткий! Отак нінащо створив ти всіх дітей людських? 49 Хто, живши, не побачить смерти, врятує свою душу з рук Шеолу? 50 Де вони, Господи, днедавні твої ласки? 51 Згадай, о Господи, про слуг твоїх наругу, – що про них у вірності твоїй ти Давидові поклявся; я ж бо ношу її у моїм серці від багатьох народів, – 52 що нею твої вороги, Господи, зневажають, що нею зневажають сліди помазаника твого. Благословен Господь повіки! Нехай так буде! Нехай так буде!
90. (89) Бог – вічне пристановище 1-6; гріх – причина злиднів 7-11; молитва 12-17
1 Молитва. Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був нам пристановищем по всі роди. 2 Перш, ніж постали гори і народилася земля, і всесвіт, від віку й до віку ти єси Бог. 3 Ти повертаєш людей у порох, кажучи: «Поверніться, сини людські!» 4 Бо тисяча літ в очах у тебе, мов день учорашній, що минув, і мов нічна сторожа. 5 Змітаєш геть їх: вони стають, мов сон уранці, Мов та трава, що зеленіє. 6 Уранці квітне й зеленіє, а ввечорі – підтята висихає. 7 Бо гинемо від гніву твого, і стривожились ми від обурення твого. 8 Поставив ти провини наші перед собою, гріхи наші таємні перед світлом обличчя твого. 9 Усі бо наші дні никнуть від гніву твого; літа наші минають, мов зідхання. 10 Дні віку нашого сімдесят років, а як при силі – вісімдесят років; і більшість із них – то труд і марність, бо скоро линуть, і ми зникаєм. 11 Хто знає силу гніву твого? Хто бачив твоє обурення? 12 Навчи ж нас дні наші рахувати, щоб ми дійшли до розуму доброго. 13 Повернися, Господи! – докіль? – і змилуйся над слугами твоїми. 14 Насити нас милістю твоєю вранці, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. 15 Звесели нас мірою днів, за яких засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе. 16 Хай з’явиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя їхнім дітям. 17 І ласка Господа, Бога нашого, хай буде над нами, і стверди діло рук наших; стверди його – діло рук наших!
91. (90) Бог – вічне пристановище людей
1 Ти, що живеш під Всевишнього покровом, що у Всесильного тіні пробуваєш, 2 скажи до Господа: «Моє прибіжище й моя твердиня, мій Боже, на котрого я покладаюсь.» 3 Він бо спасе тебе від сітки птахолова і від погибельного мору. 4 Він тебе покриє крилами своїми, і ти втечеш під його крила; щит і забороло – його вірність. 5 Ти не злякаєшся ні страху вночі, ані стріли, що вдень літає, 6 ані чуми, що в пітьмі бродить, ані зарази, що нищить опівдні. 6 Нехай і тисяча упаде біля тебе і десять тисяч праворуч від тебе, – до тебе не підійде. 8 Ти лиш очима споглянеш – і кару грішників побачиш. 9 Бо Господь – твоє прибіжище, Всевишній – твій захист. 10 Ніяке лихо до тебе не приступить, ніяка кара не підійде близько намету твого. 11 Бо ангелам своїм він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах. 12 І на руках тебе носитимуть, щоб не спіткнулася нога твоя об камінь. 13 На гада й змія будеш наступати, розтопчеш лева і дракона. 14 Тому, що він явив свою любов до мене, я його врятую; я вивищу його, бо знає моє ім’я. 15 Візве до мене, і я озвусь до нього; я буду з ним у скруті, я визволю його і його прославлю 16 Довгим віком його насичу , і явлю йому моє спасіння.
92. (91) Прослава Бога 2-5; грішники загинуть 6-12; праведник процвітатиме 13-16
1 Псалом. Пісня. На день суботній. 2 Добре воно – Господа прославляти в псалмах співати твоєму імені, Всевишній; 3 звіщати вранці твою милість, ночами – твою вірність, – 4 на десятиструнній гарфі й на цитрі. і піснями на гуслах. 5 Бо веселиш мене, о Господи, учинками твоїми, і я ділами рук твоїх радію. 6 Які великі твої діла, Господи! Думки твої вельми глибокі. 7 Безумний не знає, дурень того не розуміє. 8 Хоч грішники, немов трава, буяють і процвітають усі лиходії, та все одно згинуть навіки. 9 Ти ж, Господи, повіки на висотах! 10 Ось бо вороги твої, Господи, ось бо вороги твої загинуть, розсипляться усі, що творять беззаконня. 11 Ти підніс рога мого, мов буйволового рога, мене намащено єлеєм найчистішим. 12 І око моє погордувало моїми ворогами; а про злих, що повстали проти мене, вуха мої біду почули. 13 Праведник квітнутиме, немов пальма; він виженеться вгору, мов кедр ливанський 14 Посаджені в Господнім домі, вони на дворах Бога нашого квітнутимуть. 15 Вони й на старість плодовиті будуть, будуть ядерні й соковиті, 16 щоб возвістити, що Господь правий, – моя скеля, – і що нема неправди в ньому.
93. (92) Бог – цар усесвіту
1 Господь царює, він одягнувсь у велич; вдягнувсь Господь, потугою підперезався. І світ стоїть твердо, не похитнеться. 2 Твердо стоїть престол твій з давніх давен, ти єси споконвіку. 3 Здіймають ріки, Господи, здіймають ріки шум свій, здіймають ріки свій гуркіт. 4 Понад шум вод великих, понад могутні хвилі моря, Господь могутній на висотах. 5 Твої свідоцтва вельми вірні; домові твоєму личить святість.
94. (93) Зухвалість ворогів 1-11; Бог заступається за народ 12-15; і за псалмопівця 16-23
1 О Боже, відплати, Господи; о Боже, відплати, явися в сяйві! 2 Встань, судде землі, відплати гордим по заслузі! 3 Доки безбожні, Господи, доки безбожні будуть торжествувати? 4 Доки будуть базікати, нахабно теревенити і вихвалятись усі, що творять беззаконня? 5 Топчуть, о Господи, народ твій, гноблять твою спадщину. 6 Удовицю й захожого вбивають, та й сиріт зводять зо світу. 7 І кажуть: «Господь не бачить, Бог Якова не примічає.» 8 Збагніть, дурні в народі! Безглузді, коли вам розум проясниться? 9 Чи ж той, хто насадив вухо, не чує? Хто око створив, – не бачить? 10 Той, що повчає народи, не буде карати? Він, що навчає розумну людину? 11 Господь знає думки людини, що вони марні 12 Щасливий чоловік, Господи, що його перестерігаєш і у твоїм законі навчаєш, 13 щоб дати йому спокій за лихої години, поки викопується грішникові яма. 14 Господь свого народу не відкине і спадщини своєї не полишить. 15 Бо право повернеться до правди і всі щирі серцем стоятимуть за нею. 16 Хто встане за мене проти злісних, заступиться за мене проти злочинців? 17 Якби Господь та не прийшов мені на допомогу, ще трохи, і моя душа жила б у мовчанні. 18 Коли я кажу: «Хитається нога моя», – ласка твоя, о Господи, підтримує мене. 19 Коли сила турбот у моїм серці, – твої втіхи розвеселяють мою душу. 20 Чи ж може бути в тебе спілка з престолом погибелі, що коїть зло під виглядом закону? 21 Вони збираються проти душі праведника, засуджують кров неповинну. 22 Але Господь – мій захист, мій Бог – скеля прибіжища мого. 23 Він наведе на них їхню безбожність, в їх власній злобі їх погубить, – погубить їх Господь, Бог наш.
95. (94) Заклик віддати Богові Цареві славу.
1 Ходіте, заспіваймо Господеві, воскликнім Скелі нашого спасіння. 2 Ходімо перед нього з хвалою і піснями йому воскликнім. 3 Бо Господь – Бог великий і цар великий над усіма богами. 4 В його руці – землі глибінь, і верхи гір йому належать. 5 Море – його, бо то він витворив його. І сушу його руки створили. 6 Ходіте, поклонімся і ниць припадім; припадімо на коліна перед Госпо дом, творцем нашим! 7 Бо він наш Бог, і ми народ його пасовиська, і його руки отара. Якби ж то ви послухали вже голос його сьогодні! 8 «Не будьте тверді серцем, як у Меріві, як у день Масси в пустині, 9 де спокушали мене батьки ваші, випробовували мене, хоча й бачили моє діло. 10 Сорок років осоружний був мені той рід, і я мовив: То народ, що блукає серцем; вони моїх доріг не знають. 11 Тому й поклявсь я в моїм гніві: Вони не ввійдуть у мій спочинок!»
96. (95) Хваліте Господа, Царя всієї землі
1 Співайте Господеві нову пісню, співайте Господеві, уся земле! 2 Співайте Господеві, благословіть його ім’я; звіщайте день-у-день його спасіння. 3 Повідайте між племенами його славу, між усіма народами його діла предивні. 4 Бо Господь великий і вельми достойний слави, страшний над усіма богами. 5 Бо всі боги поган – кумири, Господь же створив небо. 6 Велич і краса перед обличчям у нього, сила й слава в його святині. 7 Воздайте Господеві, сім’ї народів, воздайте Господеві славу й силу. 8 Воздайте Господеві славу його імени: принесіть дари й увійдіть у його двори. 9 Вклонітеся Господеві у пишних шатах тремтіть перед ним, уся земле! 10 Скажіть між народами: «Господь царює!» Світ стоїть твердо, не похитнеться Він судить народи справедливо. 11 Радується небо, і земля хай веселиться, нехай заграє море і його повнота. 12 Поле й усе що на ньому, хай веселяться; тоді всі дерева в діброві радісно співатимуть 13 перед Господом; бо він прихо дить, приходить він судити землю і судитиме по справедливості всесвіт, і по своїй вірності народи.