Приповідки 27,28

27. Друга збірка приповідок Соломона гл. гл. 25-29

1 Не хвалися завтрішнім днем, | бо не знаєш, що день може вродити. 2 Нехай вихвалює тебе інший, а не власні уста, | чужий хтонебудь, – а не твої губи. 3 Важке каміння, тяжкий пісок, | – та гнів дурного обидвоє переважить. 4 Жорстока – лютість, гнів – бурхливий, | та проти заздрощів хто встоїться? 5 Ліпше відвертий докір, | ніж любов прихована. 6 Рани від люблячого – щирі, | а поцілунки ворога – зрадливі. 7 Хто ситий, топче й крижку меду; | голодному й гірке – солодке. 8 Як пташка, що гніздо кидає, | так чоловік, що батьківщину кинув. 9 Олія й пахощі веселять серце, | так само й друг солодкий, що з серця раду вділяє. 10 Не покидай ні свого, ні батьківського друга, | ані не входь у дім брата твого в день твого нещастя. | Ліпший сусід близький, аніж брат далекий. 11 Мій сину, будь розумний і радуй моє серце, | щоб я знав відповісти тому, хто мене ображає. 12 Обачний бачить лихо й ховається, | а легковажні йдуть далі – й зазнають кари. 13 Візьми з нього одежу, бо він за другого ручився; | замість . чужих візьми з нього заставу. 14 Хто ближнього благословляє з ранку на ввесь голос, | про того думають, що він його проклинає. 15 Постійне капання в дощову погоду | і сварлива жінка – одне на одного схожі. 16 Хто хоче її вгамувати, той хоче вгамувати вітер, | або набрати олії в руку. 17 Залізо гострить залізо, | а чоловік обточується в товаристві з другим. 18 Хто дбає про смоковницю, той їстиме плід з неї, | хто ходить коло свого пана, той у славі буде. 19 Як у воді обличчя обличчю відповідає, | так серце людини людині. 20 Шеол і Аваддон ніколи не насичуються, | так само ненаситні очі людські. 21 Що горно на срібло й на золото горнило, | те на людину уста, які її хвалять. 22 Товчи дурного товкачем, мов зерно в ступі, | – його дурнота від нього не відступить. 23 Наглядай пильно, як воно з отарою твоєю, | і добре дбай про твої стада, 24 багатство бо не вічне; | чи ж багатство з роду до роду переходить? 25 Як сіно скошене й пробивається отава, | і на горах траву збирають, 26 ягнята будуть тобі на одежу, | козли – ціна на поле, 27 буде доволі молока козячого – тобі на їжу, | твоїй сім’ї на їжу та твоїм слугиням на прожиток.

28. Друга збірка приповідок Соломона гл. гл. 25-29

1 Лихий утікає, як ніхто за ним і не женеться; | а праведник, немов той лев упевнений. 2 Через провину краю багато князів у ньому; | але, з людиною розумною й досвідченою, | встановлений лад буде тривати довго. 3 Убогий чоловік, що бідних утискає, | це зливний дощ, що хліб змиває. 4 Ті, що закон кидають, – безбожних вихваляють, | а ті, що бережуть закон, – обурюються проти них. 5 Ледачі люди не розуміють правди; | ті ж, що шукають Господа, все розуміють. 6 Ліпший убогий, що по правді ходить, | ніж той, хто на кривій дорозі, хоч і багатий. 7 Розумний син закони зберігає; | хто ж дружить з гультяями, той соромить батька. 8 Хто збільшує маєтки лихвою, | той збирає їх для милосердного до вбогих. 9 Хто відхиляє вухо, щоб не слухати закону, | того й молитва осоружна. 10 Хто зводить праведних на лиху стежку, | сам упаде в свою ж власну яму, а невинним буде добре. 11 Багатий чоловік вважає себе мудрим, | але вбогий-розумний викриє його. 12 Як праведні перемагають – велика радість, | а як лихі запанують – ховається кожен. 13 Хто затаює свої гріхи, той не матиме щастя-долі; | а хто, признавшись у них, їх покине, той зазнає ласки. 14 Щасливий той, хто завжди богобоязний, | хто ж серцем запеклий, того спіткає лихо. 15 Як лев рикаючий і як ведмідь голодний, | так лихий пан над народом бідним. 16 Князь-недоумок множить утиски; | та хто захланність ненавидить, – того дні продовжаться. 17 Людина, на якій затяжить кров пролита, | втікатиме аж до могили, – ніхто її не здержить. 18 Хто живе чесно, той спасеться; | а хто дорогами кривими ходить, той впаде в яму. 19 Хто обробляє свою землю, той буде мати хліб донаситу; | хто ж за пустим женеться, той злиднів матиме по горло. 20 На вірного посипляться благословення; | хто ж хоче швидко збагатитись, не уникне кари. 21 Не годиться вважати на особи, | бо за шмат хліба – людина від правди відступає. 22 Жадібний біжить навздогін за багатством; | йому й не в догад, що його наздоженуть злидні. 23 Хто другого картає, здобуде з часом | більше ласки, ніж той, що пеститься язиком. 24 Хто обдирає батька й матір та каже: “Це не гріх!” | – той товариш розбишаки. 25 Завидливий здіймає сварку, | а хто надіється на Господа, той житиме щасливо. 26 Хто покладається на власний розум, той дурень; | хто ж ходить мудро, той спасеться. 27 Хто бідному дає, той злиднів не зазнає; | хто ж закриває свої очі, той матиме прокльонів силу. 28 Усі ховаються, коли лихі панують; | а як вони зникають, праведників більшає.