І Хроніка 11,12,13

11. Давид царем Ізраїля 1-3; Єрусалим 4-9; старшини Давидові 10-14; відвага трьох 15-19; інші витязі 20-47

1 Тоді ізраїльтяни зібрались усім гуртом у Давида в Хевроні й промовили: “Ось ми, твоя кість і твоє тіло. 2 І вчора й позавчора, коли Саул був царем, ти виводив Ізраїля в поле й приводив додому, і Господь, Бог твій, сказав тобі: Ти будеш пасти народ мій Ізраїля, ти будеш князем над моїм народом Ізраїлем.” 3 Всі старші Ізраїля прийшли до царя в Хеврон, і Давид уклав з ними союз перед Господом у Хевроні, й вони помазали Давида царем над Ізраїлем, за Господнім словом, переказаним через Самуїла. 4 І двигнувся Давид і ввесь Ізраїль на Єрусалим, тобто на Євус, бо були євусії мешканцями того краю. 5 Мешканці Євусу сказали Давидові: “Не ввійдеш ти сюди!” Але Давид здобув таки твердиню Сіон, тобто Давидгород. 6 Давид сказав: “Хто першим розіб’є євусіїв, той буде головою й князем.” І видерся першим Йоав, син Церуї, і став головою. 7 Давид жив у тій твердині, тим і назвали її Давидгородом. 8 Він збудував місто навколо від Мілло до огорожі, а Йоав відновив решту міста. 9 Давид убивався все більше й більше в силу, і Господь сил був з ним. 10 Ось старшини вояків, що були в Давида, які разом з Ізраїлем вельми допомагали йому в його царстві, щоб настановити його царем, за Господнім словом, над Ізраїлем. 11 Ось імена вояків-витязів, що були в Давида: Їшбаал Гахмоній, голова над тридцятьма; він підняв свій спис на 300 чоловік і поранив їх на смерть за одним разом. 12 За ним Єлеазар син Додо, Ахохія, один з трьох вояків. 13 Він був з Давидом у Пас-Даммімі, куди філістимляни зібрались були на війну. Там була частка поля, засіяна ячменем. Як же народ утікав від філістимлян, 14 той став посеред поля, захистив його й розбив філістимлян. Так дав Господь велику перемогу. 15 Одного разу троє з головних тридцятьох вояків зійшли наниз до Давида на скелю коло Адуллам-печери, коли філістимлянський табір розташувався був у Рефаїм-долині. 16 Давид тоді перебував у твердині, а філістимлянська залога стояла на той час у Вифлеємі. 17 Давидові схотілось дуже пити й він сказав: “Хто дав би мені напитись води з криниці, що у Вифлеємі коло воріт?” 18 Тоді ці троє прорвались через філістимлянський табір і черпнули води з криниці, що у Вифлеємі коло воріт; взяли вони її й принесли Давидові. Але Давид не схотів її пити; він вилив її в жертву на честь Господа 19 і сказав: “Борони мене, Боже, щоб я це зробив! Чи стану ж пити кров цих сміливців, що важили своїм життям? Ціною бо свого життя вони принесли її.” І не схотів її пити. От що зробили оті три вояки! 20 Авішай, брат Йоава, був головою над тридцятьма. Він підняв свій спис на 300 чоловік і поранив їх на смерть. Він був славним між: трьома. 21 З цих 30 його подвійно поважано, і був він їхнім ватажком, але тим трьом не був рівня. 22 Далі Беная, син Єгояди, син сміливого чоловіка, великого ділами, з Кавцелу. Він побив двох синів Арієла з Моаву; це він одного дня, як випав сніг, зійшов у яму й убив лева. 23 Він же убив єгиптянина, чоловіка п’ять ліктів на зріст; в єгиптянина був у руці спис, мов навій ткацький, а той зійшов до нього з палицею і, вирвавши списа з руки єгиптянина, вбив його таки його списом. 24 Отаке вчинив Беная, син Єгояди; він був славний між 30 вояками-витязями. 25 Його поважано більше, ніж 30-ох, але тим трьом він не був рівня. Давид поставив його на чолі своєї особистої охорони. 26 Хоробрі вояки: Азаел брат Йоава, Елханан син Додо з Вифлеєму, 27 Шаммот з Хароду, Хелец із Бет-Пелету, 28 Іра син Ікеша з Текса, Авієзер з Анатоту, 29. Сібхай з Хуші, Цалмон з Ахоху, 30 Маграй з Нетофи, Хелед син Боани з Нетофи, 31 Ітай син Рівая з Гівеа Веніямина, Беная з Піратону, 32 Хурай з Нахле-Гаашу, Авієл з Арави, 33 Азмавет з Бахуріму, Еліяхба з Шаалвону, 34 Яшен з Гуні, Йонатан син Шаге з Гарару, 35 Ахіям син Сахара з Гарару, Еліфал син Ура, 36 Хефер з Мехери, Ахія з Пелону, 37 Хецро з Кармелю, Наарай син Азбая, 38 Йоіл брат Натана, Мівхар син Гагрі, 39 Целек з Аммону, Нахрай з Берету, зброєноша Йоава сина Церуї; 40 Іра з Їтра, Гарев з Їтра. 41 Урія хеттит, Завад син Ахалая, 42 Адіна син Шізи рувимлянина, голови рувимлян, а з ними тридцять; 43 Ханан син Маахи, Йосафат з Матану, 44 Уззія з Аштароту, Шама та Єїел сини Хатама з Ароеру, 45 Єдіаел син Шімрі та Йоха його брат із Тіцу, 46 Елієл з Махвіму, Єрівай і Йошая сини Елнаама та Їтми з Моаву, 47 Елієл, Овид, Ясієл з Мецовії.

12. Інші прибічники Давида 1-23; вояки при сходженні Давида на престіл 24-41

1 Ось ті, що прийшли до Давида в Ціклаг, де він ще мусів був ховатись від Саула, сина Кіша. Вони були з тих вояків, що допомагали йому на війні. 2 То були лучники; правою й лівою рукою кидали каміння й стріляли з лука; вони були з одноплемінників Саула, з веніяминян: 3 головний був Ахієзер; по ньому Йоас син Шемаа з Гівеа; Єзієл та Пелет сини Азмавета; Бераха та Єгу з Анатоту; 4 Ішмая з Гівеа, відважний з-поміж тридцятьох і над тридцятьма; 5 Єремія, Яхзіел, Йоханан, Йозавад з Гедери; 6 Елузай, Єрімот, Беалія, Шемарія та Шефатія з Харуфу; 7 Елкана, Їшія, Азарел, Йоезер та Йошовам, корахії; 8 Йоела та Завадія сини Єрохама з Гедору. 9 З гадіїв перейшли до Давида у сховище в пустині відважні вояки, мужі, здатні до бою, озброєні щитом та списом, з виду, як леви, прудкі, як газелі на горах. 10 Перший Езер, другий Овдія, третій Еліяв; 11 четвертий Мішманна, п’ятий Єремія, 12 шостий Аттай, сьомий Елієл, 13 восьмий Йоханан, дев’ятий Елзавад, 14 десятий Єремія, одинадцятий Махбанай. 15 Оці з синів Гада були начальниками над військом; один з них, якщо малий, то орудував сотнею; а як великий, то тисячею. 16 То вони переправились через Йордан першого місяця, саме коли він затоплює береги, і порозганяли усіх, що жили по долинах на схід і на захід. 17 Із синів Веніямина та Юди прийшли також деякі у сховок до Давида. 18 Давид вийшов їм назустріч і мовив до них, кажучи: “Коли ви з миром прийшли до мене, щоб мені допомагати, то моє серце буде одне з вашим; коли ж на те, щоб видати мене моїм ворогам, хоч мої руки й чисті від несправедливости, – то нехай Бог батьків наших вгляне й розсудить!” 19 Тоді зійшов дух на Амасая, що був головою над тридцятьма: “Твої ми, Давиде! З тобою, сину Єссея! Мир тобі, мир! Мир тим, що тобі допомагають, бо тобі допомагає Бог твій.” Давид прийняв їх і поставив на чолі відділу. 20 З манассіян деякі теж перейшли до Давида, тоді як він ішов з філістимлянами на війну проти Саула, але не допомагав їм, бо філістимлянські князі, порадившись, відіслали його, кажучи: “Як він пристане до свого пана Саула, то це впаде на наші голови.” 21 А як він повернувся в Ціклаг, тоді пристали до нього з манассіян: Аднах, Йозавад, Єдіаел, Михаїл, Йозавад, Елігу та Цілтай, тисячники в манассіян. 22 Вони допомогли Давидові проти ватаг; бо всі вони були хоробрі вояки й стали потім начальниками у війську. 23 Так день-у-день приходили до Давида на допомогу, аж його військо стало великим, як військо Боже. 24 Ось число військових відділів, озброєних до битви, що прийшли були до Давида в Хеврон, щоб передати йому царство Саула, за Господнім словом. 25 Із синів Юди, що носили щит та спис, було 6 800 готових до війни. 26 Із синів Симеона, 7 100 відважних у битві вояків. 27 Із синів Леві – 4 600 (усіх). 28 І Єгояда, князь дому Арона, та 3 700 із ним, 29. і Цадок сміливий юнак, і дім його батька – 22 начальники. 30 Із синів Веніямина, родичів Саула – 3 000; але ще до того часу більшість із них були вірно віддані домові Саула. 31 Із синів Ефраїма – 20 800 хоробрих вояків, славних мужів у їхніх батьківських домах. 32 Із половини коліна Манассії – 18 000, що були призначені поіменно, щоб прийшли настановити Давида царем. 33 Із синів Іссахара, що вміли вгадати час і знали, що (й коли) мав чинити Ізраїль – 200 начальників, а всі брати їхні слухали їхніх наказів. 34 З коліна Завулона, готових виступити до бою, озброєних до битви всякою військовою зброєю – 50 000, що однодушно вишиковувались у бойові лави. 35 З коліна Нафталі – 1 000 начальників, а з ними 37 000 із щитами та списами. 36 З коліна Дана – 28 600 готових до війни. 37 З коліна Ашера – 40 000 готових виступити на війну й озброєних до бою. 38 А з-за Йордану, з коліна Рувима, з коліна Гада й з половини коліна Манассії – 120 000, з усякою військовою зброєю. 39 Усі ці військові мужі, звиклі вишиковуватись до бою, прийшли в Хеврон із щирим серцем, щоб настановити Давида царем над усім Ізраїлем. Та й уся решта Ізраїля була однодушна, щоб настановити Давида царем. 40 Пробули вони там у Давида три дні, їли й пили, бо їхні брати наготували всього для них. 41 Та й ті, що були їм близькі, аж до Іссахара, Завулона та Нафталі, привозили харчів на ослах та на верблюдах, на мулах та на волах, щоб було що їсти: муки, фіґових пляцків, родзинок, вина та оливи, і силу товару та овець, бо в Ізраїлі була радість.

13. Перенесення ковчега завіту

1 Давид радив раду з тисячниками, з сотниками й усіма начальниками. 2 Давид сказав до громади Ізраїля: “Коли вам завгодно й коли на те воля Господа, Бога нашого, пошлім до наших братів, що зостались по землях ізраїльських, а разом з ними до священиків та левітів, що лишились у містах з приналежними до них пасовиськами, щоб вони зібрались до нас, 3 і принесемо до себе ковчег, Бога нашого, бо за часів Саула ми не звертали уваги на нього.” 4 Громада ухвалила зробити так, бо було воно довподоби всій громаді. 5 Тоді Давид зібрав ізраїльтян від єгипетського Шіхору до Хамат-входу, щоб перенести ковчег Божий з Кіріят-Єаріму. 6 Потім Давид з Ізраїлем пішов у Ваалу, у Кіріят-Єарім, що в Юдеї, щоб узяти звідтіль ковчег Бога, Господа, що почиває на херувимах, що зветься цим іменем. 7 І повезли Божий ковчег на новому возі з дому Авінадава, а Узза та Ахіо супроводжували віз; 8 Давид і ввесь Ізраїль веселились перед Богом щосили під співи, граючи на цитрах, гарфах, бубнах, цимбалах та сурмлячи. 9 Як дійшли до Кідонового току, Узза простяг руку, щоб підтримати ковчег, бо воли його нахилили; 10 та Господній гнів запалав на Уззу, і Господь ударив його на смерть за те, що він простяг свою руку до ковчега, і він помер там таки перед Богом. 11 Давид засмутився, що Господь покарав так жорстоко Уззу, і назвав те місце “Пролом Уззи” по цей день, 12 Давид злякався Бога в той день і сказав: “Як же мені внести до себе ковчег Божий?” 13 І не повіз Давид ковчег до себе, у Давидгород, а завернув його до дому Оведедома з Гату. 14 Так ковчег Божий зостався в родині Оведедома, в його хаті, три місяці, і Господь поблагословив дім Оведедома й усе, що в нього було.