І Послання Апостола Павла до Тимотея 1,2,3

1. Привіт 1-2; ложні вчителі 3-11; подяка за навернення 12-17; зберігання віри 18-20

1 Павло, апостол Христа Ісуса, за повелінням Бога, Спаса нашого і Христа Ісуса, нашої надії, 2 Тимотеєві, правдивому синові у вірі: благодать, милосердя, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого. 3 Як я просив тебе зостатися в Ефесі, йдучи в Македонію, так прошу, щоб ти наказав деяким не вчити іншого навчання 4 і не зважати на байки та безконечні родоводи, що більше викликають суперечки, ніж служать Божому задумові спасіння через віру. 5 Ціль же того веління – любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри. 6. Деякі від цього відхилились і попали у пустословство: 7 вони хочуть бути законовчителями, не розуміючи ні того, що говорять, ані того, про що твердять із такою певністю. 8 А ми знаємо, що закон добрий, коли хтось уживає його за законом, 9 відаючи, що закон дано не для праведника, лише для беззаконних, непокірних, безбожних, грішників, нечестивих та нечистих, батьковбивців та матеревбивців, душогубців, 10 розпусників, мужоложців, людокрадів, забріханців, кривоприсяжників і для всіх інших, що противляться здоровому навчанню, 11 згідно з Євангелією слави блаженного Бога, яку мені довірено було. 12 Дяку складаю тому, хто мені дав силу: Христу Ісусу, Господеві нашому, бо він визнав мене вірним, поставивши на службу; 13 мене, що спершу був блюзніром, гонителем і знущателем; але мене помилувано, бо я, не відаючи, діяв у невірстві. 14 Благодать же Господа нашого надмірно вилилась на мене з вірою і любов’ю, що в Христі Ісусі. 15 Вірне це слово й повного довір’я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я – перший. 16 Але я був на те помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першім показав усю свою довготерпеливість, на приклад тим, що мають увірувати в нього на вічне життя. 17 Цареві ж віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки вічні! Амінь. 18 Такий наказ тобі я доручаю, сину Тимотею, згідно з пророцтвами, що раніше були виголошені про тебе, щоб ти завдяки їм боровся доброю боротьбою, 19 мавши віру й добре сумління, що його деякі відкинувши, відпали від віри; 20 між ними Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчилися не хулити.

2. Молитва за всіх 1-7; чоловіки й жінки на спільних моліннях 8-15

1 Передусім, отже, благаю, щоб відбувалися прохання, молитви, благання, подяки за всіх людей, 2 за царів і за всіх тих, що стоять при владі, щоб нам тихо та спокійно вести життя з усією побожністю та пристойністю. 3 Це добре й приємне в очах нашого Спаса Бога, 4 який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди. 5 Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми – чоловік Христос Ісус, 6 що дав себе самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу, 7 на що я був поставлений проповідником та апостолом, – правду кажу, не обманюю, – учителем поган у вірі й правді. 8 Я хочу, отже, щоб мужі молилися на всякому місці, зводивши до неба чисті руки, без гніву й суперечки. 9 Так само й жінки, в убранні пристойнім, хай себе прикрашають сором’язливістю і скромністю, не заплітуванням волосся, не золотом чи перлами, чи шатами дорогоцінними, 10 але ділами добрими, як це годиться жінкам, що визнають благочестя. 11 Жінка нехай учиться мовчки, в повній покорі. 12 Навчати жінці я не дозволяю, ані коверзувати чоловіком, – їй бути тихомирною! 13 Адам бо спершу був створений, а Ева потім. 14 І Адам не був зведений, жінка ж, зведена, завинила. 15 Однак, вона спасеться, народжувавши дітей, якщо перебуватиме у вірі, любові та святості зо скромністю.

3. Вимоги до єпископа 1-7; до дияконів 8-13; Церква 14-16

1 Вірне слово: Коли хтось прагне єпископства, – бажає доброї справи. 2 Треба, отже, щоб єпископ був бездоганним, однієї лише жінки чоловіком, тверезим, розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати, 3 не п’яницею, не розбишакою, а сумирним, не сварливим, не грошолюбом; 4 щоб власним домом добре правив та щоб дітей тримав у послусі з усякою повагою, – 5 бо хто не знає рядити власним домом, то як він буде дбати про Церкву Божу? – 6 не новонавернений, щоб, розгордівши, не потрапив під дияволів осуд. 7 Треба також, щоб він мав гарне свідчення і від тих, що зовні, щоб не опинився у ганьбі та у диявольських тенетах. 8 Диякони – так само треба, щоб були поважні, не двоязичні, вина багато щоб не вживали, не були віддані брудному зискові; 9 щоб тайну віри берегли в чистім сумлінні. 10 Але й таких спочатку слід поставити на пробу, а потім нехай служать, якщо будуть бездоганні. 11 Жінки також нехай поважні будуть, не обмовливі, тверезі, вірні в усьому. 12 Диякони нехай будуть кожен лиш однієї жінки чоловіком, добре правлять дітьми і власним домом, 13 бо ті, що виконують гаразд свої обов’язки, здобувають собі почесний ступінь і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса. 14 Пишу тобі це, надіючися, що незабаром прийду до тебе. 15 Коли ж загаюся, то щоб ти знав, як слід поводитися в домі Божім, яким є Церква Бога живого, стовп та основа правди. 16 А то річ певна, що тайна побожности – велика: Христос явився у тілі, засвідчений у Дусі, показався ангелам, проповідуваний поганам, увіруваний у світі, вознісся у славі.