Книга Єремії 45,46
45. Єремія втішає Варуха
1 Слово, яке сказав пророк Єремія до Варуха, сина Нерії, коли той списав отакі слова з уст Єремії у книгу, на четвертому році Йоакима сина Йосії, юдейського царя. 2 «Так говорить Господь, Бог Ізраїля, про тебе, Варуху: 3 Ти нарікаєш: Горе мені! Господь бо додає мені до мого смутку ще й болю. Я занепадаю на силах від стогнання й не знаходжу спокою! 4 Ось як скажи йому: Так говорить Господь: Що я збудував, те розвалю, що понасаджував – викоріню і то в усій землі. 5 А ти бажаєш чогось великого! Не бажай! Я бо пошлю лихо на всяке тіло, – слово Господнє, – тобі ж дам замість здобичі твоє життя на всякому місці, куди б ти тільки пішов.»
46. Пророцтва щодо Єгипту; поразка під Каркемішем 1-12; Навуходоносор вирушає на Єгипет 13-28
1 Слово, що надійшло до пророка Єремії про народи. 2 Про Єгипет. Про військо фараона Нехо, єгипетського царя, яке стояло на Ефрат-ріці під Каркемішем, яке побив Навуходоносор, цар вавилонський, на четвертому році Йоакима, сина Йосії, юдейського царя: 3 «Готуйте щити малі й великі. Вперед до бою! 4 Сідлайте коні! Верхівці – на коні! Ставайте в лави, шоломоносці! Чистіть списи, вдягайтеся в броню! 5 Та що це я бачу? Вони в тривозі назад сахаються! Їхні лицарі побиті, утікають. Страх звідусіль, – слово Господнє. 6 Та бистроногий не втече, не врятується й лицар: на півночі коло Ефрату вони спотикнулися й упали. 7 Хто це здіймається, неначе Ніл, води якого, мов потоки, розбуялись? 8 Єгипет підіймається, неначе Ніл, води якого, мов струмені, розбурхались. Він каже: Підіймусь, окрию землю, знищу міста й їхніх мешканців! 9 Кидайтесь, коні, летіте колісниці! Вояки, виступайте з Кушу й Путу, озброєні щитами, і ви, лідійці, з натягнутим луком! 10 Цей день для Господа, Бога сил – день відплати, щоб воздати ворогам. Меч буде жерти, насититься й уп’ється їхньою кров’ю. Це жертва Господеві, Богові сил, у північній землі, коло ріки Ефрату. 11 Іди в Гілеад, візьми бальзаму, єгипетська дочко-дівице! Та шкода тобі добирати ліків: нічим рани своєї не загоїш! 12 Довідались народи про твій сором, і плач твій виповнив землю! Бо воїн об воїна спотикнувся, та й полягли обидва разом.» 13 Слово, що сказав Господь пророкові Єремії про прихід Навуходоносора, царя вавилонського, щоб ударити на Єгипетську землю: 14 «Оповістіть про це в Єгипті й проголосіть у Мігдолі, звістіть у Нофі і в Тафнісі. Скажіте: Шикуйсь, готуйсь, бо меч пожирає все навкруги тебе. 15 Чого втікає Апіс? Твій бик не встояв? Бо Господь повалив його. 16 І збірне військо похитнулось, і падали один на одного, примовлявши: Вставаймо, повертаймось до нашого народу, у нашу рідну землю, далеко від згубного меча! 17 Прозвіть царя єгипетського, фараона, так: Гармидер після втраченого часу! 18 Як живу я, – слово Царя, Господь сил йому ім’я, – як Тавор перебуває серед гір, а Кармель над морем, так певно й те, що він прийде. 19 Готуй собі на виселення клунки, дочко єгипетська, що так єси осілась добре! Бо Ноф стане пустинею і, спалений, обезлюдніє. 20 Єгипет – телиця вельми гарна, але з півночі ґедз налетів на неї. 21 Та й найманці його, що немов годовані телята, – ба й вони теж назад сахаються, втікають поголовно, встоятись не спроможні, бо й на них прийшла лиха година, час їхньої кари, 22 Ось слухайте! Сичить щось, неначе гадюка. Приходять з військом, із сокирами на нього нападають, мов дроворуби. 23 Рубайте його ліс, – слово Господнє, – бо він непрохідний! Їх більш, ніж сарани, і ліку їм немає. 24 Покрилася соромом єгипетська дочка, віддано її північному народові в руки. 25 Господь сил, Бог Ізраїля, говорить: Я покараю Аммона у Но, фараона й Єгипет з його богами і з його царями, а й з тими, що на нього уповають. 26 Я видам їх у руки тим, які пантрують на їхнє життя, у руки Навуходоносорові, цареві вавилонському, й у руки рабам його. Аж потім Єгипет буде заселений, як за давніх днів, – слово Господнє. 27 Ти ж не бійсь, Якове, слуго мій, і не лякайсь, Ізраїлю! Врятую бо тебе з земель далеких, твоїх потомків – із краю їхньої неволі, і Яків повернеться й житиме спокійно та безпечно, тож ніхто не буде більш його страхати. 28 Не бійся, Якове, мій рабе, – слово Господнє, – бо я з тобою. Я вигладжу усі народи, що проміж них тебе розкинув. Тебе ж не загладжу. Я покараю тебе, але по правді, – без кари тебе не зоставлю.»