Книга Ісаї 25,26

25. Подячна пісня 1-5; месіянський бенкет 6-12

1 О Господи, ти єси Бог мій! Я буду тебе возносити, буду хвалити твоє ім’я, бо ти вчинив предивні речі, задуми днедавні, вірні, певні. 2 Ти обернув місто в купу каміння, місто-твердиню в руїну; і замок нечестивих перестав бути містом: не відбудується повіки. 3 Тим прославлятимуть тебе народи сильні, міста людей потужних будуть тебе боятись. 4 Бо ти був бідному кріпостю, кріпостю бідному в скруті, сховком від бурі, тінню від спеки; бо лють гнобителів, немов узимку буря. 5 Як спеку на засохлу землю, втихомириш ти гомін гордих; як спеку тінню хмари, принизиш пісню лютих. 6 Господь сил учинить на оцій горі бенкет для всіх народів, бенкет, де буде ситне м’ясо, бенкет, де буде добре вино, ситне м’ясо шпиковисте, добре вино, проціджене й чисте. 7 Він знищить на оцій горі заслону, що запинає всі народи, і покривало, що вкриває всі народи. 8 Він знищить смерть навіки. І повтирає Господь з усіх облич сльози і зніме ганьбу з свого люду по всім світі, бо Господь сказав так. 9 Того дня скажуть: «Ось він, наш Бог! На нього ми надіялися, і він нас спас. Ось він Господь! На нього ми надіялися. Радуймося і веселімся його спасінням!» 10 Бо рука Господня на цій горі спочине; Моав буде розтоптаний на своїм місці, як топчеться солома в ямі для гною. 11 Коли він там простягне свої руки, немов плавак, щоб плисти, Господь принизить його гордість, хоч як би він руками силувався. 12 Високу кріпость твоїх мурів він повалить, зруйнує, розкине по землі в порох.

26. Спів перемоги

1 І того дня в землі Юдейській буде співатися ця пісня: «Є у нас міцне місто; мури й вали він нам дав, щоб нас захищати. 2 Відчиніть ворота! Нехай увійде народ праведний, що любить правду, 3 що твердий духом, зберігає глибокий мир і на тебе вповає! 4 На Господа покладайтесь повіки, бо Господь – скеля вічна, 5 бо він принизив тих, що жили на узвишшях, – високе місто; скинув його, скинув його на землю, жбурнув у порох: 6 ноги вбогих, стопи нужденних його топчуть. 7 Дорога праведного проста. Ти, справедливий, вирівнюєш путь праведному. 8 На стежці присудів твоїх ми, Господи, тебе чекали; до твого імени, до споминання тебе змагає душа наша. 9 Душа моя вночі тебе прагне, мій дух шукає тебе ревно, бо коли присуди твої сходять на землю, мешканці світу справедливости вчаться. 10 Як змилуватися над грішним, він правоти не навчиться; в країні правди чинить кривду і не вважає на Господню велич. 11 Твоя рука, о Господи, піднята, та вони її не бачать. Нехай же, засоромлені, побачать твою ревність супроти народу твого! Вогонь, призначений для твоїх ворогів, пожере їх! 12 О Господи! Ти нам мир даруєш, бож усі діла наші – ти їх чинив нам. 13 Господи, Боже наш! Інші владики – не ти! Над нами панували, та ми лише тебе – ім’я твоє – шануєм. 14 Мертві не оживуть уже більше, тіні вже більш не встануть, бо ти їх покарав і знищив, їхню пам’ять знищив цілковито. 15 Колись намножив єси люд, Господи, намножив, прославився, поширив усі границі краю. 16 О Господи, у скруті ми тебе шукали, від гніту ми кричали, бо твоя кара на нас упала. 17 Немов вагітна, коли настане час родити, в’ється, кричить у болях – отак були й ми перед тобою. 18 І ми були зачали, були в муках, але родили хібащо вітер. Ми не дали землі спасіння, і не народжуються більше мешканці на світі. 19 Та твої мерці оживуть, їхні трупи встануть. Просніться, веселіться, ви, що лежите в поросі, бо роса в тебе – роса світла, і земля поверне назад тіні! 20 Іди, народе мій, увійди у свої кімнати й замкни за собою двері, сховайся на часинку, поки гнів не перейде! 21 Бо ось Господь виходить із свого місця карати мешканців землі за їхню провину. І земля видасть кров, що ввіссала в себе, і не таїтиме більше своїх убитих.»