Книга Ісуса Навина 21,22

21. Міста для левітів

1 І приступили голови родин левітів у Шіло, в Ханаан-землі, до Єлеазара священика, до Ісуса Навина й до голів родів у колінах синів Ізраїля, 2 і промовили до них у Шіло, в Ханаан-землі: “Господь заповідав через Мойсея дати нам міста на прожиток, з їхніми околицями для нашої худоби.” 3 І сини Ізраїля дали зо своїх наділів левітам, за Господнім велінням, оці міста з їхніми околицями. 4 Випав жереб для родин Кегатіїв, і дісталося за жеребом синам священика Арона, левітам, тридцять міст від коліна Юди, Симеона, Веніямина. 5 Інші ж сини Кегата, за їхніми родинами, одержали за жеребом десять міст від коліна Ефраїма, коліна Дана й півколіна Манассії. 6 Потомки Гершона одержали за жеребом, за їхніми родинами, тринадцять міст від коліна Іссахара, коліна Ашера, коліна Нафталі й від півколіна Манассії в Башані. 7 Потомки Мерарі, за їхніми родинами, одержали дванадцять міст від коліна Рувима, коліна Гада й коліна Завулона. 8 Сини Ізраїля передали за жеребом левітам оці міста з їхніми околицями, як заповідав Господь через Мойсея. 9 Дали ж вони від коліна синів Юди й від коліна синів Симеона ось які тут поіменно названі міста. 10 Синам Арона, з родин Кегатіїв, з потомків Леві, – на них бо випав перший жереб, – 11 дали: Кіріят-Арбу, батька Анака, або Хеврон, в горах юдейських, з його околицями; 12 поля ж, міста і його села дали на власність Калевові, синові Єфунне. 13 А потомкам Арона священика дали охоронне для вбивців місто Хеврон з його околицями й Лівну з його околицями. 14 Яттір з його околицями й Ештемоа з його околицями, 15 Холон з його околицями й Девір з його околицями, 16 Аїн з його околицями, Ютту з його околицями та Бет-Шемеш з його околицями: дев’ять міст від тих двох колін. 17 А від коліна Веніямина: Гівеон з його околицями, Геву з його околицями, 18 Анатот з його околицями й Алмон з його околицями: чотири міста. 19 Всього одержали потомки Арона священика тринадцять міст з їхніми околицями. 20 А щодо родин потомків Кегата, левітів, тобто решти синів Кегата, то їм дісталися за жеребом міста коліна Ефраїма; 21 й дали їм захисне для вбивців місто Шехем з його околицями в Ефраїм-горах і Гезер з його околицями, 22 Ківцаїм з його околицями й Бет-Хорон з його околицями: чотири міста. 23 А від коліна Дана: Елтеке з його околицями й Гіббетон з його околицями, 24 Аялон з його околицями й Гат-Ріммон з його околицями: чотири міста. 25 А від півколіна Манассії: Таанах з його околицями й Ївлеам з його околицями: два міста. 26 Всього десять міст з їхніми околицями для решти родин потомків Кегата. 27 Далі одержали потомки Гершона з родин левітів від коліна Манассії: захисне місто для вбивців Голан у Башані разом з його околицями й Аштарот з його околицями: два міста. 28 А від коліна Іссахара: Кішіон з його околицями, Даврат з його околицями, 29 Ярмут з його околицями та Ен-Ганнім з його околицями: чотири міста. 30 А від коліна Ашера: Мішал з його околицями, Авдон з його околицями, 31 Хелкат з його околицями та Рехов з його околицями: чотири міста. 32 А від коліна Нафталі: захисне для вбивців місто Кадеш у Галилеї з його околицями, Хаммот-Дор з його околицями та Картан з його околицями: три міста. 33 Усього одержали гершонії, за їхніми родинами, тринадцять міст з їхніми околицями. 34 Родини ж решти потомків Мерарі, левітів, одержали від коліна Завулона: Йокнеам з його околицями, Карту з його околицями, 35 Дімну з його околицями та Нагалал з його околицями: чотири міста. 36 А від коліна Рувима: Бецер з його околицями, Ягцу з його околицями, 37 Кедемот з його околицями та Мефаат з його околицями: чотири міста. 38 А від коліна Гада: захисне для вбивців місто Рамот у Гілеаді з його околицями, Махнаїм з його околицями, 39 Хешбон з його околицями та Язер з його околицями: всього чотири міста. 40 Всього міст, що одержали за жеребом потомки Мерарі. тобто решта родин левітів, за їхніми родинами, було дванадцять. 41 Всіх левітських міст серед посілостей синів Ізраїля було сорок вісім з їхніми околицями. 42 Кожне з тих міст мало довколишні пасовиська, так було з усіма тими містами. 43 Так дав Господь Ізраїлеві всю землю, про яку клявсь був, що дасть батькам їх, і вони її зайняли й у ній осілись. 44 І дарував їм Господь навкруги спокій, як поклявсь був батькам їхнім. Ніхто з їхніх ворогів проти них не встоявся. Усіх їхніх ворогів Господь віддав їм у руки. 45 З усіх добрих обітниць, що Господь дав був домові Ізраїля, ні одна не була марною: все здійснилось.

22. Зайорданські коліна повертаються додому 1-9; пам’ятник над Йорданом і непорозуміння між Ізраїлем 10-20; вияснення 21-34

1 Тоді Ісус покликав рувимлян, гадіїв і півколіна Манассії, 2 і до них мовив: “Ви допильнували все, що заповідав вам Мойсей, слуга Господній, і слухалися мого голосу в усьому, що я був велів вам. 3 За такий довгий час аж по цей день ви не покидали братів ваших і вірно додержували заповіді Господа, Бога вашого. 4 І оце тепер, коли Господь, Бог ваш, дав спокій братам вашим, як був обітував їм, повертайтесь та йдіть собі до наметів ваших, у землю вашого наділу, що його Мойсей, слуга Господній, дав вам по тім боці Йордану. 5 Але вельми пильнуйте, щоб виконували заповіт і закон, що заповідав вам Мойсей, слуга Господній: любити Господа, Бога вашого, ходити всіма його путями, пильнувати заповіді його, триматись його міцно та служити йому всім вашим серцем і всією вашою душею.” 6 Ісус поблагословив їх та й відпустив, і вони пішли до своїх наметів. 7 Одній половині коліна Манассії дав Мойсей наділ у Башані, а другій дав Ісус разом з їхніми братами по цей бік Йордану, на захід. А коли відпускав їх Ісус до їх наметів, то поблагословив їх, 8 і сказав їм: “З великими скарбами, з дуже великими стадами, з сріблом і золотом, з міддю й залізом і безліччю одежі вертаєтесь ви до наметів ваших; розділіть же здобич ворогів ваших з вашими братами.” 9 Тож вертаючись додому, сини Рувима, сини Гада й півколіно Манассії двигнулися від синів Ізраїля з Шіло, що в Ханаан-землі, щоб іти в Гілеад-землю, у належний їм наділ, яким заволоділи були за Господнім повелінням через Мойсея. 10 Як же сини Рувима, сини Гада й півколіна Манассії прийшли в край коло Йордану, що був у Ханаан-землі, збудували вони там над Йорданом жертовник, і то величний на вигляд. 11 Почули сини Ізраїля, як інші говорили: “Он сини Рувима, сини Гада та півколіно Манассії збудували жертовник навпроти Ханаан-землі, в краю над Йорданом, по стороні, приналежній до синів Ізраїля.” 12 Довідавшись про це, зібралась у Шіло вся громада синів Ізраїля, щоб іти на них війною. 13 Але наперед сини Ізраїля послали були до синів Рувима, синів Гада й півколіна Манассії в Гілеад-землю Пінхаса, сина священика Єлеазара, 14 й десять князів з ним, по одному з кожного коліна всіх синів Ізраїля, а кожен з них був головою свого батьківського роду між тисячами Ізраїля. 15 Прийшли вони до синів Рувима, до синів Гада та до півколіна Манассії в Гілеад-землю й ось як до них промовили: 16 “Так каже вся громада Господня: Що це за зрада, що ви вчинили проти Бога Ізраїля, відвернувшися сьогодні від Господа й спорудивши собі жертовник, щоб бунтуватися сьогодні проти Господа? 17 Хіба нам мало провини в Пеорі, від якої ми не очистились і досі, й тієї кари, що спіткала громаду Господню, 18 що ви ще й сьогодні відвертаєтесь від Господа? Бож, коли ви сьогодні повстаєте проти Господа, то взавтра він розгнівається на всю громаду Ізраїля. 19 Якщо ж належна вам земля здається нечистою, то перейдіть у землю, що належить Господеві, де перебуває намет Господній і беріть посілість поміж нами, але проти Господа не повставайте та й нас до бунту не втручайте, споруджуючи собі окремий жертовник, окрім жертовника Господа, Бога нашого. 20 Хіба не впав гнів Господній на всю громаду Ізраїля, коли Ахан, син Зераха, тяжко провинився, зазіхнувши на прокляте добро? Дарма що був один; а не тільки він один згинув за свій гріх.” 21 Тоді сини Рувима, сини Гада й півколіна Манассії відповіли головам тисяч Ізраїля: 22 “Бог, Бог Господь! Бог, Бог Господь! Він це знає та й Ізраїль нехай це знає: коли воно сталося, щоб зчинити бунт або зраду проти Господа, нехай нас нині не врятує! 23 Як ми спорудили собі жертовник, щоб відвернутись від Господа та щоб приносити на ньому всепалення й офіри, або на те, щоб приносити на ньому мирні жертви, хай сам Господь це розсудить! 24 Ні! ми тільки дбаючи й думаючи про те так вчинили, щоб ваші потомки колись не спитали наших: що, мовляв, вам таке Господь, Бог Ізраїля? 25 Таж Господь поклав границю між нами й вами, о сини Рувима і сини Гада, – Йордан. Нема для вас ніякої частки в Господі. І таким чином ваші потомки відопхнули б наших потомків від почитаня Господа. 26 Тому й нарадились ми: от що вчинімо: спорудьмо собі жертовник, не для всепалень, не для жертв, 27 але щоб він був свідком між нами й вами та між нашими після нас потомками, що ми хочемо почитати Господа в його приявності нашими всепаленнями, нашими кривавими жертвами й нашими мирними жертвами та щоб ваші потомки колись нашим потомкам не казали: Немає вам ніякої частини в Господі. 28 Тому й думали ми: якщо вони колись казатимуть таке нам або нашим потомкам, ми відповімо: Дивіться на подобу жертовника Господнього, що зробили батьки наші, не для всепалення й не для кривавих жертв, ні! – а на те тільки, щоб він був свідком між нами і вами. 29 Хай не буде цього в нас довіку, щоб ми повставали проти Господа чи відверталися від Господа сьогодні, будуючи жертовник для всепалення, для офіри та для кривавих жертв, крім жертовника Господа, Бога нашого, що стоїть перед його наметом.” 30 Пінхас священик і князі громадські та голови тисяч Ізраїля, що були з ним, почувши слова, що промовляли сини Рувима, сини Гада та сини Манассії, задовольнились тим. 31 І мовив Пінхас, син Єлеазара священика, до синів Рувима, синів Гада та синів Манассії: “Сьогодні ми переконалися, що Господь перебуває між вами, бо ви не вчинили цієї проти Господа зради. Цим вирятували ви синів Ізраїля від руки Господньої.” 32 Повернувсь тоді Пінхас, син Єлеазара священика, й князі назад із Гілеад-землі від синів Рувима та синів Гада в Ханаан-землю до синів Ізраїля й вияснили вони їм справу. 33 Сини Ізраїля вдовольнились і благословили Бога й не думали більше про те, щоб іти на них війною, щоб спустошити край, де осілись сини Рувима та сини Гада. 34 І назвали сини Рувима й сини Гада жертовник “Ед”, бо він, мовляв, свідкує між нами, що Господь – є Бог.