Книга Псалмів 120-132

120. (119) Скарга на обмовників

1 Висхідна пісня. До Господа взиваю в моїй скруті, він мені відповідає. 2 Господи, визволь від уст брехливих мою душу, від підступного язика. 3 Що тобі дати, що придати тобі, язику підступний? 4 Стріли вояка гострі й вугілля дрокове. 5 Горе мені, що я чужинець у Мешесі, що перебуваю біля шатер кедарських! 6 Довго жила моя душа між тими, що мир ненавидять. 7 Я – ввесь за мир; коли ж говорю, вони – за війну.

121. (120) Господь береже побожного

1 Висхідна пісня. Очі мої підводжу я на гори: звідки прийде моя допомога? 2 Допомога моя від Господа, що створив небо й землю. 3 Не дасть нозі твоїй спіткнутись, той, що тебе пильнує, не буде дрімати. 4 О ні! Не спить і не дрімає той, що Ізраїля пильнує. 5 Господь – стереже тебе, Господь – твоя прохолода праворуч тебе. 6 Удень не вдарить тебе сонце, ні вночі – місяць. 7 Господь тебе від усього злого стерегтиме, він стерегтиме твою душу. 8 Господь вихід і вхід твій стерегтиме, віднині і повіки.

122. (121) Пісня прочан при повороті

1 Висхідна пісня. Давида. Зрадів я, як мені сказали: «Підемо в дім Господній!» 2 Ноги наші вже стояли в твоїх, Єрусалиме, брамах. 3 Єрусалиме, збудований як місто, в собі щільно з’єднане! 4 Туди сходять коліна, Господні коліна; такий закон в Ізраїлі, щоб прославляти там ім’я Господнє 5 Бо там поставлено престоли для суду столи Давидового дому. 6 Просіть для Єрусалиму миру; нехай щасливі будуть ті, що тебе люблять 7 Хай буде мир у твоїх мурах, безпека у твоїх палатах. 8 Задля братів моїх друзів скажу я: «Мир нехай буде в тобі!» 9 Задля дому Господа, Бога нашого, бажатиму добра для тебе.

123. (122) Народ, погорджений, покладається на Бога

1 Висхідна пісня. До тебе я підношу мої очі, до тебе, що живеш на небі. 2 Як очі слуг на руки свого пана і як слугині на руки господині, так наші очі дивляться на Господа, Бога нашого, поки не змилосердиться над нами. 3 Помилуй нас, о Господи, помилуй! Бо надто ми наситилися зневаги. 4 Надто наситилася душа наша глузування ситих, зневаги гордих.

124. (123) Народ спогадує про небезпеку 1-5; дякує за порятунок 6-8

1 Висхідна пісня. Давида. Якби Господь не був з нами, – нехай же Ізраїль скаже, – 2 якби Господь не був з нами, коли на нас повстали були люди, 3 живцем тоді були б нас проковтнули, коли на нас запалав їхній гнів. 4 Води були б тоді нас затопили, потік пронісся б понад нами, 5 бурхливі води б тоді пройшли над нашою душею. 6 Благословен Господь, що нас видав на здобич їм у зуби. 7 Душа наша спаслась, як пташка з сильця птахоловів; сильце порвалось, і ми спаслися. 8 Допомога наша в імені Господа, що створив небо й землю.

125. (124) Господь стереже праведних

1 Висхідна пісня. Ті, які звіряються на Господа, – подібні до гори Сіон, що не хитається, що пробуває вічно 2 Єрусалим! Гори навколо нього; а Господь круг народу свого, віднині і повіки. 3 Берло беззаконних не буде тяжіти над долею праведних, щоб праведні не простягали рук своїх до кривди. 4 Благотвори, Господи, добрим, людям щирого серця! 5 А тих, що звернули на криві дороги, – нехай Господь зведе їх з тими, що творять беззаконня. Мир над Ізраїлем!

126. (125) Поворот з неволі 1-3; молитва за народ 4-6

1 Висхідна пісня. Коли Господь повернув сіонських бранців, немов би сон ми бачили, так було з нами. 2 Тоді уста наші сповнилися сміху радости язик наш. Тоді проміж народами загомоніли: «Велике діло вчинив Господь над ними!» 3 Велике діло вчинив Господь над нами, – раділи. 4 Поверни, о Господи, наших бранців, немов потоки на спраглу землю. 5 Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати, 6 Іде з плачем, іде, несучи мірку зерна. Повертається додому радий, несучи снопи з собою.

127. (126) Без Божого благословення – марно трудяться люди

1 Висхідна пісня. Соломона. Коли Господь та не будує дому, – дарма працюють його будівничі. Коли Господь не зберігає міста, – дарма пильнує сторож. 2 Дарма устаєте рано, засиджуєтеся допізна: усе ж їсте загорьований хліб! Господь дає його у сні своїм любим. 3 Спадок Господній – діти; плід лона – нагорода. 4 Як стріли у руці вояка, так діти віку молодого. 5 Щасливий чоловік, що ними наповнив сагайдак свій! Не осоромляться, коли будуть позиватись при брамі з ворогами.

128. (127) Щаслива побожна сім’я

1 Висхідна пісня. Щасливий кожний, хто Господа боїться і хто його путями ходить! 2 Як будеш їсти працю рук твоїх, щасливий будеш і добре тобі буде. 3 Жінка твоя, неначе лоза плодовита, у середині дому твого. Діти твої, мов парості оливки, навколо столу твого. 4 Ось так буде благословенний чоловік, що Господа боїться. 5 Нехай Господь благословить тебе з Сіону, щоб ти міг бачити добро Єрусалиму, поки віку твого, 6 щоб ти міг бачити дітей твоїх дітей! Мир на Єрусалим!

129. (128) Молитва пригнобленого

1 Висхідна пісня. Надто мене гнобили вже з юнацтва мого, – нехай собі Ізраїль скаже. 2 Надто мене гнобили вже з юнацтва мого, – але мене не подолали. 3 На моїй спині орачі орали, борозни довгі поробили. 4 Та Господь справедливий, він розтяв пута беззаконних. 5 Хай осоромляться й назад відступлять усі ті, що Сіон ненавидять! 6 Хай стануть, як трава на покрівлі, що висихає, ще заки зійде, 7 що нею жнець своєї жмені не наповнить, ані в’язальник – жмутка свого. 8 Перехожі теж не скажуть: «Благословення Господнє на вас! Ми вас благословляємо ім’ям Господнім.»

130. (129) Молитва того, хто кається

1 Висхідна пісня. З глибин взиваю, Господи, до тебе. 2 О Господи, почуй мій голос! Хай твої вуха будуть уважні до голосу благання мого! 3 Коли ти, Господи, зважатимеш на провини, – о Господи, хто встоїться? 4 Та в тебе є прощення, щоб мали страх перед тобою. 5 Жду на Господа, душа моя жде, і я надіюся на його слово: 6 Душа моя чекає на Господа більш, ніж сторожа на ранок. 7 Надійсь, Ізраїлю, на Господа, бо в Бога є милість, і відкуплення велике в нього. 8 Він викупить Ізраїля з усіх його злочинів.

131. (130) Духове дитинство

1 Висхідна пісня. Давида. Серце моє, о Господи, не горде, та й очі мої не несуться вгору. Я не женусь також за тим, що велике й дивне для мене. 2 Я втихомирив і заспокоїв мою душу, немов дитятко на руках у матері своєї, немов дитя – душа моя у мене. 3 Надійсь, Ізраїлю, на Господа віднині і повіки.

132. (131) Обітниця Давида 1-5; кивот завіту 6-10; обітниці Божі 11-18

1 Висхідна пісня. Згадай, о Господи, Давидові усі його старання, 2 як він був Господеві клявся, Могутньому Якова обрікався: 3 «Ні! Я не ввійду до намету дому мого, не ляжу на постіль відпочити, 4 не дам очам моїм заснути, ані повікам задрімати, 5 покіль не знайду для Господа оселі, житла для Яковового Могутнього.» 6 Ось чули ми про нього в Ефраті, знайшли його в полях яарських. 7 Увійдімо в його житло, упадім до підніжка його стіп! 8 Устань, Господи, до твого відпочинку ти і кивот твоєї сили! 9 Священики твої нехай одягнуться у справедливість святі твої нехай возрадуються вельми 10 Задля Давида, слуги твого, не відштовхуй обличчя помазаника твого. 11 Поклявсь Господь Давидові правдою і не відступить він від неї: «Плід твого лона насаджу я на твоїм престолі. 12 Коли сини твої союз мій берегтимуть і закон, що я навчу їх. то й діти їхні по віки вічні будуть сидіти на твоїм престолі.» 13 Бо Господь Сіон собі вибрав, він захотів його собі як житло. 14 «Це місце мого відпочинку назавжди, тут оселюся, бо я його собі вподобав. 15 Благословлю поживу його щедро, бідних його насичу хлібом. 16 Священиків його я зодягну спасінням, і святі його возрадуються вельми. 17 Там вирощу я Давидові рога, там приготую світильник для помазаника мого. 18 Ворогів його я соромом укрию; а на ньому буде його вінець сяяти.»