Книга Псалмів 35-40

35. (34) Благання про допомогу проти ворогів 1-6; 17-28; невдячні вороги переслідують 7-16

1 Давида. Розсуди, Господи, моїх позовників; воюй проти тих, що боєм ідуть на мене. 2 Візьми щит малий і великий, і встань мені на поміч! 3 Замахнися списом і моїх гонителів стримай; скажи моїй душі: Я твоє спасіння! 4 Нехай засоромляться і застидаються ті, що на життя моє чигають; нехай назад відступлять і почервоніють ті, що замишляють зло на мене. 5 Нехай будуть, як полова на вітрі, ангел Господній нехай їх прожене. 6 Дорога їхня нехай буде слизька й темна, і ангел Господній за ними нехай женеться. 7 Бо без причини тайно нап’яли на мене свої тенета, без причини викопали яму на мене. 8 Нехай зненацька заскочить їх погибель, і тенета, що нап’яли, їх же зловлять; самі впадуть у викопану ними яму. 9 Душа ж моя нехай у Господі веселиться, нехай радіє його спасінням. 10 Уся моя істота скаже: “Господи, хто тобі рівний? Тобі, що вириваєш бідака від сильнішого за нього, бідака та вбогого від захланного. 11 Устають несправедливі свідки, допитують у мене, чого я не знаю. 12 Віддячують мені злом за добро; моя душа у розпачі. 13 Я ж, як вони хворували, надягав волосяницю, присмиряв постом мою душу і моливсь у моїм серці. 14 Немов за приятелем, немов за рідним братом, сумний ходив я; немов у жалобі за матір’ю, засмучений хилився. 15 І коли я хитався, вони раділи й збирались; збирались проти мене і били мене зненацька, рвали мене на шмати безупину. 16 Спокушали мене, сміялися з мене, скрегочучи зубами проти мене. 17 Господи, докіль будеш дивитись? Спаси від рикаючих мою душу, від левенят – мою єдину. 18 Подякую тобі перед великим збором, серед численної громади тебе прославлю. 19 Не дай, щоб злораділи надо мною вороги брехливі, примружували очі ті, що безвинно мене ненавидять. 20 Вони бо не про мир говорять, а на найтихіших на землі лукаве замишляють. 21 І на мене роззявляють рот свій, кажуть: “Ага! Ага! Бачили очі наші!” 22 Ти бачив, Господи! Не мовчи, о Господи, не віддаляйсь від мене! 23 Прокинься й устань мені на оборону, мій Боже й мій Господи, за мою справу! 24 Обстань за мною, Господи, по справедливості твоїй! Мій Боже, нехай не злорадіють надо мною, 25 нехай не думають у своїм серці: “Ага! Ми досягли свого!” Нехай не кажуть: “Ми його заїли!” 26 Нехай осоромляться й застидаються всі ті разом, що радіють моєму лиху; нехай укриються соромом і стидом ті, що гордовито несуться проти мене. 27 Нехай ликують і веселяться ті, що сприяють моїй справі, і завжди кажуть: “Нехай возвеличиться Господь, якому любий спокій слуги свого.” 28 Язик мій тоді звіщатиме твою справедливість, твою хвалу щоденно.

36. (35) Псалмопівець жаліється на беззаконня 2-5; Боже провидіння 6-10; молитва 11-13

1 Провідникові хору. Слуги Господнього Давида. 2 Гріх нашіптує грішникові в його серці; немає Божого страху перед очима в нього. 3 Він бо облещує себе в своїх очах, що не знайдуть його провини, не будуть гидуватись. 4 Слова уст його – неправда й лукавство, він перестав розумно мислити, добро чинити. 5 Він беззаконня задумує на своїм ложі, ступає на дорогу недобру, злом не гидує. 6 Милість твоя, Господи небес сягає, вірність твоя по хмари. 7 Справедливість твоя, як Божі гори, суди твої, немов глибока безодня; людину й скотину, Господи, спасаєш. 8 Яка дорога, о Боже, твоя ласка: людські сини під захист крил твоїх прибігають. 9 Насичуються ситтю дому твого, потоком солодощів твоїх їх напуваєш. 10 Бо в тебе джерело життя, у твоїм світлі побачимо світло. 11 Продовжи твою ласку тим, що тебе знають, і справедливість твою тим, що праві серцем. 12 Нехай нога гордих на мене не наступить, рука безбожного нехай мене не відпихає. 13 Ось упали лиходії, провалились, не можуть більше встати.

37. (36) Доля злих, та добрих неоднакова

1 Давида. Не палай гнівом на злочинців, творящим беззаконня не завидуй 2 Вони бо, як трава, швидко поникнуть, – зів’януть, як рослина яра. 3 Вповай на Господа й чини добро щоб жити на землі й безпечним бути. 4 Втішайся в Господі, і він сповнить тобі бажання твого серця. 5 На Господа здай твою дорогу; вповай на нього, і він учинить; 6 виведе, як світло, твою правду і твоє право, як полудень. 7 Спокійним будь у Господі, надійсь на нього. Не палай гнівом на того, кому щастить у дорозі, на людину, що лихо коїть. 8 Лиши гнів, покинь пересердя; не палай гнівом, а то накоїш тільки лиха. 9 Бо лиходії знищені будуть, ті ж, що надіються на Господа, заволодіють краєм. 10 Ще трохи, і беззаконник пропаде, подивишся на його місце, і його більше не буде. 11 Покірні ж заволодіють краєм і тішитимуться глибоким миром. 12 Беззаконник кує на праведника лихо і скрегоче на нього зубами. 13 Господь сміється з нього, бо бачить, що його день надходить. 14 Беззаконники добувають меча й лука, щоб повалити вбогого й нужденного, щоб вистинати тих, які простою дорогою ходять. 15 Їхній меч пройде їм крізь серце, луки їх поторощаться. 16 Ліпший малий достаток, що в праведника, ніж велике багатство в беззаконних, 17 бо рамена беззаконних поламані будуть, праведників Господь підтримає. 18 Господь піклується життям невинних, і спадщина їхня буде повіки. 19 Вони не осоромляться лихої години, і наситяться голодної пори. 20 А беззаконники загинуть, і вороги Господні, мов краса лук, зникнуть, з димом зникнуть. 21 Беззаконник позичає й не звертає; а праведник – щедрий, дарує. 22 Бо благословенні Богом заволодіють краєм, а кого він прокляв, знищені будуть. 23 Господь зміцнює кроки чоловіка, і його дороги йому довподоби. 24 Навіть як і впаде, він не буде лежати, бо Господь підтримує його руку. 25 Молодим був я і вже постарівся, але не бачив покинутого праведника і його нащадків, які просили б хліба. 26 Увесь час його рука щедра й він позичає, і рід його буде благословенний. 27 Відступи від зла й чини добро, і житимеш повіки! 28 Бо Господь любить правду і не покине своїх вірних. Нечестиві знищені будуть, рід беззаконних буде стятий. 29. Праведники заволодіють краєм і житимуть повіки у ньому. 30 Праведника уста мовлять мудрість, язик його говорить правду. 31 Закон Бога його в нього в серці, не захитаються в нього кроки. 32 Беззаконний на праведника чигає і намагається зігнати його зо світу. 33 Але Господь не залишить його в руці в нього і не засудить, коли він на суді з’явиться. 34 Надійсь: на Господа й пильнуй його дороги. Він вознесе тебе, щоб ти володів землею, – і погибель беззаконних побачиш. 35 Я бачив беззаконного, як він пишався і розростався, неначе кедр ливанський. 36 А коли я пройшов, його вже більш не було; шукав його, та знайти було годі. 37 Уважай на чесного й на праведного дивися, бо в чоловіка мирного буде потомство. 38 Відступники ж знищені будуть усі до одного, і потомство беззаконних буде стяте. 39 Спасіння праведним від Господа, він їхнє прибіжище в час скрути. 40 Господь їм допомагає і їх спасає; спасає їх від беззаконних і зберігає, бо вони до нього прибігають.

38. (37) Грішник, покараний, молиться 2-5; оповідає про свою біду 6-13; він покладається на Бога 14-17; благання 18-23

1 Псалом. Давида. На спомин. 2 О Господи, не докоряй мені у твоїм гніві і не карай мене у твоїм обуренні. 3 Бо твої стріли мене прошили, і рука твоя спустилася на мене. 4 Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого; немає цілого нічого в моїх костях з-за гріху мого. 5 Бо мої провини голову мою перевищили, немов важкий тягар, що тяжить над мою силу. 6 Смердять, загнивши, мої рани з-за мого нерозуму. 7 Принижений, зігнувсь я вельми, повсякденно сумний ходжу я. 8 Бо стегна мої сповнені жару, і здорового нема нічого на моїм тілі. 9 Зомлів я, розбитий понад міру, і скиглю від стогону серця мого. 10 О Господи, перед тобою все моє бажання, і стогін мій від тебе не скритий. 11 Серце моє розколотилось, сила мене полишила і навіть очей моїх світло, – і того вже нема в мене. 12 Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани, і родичі мої стоять оподаль. 13 І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють; і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве. 14 Я, немов глухий, не чую; і як німий, що уст своїх не відкриває. 15 Я став, немов людина, що не чує, в устах якої одвіту немає. 16 На тебе бо, о Господи, я уповаю; ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже. 17 Кажу бо: “Нехай не втішаються надо мною, як захитається моя нога; нехай не несуться проти мене.” 18 Я бо ось-ось уже маю впасти, і біль мій передо мною завжди. 19 Я бо провину мою визнаю і гріхом моїм журюся. 20 А ті, що без причини зо мною ворогують, набирають на силі; чимало тих, що мене безпідставно ненавидять. 21 І ті, що злом оддячують за добро, – вони проти мене, бо я про добро дбаю. 22 Не покидай мене, о Господи; мій Боже, не віддаляйсь від мене! 23 Поспіши мені на допомогу, Господи, моє спасіння!

39. (38) Хворий молиться за одужання

1 Провідникові хору, Ідутунові. Псалом. Давида. 2 Я мовив: Пильнуватиму мої дороги, щоб язиком не согрішити; уздечку накладу собі на рот, поки передо мною беззаконник. 3 Я занімів, замовкнув понад міру і біль мій роз’ятрився. 4 У мене в нутрі запалало моє серце ВІД думок моїх огонь зайнявся. І слово навернулось на язик мій: 5 Дай мені спізнати, Господи, кінець мій і міру днів моїх, яка вона, щоб я знав, який я тлінний. 6 Ось кілька п’ядей завдовжки зробив ти мої дні і вік мій – немов би. ніщо перед тобою; вона лиш подув, – кожна людина, 7 лише, як тінь, чоловік проходить, дарма лиш метушиться; громадить, та не знає, хто те збере; 8 Та й ось тепер, о Господи, чого я дожидаю? Моя надія в тобі! 9 Від усіх моїх переступів мене визволь, не дай мене на глум дурному. 10 Я занімів, я уст не розтуляю, бо ти вчинив це. 11 Відверни геть від мене удар твій, – від замаху руки твоєї я пропадаю. 12 Карою за провину ти направляєш людину; нищиш, неначе міль, те, що йому миле. Кожна людина – тільки подув. 13 Вислухай, Господи, мою молитву, нахили вухо до благання мого, не будь глухим на мої сльози. Бо я – приходень у тебе, як усі мої батьки – перехожий. 14 Відверни від мене твої очі, щоб я міг відідхнути перше, ніж піду, і більш мене не буде.

40. (39) Подяка за благодать 2-11; він просить про нову благодать 12-18

1 Провідникові хору. Псалом. Давида. 2 Надіявся, на Господа надіявся я твердо, і він нахиливсь до мене й вислухав моє благання. 3 І витягнув мене з погибельної ями, з багнистого болота, і поставив на скелю мої ноги, ствердивши мої кроки. 4 І вклав мені в уста новую пісню, хвалу нашому Богові. Багато хто побачить і буде шанувати, і вповати на Господа. 5 Блажен муж, який на Господа поклав своє довір’я, хто не пристає до зухвальців, ані до тих, що збочують у брехню. 6 Силу чудес учинив ти, Господи, мій Боже, провидінням твоїм над нами. Ніхто тобі не рівний. Я був би радий їх звістити й розповісти, та забагато їх, щоб їх перелічити. 7 Жертви й офіри ти не хочеш, вуха відкрив у мене. Ти всепалення й жертви за гріх не домагався. 8 Тоді сказав я: “Ось я приходжу; у сувої книги написано про мене: 9 Чинити твою волю, Боже мій, я радий, і твій закон у мене в серці.” 10 Я оповів про справедливість на великім зборі, не затуляв я уст моїх, Господи, ти знаєш. 11 Не заховав я в моїм серці твою справедливість; я розповів про твою вірність і твоє спасіння. Не затаїв твоєї ласки й вірности твоєї перед великим збором. 12 Не зачиняй, о Господи, від мене твого серця; милість твоя і твоя вірність хай мене завжди зберігають. 13 Бо злидні мене без кінця обсіли, провини мої мене наздогнали, так що й дивитись вже не можу. Їх більш, ніж волосу на толові у мене, і серце моє зомліло. 14 Зволь, Господи, мене урятувати; о Господи, поспіши мені на допомогу! 15 Хай осоромляться й почервоніють усі ті, що на мою душу зазіхають, щоб її погубити. Нехай назад відступлять і застидаються ті, що тішаться моїм нещастям! 16 Нехай збентежені вкриються стидом ті, що до мене кажуть: “Ага! Ага!” 17 Хай радуються й веселяться в тобі всі, що тебе шукають, і нехай завжди кажуть ті, кому люба твоя допомога: “Хай возвеличиться Господь!” 18 Я ж бідний та нужденний, але Господь дбає про мене. Ти – моя допомога і мій визволитель, Боже мій, не забарися!