Книга Псалмів 78-81
78. (77) Божі доброчинства: невдячність ізраїльського народу
1 Маскіл. Асафа. Слухай, народе мій, мого навчання! Прихиліть ухо ваше до слів уст моїх! 2 Уста мої для приповісток я відкрию, загадки оповім з віків днедавніх. 3 Те, що ми чули і що знаєм, і батьки наші нам оповідали, 4 не затаїмо ми перед їхніми синами, звіщаючи родові, що прийде, хвалу Господню та його потугу, і чудеса, які він чинив. 5 Бо він установив у Якові свідоцтво, і клав закон в Ізраїлі, щоб те, що заповідав батькам нашим, вони синам своїм переказали; 6 щоб відав рід, який прийде, діти, які народяться, щоб устали й розповіли своїм дітям. 7 Щоб на Бога вони покладали свою надію, не забували діл Божих і заповіді його пильнували; 8 не були, як батьки їхні, – поріддя бунтівниче, непокірне, поріддя із серцем змінливим, якого дух був Богові невірний. 9 Сини Ефраїма, що напинають лука й стріляють, повернулися назад у день бою. 10 Союзу Божого вони не пильнували, в його законі відмовились ходити; 11 діла його й чудеса його забули, що він був явив їм. 12 Дивні діла зробив він перед їхніми батьками. в землі Єгипетській, на полі Цоан. 13 Він розтяв море й перевів їх; і води валом поставив. 14 Удень їх хмарою він провадив, а цілу ніч вогненним світлом. 15 Розсік у пустині скелі, і напоїв їх щедро, мов з безодень. 16 Він вивів із скелі потоки, і ріками пустив води. 17 Та вони знову грішили проти нього, збунтувалися проти Всевишнього в пустині. 18 І спокушали Бога в своїм серці, просивши собі до смаку їжі. 19 І проти Бога говорили й промовляли: «Чи може приготувати Бог стіл у пустині? 20 Ось він ударив у скелю, і хлинули води, і полились потоки. Чи може дати й хліба або зготувати народові своєму м’яса?» 21 Тому, почувши те Господь, розгнівавсь і запалав огонь проти Якова, і гнів проти Ізраїля піднявся. 22 Бо вони не вірили в Бога, не покладалися на його спасіння. 23 І він велів угорі хмарам і відчинив небесні двері, 24 і зіслав, мов дощ, манну їм на поживу, і хліба подав їм з неба. 25 Хлібом могутніх чоловік живився, харчів послав їм до наситу. 26 І підняв східній вітер у небі, і силою своєю прогнав вітер з півдня. 27 Пустив на них дощем, як порох, м’яса, і мов пісок морський, птаство пернате. 28 І падало воно посеред їхнього табору, навколо їхніх наметів. 29. їли вони й наситилися вельми, і вдовольнив він їхнє бажання. 30 Та ще не одвернулися від своїх забаганок, ще страва була в них у роті, 31 як проти них знявся гнів Божий, і він вигубив їхніх чільних, і повалив Ізраїля юнацтво. 32 Але вони таки грішили далі, не вірили в його чудесні дії. 33 Тому він звів їхні дні нінащо, немов подув, літа їхні у погибелі раптовій. 34 Коли він бив їх, вони його шукали, і, навернувшись, розшукували Бога ревно. 35 І згадували, що Бог – їхня скеля, що Бог Всевишній – їхній Відкупитель. 36 Але вони його обманювали своїми устами, своїм язиком вони йому брехали. 37 Їхнє серце перед ним не було щире, ані його союзові вони не були вірні. 38 Та він, завжди повний милосердя, дарував провину, не понищив, ба часто відвертав він гнів свій і не вергав усього свого обурення. 39 Згадав він, що вони – лиш тіло, вітер, що дме й не повертається вже більше. 40 Скільки разів бунтувались проти нього в пустині, в пустелі йому прикрощі коїли! 41 Потім знов спокутували Бога, і Святому Ізраїля смутку завдавали. 42 Руки його вони не спогадали, ні того дня, як від гнобителя він їх визволив, 43 як появив знаки свої в Єгипті і чудеса свої на полі Цоан. 44 Перетворив він у кров їхні ріки і їхні потоки, щоб їм не дати пити. 45 Він напустив на них пеських мух, що їли їх, і жаб, що їх пожирали. 46 Віддав гусені врожай їхній, і сарані їхню працю. 47 Їхні виноградники він побив градом, смоковниці їхні – памороззю. 48 Віддав градові їхню скотину, їхні отари – блискавицям. 49 Послав на них жар свого гніву, – обурення, погрозу й напасті, юрбу посланців нещастя. 50 Він простелив дорогу гнівові своєму; від смерти не зберіг їхнє життя і пошесті віддав життя їхнє. 51 Побив усіх перворіднів у Єгипті, первістків, цвіт сили, у наметах Хана. 52 І вивів свій народ, як овець, і вів їх, як отару, пустинею. 53 Провадив їх безпечно, і вони не боялись, а ворогів їхніх покрило море. 54 Привів їх до землі своєї святої, до гір, що здобула його правиця. 55 Прогнав народи перед ними, і жеребком розпаював їм у спадщину, і оселив коліна Ізраїля в їхніх наметах. 56 Але вони спокушали й гнівили Бога Всевишнього і свідоцтв його не пильнували. 57 І відступили й зрадили, як і батьки їхні; і відвернулися, неначе лук зрадливий. 58 Розсердили його узвишшями своїми, і своїми бовванами ревнощі його збудили. 59 Почув те Бог і розгнівався, і геть Ізраїля відкинув. 60 Покинув у Шіло житло, намет, де між людьми був оселився. 61 Він видав у неволю свою силу, і славу свою – у ворожі руки. 62 Під меч видав народ свій, обурився на свою спадщину. 63 Вогонь пожер їхніх хлопців, дівчатам їхнім не співано весільних. 64 Священики їхні під мечем упали, – і не плакали вдовиці. 65 Тоді Господь мов зо сну пробудився неначе витязь, вином одолілий. 66 І ворогів своїх відбив назад, завдав їм вічного сорому. 67 І погордував Йосифа наметом, коліна Ефраїмового більш не вибрав. 68 Але Юди коліно вибрав, гору Сіон, котру собі вподобав. 69 І збудував, мов небо свою святиню – як землю, що заснував її повіки. 70 І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від кошар овечих. 71 Від дійних овець його покликав пасти Якова, народ свій, та Ізраїля – свою спадщину. 72 І пас він їх у правоті серця свого, і вправними руками їх провадив.
79. (78) Плач над руїною Єрусалиму 587 р.
1 Псалом. Асафа. Боже, увійшли погани в твою спадщину, сплюгавили храм твій святий, зробили купу румовищ з Єрусалиму; 2 віддали трупи твоїх слуг птиці небесній на поживу, тіло твоїх побожних – земному звірю. 3 Пролили кров їхню, немов воду, довкола Єрусалиму, і нікому було ховати. 4 Ми стали глумом для сусідів наших, наругою та сміховиськом для всіх. що навколо нас. 5 Докіль, о Господи? Чи будеш гніватись повіки? Палатиме, немов вогонь, твоя ревність? 6 Вилий твій гнів на поган, що тебе не знають, і на царства, що твого імени не прикликають. 7 Вони бо Якова пожерли й оселю його зруйнували. 8 Не згадуй проти нас провин предків; хай прийде небарно нам назустріч твоє милосердя, бо ми вельми нужденні стали. 9 Поможи нам, о Боже нашого спасіння, слави імени твого ради; визволь нас, прости нам гріхи наші імени твого ради. 10 Чому б погани мали говорити: «Де їхній Бог?» Нехай погани перед очима нашими дізнають відплату за пролиту кров слуг твоїх! 11 Нехай до тебе дійде стогін бранця! Могутністю руки твоєї визволь призначених на смерть! 12 І поверни всемеро сусідам нашим у лоно їхній глум, яким, о Господи, глумились над тобою. 13 Ми ж твій народ й отара твоєї пастви будемо дякувати тобі повіки і з роду в рід хвалу твою звіщати.
80. (79) Молитва за оновлення Ізраїля
1 Провідникові хору. На мелодію «Лілея свідоцтво». Псалом. Асафа. 2 О Пастирю Ізраїля, прихили вухо Ти, що ведеш Йосифа, як отару, ти, що на херувимах возсідаєш, як у сяйві! 3 Перед Ефраїмом і Веніямином і Манассією збуди твою потугу й прийди нам на спасіння. 4 О Боже, віднови нас, засяй твоїм обличчям, і спасемося. 5 Господи Боже Сил, докіль палатимеш гнівом, не зважаючи на мольби твого народу? 6 Ти годував їх хлібом із сльозами, і поїв їх слізьми щедро. 7 Ти видав нас на наругу сусідам нашим, і вороги наші залюбки з нас глузують. 8 О Боже сил, обнови нас, засяй твоїм обличчям, і ми спасемося. 9 Вирвав єси з Єгипту лозу виноградну, прогнав народи, щоб її насадити; 10 приготував ти для неї місце, вона пустила корінь і заповнила землю. 11 Гори вкрились її тінню, віттям її – кедри високі. 12 Вона розкинула свої гілляки аж до моря, а паростки свої аж до самої річки. 13 Навіщо розвалив ти огорожу її що й обривають її всі перехожі, 14 пустошить її вепр із лісу, і дикий звір на ній випасається? 15 О Боже сил, повернись бо! Споглянь із неба й подивися; навідайсь до лози цієї, 16 до пагінця, що твоя правиця посадила, до парости, що укріпив єси для себе. 17 Ті, що вогнем її спалили, стяли, нехай погинуть від погрози обличчя твого. 18 Нехай твоя рука буде на чоловікові твоєї правиці, на сині людськім, що його укріпив єси для себе. 19 Ми не відступимо від тебе; живи нас, і ми визнаватимемо твоє ім’я. 20 Господи Боже сил, обнови нас, засяй твоїм обличчям, ми спасемося!
81. (80) Літургійний гимн 2-6; пророче попередження в ім’я Бога 7-17
1 Провідникові хору. На мелодію «На винотоках». Асафа. 2 Ликуйте Богові, нашій силі! Здійміть веселі оклики Богові Якова! 3 Затягніть пісню, вдарте у бубон, у гусла милозвучні й гарфу. 4 Засурміть у ріг, як новий місяць настане, у повні – в день нашого свята. 5 Такий бо для Ізраїля закон, така установа Бога Якова. 6 Він це свідоцтво ще для Йосифа поставив, коли виступав проти землі Єгипту. Я чув незрозумілу мені мову: 7 «Я скинув з його плечей ношу, від коша увільнились його руки. 8 Візвав єси до мене в скруті, і я спас тебе; озвався до тебе з громової хмари; Я випробував тебе над Меріва-водами. 9 Слухай, народе мій, я тебе попереджаю: Коли б то ти, Ізраїлю, мене послухав, 10 щоб чужого бога не було у тебе і ти не поклонявся сторонньому богові! 11 Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипту; відкрий твої уста, і я їх наповню. 12 Але народ мій голосу мого не слухав, Ізраїль не хотів мене й знати. 13 І я віддав їх на волю запеклого їхнього серця: хай собі ходять по своїй волі! 14 Якби ж то мій народ мене був слухав, якби Ізраїль ходив дорогами моїми, 15 я б ворогів їхніх умить понизив, проти гнобителів їхніх я звернув би мою руку: 16 Господні ненависники йому б лестили, їхня кара була б вічна. 17 Найкращою пшеницею я його нагодував би, медом із скелі його наситив би.»