КориснеПро сповідь

ПРИГОТУВАННЯ ДО СПОВІДІ

Мета цієї статті допомогти зрозуміти що таке сповідь, для чого вона потрібна і як правильно до неї підготуватися. Нерозуміння суті сповіді часто перетворює її на черговий візит до «безкоштовного психолога», дружню розмову про наболіле та життєві труднощі, чи взагалі незрозумілим виконанням формального обов’язку перед великими святами, а гріхи стають якимось прикінцевим додатком до вище переліченого. Такий підхід важко назвати справжньою сповіддю. Саме тому, коли в житті «все більш менш добре» людина не розуміє нащо їй сповідатися і про що на сповіді говорити.

Покаяння – це переміна життя, це найперше зміна мислення у відповідності до Божих Заповідей та Його Слова. Кожне приготування до сповіді це пошук відповіді на питання «Чи йду я Божою дорогою у кожній сфері мого життя? І там, де я звернув з цієї дороги, піддався спокусі, не справився з пристрастю – це є мої гріхи. За них я каюся, саме про них я і скажу на сповіді». Плодами покаяння є примирення з Богом, добрі діла, милостиня, чистота серця та жертовна любов.

Для зручності у навігації по тексту пункти змісту статті (СИНЬОГО КОЛЬОРУ) виконані як активні посилання, натиснувши на які переходимо до відповідного розділу в тексті.

ПРО СПОВІДЬ

СПОВІДЬ ТА ПРИЧАСТЯ

УМОВИ ДОБРОЇ СПОВІДІ

  1. Іспит сумління
  2. Жаль за вчинені гріхи
  3. Постанова не грішити
  4. Визнання гріхів у сповіді
  5. Виконання покути
  • Сором у визнанні гріхів
  • Які бувають гріхи?
  • Руйнівна дія смертного гріха
  • З яких гріхів сповідатися?

ПРИГОТУВАННЯ ДО СПОВІДІ

  • Десять Заповідей
  • Церковні Заповіді
  • Головні гріхи і протилежні їм чесноти
  • Чужі гріхи
  • Гріхи проти Святого Духа
  • Гріхи, що кличуть про помсту до неба
  • Діла милосердя

НОВЕ ЖИТТЯ

МОЛИТВИ

  • Перед іспитом сумління і сповіддю
  • Молитви після сповіді

ПРО СПОВІДЬ

Воскреснувши із мертвих, Ісус Христос цього ж дня прийшов між апостолів, що були зібрані в одному домі, «дихнув на них і сказав їм: Прийміть Святого Духа; кому відпустите гріхи, відпустяться їм, а кому задержите, задержаться» (Ів. 20:22). Ісус знав, що люди будуть робити тяжкі гріхи та що та ті гріхи будуть засуджені на вічну муку. Щоб урятувати їх від цієї вічної кари, Він установив сповідь, оцю св. Тайну Покаяння, що очищає душу грішника навіть від найтяжчих провин, звільняє його від вічної кари та робить його Божою дитиною, гідною вічного щастя в небі. На основі Христової установи, апостоли та їхні наступники-єпископи з своїми помічниками-священиками одержали владу та силу відпускати людям гріхи, а люди таку ласку, що можуть приступати до сповіді і цією св. Тайною Покаяння очищувати свої душі від усіх своїх гріхів. Апостоли, єпископи і священики не могли самі запровадити сповіді, бо не могли дати собі Божої сили прощення гріхів. Зробив це сам Божий Син, що, в своїй великій любові до нас, хотів рятувати наші грішні душі і, як всемогутній Бог, міг дати апостолам та їх наступникам силу і владу прощати гріхи.

Сповідь важлива в будь-який момент життя, а не лише тоді, коли переживаємо випробування і життєві труднощі.

Без щирого покаяння, не поможе грішникові ні молитва, ні милостиня, ні великі пожертви, ні найбільша покута, бо так установив Ісус Христос.

Як ти маєш на сумлінні гріх, попроси й собі розрішення. Тільки, як хочеш одержати розрішення, тобто дійсне прощення гріхів, то зроби – добру сповідь.

Сповідь, це справа з найсвятішим Богом, від неї залежить вічне щастя твоєї душі, тому старайся сповідатися якнайстаранніше. Існує добра традиція сповідатися кожного місяця.

А насамперед – добре приготуйся до сповіді. Відкинь усі свої справи, та займись докладним приготуванням до св. Тайни Покаяння.

Приготування до сповіді (іспит сумління) варто розпочати з молитви. Сповідь – важливе діло, тому насамперед сердечно помолися до Святого Духа та Божої Матері, щоб допомогли тобі добре підготуватися до сповіді і якнайкраще висповідатися.

СПОВІДЬ ТА ПРИЧАСТЯ

Після доброї сповіді християнин може протягом якогось часу приступати до Святого Причастя і не зобов’язаний кожного разу перед цим сповідатися, хіба би він згрішив важким гріхом. Не кожна погана думка, що приходить до нас є гріхом, а лише та, на яку людина погоджується у своєму серці. Взагалі, спокуса – це ще не гріх. Це намагання диявола втягнути нас у гріх. Спокуси стають гріхами тоді, коли людина на них погоджується і їх приймає, а якщо перемагає спокуси і їх відкидає, то має заслугу, стає духовно сильнішою.

Добра сповідь, через запевнення Ісуса Христа, гарантує прощення гріхів і є дуже ефективним засобом у боротьбі проти них. Тому, якби трапилося, що людина знову вчинила важкий гріх, нехай вона не зволікає з очищенням своєї душі, бо тривання людини в упадку є більш прикрим для Бога, ніж самий гріх. Добра сповідь, крім очищення з гріхів, неодмінно робить людину більш пильною, відпірною до гріхів, просвітлює душу Божим світлом і скріплює волю. У змаганні до святості безцінними засобами є власне Святі Тайни (зокрема — Сповідь і Євхаристія), а також щира й часта молитва, допомога духовного провідника, читання Св. Письма і християнської літератури, покора, витривалість у доброму, дбання про добрі вчинки, розважливість, пильність у плеканні добрих думок і рішучість у відкиданні спокус, уникання нагод до гріхів (тобто місць, осіб і занять, які спонукають до гріха), часте пригадування про всюдиприсутність Бога і шукання Його святої волі.

Зростання у святості залежить від старанної і розумної співпраці людини з Божими ласками. Про потребу переміни із грішного на боговгодне життя св. апостол Павло говорить так: «Вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, а відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди» (Еф. 4:22-24).

УМОВИ ДОБРОЇ СПОВІДІ

П’ять речей, які потрібні для доброї сповіді

1. Іспит сумління.

2. Жаль за гріхи.

3. Постанова поправи.

4. Визнання гріхів.

5. Покута.

Ось ці п’ять точок, це наче п’ять стацій на дорозі до доброї сповіді. Розглянь уважно кожну з цих стацій, і певно знайдеш велику Божу ласку доброї сповіді, що очищує душу навіть від найтяжчих гріхів.

1. Іспит сумління

Готуючись до сповіді, необхідно докласти певних зусиль, щоб зробити іспит сумління (це перша умова доброї сповіді), тобто пригадати й об’єктивно оцінити свої думки, слова і вчинки, які були переступом Божого Закону. Не можна це робити поверхово, ми повинні бути відвертими з собою і визнати правду такою, якою вона є, але не треба також «перегинати палицю» у вишукуванні гріхів, як це роблять дріб’язкові люди, бо Бог не вимагає від нас нічого, що перевершувало б наші сили.

Щоб добре зробити іспит сумління, варто, звичайно, вибрати відповідне місце, де можна було би без зайвих перешкод станути серцем і душею перед Богом та прислухатися до голосу Божого, що промовляє через сумління. Це можна зробити в храмі або вдома, але завжди слід спочатку звернутися в молитві до Бога, щоб Господь просвітив розум і пам’ять, дав ласку щирого жалю за гріхи і сил для цілковитого навернення й витривання в доброму. Бо без Божої ласки сама людина неспроможна до навернення і покаяння, але повинна позитивно відповісти Богові на Його ласку, що торкається людського серця, схиляючи його до правди, добра та до примирення з Господом.

Отже, пам’ятаймо, що це Божа благодать кличе нас до навернення, свідомо просімо помноження Божих ласк у душі та докладаймо всі зусилля, щоб співпрацювати з Богом у ділі нашого спасіння, бо без цієї співпраці, без відповіді людини на Божу любов спасіння неможливе.

Звернувшись у молитві до Бога (можна скористатися також текстами молитов, поданими у цій книжечці, або своїми словами), приступаємо до іспиту сумління.

На початку варто застановитися, чи не закидує сумління якихось грішних вчинків (про які ми, може, взагалі не хотіли б навіть згадувати). Відтак треба перечитати Божі й Церковні Заповіді, перелік головних гріхів і т. д. — все це допоможе зауважити, в чому допущено переступу Божого Закону. Перелік Заповідей і можливих гріхів подається нижче у розділі під назвою «Приготування до сповіді». Він є допоміжним у пригадуванні й усвідомленні гріхів і, звичайно, не є повним.

Під час іспиту сумління ще добре є пригадати собі осіб із найближчого оточення, місця свого перебування, свої заняття, обов’язки (у роботі, сім’ї, подружжі і т.п), окремі періоди життя (відпустка, канікули…)

Застанова над життям є дуже важливим та необхідним кроком у приготуванні до сповіді, щоб чітко виявити перед священиком гріхи і так очистити свою душу від гріховного бруду.

2. Жаль за вчинені гріхи

Усі важкі гріхи, які пригадаються із життя після останньої добре відбутої сповіді, слід виявити священикові. Однак зауважмо, що каянник не приступає до сповіді, щоб просто перелічити свої гріхи, — він повинен каятися, тобто розбудити в серці жаль за гріхи (це є другою необхідною умовою доброї сповіді). Тут не йдеться про звичайне людське почуття жалю (наприклад, жаль за пияцтво лише з тієї причини, що воно призвело до матеріальних втрат). Для того, щоб сповідь була важною, необхідний надприродний жаль. Це жаль з надприродних спонук. Він пов’язаний з міркуванням про Бога й про вічне життя та з усвідомленням провини за скоєння зла. Надприродний жаль можливий лише завдяки дії Божої благодаті, що спонукає грішника до каяття.

Взагалі, розрізняють два види надприродного жалю: недосконалий і досконалий.

Досконалий надприродний жаль (його іноді ще називають щирим жалем) виникає зі щирої любові до Господа і вже містить у собі постанову поправи, адже людині настільки прикро за кожну вчинену образу, що вона відчуває біль у душі і огиду до гріха, тому постановляє ніколи вже не ображати Господа Бога, Котрий є найбільшим Добродієм. Через щирий жаль Господь відпускає легкі провини і навіть смертні гріхи, якщо людина має сильну постанову висповідатися, як тільки це буде можливо. Таку можливість приступити до сповіді потрібно не тільки невідкладно використати, щойно вона появиться, але й шукати її. В цьому випадку не можна приймати Святе Причастя, поки людина не висповідається.

Недосконалий надприродний жаль походить не так з любові до Бога, як з усвідомлення мерзотності гріха, страху справедливої відплати за гріх або вічного прокляття та інших кар. Людина усвідомлює, що життя у гріхах позбавляє її освячуючої Божої ласки і права належати до дітей Божих та веде до справедливого покарання, тому й прагне скинути із себе тягар гріхів. Такий жаль цілком добрий і достатній для доброї сповіді, однак людина в той же час мусить постановити виправити своє життя, уникати гріхів і жити згідно Божих Заповідей.

Між складовими елементами сповіді (або, як ми називаємо, умовами доброї сповіді) жаль за гріхи займає найважливіше місце. Внутрішнє покаяння є корінною переоцінкою всього життя, поверненням, наверненням до Бога усім серцем, залишенням гріха, відверненням від зла, відразою до всього негідного, що ми вчинили.

3. Постанова не грішити

Постанова не грішити є третьою умовою доброї сповіді. Людина повинна постановити виправити своє життя і не чинити гріхів, адже ж тому вона і сповідається, щоб зректися всіх лихих вчинків, осудити їх і відновити побожне християнське життя. Наприклад, якщо чоловік і жінка живуть у парі, не перебуваючи у церковному Подружжі, та не бажають припинити співжиття «на віру» і змінити свій стан життя на християнський, то до сповіді вони не можуть приступати. У них немає постанови не грішити більше. Також немає смислу приступати до сповіді особам, що чинять гріхи проти Шостої Заповіді, якщо вони не мають наміру, рішучої постанови розірвати грішні зв’язки.

Людина мусить перемогти себе і тоді, коли їй важко комусь простити кривду. Господь готовий людині простити всі «борги», всякі огидні гріхи, але при цьому наголошує, що і людина, як би їй це не було важко, повинна простити «борги» своїм ближнім («прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим»). Господь прощає людям вічну кару, більші провини, ніж ті, які спроможна завинити людина людині. Ісус Христос часто наголошував: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших» (Мт. 6:14–15). Простити — значить не бажати зла, не шукати помсти, не злорадіти проблемам іншої особи, старатися не пам’ятати кривди і, якщо це залежить від нас, помиритися. Якщо ж людина говорить: «Ні, цього я не можу простити», то це означає, що до сповіді вона приступити не готова, аж поки не позбудеться свого гніву і не виявить бажання та готовності до прощення.

Отже, постанова виправити своє християнське життя і не грішити є необхідним елементом доброї сповіді.

4. Визнання гріхів у сповіді

Визнання гріхів перед священиком — це четверта умова доброї сповіді. У сповіді ми повинні визнати всі свої смертні гріхи, які усвідомили після докладного іспиту сумління, навіть якщо ці гріхи дуже таємні.

Привітавшись зі священиком, говоримо відразу на початку сповіді про дві речі:

• коли останній раз сповідалися (проміжок часу від минулої сповіді);

• чи не затаїли гріха на минулій сповіді та чи виконали накладену покуту.

Відтак перераховуємо свої гріхи. Визнаючи важкі гріхи, вказуємо їх кількість (принаймні приблизно). Якщо під час попередньої сповіді забули виявити важкий гріх або гріх, у важкості якого сумнівалися, то це необхідно зробити тепер.

Але якби трапилося, що через сором чи з іншої причини такий гріх було свідомо приховано, то сповідь була неважною, жодного гріха Господь Бог, Котрий бачить найпотаємніше в серці кожної людини, у такій сповіді не простив, більше того, — цим людина вчинила ще один важкий гріх (гріх святотатства). Після святотатської сповіді не можна приймати Святе Причастя (воно тоді також буде святотатським); необхідно чимскоріше висповідатися, виявивши гріхи святотатства, затаєний гріх і всі інші важкі гріхи, що були вчинені після останньої добре відбутої сповіді.

У визнанні гріхів необхідною є щирість. Не можна применшувати гріхи в очах сповідника або замовчувати важливі обставини. В часі сповіді не слід називати конкретних осіб, які мали відношення до гріхів, а тим більше — когось оскаржувати, адже ми сповідаємося зі своїх гріхів, а не з гріхів свого сусіда чи когось із рідних, знайомих… Самі ж гріхи називаємо конкретно, а не загальними термінами (“згрішив словом, думкою, ділами”, “маю повсякденні гріхи” і т.п), бо це свідчить, що до сповіді людина не готувалася і відноситься до Святої Тайни легковажно. Коли маємо запитання, що стосуються сповіді, то можемо, а часто й зобов’язані попросити пояснення і поради у священика, та все ж пам’ятаймо, що у святій тайні Сповіді визнаємо гріхи, а не ведемо тривалі духовні розмови із священнослужителем.

Визнання гріхів повинно закінчуватися словами, які щиро промовляє каянник: «Більше гріхів не пригадую. За всі вчинені гріхи щиро жалую. Постановляю виправити моє життя і не грішити».

Цими словами людина, немовби, підводить підсумок усього попередньо сказаного і пережитого в серці, а також бере на себе відповідальність перед Богом за свою сповідь, стверджуючи, що справді бажає примирення з Господом, а тому робить все необхідне для цього, — не замовчуючи, щиро виявляє перед священиком всі гріхи, за вчинення гріхів жалує і постановляє їх більше не допускатися.

Відтак сповідник при необхідності може ще дещо перепитати і дати деякі настанови, та завжди призначає покуту (наприклад, промовити ту чи іншу молитву або зробити добрий вчинок). Виконання покути після сповіді — це акт надолужування Богові за гріховні вчинки, яких допустився каянник.

На закінчення сповіді священик молиться і уділяє розрішення, тобто силою прийнятої у Христовій Церкві тайни Священства прощає всі гріхи «в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». Кожен, хто сповідається з розкаяним серцем і з побожним наставленням, в момент розрішення духовно воскресає, народжується до нового життя і приймає Божу благодать. Грішник певним чином випереджає суд, якому він буде підданий при кінці свого земного життя. Бо саме тепер, у сповіді, відвертає вирок за гріхи. Через покаяння і віру людина завдяки Божому милосердю у цьому таїнстві позбувається засуду, яким була б засуджена на вічну кару. Навертаючись до Христа і примирюючись із Господом, каянник приймає відновлення приязні з Богом та втрачену через гріхи гідність дитини Божої, духовно повертається у спільноту Церкви.

В часі молитви священика і уділення розрішення на закінчення сповіді каяннику теж слід молитися. Тоді, подібно до євангельського митаря, який бив себе в груди, взиваючи до Божого милосердя, висловлюємо свій жаль за гріхи цією молитвою:

Боже, милостивий будь мені грішному (грішній). Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене. Без числа нагрішив (нагрішила) я. Господи, прости мені.

5. Виконання покути

Останньою, п’ятою необхідною умовою доброї сповіді є виконання накладеної священиком покути. Треба запам’ятати зміст покути і потім її старанно виконати. Здебільшого, священик надає як покуту молитву або молитви, які необхідно помолитися у довільному або в зазначеному часі (один раз чи більше).

Багато наших гріхів приносять шкоду ближнім. Слід зробити все можливе, щоб цю шкоду поправити (наприклад, віддати вкрадені речі, повернути добру славу тому, на кого був зведений наклеп, винагородити кривду). Навіть звичайна справедливість вимагає цього від нас.

Гріх також ранить і ослаблює самого грішника, його зв’язок з Богом і з ближніми. Розрішення усуває гріх, але не усуває всього безладу, спричиненого гріхом. Грішник, звільнений від гріха, має потребу ще цілковито відновити своє духовне здоров’я і чинити діла, відповідні духові покаяння, тобто покутувати. Крім обов’язкового виконання накладеної священиком покути, добровільними ділами покути в першу чергу повинні стати вчинки, протилежні гріхам, що були допущені, а також молитви, діла милосердя, служіння ближнім, піст, розумні жертви, самозречення, терпеливе прийняття життєвих терпінь і негараздів.

Сором у визнанні гріхів

Однією із перешкод, через яку інколи християни не наважуються приступити до сповіді, є сором у визнанні гріхів, мовляв: що про мене подумає священик?.. Однак це є спокусою і перешкоджає людині впорядкувати свої справи щодо Бога, примиритися з Господом і осягнути спокій у своїй душі. Адже багато людей у своєму житті помиляються, але гідні похвали ті, що вміють визнати свої помилки і їх виправляють. Краще виявити це тепер, у сповіді, ніж колись бути засоромленим перед тисячами людей і ангелів та бути осудженим на вічні муки через брак рішучості й щирості в покаянні.

Священик за жодних умов не зрадить таємниці сповіді. Священик, як лікар людських душ, не дивується духовним хворобам, а навпаки, намагається з Божою допомогою їх злікувати, та допомогти їх в майбутньому уникати. Більше того, священик завжди радіє, що ще одна душа примирилася з Богом. Ми також можемо сповідатися і в незнайомого священика, про якого маємо певність, що він належить до Христової Церкви і має право вділяти святі Таїнства. Пам’ятаймо, що священик є по нашій стороні, — він, як того хоче Господь Бог, спричиняється до знищення гріхів, котрі є, в першу чергу, і нашими ворогами. «Той, хто сповідається й осуджує свої гріхи, уже діє з Богом. Бог осуджує твої гріхи; якщо ти їх також осуджуєш, ти єднаєшся з Богом» (св. Августин, Трактат на Євангеліє від Івана). Господь є люблячим Батьком, Він об’явив нам, що «на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння» (Лк. 15:7). А людина, що скинула із себе тягар гріхів, від сповідальниці відходить святою, — їй тепер треба лише намагатися з Божою поміччю за попередні погані вчинки надолужувати ділами любові до Бога й до ближніх і сторонитися всякого роду гріха. До цього нас закликає зі сторінок Святого Письма св. апостол Павло: «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим. 12:21). «Будьте, отже, послідовниками Бога, як любі діти, і ходіть у любові за прикладом Христа, що полюбив вас і видав Себе за вас, як принос та жертву приємного Богові запаху» (Еф. 5:1–2).

Свята сповідь — приносить духовне і тілесне здоров’я людині.

Які бувають гріхи?

Кожен гріх є образою Бога, але коли говоримо про гріхи, то розуміємо, що вони різняться за своєю важкістю, адже ж є різниця між гріхом присвоєння собі чужого олівця і гріхом крадіжки автомобіля… Отже, гріхи поділяють на легкі та важкі. Важкі гріхи ще називають смертними, бо вони призводять до духовної смерті людини.

Важкий (смертний) гріх — це цілком свідоме і добровільне порушення Божого Закону в чомусь важливому. Не слід думати, що важкими гріхами є лише злочини вбивства, побиття, крадіжки… Важкою образою Бога є також опущення без важливих причин недільних і святкових відправ Служби Божої, про що говорить Божа Заповідь: «Пам’ятай день святий святкувати»; зневага батьків, ворогування, пияцтво, чужолозтво, оглядання порнографічних часописів і т. ін.

Іноді буває важко чітко визначити, до якого роду гріха віднести те чи інше порушення Божої Заповіді. Це насамперед залежить від того, наскільки морально злим у своїй суті був вчинок, а також — наскільки свідомо й добровільно він був зроблений, з яким наміром і за яких морально важливих обставин. Але, які б не були наміри або обставини, ніколи не можна виправдати такий вчинок (моральний акт), який є злом за самою своєю суттю (очорнення, подружня зрада, бажання вбивства…)

Інколи людина може сказати, що вона не хотіла того чи іншого зла, яке вчинила, мовляв: Хто знав, що воно так станеться?.. Тим часом, коли, наприклад, людина знає, що сідає за кермо несправного автомобіля, то повинна цілком усвідомлювати свою відповідальність за важкі наслідки автокатастрофи, яка може статися. Отже, свобідно вибираючи причину, що призводить до зла, ми цілком відповідальні за зло, яке з’являється внаслідок свідомого вибору причини виникнення цього зла.

Взагалі, гріхом можуть стати не лише погані діла, слова, думки, але й занедбання добрих діл, які людина повинна чинити згідно своїх обов’язків або закону християнської любові.

Руйнівна дія смертного гріха

Смертний (важкий) гріх позбавляє людину освячуючої Божої ласки (благодаті) і права належати до дітей Божих, що робить її гідною пекельного засуду. Якщо в такому стані душі людина помирає, то у вічності перебуватиме в пекельних муках, яких позбутися вже не буде можливо. Людина створена, щоб бути доброю, щасливою і жити в Божій любові. Коли ж у земному житті вона, відвертаючись від Бога, чинить зло і нерозкаяною помирає, то так обирає для себе жахливу вічність. «Всім бо нам треба з’явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле» (2 Кор. 5:10), — так навчає Святе Письмо. Треба дуже рішуче відкидати спокуси. На цьому Христос-Спаситель наголошує використовуючи таке алегоричне порівняння: «Коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло» (Мт. 18:9).

Тому людина повинна бути обачною і дбати про свою безсмертну душу, для спасіння якої конче необхідна освячуюча Божа ласка. Саме з метою її отримання і спасіння душі, з метою примирення і приязні з Богом та відновлення гідності дітей Божих користаємо із цього великого Божого дару — святої Тайни Сповіді, яку ще називають таїнством Покаяння, Примирення.

З яких гріхів сповідатися?

Сповідаючись, маємо обов’язок визнати всі свої важкі гріхи, які усвідомлюємо після докладного іспиту сумління. Якщо виникають сумнівні питання стосовно того, чи було допущено гріх або чи гріх є важким, то про це треба сказати священикові. Церква заохочує також і до сповіді з легких гріхів. Легкі гріхи часто є симптомом духовних хворіб, які отруюють духовне життя, позбавляють радості від Божої присутності. Часто легкі гріхи стають початком важких.

Якщо людина сповідається не вперше і на попередній сповіді визнала всі свої важкі гріхи, то не потрібно із прощених вже гріхів ще раз сповідатися, а слід лише виявити ті гріхи, які були допущені після останньої сповіді. Якщо на попередній сповіді каянник забув про якийсь гріх або гріхи, з яких мав тоді сповідатися, то нехай тепер із жалем визнає це у сповіді. Для того, щоби не забувати інколи практикують в часі іспиту сумління записувати гріхи на листку, а після сповіді його спалити чи порвати. Однак, існує небезпека, що якщо це листок хтось знайде і розповість іншим, може закрастися підозра, що священик зрадив сповідь. Тому, важливо такі листки спалювати чи дрібно розривати аби не знеславлювати священика та не накликати на нього церковних покарань аж до заборони священнодіяти.

Якщо ж хоча б один гріх був навмисне прихований із сорому або з іншої причини, то на тій сповіді не було прощення гріхів, навпаки — додався ще один гріх – святотатство, і тепер необхідно сповідатися з усіх цих гріхів, хоч частина з них вже і була визнана у попередній сповіді.

ПРИГОТУВАННЯ ДО СПОВІДІ

ДЕСЯТЬ БОЖИХ ЗАПОВІДЕЙ (ДЕКАЛОГ)

1. Я — Господь Бог твій: нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене.

Гріхи: може ти відрікався віри і говорив, що в ніщо не віриш, що кожна віра добра, не відкидав сумнівів проти віри тримав удома чи читав противні вірі книжки і часописи, ходив і належав до противних церкві організацій, брав участь у їхніх заходах і зборах та піддержував їх своїми пожертвами, стидався визнавати свою віру, прикидався безвірником і не обороняв св. віри, наражався на втрату віри, ненавидів Бога, висміював релігію, духовенство і Богу посвячених осіб у чернечому стані, зневажав посвячені Богу речі, місця, особи, не хотів довгий час молитися, відкладав роками св. сповідь, хвалився своїми гріхами, затаював на сповіді тяжкі гріхи, приймав негідно св. Причастя, намовляв інших до відступства від віри, відмовляв кого до вступлення до монастиря і священичого стану, брав участь у викликанні духів, ходив до ворожок, “бабок” качати яйця, зливати віск і т.п., вірив у забобони і сни, грішив тому, що Бог милосердний (посповідаюся і Він простить), попадав у розпуку?

2. Не взивай намарне імені Господа Бога твого.

Гріхи: Чи не присягав ти фальшиво, божився на неправду, присягав, що помстишся або зробиш іншу злу річ, зламав присягу щодо тверезості, подружньої вірності чи іншої обітниці, намовляв інших до зламання присяги або до кривоприсяги, порушив зроблену  Богу обітницю, брав фальшивий шлюб з думкою про розвід або вже одружений, взивав Боже ім’я намарно, нарікав на Бога, обговорював богохульства, насміхався з святих речей і побожності ближніх?

3. Пам’ятай день святий святкувати.

Гріхи: Пропускання Служби Божої у неділі або свята без важливої причини (зауважити, наскільки часто). Праця в неділю або у свято без важливої потреби. Спізнення на Службу Божу. Занедбування читання доброї релігійної літератури.

4. Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі.

Гріхи: Зневажливе ставлення до когось із батьків, дідуся, бабці. Занедбання опіки над рідними, коли вони цього потребують. Непослух дітей, коли батьки їх виховують і привчають до доброго. Чинення наперекір батькам, гнів. Насміхання з батьків, розголошування їхніх хиб. Непрощення батькам, бажання їм зла, байдужість до них як помста. Довго не телефонувати батькам, не цікавитися їх станом та здоров’ям, нагальними потребами. Глузування з людей старшого віку. Погорда рідним краєм, народом.

5. Не вбивай.

Гріхи: Вбивство, евтаназія, аборт та інші засоби знищення людини в зародку. Заподіяння комусь шкоди на здоров’ї. Гнів, ворогування. Нищення здоров’я курінням, вживанням наркотичних препаратів, надмірним вживанням алкоголю. Легковажне занедбування свого здоров’я. Розповсюдження наркотичних засобів, заохочення до вживання алкоголю, особливо дітей. Гарячкове, гнівливе покарання дітей, підвладних. Зумисне дратування, спричинення смутку, прокльони, помста. Знущання над тваринами. Нищення природи, засмічування навколишнього середовища.

6. Не чужолож (від “чуже ложе”).

Гріхи: Зрада подружньої вірності. Передшлюбні тілесні стосунки, ситуативне задоволення інтимних тілесних відчуттів без подружніх зв’язків (розпуста). Спільне життя чоловіка з жінкою, без церковного шлюбу. Подружній онанізм, вживання протизаплідних засобів. Оглядання чи поширення соромітницьких зображень, фільмі, сайтів. Мастурбація (самозадоволення). Стосунки гомосексуального характеру. Розбещення неповнолітніх. Читання аморальних книжок. Замилування в соромітницьких думках, бажаннях. Ношення непристойного, надто відвертого одягу. Вживання непристойних слів, жартів або натяків. Вчинення насилля сексуального характеру, споювання (алкоголь чи інші речовини) жертви, щоби зламати опір для досягнення цієї мети, наче все відбулося за взаємною згодою.

7. Не кради.

Гріхи: Привласнення чужих речей, грошей. Ошукування когось на грошах, майні, товарі. Легкодушне заборгування без достатньої ймовірності повернути борг. Бажання заволодіти чужими речами, майном. Затримування чужої власності. Заподіяння шкоди власності ближнього. Небажання виправити вчинену шкоду. Легковажне нищення матеріального добра і марне розтрачування грошей, якими можна було б допомогти потребуючим.

8. Не свідчи ложно на ближнього твого.

Гріхи: Зведення наклепу; очорнення, тобто звинувачення в поганих вчинках перед іншими когось невинного. Підривання чийогось авторитету. Пліткування, розголошування чужих провин, хиб або невдач — це обмова, навіть якщо при цьому говорити правду. Обман.

9. Не пожадай жінки ближнього твого.

Дев’ята Заповідь застерігає від гріховного плотського пожадання (хтивості) та нестримних безстидних поглядів, двозначних жартів, непристойних натяків. Очищення серця вимагає молитви, чистоти наміру і погляду. Чистота серця потребує відчуття духовної гідності, соромливості, що пов’язана з терпеливістю, скромністю й обачністю. Боротьба з тілесними пожаданнями відбувається через очищення серця і практикування поміркованості, стриманості.

10. Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.

Десята Заповідь застерігає від заздрості, одержимості речами та майном, забороняє пожадання дібр інших людей, бо це є коренем крадіжок, грабувань, шахрайств, заборонених Сьомою Заповіддю, та часто призводить до різних форм насильства і несправедливості. Десята Заповідь також вимагає вигнати з людського серця жадібність, захланність і заздрість.

Дев’ята й Десята Заповіді тісно пов’язані із Шостою й Сьомою Заповідями і звертають увагу на серце людини — центр моральної особистості. «Із серця бо походять лихі думки, вбивства, перелюби, розпуста…» (Мт. 15:19).

ЦЕРКОВНІ ЗАПОВІДІ

1. Установлені свята святкувати.

2. У неділі і свята брати участь у Св. Літургії.

Перша і друга Церковні Заповіді лише конкретизують третю Божу Заповідь.

3. Установлені пости постити.

У нашій Церкві встановлено чотири пости: Великий піст, Петрівка, Спасівка (це Успенський піст) і Пилипівка (це Різдвяний піст). На спомин хресної смерті Спасителя кожної п’ятниці (крім п’ятниць у періоди загальниць) маємо обов’язок посту. В перший тиждень Великого посту і в Страсний тиждень постимо, як у п’ятниці, але в перший день Великого посту і в Страсну П’ятницю приписується строгий піст, тобто не можна споживати ні м’яса, ні набілу (солонини, тваринного жиру, молочних продуктів). У Навечір’я Різдва й Богоявлення, у свята Воздвиження Чесного Хреста й Усікновення Чесної Голови Івана Хрестителя треба стримуватися від м’ясних страв.

Звільнення від посту є у дні: Господських і Богородичних празників, національного свята Дня Незалежності і цивільного Нового року, а також в періоди загальниць (їх є чотири: від Різдва до Навечір’я Богоявлення, від неділі Митаря і Фарисея до неділі Блудного сина, від Пасхи до Томиної неділі і від Зіслання Св. Духа до неділі Всіх Святих).

Звільнені від цих вимог діти до 14 років, люди, яким виповнилось 60 років, а також матері, які годують немовлят, недужі, і ті, що не розпоряджаються вповні своєю особою через прийняті обов’язки (напр., військовослужбовці).

У період постів слід частіше молитися, чинити діла християнської любові, милосердя і пильніше остерігатися гріхів.

4. Кожного року, принаймні раз, у Пасхальному часі, сповідатися і причащатися.

Недотримання цієї заповіді є важким гріхом. Але кожен свідомий віри християнин приступає до Святого Причастя принаймні у неділі і свята, сповідається перед великими святами чи навіть щомісяця; а коли б важко згрішив, то негайно жалує за гріх, поспішаючи примиритися з Богом у сповіді.

5. У заборонені часи весіль і забав не справляти.

До заборонених часів належать періоди постів, а також дві загальниці — від Різдва до Богоявлення і від Воскресіння Господнього (Пасхи) до Томиної (Провідної) неділі.

6. Злих книжок і писем не читати.

Безсумнівною шкодою для душі людини й образою Бога є: читання аморальної та антихристиянської літератури, а також перегляд згіршуючих кінофільмів, телепередач і сторінок інтернету, якщо вони поширюють ненависть до релігії, до Христової Церкви, підривають її авторитет або основи віри й християнської моралі, пропагують насилля, розпусту, вседозволеність. Сюди ж відносяться захоплення магією, різними гаданнями, іншими релігіями та нехристиянськими практиками, гороскопами, екстрасенсами і т.п.

7. На утримання церков і шкіл датки давати.

Тут йдеться про сумлінні внески, на які людині дозволяють її можливості. Церковна громада часто є єдиним джерелом фінансування парафії, забезпечення її функціонування й утримання священнослужителів. Зрештою, про цей обов’язок матеріальної підтримки чітко навчають книги Старого і Нового Завітів.

ГОЛОВНІ ГРІХИ І ПРОТИЛЕЖНІ ЇМ ЧЕСНОТИ

Гординя – Покора.

Захланність – Щедрість.

Нечистота – Чистота.

Заздрість – Зичливість.

Непоміркованість – Поміркованість.

Гнів – Лагідність.

Лінивство – Пильність.

Нудьга – Радість.

Поширені гріхи, що походять з головних.

Часто головні гріхи є коренем різних духовних хворіб. Наприклад, гординя спонукає до зверхнього ставлення до інших, приниження інших, висміювання, бажання і спроби вивищити себе над кимось, зловживання вищим чи вигіднішим становищем. Захланність породжує скупість, жадібність, проганяє з життя діла милосердя, робить серце черствим, спонукає “закривати очі” на чужу біду. Нечистота – сороміцькі вчинки і пожадання, що суперечать Шостій або Дев’ятій Заповіді. Заздрість штовхає до обмов, недоброзичливості, безпідставних підозр; спричиняє смуток від успіхів інших і радість із чужих невдач. Непоміркованість стає причиною обжерливості, прагнення лише вишуканих страв і напоїв; надмірного або частого вживання алкоголю, марнування часу в інтернеті. Гнів породжує ненависть, непрощення, бажання комусь зла, помсти, агресивні прояви нетерпеливості та гарячкуватості, упередженого ставлення до когось, прокльони. Лінивство штовхає до занедбування обов’язків: християнських, родинних, суспільних; лінь до молитви, до праці, до навчання. Нудьга краде радість життя, нав’язує постійне незадоволення, відчуття приреченості, нарікання на інших та на себе, відчуття меншовартості, недостойності чогось кращого.

ЧУЖІ ГРІХИ

Гріхи інших людей, до вчинення яких ми маємо лише опосередковане відношення і за них несемо часткову відповідальність, спричиняють для нас гріхи, які називаються чужими. Наприклад, у грісі аборту винна сама жінка, але згрішили і ті, що її до цього спонукали, дораджували, допомагали… Назвемо види чужих гріхів:

1. Наказувати чинити гріх.

2. Спонукати до гріха.

3. Дораджувати гріх.

4. Дозволяти на гріх.

5. Допомагати у грісі.

6. Не карати за гріх.

7. Гріх обстоювати (захищати та виправдовувати чийсь гріх).

8. Гріх хвалити.

9. На гріх мовчати.

ГРІХИ ПРОТИ СВЯТОГО ДУХА

1. Надмірна надія на Боже милосердя.

2. Безнадійність на Боже милосердя.

3. Спротив пізнаній правді християнської віри.

4. Завидування ближньому Божої ласки.

5. Нечутливість на спасенні перестороги.

6. Нерозкаяність до самої смерті.

ГРІХИ, ЩО КЛИЧУТЬ ПРО ПОМСТУ ДО НЕБА

1. Умисне людиновбивство.

2. Содомський гріх.

3. Заподіяння кривди вдовам або сиротам.

4. Затримування заробітної платні.

ДІЛА МИЛОСЕРДЯ

Закон християнської любові зобов’язує нас чинити діла милосердя. Їх занедбування також є гріхом.

Сім діл милосердя для душі

1. Грішника навернути.

2. Невіжу (того, хто не відає, не знає) навчити.

3. У сумніві порадити.

4. Сумного потішити.

5. Кривду терпляче зносити.

6. Образу з серця прощати.

7. За живих і померлих молитися.

Сім діл милосердя для тіла

1. Голодного нагодувати.

2. Спраглого напоїти.

3. Нагого зодягнути.

4. Подорожнього в дім прийняти.

5. Недужому послужити, провідати.

6. В’язня відвідати.

7. Померлого поховати.

НОВЕ ЖИТТЯ

Добра сповідь – це велика Божа ласка. День сповіді для грішника – це день відродження. В цьому дні він стає на порозі нового життя.

І твоє життя після сповіді нехай буде новим життям. Життям без тяжкого гріха, чистим, святим життям.

Щоб ти мав силу вести по сповіді нове життя, без тяжких гріхів, тобі конечне треба війти в нерозривну злуку з Ісусом Христом, що єдиний може помогти тобі відкинути всі спокуси і видержати в добрих постановах аж до смерті. Проси, щоби тепер Він був Господом у твоєму житті, а не гріхи та пристрасті. Проси, щоби Святий Дух наповнював тебе своєю силою та мудрістю.

Твоя єдність з Христом почнеться того дня, коли ти почнеш щоденно молитися, читати Слово Боже, роздумувати над ним та часто приймати Ісуса Христа в св. Причасті. В цім дні до твоєї душі почне приходити під видами хліба й вина сам Христос, що є найбільшою силою в світі. Злучений із такою Силою ти зможеш перемогти і відкинути всі спокуси сатани, злих людей і свого тіла, і непохитно вести своє нове життя, без тяжкого гріха, до останнього удару свого серця. Христос саме на те дав нам Духа Святого та сам залишився між нами на Службі Божі, щоб скріплювати нас через св. Причастя до ведення святого життя.

До св. Причастя приступай часто, коли тільки зможеш піти вранці перед працею до церкви. Як не можеш робити цього кожного дня, то причащайся принаймні кожної неділі. Але пильнуй, щоби не причащався з важкими гріхами, чи сповідавшись дуже давно.

МОЛИТВИ

ПЕРЕД ІСПИТОМ СУМЛІННЯ І ПЕРЕД СПОВІДДЮ

Милосердний Боже! Ти сказав, що не хочеш смерті грішника, а щоб він навернувся й жив. Оце я стаю перед Тобою та щиро молю Тебе: вчини зі мною, Боже, за безконечним милосердям Твоїм. Не відкидай мене, Господи, через численні гріхи мої, а вчини Своєю святою ласкою, щоб я пізнав (пізнала) їхню огидність, перейнявся (перейнялася) щирим жалем і сокрушеним серцем визнав (визнала) у святому таїнстві Покаяння всі свої тяжкі провини.

Духу Святий, просвіти мій розум і пам’ять, щоб я пригадав (пригадала) і усвідомив (усвідомила) свої гріхи; дай мені ласку щирого жалю й рішучої волі на майбутнє виправитись і більше ніколи не грішити.

Царю небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Пречиста Діво Маріє, св. Ангеле Хоронителю і всі Святі, моліть Бога за мене. Амінь.

* * *

Доки, душе моя, перебуватимеш у гріхах? Доки відкладатимеш покаяння? Чому ти охляла і служиш гріхові? І чому, хворіючи, до Лікаря ти не йдеш? Яку відповідь знайдеш, душе моя, в день судний? Або хто звільнить тебе з вироку на вогонь вічний та інші муки? Ніхто, якщо ти сама не умилостивиш Добросердного, залишивши діла твої лихі і взявшись до життя добровгодного. Маючи ліки покаяння, піднесись із того зла, яке ти вчинила, та оплакуй твої безмірні прогрішення, благаючи Лікаря душ і тіл: Помилуй мене, Господи, і спаси!

* * *

Господи! Побачивши в мені лінивство до добрих діл і схильність до злого, багатоликий змій перемінюється і показує грішну принаду, зводячи мене, щоб зло приймати як добро. Але Ти, Господи, дай мені в серці відчути страх Твій і соромитися лукавих вчинків, щоб спастися мені від усякого лиха, спокійно пройти життя і, чисто проживши, знайти в день судний Тебе — доброго й милосердного Владику.

* * *

Ослаби, прости, відпусти, Боже, прогрішення мої добровільні й недобровільні, що в слові і в ділі, свідомі й несвідомі, що в думці і в помислі, що вдень і вночі; все прости, бо Ти благий і чоловіколюбець.

* * *

Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного (грішну).

ПСАЛОМ 50

Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї, і багатством щедрот Твоїх очисти мене з беззаконня мого. Обмий мене повнотою з беззаконня мого, і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій є завжди передо мною. Проти Тебе єдиного я згрішив і перед Тобою зло вчинив; то й правий Ти в словах Твоїх і переможеш, коли будеш судити. Це бо в беззаконнях я зачатий, і в гріхах породила мене мати моя. Це бо істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрості Своєї явив Ти мені. Окропи мене іссопом, і очищуся, обмий мене, і стану біліший від снігу. Дай мені відчути радість і веселість, зрадіють кості сокрушені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх, і всі беззаконня мої очисти. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правого обнови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця Твого, і Духа Твого Святого не відійми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого, і духом владичним утверди мене. Вкажу беззаконним дороги Твої, і нечестиві до Тебе навернуться. Визволь мене від вини крови, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно прославить справедливість Твою. Господи, губи мої відкрий, і уста мої сповістять хвалу Твою. Бо якби Ти жертви захотів, дав би я, та всепалення не миле Тобі. Жертва Богові — дух сокрушений, серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить. Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сіон, і нехай відбудуються стіни єрусалимські. Тоді вподобаєш Собі жертву правди, приношення і всепалення; тоді покладуть на вівтар Твій тельців.

МОЛИТВА ПІСЛЯ СПОВІДІ

Милосердний Боже! Дякую Тобі з цілого серця, що Ти простив мені мої гріхи й очистив мою душу, що привернув мені освячуючу ласку і прийняв наново за Свою дитину. Хочу належати завжди тільки Тобі, Тебе одного любити понад усе і Твою волю чинити. Обіцяю остерігатися гріхів і всякої нагоди до них. Однак прошу Тебе, Господи, додай мені ласк, щоб я витривав (витривала) у доброму. Пречиста Діво Маріє, Мати Божа й моя Мати! Молю Тебе: допоможи мені так виконувати Божу волю, як Ти її виконувала. Святий Ангеле Хоронителю і всі Святі, оберігайте мене від усього злого! Амінь.

ПСАЛОМ 31

Блажен, кому простилось беззаконня, кому гріх покрито. Блажен той, кому Бог вини не залічить, і в кого на душі нема лукавства. Як я мовчав, ниділи мої кості серед мого безнастанного стогнання. Бо вдень і вночі Твоя рука тяжіла надо мною, висохла моя сила, немов під літню спеку. Я висповідав Тобі гріх мій і не затаїв провини моєї. Я мовив: «Признаюсь Господеві в моїх провинах», і Ти простив вину гріха мого. Тому помолиться до Тебе всяк побожний в час небезпеки. І під час повені вод великих — вони до нього не досягнуть. Ти — захист мій. Ти збережеш мене від скрути, огорнеш мене радістю мого спасіння. «Навчу тебе й вкажу тобі дорогу, якою маєш ходити; дам тобі пораду; на тобі — Моє око! Не будьте, як той кінь, немов віслюк той нерозумний, що запал їхній треба віжками й вудилом гамувати, а то до тебе не підійдуть». Великих мук зазнають нечестиві; хто ж уповає на Господа, того огортає ласка. Радійте в Господі й веселіться, праведні, і ликуйте всі праві серцем.

ОТЧЕ НАШ (ГОСПОДНЯ МОЛИТВА)

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

МОЛИТВА ДО ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ МАРІЇ

Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого, бо Ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.

ТИ, ЩО ПОВСЯКЧАС І КОЖНОЇ ГОДИНИ

Ти, що повсякчас і кожної години на небі й на землі приймаєш поклін і славу, Боже добрий, довготерпеливий і многомилостивий, що праведних любиш і грішних милуєш, і всіх кличеш до спасіння заради обіцянки майбутніх благ! Прийми, Господи, в цю хвилину й мою молитву і спрямуй життя моє до Твоїх Заповідей. Душу мою освяти, тіло очисти, думки мої направ, розум очисти й протверези, і визволь мене від усякої скорботи, лиха й слабування. Захисти мене святими ангелами Твоїми, щоб я, їх охороною збережений та напоумлений, осягнув єдність віри та зрозуміння неприступної Твоєї слави, бо Ти благословенний на віки вічні. Амінь.

Social Share Buttons and Icons powered by Ultimatelysocial